Талліннський трамвай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Талліннський трамвай
Trammiliiklus Tallinnas
Опис
Країна Естонія Естонія
Місто Таллінн
Дата відкриття 24 серпня 1888 (135 років)
з 24 серпня 1888 по 1918 — конка
з 1915 — паровий
з 1921 — бензотрамвай
з 1925 — електричний
Оператор Tallinna Linnatranspordi ASd
Сайт www.tallinnlt.ee
Маршрутна мережа
Кількість маршрутів 4
Довжина мережі 39 км
Рухомий склад
Кількість вагонів 70 (2018)
Основні типи рухомого складу Tatra KT4D, Tatra KT4TM, CAF Urbos AXL, Tatra KT6TM, Tatra KT4TMR, Tatra KT4SU
Кількість депо 2
Технічні дані
Ширина колії 1067 мм,
у жовтні 1931 трамвайна лінії перекладена з 1524 мм на 1067 мм
Тип живлення контактна мережа
Електрифікація 600 В
Схема маршрутів

CMNS: Талліннський трамвай
Trammiliiklus Tallinnas у Вікісховищі

Талліннська трамвайна мережа (Trammiliiklus Tallinnas) — єдина в Естонії трамвайна мережа.[1] У поєднанні із п'ятьма тролейбусними маршрутами чотири трамвайні маршрути[2] загальною протяжністю 39 кілометрів формують основу мережі громадського транспорту в столиці Естонії. Усі маршрути перетинаються на зупинці Хобуяама, котра розташована у центрі міста.

Рухомий склад представлено трамваями типу Tatra KT4 та KTNF6. Другий тип являє собою видозмінені вагони типу KT4, подовжені через додавання низькопідлогової секції.

Трамваї, тролейбуси та автобуси в Таллінні знаходяться в управлінні транспортної компанії Tallinna Linnatranspordi AS. Компанію було започатковано 19 липня 2012 р., коли компанія з автобусних перевезень Tallinna Autobussikoondis, злилася з компанією Tallinna Trammi- ja Trollibussikoondis.

Історія[ред. | ред. код]

Перший міський трамвай (конка) було відкрито 24 серпня 1888 року. Мережу було побудовано з колією шириною 1067 мм (3 фути 6 дюймів). Трамвай ходив головними вулицями міста: Нарвською, Пярнуською та Тартуською (Narva maantee, Pärnu maantee та Tartu maantee), трамвайні вагони було імпортовано з Бельгії. У 1902 році загальна протяжність маршрутів складала 7,24 км.[1]

Ворота Віру під час будівництва конки, (1888)

У 1915 році дві місцеві компанії, російсько-балтійська верф та «АС Бльокер і Ко» (AS Blöcker) побудували трамвай на паровій тязі, призначений для перевезення робітників з центру міста до верфі, котра розташовувалася у кварталі Коплі. Трамвай ходив широкою колією, що також давало змогу перевозити важкі вантажі до порту. Колія була сумісна із російською, а пасажирські вагони були закуплені у вживаному стані в Санкт-Петербурзі. Згодом, вагони на паровій тязі було замінено на вагони з ДВЗ.[1]

У 1918 році, під час Першої світової війни, конка припиняє ходити, продовжують працювати лише трамваї на паровій тязі, вони ходять до Коплі. Тартуський мир 1920 року означав визнання Радянським союзом незалежності Естонії, а 13 травня 1921 року було відновлено решту маршрутів талліннського трамвая. Оскільки трамваї було переобладнано під бензин або гас, потреба у конках зникла.[1] На той час у місті залишалося два вагони конки, й ті були в дуже занедбаному технічному стані.[3]

28 жовтня 1925 року було запроваджено електричний трамвай на лінії по вулиці Нарвській. Вагони живилися постійним струмом напругою 600 В. 6 років потому широку колію на маршруті до Коплі було змінено на колію 1067 мм, котра на той час була стандартною. Після цього на лінії, де раніше діяли як парові, так і дизельні трамваї, лишилися лише дизельні вагони.[1]

До 1940 року трамвайну мережу було розширено до 13,4 км включно з лінією колишнього парового трамвая до Коплі. Втім, із початком війни у 1939 році та приєднанням Естонії до Радянського союзу в 1940 році, розвиток трамвая в місті зупинився.

