Збірна Хорватії з футболу
| Хорватія | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Асоціація | Хорватський футбольний союз (Hrvatski nogometni savez) | ||
| Тренер |  Златко Далич
| ||
| Найбільше виступів | Дарійо Срна (134) | ||
| Найкращий бомбардир | Давор Шукер (45) | ||
| Місце в рейтингу ФІФА | 6 ▬ (19 грудня 2019)[1] | ||
| |||
Перший матч Хорватія 2:1 США  (Загреб, Хорватія; 17 жовтня 1990) | |||
Найбільша перемога Хорватія 10:0 Сан-Марино  (Рієка, Хорватія; 4 червня 2016) | |||
Найбільша поразка Іспанія 6:0 Хорватія (Ельче, Іспанія; 11 вересня 2018) | |||
| Чемпіонат світу | |||
| Виступів | 5 (вперше у 1998) | ||
| Найвище досягнення | друге місце, 2018 | ||
| Чемпіонат Європи | |||
| Виступів | 6 (вперше у 1996) | ||
| Найвище досягнення | чвертьфінал, 1996, 2008 | ||
| Спортивні нагороди | |||
| |||
| Представник Хорватії
| |||
|---|---|---|---|
| Футбол | |||
| Чемпіонат світу з футболу | |||
| Срібло | Росія 2018 | ||
| Бронза | Франція 1998 | ||
Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття Хорватією незалежності від Югославії.
Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб уперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкраще збірна виступила на чемпіонаті світу 2018 року, коли команда дійшла до фіналу, а її капітан Лука Модрич був визнаний кращим гравцем турніру. За двадцять років до цього на чемпіонаті світу 1998 року збірна Хорватії посіла третє місце, в той час як Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.
Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед усіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.
Станом на 19 грудня 2019 посідає 6-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].
Рання історія[ред. | ред. код]
Перші кроки футболу в Хорватії[ред. | ред. код]
В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби — «ПНіСК» (хорв. PNiSK (Prvi Nogometni i Sportski Klub) Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» (хорв. HAŠK (Hrvatski Akademski Športski Klub) Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сісак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).
Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)[ред. | ред. код]
Збірна Хорватії в 1940—1944 .svg){kind=small}
| |
|---|---|
| Перша гра Хорватія 4:0 Швейцарія  (Загреб, 2 квітня 1940) | |
| Найбільша перемога Хорватія 6:0 Болгарія  (Загреб, 12 квітня 1942) | |
Найбільша поразка.svg){kind=small} Італія 4:0 Хорватія (Генуя, 5 квітня 1942) | |
| Остання гра Хорватія 7:3 Словаччина .svg){kind=small} (Загреб, 9 квітня 1944) | |
У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.
Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що перебували під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3).
У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хітрец і Звонімір Цімерманчіч, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Віс.
У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.
Збірна в складі Югославії (1945—1990)[ред. | ред. код]
Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.
У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб — «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).
Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.
Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.
Сучасна історія[ред. | ред. код]
Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ї відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.
Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.
Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.
У 2000 році на зміну Мирославу Блажевичу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.
У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.
Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.
Досягнення[ред. | ред. код]
Кубок Світу[ред. | ред. код]
- 1930—1990 — не брала участі (входила до складу Югославії)
- 1994 — не брала участі (не була членом FIFA до липня 1992 року)
- 1998 — третє місце
- 2002 — груповий етап
- 2006 — груповий етап
- 2010 — не пройшла кваліфікацію
- 2014 — груповий етап
- 2018 — друге місце
Чемпіонат Європи[ред. | ред. код]
- 1960—1992 — не брала участі (входила до складу Югославії)
- 1996 — чвертьфінал
- 2000 — не пройшла кваліфікацію
- 2004 — груповий етап
- 2008 — чвертьфінал
- 2012 — груповий етап
- 2016 — 1/8 фіналу
Головні тренери[ред. | ред. код]
- Дражан Єркович, 1990—1991
- Станко Поклепович, 1992
- Влатко Маркович, 1993
- Мирослав Блажевич, 1994—2000
- Мірко Йозич, 2000—2002
- Отто Барич, 2002—2004
- Златко Краньчар, 2004—2006
- Славен Білич, 2006—2012
- Ігор Штимаць, 2012—2013
- Ніко Ковач, 2013—2015
- Анте Чачич, 2015—2017
- Златко Далич, 2017—
Найкращі гравці[ред. | ред. код]
Станом на 19 листопада 2019. року. Див. також: Гравці збірної Хорватії з футболу
|
Найкращі за кількістю ігор за збірну [2]
* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти. |
Найкращі за забитими м'ячами[3]
* Жирним шрифтом виділені діючі футболісти. |
Поточний склад[ред. | ред. код]
Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2018 року. Вік гравців наведено на день початку змагання (14 червня 2018 року), дані про кількість матчів і голів — на дату подачі заявки (4 червня 2018 року).
