14-та повітряна армія (СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
14-та повітряна армія СРСР
На службі 15 серпня 1942 — 1 травня 1945
Країна Flag of the Soviet Union (1936-1955).svg СРСР
Належність Волховський фронт
Ленінградський фронт
Резерв Ставки ВГК
3-й Прибалтійський фронт
2-й Прибалтійський фронт
Вид Flag of the Soviet Air Force.svg ВПС
Тип Red Army flag.svg Червона армія
Роль RAF AF branch insignia1936.gif повітряна
Чисельність армія
Війни/битви Німецько-радянська війна
Оборона Ленінграда
2-га Синявінська операція
Операція «Іскра»
Мгінська операція
Новгородсько-Лузька операція
Псковсько-Островська операція
Тартуська операція
Ризька операція
Операція «Дунай»
Командири
Визначні
командири
генерал-лейтенант авіації Журавльов І.П.

Чотирна́дцята пові́тряна а́рмія (14 ПА) — авіаційне об'єднання, повітряна армія військово-повітряних сил СРСР під час Німецько-радянської війни.

Історія[ред.ред. код]

Сформована 15 серпня 1942 на підставі наказу НКО СРСР від 27 липня 1942 на базі управління та частин ВПС Волховського фронту 2-го формування у складі 278-ї і 279-ї винищувальних, 281-ї штурмової і 280-ї бомбардувальної авіадивізій.

У жовтні брала участь у Синявінській наступальній операції.

У січні 1943 армія підтримувала війська фронту в ході стратегічної операції по прориву блокади Ленінграда. У липні-серпні забезпечувала їх дії в Мгинській наступальній операції.

У січні-лютому 1944 її з'єднання брали участь в розгромі німецьких військ під Ленінградом і Новгородом в ході Новгородсько-Лузькой наступальної операції.

15 лютого 1944 армія включена до складу Ленінградського фронту. В кінці місяця її управління виведене в резерв Ставки ВГК, а війська передані в підпорядкування командувачеві 13-ї повітряної армії.

24 квітня 14-та повітряна армія в новому складі передана 3-му Прибалтійському фронту і в липні брала активну участь у Псковсько-Островській наступальній операції.

Успішно діяли з'єднання і частини армії в боях за звільнення Прибалтики (у серпні-вересні в Тартуській, а у вересні-жовтні Ризькій операціях).

17 жовтня армія перепідпорядкована 2-му Прибалтійському фронту.

27 листопада 1944 р. її управління виведене в резерв Ставки ВГК, а з'єднання і частини передані в інші повітряні армії.

1 травня 1945 р. 14-та повітряна армія розформована.

За роки Другої світової війни воїни армії здійснили понад 80 тис. літако-вильотів. Орденами і медалями нагороджено 8255 чоловік, 32 присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Склад[ред.ред. код]

  • 2 вак (01.43 — ?);
  • 1 бак (01.02.43 — 21.02.43);
  • 278 винищувальна авіаційна дивізія (вад) (08.08.42 — 10.42);
  • 279 вад (08.42 — середина лютого 1943);
  • 269 вад (07.43 — 26.02.44 та 04.44 — 12.44);
  • 336 вад (09.44);
  • 330 вад (07.44 — 10.44);
  • 280 бад (08.42 — ?);
  • 232 шад (01.43 — сер.02.43);
  • 281 шад (08.42 — 04.44);
  • 305 шад (1944);
  • 742 орап (08.43 — 02.44 та 04.44 — 02.45);
  • 658 нбап (08.42 — 12.42);
  • 660 зап (01.43);
  • 662 зап (08.42 — 04.43);
  • 689 зап (06.42 — 03.43);
  • 691 зап (08.42 — 12.42);
  • 696 зап (11.42 — 03.43);
  • 935 зап (01.43);
  • 254 вап (08.03.43 — 07.43);
  • 524 вап (09.42 — 10.42);
  • 16 онтап (07.42 — ?);
  • 844 отап (07.42 — 26.11.44);
  • 8 одрае (15.08.42 — 03.11.43);
  • 33 оаес (07.42 — ?);
  • 28 окрае;
  • 44 окрае.

Командування[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • «Советские Военно-Воздушные Силы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.», Москва, 1968.
  • «На Волховском фронте.1941-1944», Москва, 1982
  • Гапеёнок Н. И. Дороги победы: Боевой путь 81-го гвардейского бомбардировочного авиационного полка. — Щелково: МУП «Редакция журнала „Щелково“», 2002.
  • Яковлев В. П., Боброва К. В., Шмаков Г. Г. Крылатый богатырь: Докум. повесть.— М.: ДОСААФ, 1984.
  • Морозов М. Искра победы. Советские ВВС в операции по прорыву блокады Ленинграда. — АвиаМастер, 2004, No. 4.
  • Прачик И. А. Фронтовое небо. — М.: Воениздат, 1984.
  • …И возвращались с победой: Сборник воспоминаний (сборник воспоминаний ветеранов 14-й ВА)/ Сост. Н. Я. Кондратьев. — Л.: Лениздат, 1986.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]