Очікує на перевірку

Сікстинська Мадонна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сікстинська мадонна)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Сикстинська Мадонна»
італ. Madonna Sistina
Творець:Рафаель Санті
Час створення:1514
Розміри:265 × 196 см
Висота:269,5 см
Ширина:201 см
Матеріал:олія на полотні
Жанр:сакральне мистецтво[4]
Зберігається:Дрезден, Німеччина
Музей:Дрезденська картинна галерея
Інвентарний номер:Gal.-Nr. 93[3], Gal.-Nr. 93[2] і AM-93-PS01
CMNS: «Сикстинська Мадонна»
 у Вікісховищі
Янголи Рафаеля — мотив численних листівок і постерів.

«Сикстинська Мадо́нна» — картина Рафаеля. Перебуває в Галереї старих майстрів у Дрездені, придбана 1754 року з П'яченци Августом III Фрідріхом за близько 20 000 цехінів (70 кг золота). Розмір: 265×196 см. Є одним з найвідоміших творів італійського Ренесансу. Виконана ця картина близько 1512–1514 років на замовлення церкви святого Сикста у П'яченці, звідси і її назва.

Під час Другої світової війни гітлерівське керівництво заховало картину разом з іншими цінними творами в сховищах. В травні 1945 року радянські війська знайшли «Мадонну» у штольні неподалік від Дрездена. Після війни картина була на реставрації в Москві, а 1955 року її повернули разом з іншими картинами у Дрезден. Цей дивний образ добре знали і в минулому.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Величезне за розмірами (256 x 196 см) полотно Рафаель створив для вівтаря церкви монастиря Святого Сикста в П'яченці на замовлення папи Юлія II. Існує гіпотеза, що картина була написана в 1512—1513 роках на честь перемоги над французами, що вторглися в Ломбардію в ході Італійських воєн, і подальшого включення П'яченци до складу Папської області.

Що вельми незвично для початку XVI століття, матеріалом слугувала не дошка, а полотно. Це може свідчити про те, що полотно планували використовувати як хоругву (якщо тільки вибір матеріалу не пояснюється великими габаритами твору).

У XVIII столітті поширилася легенда (не підтверджена історичними документами), що Юлій II замовив полотно Рафаелю для своєї гробниці і що моделлю для Мадонни була кохана Рафаеля Форнаріна, для Сикста — сам папа Юлій (племінник Сикста IV), а для святої Варвари — його племінниця Джулія Орсіні. Прихильники теорії, що полотно створювалося для папської гробниці, звертають увагу на те, що жолуді на ризі Сикста явно стосуються цих двох пап з роду делла Ровере (rovere перекладається як «дуб»).

Водночас на створення образу саме для церкви у П'яченці вказує те, що її покровителями завжди вважалися свв. Сикст і Варвара, зображені на цьому полотні. Образ вдало вписався в центральну частину апсиди церкви в П'яченці, де слугував своєрідною заміною відсутнього вікна.

Опис

[ред. | ред. код]

На картині зображені Мадонна з немовлям в оточенні папи Сикста II і Святої Варвари по боках із двома янголятами, що дивляться знизу вверх на сходження Бога. Фігури утворюють трикутник. Розкрита по боках завіса зайвий раз підкреслює геометричну продуманість композиції. Це один з перших творів, в якому глядач незримо виявляється вписаним у композицію: здається, що Мадонна спускається з небес прямо назустріч глядачеві та дивиться йому в вічі. В образі Марії гармонійно поєднані захват релігійного тріумфу (художник повертається до ієратичності композиції візантійської Одигітрії) з такими загальнолюдськими переживаннями, як глибока материнська ніжність і окремі ноти тривоги за долю немовляти.

Інше

[ред. | ред. код]

Таємна влада матері, що несе свою дитину людям, століттями хвилювала та бентежила серця. Недивно, що Мадонну постійно копіювали. Наприклад, в українському містечку Бучач в тимпані костелу Успіння Пресвятої Богородиці є копія «Сикстинської Мадонни» Рафаеля.[5]

Література

[ред. | ред. код]
  • Claudia Brink/ Andreas Henning (Hrsg.): Raffaels Sixtinische Madonna. Geschichte und Mythos eines Meisterwerks, Berlin 2005
  • Andreas Henning: Raffaels Transfiguration und der Wettstreit um die Farbe. Koloritgeschichtliche Untersuchung zur römischen Hochrenaissance, Deutscher Kunstverlag, München 2005, ISBN 3-422-06525-3, zugl.: Berlin FU Diss. 2002
  • Theodor Hetzer: Die Sixtinische Madonna, Verlag Urachhaus, Stuttgart 1991
  • Michael Ladwein: Raffaels Sixtinische Madonna. Literarische Zeugnisse aus zwei Jahrhunderten, Pforte-Verlag, Dornach 2004, ISBN 3-85636-159-6
  • Marielene Putscher: Raphaels Sixtinische Madonna. Das Werk und seine Wirkung, Hopfer, Tübingen 1955, zugl.: Hamburg Univ. Diss. 1955, 1. — Textband und 2. — 195 Blätter (in einer Mappe)
  • Michael Rohlmann (Hrsg.): Raffaels Sixtinische Madonna, in: Römisches Jahrbuch der Bibliotheca Hertziana Jg. 30 (1995), S. 221—248
  • Angelo Walther: Raffael, die Sixtinische Madonna, Seemann, Leipzig 2004, ISBN 3-86502-100-X
  • Giorgio Vasari, Leben der ausgezeichnetsten Maler, Bildhauer und Baumeister, von Cimabue bis zum Jahre 1567, Übersetzung von Ludwig Schorn und Ernst Förster, Stuttgart 1843, Bd.3/I
  • Варшавський А. С. Долі шедеврів. — Київ: Веселка, 1988. — С. 105—127

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://rkd.nl/en/explore/images/266366
  2. ↑ а б https://skd-online-collection.skd.museum/Details/Index/372144
  3. ↑ а б в http://skd-online-collection.skd.museum/de/contents/show?id=372144
  4. ↑ https://rkd.nl/explore/images/266366
  5. ↑ Бучач, ч.4: костел Успіння Божої Матері. Україна Інкогніта.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сікстинська Мадонна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сікстинська_Мадонна&oldid=41757105