Девід Бекхем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Девід Бекхем
David Beckham 2010 LA Galaxy.jpg
Особові дані
Повне ім'я Девід Роберт Джозеф Бекхем
Дата народження 2 травня 1975(1975-05-02) (38 років)
Місце народження Лондон, Англія Англія
Зріст 183 см
Вага 75 кг
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1991—2003 Англія «Манчестер Юнайтед» 265 (62)
1993—1995   Англія «Престон Норт Енд» 5 (2)
2003—2007 Іспанія «Реал Мадрид» 116 (13)
2007—2012 США «Лос-Анджелес Гелексі» 98 (18)
2009   Італія «Мілан» 18 (2)
2010   Італія «Мілан» 11 (0)
2013 Франція «Парі Сен-Жермен» 9 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
1994—1996 Англія Англія (U-21) 9 (0)
1996—2009 Англія Англія 115 (17)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 13 травня 2013.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
поновлено 3 листопада 2009.

Де́від Ро́берт Джо́зеф Бе́кхем[1] (англ. David Robert Joseph Beckham, МФА: [ˈdeɪ̯vɪd ˈrɒbət ˈd͡ʒəʊ̯zəf ˈbɛkəm]; * 2 травня 1975 року, Лондон, Англія) — футболіст, півзахисник, у минулому капітан збірної Англії. Відомий не лише спортивними досягненнями, а й численними зйомками у телерекламах напоїв та одягу, Бекхем — фотомодель, його багато разів визнавали одним з найяскравіших метросексуалів світу.[2][3]

16 травня 2013 року Девід оголосив про завершення спортивної кар'єри з кінця сезону.[4]

Біографія[ред.ред. код]

Син інженера-теплотехніка Теда Бекхема з ранніх років любив грати у футбол. Батько був футболістом на напів-професіональному рівні, тому не перечив захопленню сина і брав його з собою на тренування. Саме тоді Девід почав відпрацьовувати свої штрафні удари, виконанням яких потім прославиться. Хлопець мав перекинути манекени і попасти не просто у ворота, а у штангу — таким чином збільшувалась точність ударів. Тато давав Девідові уроки футбольної тактики, переміщення на полі і роботи з м'ячем. Дід по матері майбутнього футболіста був євреєм[5] і палким прихильником лондонського «Тоттенгема». У дитинстві Бекхем регулярно ходив разом з дідусем на «Вайт Гарт Лейн» (стадіон «Тоттенгема») та відвідував синагогу. Сам Девід ще з дитинства уболівав за «Манчестер Юнайтед».

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

«Манчестер Юнайтед»[ред.ред. код]

Коли хлопцеві виповнилося 13 років, його запрошували до себе юнацькі академії відомих клубів Лондона, серед яких найсильнішими були «Арсенал» і «Тоттенгем». Юнак вибрав останніх. Тоді він вже виступав за дитячі збірні району та округу Ессекс.

Невдовзі він підписав з «МЮ» попередній контракт за схемою: 2 роки у ранзі школяра, потім 2 роки у юнацькій академії МЮ і зрештою професіональний контракт з клубом на 2 роки. З 15 років відвідував академію «Манчестер Юнайтед» і у 1992 році виграв разом з командою молодіжний Кубок Англії, який до того «Манчестер» не міг здобути вже 28 років. У вересні того ж року вперше вийшов у головній команді «МЮ» — у матчі Кубка Ліги проти «Брайтона» замінив Андрія Канчельскіса.

Після дебюту Девід довго не потрапляв до основного складу, у сезоні 1994/95 виступав у оренді в «Престоні» (5 ігор, 2 голи) і, повернувшись до Манчестера, вперше вийшов у матчі чемпіонату Англії 2 квітня 1995 року у грі з «Лідсом» (0:0).