Після війни економічне зростання в Естонській РСР відновлювалося дуже повільно, тому лише у 1951 році одноколійну ділянку між Коплі та центром міста було замінено двоколійною, що перетворило її на класичну лінію трамваю, а у 1954 році лінію було сполучено з рештою трамвайної мережі. У 1954 році з'явився проєкт із будівництва трамвайного депо в Вана-Лиуна (Vana-Lõuna), а за рік ділянку на вулиці Тарту було розширено до Юлемісте (Ülemiste). Після цього відбувався лише локальний розвиток мережі.[1]

Трамвайні вагони[ред. | ред. код]

Після початку електрифікації у 1931-му перший трамвай в Таллінні було зібрано з напівготових частин, імпортованих з Німеччини та Швеції.

1930 року зі Швеції прибув перший вагон-снігоочищувач. До 1940 року в мережі працювали 54 трамвайні вагони, серед котрих 20 були електричними, а 9 далі працювали на дизелі. Інші 28 вагонів були безмоторними причіпними вагонами. Між 1951 та 1964 рр. у талліннському депо було побудовано 15 моторних та 23 причіпних трамвайних вагонів.[1]

Впродовж 1955—1964 років, 50 моторних та 50 причіпних вагонів було доставлено з вагонобудівного заводу міста Гота, НДР. Впродовж 1965—1967 років продовжувалося впровадження «трамваїв-гармошок» Gotha G4 на маршрути в Таллінні. Трамваї Gotha експлуатувалися до 1988 року.

Один трамвай Gotha G4 досі працює. Вважають, що це єдиний у світі вагон цього типу, котрий досі може виходити на лінію. Свого часу трамвай було переобладнано під кафе. Хоча кафе згодом припинило роботу, внутрішнє облаштування лишили. Трамвай було відремонтовано, названо «Pauliine», тепер його можна винаймати для подорожей на замовлення.

Трамвай Tatra KT6TM з низькопідлоговою вставкою
Tatra KT4 уТаллінні, 2014 рік

Від 1973 року, Таллінн переключився на постачання вагонів з заводу ЧКД Татра у Західній Чехословаччині. До 1990 року 60 вагонів Tatra T4[4] та 73 вагони Tatra KT4 почали працювати на лінії трамвая в Таллінні.[5]

Після здобуття Естонією незалежності у 1991 році, нові закупки були переважно зосереджені на вживаних вагонах Татра. 13 трамваїв моделі KT4 імпортували з міста Гера, 6 — з Котбуса, 16 — з Ерфурта та один — з Франкфурта-на-Одері. У 2001 році депо почало модифікування вагонів KT4 на KTNF6 шляхом додавання низькопідлогової середньої секції. Хоча двосекційні KT4 зникли з вулиць Таллінна ще наприкінці 2005 року, модифіковані трамваї цього виду були єдиними, котрі працювали на маршрутах Талліннського трамваю, а лишаються основною моделлю й у 2010-х роках.

На початку XXI століття також увагу було приділено покращенню графіку технічного обслуговування, використання більш якісних запчастин, що змогло продовжити експлуатаційний термін трамваїв з 19 до 25–30 років.[1]

Змога придбати трамваї нового покоління для Таллінна з'явилася коли Естонія продала свої квоти на викиди вуглекислого газу Іспанії, котра натомість запропонувала нові ощадливі трамваї. Серед сторін, котрі підписали багатосторонню угоду, був іспанський виробник CAF, а угода передбачала постачання 20 нових низькопідлогових вагонів до 2016 року. Перший трамвай було доставлено наприкінці 2014 року, і до лютого 2015 року він знаходився на випробуванні.

