Перейти до вмісту

Збірна Хорватії з футболу

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хорватія

Емблема Хорватія

Емблема

Прапор Хорватія

Прапор
ПрізвиськоПолум'яні (хорв. Vatreni)
Шашкові (хорв. Kockasti)
АсоціаціяХорватський футбольний союз
ТренерХорватія Славен Билич
Найбільше виступівЛука Модрич (202)
Найкращий бомбардирДавор Шукер (45)
Код ФІФАCRO
Місце в рейтингу ФІФА 11 (11 червня 2026)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Хорватія Хорватія 4:0 Швейцарія Швейцарія
(Загреб, Югославія; 2 квітня 1940)
Найбільша перемога
Хорватія Хорватія 10:0 Сан-Марино Сан-Марино
(Рієка, Хорватія; 4 червня 2016)
Найбільша поразка
Іспанія Іспанія 6:0 Хорватія Хорватія
(Ельче, Іспанія; 11 вересня 2018)
Чемпіонат світу
Виступів7 (вперше у 1998)
Найвище досягненнядруге місце (2018)
Чемпіонат Європи
Виступів7 (вперше у 1996)
Найвище досягненнячвертьфінал (1996, 2008)
Спортивні нагороди
Хорватія Хорватія
Футбол
Чемпіонат світу з футболу
Срібло Росія 2018
Бронза Франція 1998
Бронза Катар 2022

Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття країною незалежності від Югославії.

Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб уперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкраще збірна виступила на чемпіонаті світу 2018 року, коли команда дійшла до фіналу, а її капітан Лука Модрич був визнаний кращим гравцем турніру. За двадцять років до цього на чемпіонаті світу 1998 року збірна Хорватії посіла третє місце, в той час як Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.

Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед усіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.

Станом на 11 червня 2026 посідає 11-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Рання історія

[ред. | ред. код]

Перші кроки футболу в Хорватії

[ред. | ред. код]

В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби «ПНіСК» (хорв. PNiSK (Prvi Nogometni i Sportski Klub) Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» (хорв. HAŠK (Hrvatski Akademski Športski Klub) Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сисак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).

Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)

[ред. | ред. код]
Збірна Хорватії в 1940—1944
Перша гра
Хорватія 4:0 Швейцарія Швейцарія
(Загреб, 2 квітня 1940)
Найбільша перемога
Хорватія 6:0 Болгарія Болгарія
(Загреб, 12 квітня 1942)
Найбільша поразка
Італія Італія 4:0 Хорватія
(Генуя, 5 квітня 1942)
Остання гра
Хорватія 7:3 Словаччина Словаччина
(Загреб, 9 квітня 1944)

У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.

Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що перебували під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3).

У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хітрец і Звонимир Цимерманчич, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Вис.

У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.

Збірна в складі Югославії (1945—1990)

[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.

У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).

Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.

Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.

Сучасна історія

[ред. | ред. код]

Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ї відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.

Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.

Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.

У 2000 році на зміну Мирославу Блажевичу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.

У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.

Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.

