Сіднєв Борис Арсенійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сіднєв Борис Арсенійович
Народження 24 березня 1911(1911-03-24)
Ульяновськ, Російська імперія
Смерть 6 червня 1994(1994-06-06) (83 роки)
Одеса, Україна
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання генерал-полковник авіації[d]
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова 2 ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»

Борис Арсенійович Сіднєв (11 (24) березня 1911, Симбірськ — 6 червня 1994 року, Одеса) — радянський військовий діяч, генерал-полковник авіації (1960). Герой Радянського Союзу (1945). Член ЦК КП Молдавії. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 4-го скликання (1955—1959), депутат Верховної Ради Української РСР 5-го скликання (1959—1963).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11(24) березня 1911 року в місті Симбірську (тепер Ульяновськ). Закінчив 8 класів середньої школи і професійний технікум, після чого працював токарем на заводі в місті Пензі. У 1929 році закінчив Пензенську школу пілотів Цивільного повітряного флоту.

Військова служба[ред. | ред. код]

У січні 1930 року був призваний до лав Червоної армії і направлений у 8-у військову авіаційну школу льотчиків у місті Одеса, по закінченні якої в січні 1932 року став льотчиком у 58-й авіаескадрильї Військово-повітряних сил Українського військового округу, дислокованої в Харкові. Член ВКП(б) з 1931 року. У грудні 1932 року був переведений пілотом в 36-у авіаескадрилью, дислоковану в місті Зінов'євську.

У серпні 1933 року став слухачем Військової авіашколи пілотів імені Сталіна, розташованої в Єйську. З листопада 1933 року служив в 18-й важкій авіаційній бригаді, що дислокувалася у Запоріжжі, на посадах молодшого льотчика 70-ї важкої авіаескадрильї, командира корабля 71-ї важкої бомбардувальної ескадрильї, а з червня 1936 року — на посаді інструктора-льотчика управління бригади.

У березні 1937 року був переведений в Бориспіль на посаду інспектора-льотчика з техніки пілотування авіаційної бригади. У травні 1937 року був призначений на посаду командира 15-ї окремої розвідувальної ескадрильї, в серпні 1938 року — на посаду інспектора з техніки пілотування у 69-му винищувальному авіаційному полку, в жовтні 1938 року — на посаду старшого інспектора з техніки пілотування, а потім — на посаду інспектора-льотчика з техніки пілотування Управління ВПС Київського військового округу.

У грудні 1939 року був направлений на навчання на Липецькі вищі авіаційні курси, по закінченні яких у червні 1940 року був призначений на посаду командира 38-го винищувального авіаційного полку 4-ї змішаної авіаційної дивізії Прибалтійського військового округу.

З початком німецько-радянської війни продовжував командувати 38-м винищувальним авіаційним полком на Північно-Західному фронті. У жовтні 1941 року був призначений на посаду командира 6-ї змішаної авіаційної дивізії Північно-Західного фронту, в грудні 1941 року — на посаду командира ВПС 28-ї армії цього ж фронту, а в липні 1942 року — на посаду командира 268-ї винищувальної авіаційної дивізії, незабаром перетвореної в 6-у гвардійську авіаційну дивізію. Дивізія брала участь у бойових діях на Сталінградському і Південному фронтах, відзначилася в ході Сталінградської битви.

З 29 грудня 1943 року був призначений на посаду командира 13-го винищувального авіаційного корпусу (16-ї повітряної армії, 1-й Білоруський фронт). Генерал-майор авіації Борис Арсенійович Сіднєв за час війни виконав 140 бойових вильотів, провів 31 повітряний бій, збив 4 літаки противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року за вміле керівництво бойовими діями частин і з'єднань, а також особисту мужність і героїзм генерал-майору авіації Борису Арсенійович Сіднєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4918).

Після закінчення німецько-радянської війни продовжував командувати 13-м винищувальним авіаційним корпусом. З березня 1946 року був слухачем Вищої військової академії імені Ворошилова, по закінченні якої в лютому 1948 року був призначений на посаду заступника командувача ВПС Московського військового округу, а в грудні 1948 року — на посаду помічника командувача з стройової частини 14-ї повітряної армії (Прикарпатський військовий округ), у червні 1949 року — на посаду помічника командувача 24-ї повітряної армії (Група радянських військ у Німеччині).

З березня 1952 року — командувач 48-ї повітряної армії (Одеський військовий округ).

У квітні 1961 року генерал-полковник авіації Борис Арсенійович Сіднєв вийшов у відставку. Жив в Одесі.

Помер 6 червня 1994 року. Похований на Другому християнському (Міському) цвинтарі Одеси.

Звання[ред. | ред. код]

  • генерал-майор авіації (17.03.1943)
  • генерал-лейтенант авіації (3.08.1953)
  • генерал-полковник авіації (7.05.1960)

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

В Одесі, у сквері на Адміральському проспекті, встановлена пам'ятна стела на честь льотчиків — Героїв Радянського Союзу, громадян Одеси, на якій увічнено ім'я Сіднєва.

Література[ред. | ред. код]

  • Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 2. — С. 414—415.
  • Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь / В. П. Горемыкин. — М.: Кучково поле, 2014. — Т. 2. — С. 806-807.
  • Сіднєв Борис Арсенійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).