Переломним для клубу стало літо 1995-го. Алекс Ферґюсон продав 3 ключових футболістів команди (Пола Інса, Марка Г'юза і Андрія Канчельскіса), довіривши натомість, більшу відповідальність молодим вихованцям клубу (Бекхем, Нікі Батт, Раян Ґіґґз). Та після кількох прикрих поразок команда не претендувала на чемпіонство і в січні йшла позаду «Ньюкасла» на 12 очок. Але друга половина сезону вийшла значно кращою і «червоні дияволи» зайняли перше місце у чемпіонаті та виграли Кубок Англії. Девід Бекхем провів 33 гри у чемпіонаті країни і забив 7 голів.

21-річного півзахисника запрошують до збірної Англії — 1 вересня 1996 р. він разом з командою виграє у Кишиневі проти Молдови (3:0).

Англія пройшла відбір до чемпіонату світу 1998, але Девід не завжди потрапляв до основного складу Ґлена Годла. На чемпіонаті світу він пропустив першу гру з Тунісом, а в наступному поєдинку вийшов тільки тому, що отримав травму Пол Інс. Бекхем потрапив до основи лише на останній матч групового етапу — проти Колумбії, де й забив свій перший гол у футболці збірної Англії, чудово перекинувши стінку під час виконання штрафного удару.

Та збірна вилетіла вже після 1/8 фіналу — на початку другого тайму матчу з Аргентиною він піддався на провокацію Дієґо Сімеоне і навмисне вдарив його ногою, за що негайно отримав червону картку і покинув поле. Поєдинок завершився нічиєю, а у серії пенальті аргентинці перемогли. Більшість ЗМІ зробила офірним цапом і головним винуватцем поразки півзахисника «МЮ», за його недисциплінованість у вирішальній грі. Певний час після цього на виїзних іграх у складі «Манчестера» трибуни зустрічали його свистом, а преса безперестанку вешталася біля його будинку.

У сезоні 1998/99 клуб під керівництвом Алекса Ферґюсона показував сильну і якісну гру. У чудовій формі були лідери команди: воротар Петер Шмейхель, оборонець Гарі Невілл, півоборонці Рой Кін, Пол Скоулз, Раян Гіггз та нападники Двайт Йорк і Енді Коул. МЮ виграв «трипл» — три трофеї у одному сезоні. До чемпіонства Англії і Кубка країни додано найпрестижніший європейський трофей — Кубок чемпіонів. Фінал Ліги чемпіонів 1998/99 став класичним — у фіналі «Баварія» (Мюнхен) відкрила рахунок вже на 6-ій хвилині і такий результат тримався наступних 84 хвилини — до кінця основного часу. На 1 хвилині доданого часу Девід Бекхем подав кутовий і після серії рикошетів Тедді Шерінґем зрівняв рахунок. Ще через 2 хвилини англійці узагалі зробили неймовірне — після чергового кутового у виконанні Бекхема Оле-Ґуннар Сульшер забиває вирішальний гол — 2:1. Девіда називають однією з найбільших зірок цієї команди і в опитуванні «Золотого м'яча» він посідає друге місце після Рівалду.

Через рік «Манчестер Юнайтед» ще раз виграє англійську Прем'єр-Лігу, а Девід забиває у сезоні 6 голів. Після провального Євро-2000, де Англія навіть не вийшла з групи, у листопаді новопризначений наставник «левів» Марк Тейлон призначає Бекхема капітаном збірної. У 2001 червоні дияволи втретє поспіль виграють першість Англії, а Свен-Йоран Ерікссон, який прийшов після Тейлора, підтверджує півзахисника «МЮ» у статусі капітана збірної Англії.