Досягнення

[ред. | ред. код]
Чемпіонат світу Кваліфікація
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М- Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 Були частиною Югославія Королівства Югословія
Італія 1934
Франція 1938
Бразилія 1950 Були частиною Югославія Югословії
Швейцарія 1954
Швеція 1958
Чилі 1962
Англія 1966
Мексика 1970
Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990) 1974
Аргентина 1978
Іспанія 1982
Мексика 1986
Італія 1990
Сполучені Штати Америки 1994 Не були членом FIFA
Франція 1998 Третє місце37502115 2-ге105412013
Південна Корея Японія 2002 Груповий етап 23-тє310223 1-ше8530152
Німеччина 2006 Груповий етап 22-ге302123 1-ше10730215
Південно-Африканська Республіка 2010 Не пройшли кваліфікацію 3-тє106221913
Бразилія 2014 Груповий етап 19-те310266 2-ге12633149
Росія 2018 Фіналісти 27421149 2-ге12732195
Катар 2022 Третє місце3724187 1-ше10721214
Канада Мексика Сполучені Штати Америки 2026
Загалом Фіналісти 6/22 30 13 8 9 43 33 6/7 72 43 20 9 129 51
Чемпіонат Європи Кваліфікація
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М- Місце І В Н П М+ М-
Франція 1960 Були частиною Югославія Югословії
Іспанія 1964
Італія 1968
Бельгія 1972
Соціалістична Федеративна Республіка Югославія 1976
Італія 1980
Франція 1984
Німеччина 1988
Швеція 1992
Англія 1996 Чвертьфінал7-ме420255 1-ше10721225
Бельгія Нідерланди 2000 Не пройшли кваліфікацію 3-тє8431139
Португалія 2004 Груповий етап13-те302146 2-ге10622145
Австрія Швейцарія 2008 Чвертьфінал5-те431052 1-ше12921288
Польща Україна 2012 Груповий етап10-те311143 2-ге12822217
Франція 2016 1/8 фіналу9-те421154 2-ге10631205
Європейський Союз 2020 1/8 фіналу14-те411278 1-ше8521177
Німеччина 2024 2-ге8512134
АнгліяРеспубліка ІрландіяПівнічна ІрландіяУельсШотландія 2028 TBD
Загалом Чвертьфінал 6/16 22 9 6 7 30 28 7/8 78 50 17 11 148 50

Ліга націй УЄФА

[ред. | ред. код]
Груповий етап Ліги націй УЄФА Фінал чотирьох
Сезон Л Г М І В Н П М+ М- П/П Рей Рік Місце І В Н П М+ М-
2018–19 A 4 3-тє4112410Same position9-те Португалія 2019 Не пройшли кваліфікацію
2020–21 A 3 3-тє6105916Same position12-те Італія 2021
2022–23 A 1 1-ше641186Same position2 Нідерланди 2023 Фіналісти211042
Загалом 16 6 2 8 21 32 Фіналісти Загалом 1/3 2 1 1 0 4 2

Головні тренери

[ред. | ред. код]

Найкращі гравці

[ред. | ред. код]

Станом на 25 червня 2024 року. Див. також: Гравці збірної Хорватії з футболу

Найкращі за кількістю ігор за збірну[2]

# Гравець Ігор Голів Період
1Лука Модрич178262006—н.ч.
2-3Дарійо Срна134222002—2016
3-3Іван Перишич134332011—2023
4Стипе Плетикоса11401999—2014
5Іван Ракитич106152007—2019
6-7Йосип Шимунич10532001—2013
7-7 Домагой Віда 10542010—н.ч.
8-9Івиця Олич104202002—2015
9-9 Матео Ковачич 104 5 2013—н.ч.
10Ведран Чорлука10332006—2018

* Жирним шрифтом виділені активні футболісти.

Найкращі за забитими м'ячами[2]

# Гравець Період Голів Ігор За гру
1Давор Шукер1990—200245690.65
2-3Маріо Манджукич2007—201833890.37
3-3 Іван Перишич2011—2023 331230.27
4-5Едуардо да Сілва2004—201429690.42
5-5 Андрей Крамарич 2014—н.ч. 29 96 0.31
6 Лука Модрич 2006—н.ч. 26 178 0.14
7 Дарійо Срна2002—2016 221230.16
8Івиця Олич2002—2015201040.19
9-12Ніко Краньчар2004—201315810.2
10-12Никола Калинич2008—201815420.36
11-12 Горан Влаович1992—2002 15510.29
12-12 Іван Ракитич2007—2019 151060.14

* Жирним шрифтом виділені активні футболісти.

Поточний склад

[ред. | ред. код]

Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2026 року.

Вік і статистика гравців наведено станом на початок турніру.

