Тадеуш Бреза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тадеуш Бреза
Tadeusz Breza Polish writer 1970.jpg
Народився 31 грудня 1905(1905-12-31)[1][2][…]
Шекеринці, Ізяславський район, Кам'янець-Подільська область або Волинська губернія, Російська імперія
Помер 19 травня 1970(1970-05-19)[4][2][…] (64 роки)
Варшава, ПНР[4]
Поховання Військові Повонзки
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Flag of Poland.svg ПНР
Діяльність письменник, журналіст, дипломат
Alma mater Варшавський університет
Мова творів польська
Членство Польський PEN Clubd
Рід Брезиd

CMNS: Тадеуш Бреза у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Таде́уш Бре́за (пол. Tadeusz Breza; 31 грудня 1905, Шекеринці біля Острога на Волині — 19 травня 1970, Варшава) — романіст і есеїст, а також дипломат на службі Другої Польської Республіки та Польської Народної Республіки[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із поміщицької шляхетської родини, був племінником Марії Єганне Вельопольської. Випускні іспити склав 1926 року, після закінчення Ліцею Кароля Марцінковського в Познані, де він жив у родичів. Почав вивчати право в Познанському університеті. Потім приєднався Бенедиктинського ордену в бельгійському місті Левені. Повернувшись до Польщі, почав вивчати філософію у Варшавському університеті (слухав лекції В. Татаркевича й Т. Котарбінського), яку він, у свою чергу, закінчив вивчати у Лондоні.

У 19291932 роках жив у Британії, працював прес-секретарем та аташе польського посольства (завдяки чому мав можливість багато подорожувати Європою). У 19331937 роках працював у варшавській газеті «Kurier Poranny» (Ранковий кур'єр). У 1937—1939 роках керував заснованим Тадеушем Бой-Желенським варшавським «Молодим театром». Під час Другої світової війни був активним учасником руху опору.

Після війни співпрацював з літературною пресою спочатку в Кракові, потім у Варшаві (у 1946—1948 роках — рецензент театрального відділу журналу «Odrodzenie»). У наступні роки був культурним радником посольства Польщі в Римі (1955—1959), а потім у Парижі (19611965). Похований на військовому кладовищі Повонзки.[6]

Творчість[ред. | ред. код]

Дебютував 1925 року поетичним твором у конкурсі молодих талантів. На його ранню творчість вплинула модна тоді психологічна проза, першим романом став «Адам Гривальд». Після війни все більше часу приділяв політичним та соціальним питанням. Думки про Польську народну республіку виклав у романі «Стіни Єрихону», що отримав першу премію журналу «Відродження» та Небо і Земля, створені під час окупації. В них він іронічно зображував занепад Польщі. В повоєнне десятиліття, незважаючи на минуле, він належав до групи письменників, яких прорадянська влада високо цінувала, разом з Є. Анджевським, К. Брандисом, В. Броневським, Я. Івашкевичем, В. Жукровським та іншими.

Критикував Ватикан та ієрархію Католицької церкви в романах «Уряд» та есе «Бронзові ворота». Після поїздки на Кубу видав збірку есе «Гаванські листи», що позитивно зображували країну після перевороту Фіделя Кастро. За останні два твори він отримав найвищу нагороду міністра культури і мистецтва 1962 року. Три його твори були екранізовані у Польщі: Свято Балтазара, Управління та Йокмок.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1940 — нагорода тижневика «Відродження»
  • 1952 — Друга державна премія
  • 1955 — орден Трудового Прапора 2-го класу.
  • 1962 — Премія Міністра культури і мистецтв першого ступеня
  • 1968 — Перша державна премія з літератури

Художня література[ред. | ред. код]

  • Адам Гривальд (1936) — роман
  • Стіни Єрихона (1946) — роман
  • Небо і земля (томи 1-2, 1949—1950) — роман
  • Свято Балтазара (1952) — новела
  • Jokkmokk (1953) — новела
  • У potrzask (1955) — новела
  • Літературний зошит (1956) — нариси
  • Бронзові ворота (1960) — нариси
  • Уряд (1960) — роман
  • Гаванські листи (1961) — нариси
  • Неллі. Про колег та про себе. Спогади та нариси (1970)
  • Zawiść (1973) — роман, створений 1939 року, опублікований посмертно. Оригінальна назва: Біле пташеня

Сім'я[ред. | ред. код]

Був братом архітектора Ахіллеса Брези та Гелени Вежбіцької.

Примітки[ред. | ред. код]