Останній матч відбору до ЧС-2002 англійці на власному полі грали з Грецією. Щоб напряму потрапили на турнір, команді Бекхема потрібно було обов'язково брати очки, щоб випередити Німеччину і зайняти перше, а не 2-ге місце, яке би означало боротьбу у плей-оф. Німці несподівано зіграли унічию з фінами, тому Англії також достатньо було зіграти внічию із греками. Але гості виглядали впевненіше, а господарі не показували нічого небезпечного окрім штрафних у виконанні Бекхема.[6] На додаток греки вели у рахунку 2:1 на останній хвилині, коли до м'яча знову підійшов Девід Бекхем — цього разу його удар зі штрафного був точним і Англія напряму потрапила до чемпіонату світу 2002.

Але у клубі футболіст втратив довіру головного тренера — після поразки 15 лютого 2003 р. у важливій грі Кубка Англії від «Арсенала» (0:2) Ферґюсон начебто кинув у Бекхема бутсом і поранив його над лівою бровою. Принаймні глибоку рану було видно ще довгий час.[7]

У чвертьфіналі Ліги чемпіонів 2002/03 «МЮ» зустрічався з «Реалом» (Мадрид) — поразка на виїзді 1:3 ще зберігала за англійцями можливість відігратися у грі-відповіді, але Бекхем розпочав матч на лаві запасних. Вийшовши за рахунку 2:3, він забив двічі і приніс команді перемогу 4:3 (але за сумою іспанці таки пройшли далі).

1 липня 2003 року Девід Бекхем підписав контракт з іспанським грандом «Реал» (Мадрид), де вже була ціла плеяда куплених зірок: Луїш Фіґу, Зінедін Зідан, Роберто Карлос та Роналду. Манчестер отримав за півзахисника 35 млн євро, а номер «7» (який був зайнятий у «Реалі» ветераном Раулем) футболіст змінив на «23» — на честь свого кумира-баскетболіста Майкла Джордана.

«Реал»[ред.ред. код]

У мадридській команді результативність гравця значно зменшилась, та й клуб програвав конкуренцію на внутрішній арені «Барселоні». За всі 4 роки у Реалі він лише раз став чемпіоном Іспанії (2007) та раз виграв Суперкубок країни (2003). Зате за той самий період клуб зумів продати по всьому світу футболок та сувенірів на суму близько 440 млн євро і багато у чому популярності «Реалу» додавала присутність Девіда Бекхема у складі.

«Лос-Анджелес Гелексі»[ред.ред. код]

Останнім у футболці «вершкових» для англійця став сезон 2006/2007, коли новим наставником «Реалу» призначено Фабіо Капелло, що славився своєю дисципліною. Конфлікт спалахнув коли у січні 2007-го Бекхем уклав контракт з американським «Лос-Анджелес Гелексі». Капелло розкритикував футболіста за те, що він дбає лише про власні інтереси у період відповідальних ігор і принципово не ставив півзахисника у склад близько місяця. Але у цей час команда грала так слабо, що довелося випускати Бекхема, який у першій же грі після вимушеної перерви забив «Реал-Сосьєдаду».

У червні 2007 виграв разом з командою першість Іспанії, а у кінці того самого місяця перебрався до США, де провів 21 червня першу гру за новий клуб.

В кінці 2008 року Бекхем прийняв рішення повернутися до Європи в першу чергу, для підтримки форми і статусу гравця основного складу збірної. 30 жовтня 2008 футбольний клуб «Мілан» оголосив про намічений на 7 січня 2009 перехід на правах оренди Девіда Бекхема[8], при цьому сам футболіст, припиняючи можливі спекуляції, зазначив, що повернення до Європи не означає наміру залишити американський клуб.