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1 1ВР Доминик Ливакович (1995-01-09)9 січня 1995 (вік 31 рік) 73 0 Хорватія Динамо (Загреб)
12 1ВР Івор Пандур (2000-03-25)25 березня 2000 (вік 26 років) 0 0 Англія Галл Сіті
23 1ВР Домінік Котарський (2000-02-10)10 лютого 2000 (вік 26 років) 3 0 Данія Копенгаген
4 2ЗХ Йошко Гвардіол (2002-01-23)23 січня 2002 (вік 24 роки) 46 4 Англія Манчестер Сіті
5 2ЗХ Дує Чалета-Цар (1996-09-17)17 вересня 1996 (вік 29 років) 38 1 Іспанія Реал Сосьєдад
6 2ЗХ Йосип Шутало (2000-02-28)28 лютого 2000 (вік 26 років) 31 0 Нідерланди Аякс
2 2ЗХ Йосип Станішич (2000-04-02)2 квітня 2000 (вік 26 років) 29 0 Німеччина Баварія Мюнхен
3 2ЗХ Марин Понграчич (1997-09-11)11 вересня 1997 (вік 28 років) 18 0 Італія Фіорентіна
25 2ЗХ Мартін Ерлич (1998-01-24)24 січня 1998 (вік 28 років) 12 1 Данія Мідтьюлланн
22 2ЗХ Лука Вушкович (2007-02-24)24 лютого 2007 (вік 19 років) 4 1 Німеччина Гамбург
10 3ПЗ Лука Модрич (капітан) (1985-09-09)9 вересня 1985 (вік 40 років) 196 28 Італія Мілан
8 3ПЗ Матео Ковачич (1994-05-06)6 травня 1994 (вік 32 роки) 111 5 Англія Манчестер Сіті
15 3ПЗ Маріо Пашалич (1995-02-09)9 лютого 1995 (вік 31 рік) 83 11 Італія Аталанта
13 3ПЗ Никола Влашич (1997-10-04)4 жовтня 1997 (вік 28 років) 61 10 Італія Торіно
21 3ПЗ Лука Сучич (2002-09-08)8 вересня 2002 (вік 23 роки) 19 1 Іспанія Реал Сосьєдад
16 3ПЗ Мартин Батурина (2003-02-16)16 лютого 2003 (вік 23 роки) 17 1 Італія Комо
18 3ПЗ Кристиян Якич (1997-05-14)14 травня 1997 (вік 29 років) 16 2 Німеччина Аугсбург
17 3ПЗ Петар Сучич (2003-10-25)25 жовтня 2003 (вік 22 роки) 15 1 Італія Інтернаціонале
7 3ПЗ Никола Моро (1998-03-12)12 березня 1998 (вік 28 років) 9 0 Італія Болонья
19 3ПЗ Тоні Фрук (2001-04-09)9 квітня 2001 (вік 25 років) 7 1 Хорватія Рієка
14 4НП Іван Перишич (1989-02-02)2 лютого 1989 (вік 37 років) 152 38 Нідерланди ПСВ
9 4НП Андрей Крамарич (1991-06-19)19 червня 1991 (вік 34 роки) 114 36 Німеччина Гоффенгайм 1899
11 4НП Анте Будимир (1991-07-22)22 липня 1991 (вік 34 роки) 36 6 Іспанія Осасуна
24 4НП Марко Пашалич (2000-09-14)14 вересня 2000 (вік 25 років) 13 1 США Орландо Сіті
26 4НП Петар Муса (1998-03-04)4 березня 1998 (вік 28 років) 10 1 США Даллас
20 4НП Ігор Матанович (2003-03-31)31 березня 2003 (вік 23 роки) 8 2 Німеччина Фрайбург

Форма

[ред. | ред. код]
1990
1996–1997
Домашня
1998–2000
Домашня
2002–2004
Домашня
2004–2006
Домашня
2006–2008
Домашня
2008–2010
Домашня
2010–2012
Домашня
2012–2014
Домашня
2014–2016
Домашня
2016–2017
Домашня
1940
1996–1997
Гостьова
1998–2000
Гостьова
2002–2004
Гостьова
2004–2006
Гостьова
2006–2008
Гостьова
2008–2010
Гостьова
2010–2012
Гостьова
2012–2014
Гостьова
2014–2016
Гостьова
2016–2017
Гостьова

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 11 червня 2026. Процитовано 11 червня 2026.
  2. 1 2 Statistics - Croatian Football Federation. hns-cff.hr. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 22 липня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]