| № | Поз. | Гравець | Дата народження (вік) | Ігри | Голи | Клуб |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | ВР | Доминик Ливакович | 9 січня 1995 (вік 23 роки) | 1 | 0 | «Динамо» (Загреб)
|
| 12 | ВР | Ловре Калинич | 3 квітня 1990 (вік 28 років) | 10 | 0 | .svg){kind=small} «Гент»
|
| 23 | ВР | Данієль Субашич | 27 жовтня 1984 (вік 33 роки) | 37 | 0 |  «Монако»
|
| 2 | ЗХ | Шиме Врсалько | 10 січня 1992 (вік 26 років) | 35 | 0 | «Атлетіко» (Мадрид)
|
| 3 | ЗХ | Іван Стринич | 17 липня 1987 (вік 30 років) | 42 | 0 |  «Сампдорія»
|
| 5 | ЗХ | Ведран Чорлука | 5 лютого 1986 (вік 32 роки) | 98 | 4 |  «Локомотив» (Москва)
|
| 6 | ЗХ | Деян Ловрен | 5 липня 1989 (вік 28 років) | 38 | 2 |  «Ліверпуль»
|
| 13 | ЗХ | Тин Єдвай | 28 листопада 1995 (вік 22 роки) | 11 | 0 |  «Баєр 04»
|
| 15 | ЗХ | Дує Чалета-Цар | 17 вересня 1996 (вік 21 рік) | 1 | 0 |  «Ред Булл» (Зальцбург)
|
| 21 | ЗХ | Домагой Віда | 29 квітня 1989 (вік 29 років) | 58 | 2 |  «Бешікташ»
|
| 22 | ЗХ | Йосип Пиварич | 30 січня 1989 (вік 29 років) | 19 | 0 |  «Динамо» (Київ)
|
| 7 | ПЗ | Іван Ракитич | 10 березня 1988 (вік 30 років) | 91 | 14 | «Барселона»
|
| 8 | ПЗ | Матео Ковачич | 6 травня 1994 (вік 24 роки) | 40 | 1 | «Реал Мадрид»
|
| 10 | ПЗ | Лука Модрич (капітан) | 9 вересня 1985 (вік 32 роки) | 105 | 12 | «Реал Мадрид»
|
| 11 | ПЗ | Марцело Брозович | 16 листопада 1992 (вік 25 років) | 34 | 6 | «Інтернаціонале»
|
| 14 | ПЗ | Филип Брадарич | 11 січня 1992 (вік 26 років) | 4 | 0 | «Рієка»
|
| 19 | ПЗ | Мілан Бадель | 25 лютого 1989 (вік 29 років) | 37 | 1 | «Фіорентіна»
|
| 4 | НП | Іван Перишич | 2 лютого 1989 (вік 29 років) | 65 | 17 | «Інтернаціонале»
|
| 9 | НП | Андрей Крамарич | 19 червня 1991 (вік 26 років) | 30 | 8 | «Гоффенгайм 1899»
|
| 16 | НП | Никола Калинич | 5 січня 1988 (вік 30 років) | 41 | 15 | «Мілан»
|
| 17 | НП | Маріо Манджукич | 21 травня 1986 (вік 32 роки) | 82 | 30 | «Ювентус»
|
| 18 | НП | Анте Ребич | 21 вересня 1993 (вік 24 роки) | 15 | 1 | «Айнтрахт»
|
| 20 | НП | Марко П'яца | 6 травня 1995 (вік 23 роки) | 16 | 1 | «Шальке 04»
|
Минулі матчі[ред. | ред. код]
| Дата | Рахунок | Суперник | Стадіон | Місто | Країна | Турнір |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 19 листопада 2019 | 2:1 |  Грузія |
«Альдо Дросіна» | Пула | Хорватія | Товариський матч |
| 16 листопада 2019 | 3:1 |  Словаччина |
«Руєвіца» | Рієка | Хорватія | ЧЄ 2020 (кваліфікація) |
| 13 жовтня 2019 | 1:1 | .svg){kind=small} Уельс |
«Кардіфф Сіті Стедіум» | Кардіфф | Уельс | ЧЄ 2020 (кваліфікація) |
| 10 жовтня 2019 | 3:0 |  Угорщина |
«Полюд» | Спліт | Хорватія | ЧЄ 2020 (кваліфікація) |
| 9 вересня 2019 | 1:1 |  Азербайджан |
«Баксель Арена» | Баку | Азербайджан | ЧЄ 2020 (кваліфікація) |
| 6 вересня 2019 | 4:0 | Словаччина |
«Стадіон імені Антона Малатинського» | Трнава | Словаччина | ЧЄ 2020 (кваліфікація) |
Форма[ред. | ред. код]
         1990
|
    1996–1997
Домашня |
   1998–2000
Домашня |
   2002–2004
Домашня |
   2004–2006
Домашня |
   2006–2008
Домашня |
 2008–2010
Домашня |
    2010–2012
Домашня |
   2012–2014
Домашня |
   2014–2016
Домашня |
     2016–2017
Домашня |
  1940
|
   1996–1997
Гостьова |
   1998–2000
Гостьова |
   2002–2004
Гостьова |
 2004–2006
Гостьова |
 2006–2008
Гостьова |
 2008–2010
Гостьова |
   2010–2012
Гостьова |
 2012–2014
Гостьова |
    2014–2016
Гостьова |
   2016–2017
Гостьова |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 19 грудня 2019. Процитовано 19 грудня 2019.
- ↑ Statistics - Croatian Football Federation. hns-cff.hr. Процитовано 2020-07-22.
- ↑ Statistics - Croatian Football Federation. hns-cff.hr. Процитовано 2020-07-22.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Хорватського футбольного союзу (хор.)
- Збірна Хорватії з футболу на сайті ФІФА (англ.)
- Збірна Хорватії з футболу на сайті УЄФА
- Статистика міжнародних матчів збірної Хорватії на сайті RSSSF (англ.)
- Статистика гравців збірної Хорватії на сайті RSSSF (англ.)
| |||||||
| ||||||||