  • Трамваї CAF Urbos AXL
  • на маршруті № 3
    на маршруті № 3
  • на вул. Маяка
    на вул. Маяка
  • на зупинці Центральний ринок
    на зупинці Центральний ринок
  • на маршруті № 4
    на маршруті № 4

Обговорення перспектив розвитку концентрувалися на можливості скасування деяких автобусних маршрутів завдяки продовженню існуючих трамвайних. Натомість місто в період з 2010 до 2016 рр. демонтувало три тролейбусні лінії (№ 2, 6, 7) та замінило їх на автобусні. Було демонтовано контактні дроти вздовж маршрутів № 6 та 7. Хоча трамвайні колії монтуються, подовження ліній трамваю відбувається повільно.

Маршрути[ред. | ред. код]

У Таллінні діють 4 трамвайних маршрути[6][7].

   Скасований маршрут
Перелік трамвайних маршрутів
№ Кінцевий пункт, А Кінцевий пункт, Б Дата відкриття Схема маршруту Примітка
1 вул. Коплі Кадріорг листопад 1953
2 вул. Коплі Суур-Паала жовтень 1970 Перейменований 1 травня 2017.
З 26 червня по 1 вересня 2017, у зв'язку з ремонтом колій, на ділянці Вокзал — Суур-Паала був закритий
3 станція Тонді Кадріорг січень 1957
4 станція Тонді Аеропорт 1 вересня 2017 До 1 вересня 2017 — кінцева станція Юлемісте
5 вул. Коплі Вана-Лиуна 28 жовтня 2000 Закритий 31 грудня 2003

Трамвайний рух за маршрутами починається о 04:53 ранку і останній трамвай заходить у депо о 00:45.

Статистичні дані[ред. | ред. код]

Максимальна сукупна довжина трамвайної одноколійки (тобто кожен маршрут фактично пораховано двічі) складала 39 км станом на 1990 рік.

Максимальна кількість трамвайних вагонів складала 135 у 1985 році, а до кінця XX століття кількість постійно зменшувалася. Ступінь скорочення на початку XXI ст. прискорився, найшвидше кількість трамваїв зменшувалася в період з 2000 до 2009 рр. з 125 до 85 вагонів. Кількість пасажирів скорочувалася значно швидше: від 105,9 млн пасажирів у 1990 р. до 25,2 млн у 2009 р.[8]

15 грудня 2014 року до Таллінна надійшли перші з 20 нових трамваїв CAF Urbos AXL.[9]

Депо[ред. | ред. код]

У Таллінні два депо: Центральне і Коплі. У центральному розташовані трамвайні ремонтні майстерні, адміністративні будівлі і стоянкові колії. Обслуговує 4 маршрути. У ньому ж розташований музей трамвая. Найменше депо Коплі обслуговує 1-ю та 2-ю лінію, тут також проводяться роботи з обслуговування трамваїв.

  • TLT Трамвайне депо Вана-Лиуна (Центральне): Vana — Lõuna tn. 41
  • TLT Трамвайне депо Коплі (філія): Kopli tn. 118

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Remeo Varema (1998)
  2. ↑ Jaan Tõllasepp (compiler)
  3. ↑ «Tramm»
  4. ↑ «TALLINNA TRAMMID / ТРАМВАИ ТАЛЛИННА»
  5. ↑ «Tatra КТ4 — Tallinn»
  6. ↑ Схеми маршрутів електротранспорта у Таллінні. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 16 червня 2018.
  7. ↑ Розклад руху трамваїв у Таллінні [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Статистика рухомого складу. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 16 червня 2018.
  9. ↑ Перші трамваї CAF Urbos AXL у Таллінні [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] (ест.)

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Талліннський трамвай
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Талліннський_трамвай&oldid=38918185