«Мілан»[ред.ред. код]

Поява Бекхема в «Мілані» викликало неоднозначну реакцію як з боку громадськості, так і з боку футболістів даного клубу, деякі з яких припустили, що це не більше ніж маркетинговий хід керівництва.[9] У новій команді Девід вибрав 32-й номер, який раніше використовував Крістіан Вієрі. Після проходження медобстеження Бекхем заявив, що зможе продовжувати ігрову кар'єру принаймні ще протягом п'яти років, тобто до досягнення 38 років.[10] Дебют Бекхема у складі «Мілана» відбувся 11 січня 2009 року, а 25 січня в третьому матчі за клуб він забив свій перший гол у рамках Серії А, забивши у ворота «Болоньї». Хоча футболіст і не піддавав сумніву повернення до Лос-Анджелеса в березні, але чуток про можливість затриматися в Італії довше запланованого терміну, а то й укласти з «Міланом» повноцінний контракт, уникнути не вдалося. Тому сприяла гарна гра Бекхема, який забив два голи у перших чотирьох зустрічах, вдало вписався в командну схему і відразу ж закріпився в основі; італійська преса поширювала інформацію про намір «Мілана» викупити трансфер футболіста у «ЛА Гелаксі». Зрештою домисли знайшли підтвердження з перших вуст: 4 лютого Бекхем підтвердив, що заради продовження кар'єри в національній збірній готовий укласти постійний контракт з італійським клубом, проте подальші переговори «Мілана» з американцями ні до чого не привели.[11] Втім, «Лос-Анджелес Гелаксі» погодився на продовження терміну оренди до середини липня, про що повідомила 2 березня «Los Angeles Times»[12] і що пізніше було підтверджено футболістом, який назвав угоду з продовження своєї оренди «унікальною»[13]. Всього в сезоні 2008/09 Бекхем провів 20 матчів за італійський клуб, включаючи 18 — в чемпіонаті, тобто трохи менше 50% від загальної їх кількості.

Міжнародна кар'єра[ред.ред. код]

На чемпіонаті світу 2006 збірну Англії, основу якої становили гравці «Манчестера», «Челсі» і «Ліверпуля», вважали одним з фаворитів. Бекхем теж був у основному складі. Проте команда вилетіла у чвертьфіналі, поступившись Португалії у серії післяматчевих пенальті. Наставника, Свена-Йорана Ерікссона, звільнили, а новий керманич — Стів Макларен — не викликав Бекхема до збірної майже рік. Після повернення футболіст провів ще кілька ігор і 26 березня 2008 став 5-им у історії збірної Англії, який провів у її складі 100 поєдинків.

Особисте життя[ред.ред. код]

4 липня 1999 року одружився із колишньою учасницею поп-гурту «Spice Girls» Вікторією Адамс. Сини: Бруклін (1999), Ромео (2002) та Круз (2005). На тілі Бекхема є татуювання з іменами усіх синів, а також ім'я Вікторії, написане мовою гінді. У 2011 році в сім'ї народилася донька, яку назвали Гарпер Севен.

Титули та досягнення[ред.ред. код]

Статистики клубної кар'єри[ред.ред. код]

Дані на 1 серпня 2008

Сезон Клуб Чемпіонат
Ігри Голи
1992/93 Англія «Манчестер Юнайтед» 2 0
1993/94 «Манчестер Юнайтед» 16 3
1994/95 Англія «Престон» 5 2
1994/95 Англія «Манчестер Юнайтед» 4 0
1995/96 «Манчестер Юнайтед» 33 7
1996/97 «Манчестер Юнайтед» 36 7
1997/98 «Манчестер Юнайтед» 37 9
1998/99 «Манчестер Юнайтед» 34 6
1999/00 «Манчестер Юнайтед» 31 6
2000/01 «Манчестер Юнайтед» 31 9
2001/02 «Манчестер Юнайтед» 28 11
2002/03 «Манчестер Юнайтед» 31 6
Всього за «Манчестер Юнайтед» 268 61
2003/04 Іспанія «Реал» Мадрид 32 3
2004/05 «Реал» 30 4
2005/06 «Реал» 31 3
2006/07 «Реал» 23 3
Всього за «Реал» 116 13
2007 США «Лос-Анджелес Гелексі» 5 0
2008 «Лос-Анджелес Гелексі» 11 4


Література[ред.ред. код]

  • «Футбол. Специальное приложение» № 8 (11), серпень 2008 р.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]