Тетрапод (конструкція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хвилеріз з тетраподів.
Конструкція «масивова кладка».

Тетрапо́д (грец. Τέτρα, латиніз. tetra — чотири, pus, podos — нога) — інженерна конструкція, тетраедроподібний залізобетоннний блок. Використовуються при створенні берегозахисних і огороджувальних споруд. Конструкція тетраподів дозволяє розсіяти силу хвиль, змушуючи воду обтікати їх, а також запобігає зсуву ґрунту в море. Форма тетраподів забезпечує їх взаємне блокування при будівництві берегозахисних споруд, що підсилює їх ефективність.

Тетрапод був винайдений у 1950 році Laboratoire Dauphinois d'Hydraulique (нині компанія Sogreah) в Греноблі у Франції. Виріб не захищений патентом і широко використовується у всьому світі[1].

Конструкція, стандарти[ред. | ред. код]

Згідно з ГОСТ 20425-75, тетрапод має тетраедроподібну форму. Кут між осями конусів-основ по горизонталі 120°, між основою і поверхнею — 19°28'. Конус-вершина розташований під кутом 109°28' до конусів-основи[2].

Як правило, тетраподи виготовляють без підйомних петель — через велику вагу підйом і установку тетраподів здійснюють за допомогою спеціальних пристосувань. В окремих випадках тетраподи можуть виготовлятися з підйомними петлями, розташованими вздовж осі кожного конуса або з одною петлею, розташованою по осі одного з конусів основи[2].

Через те, що тетраподи використовують в агресивному середовищі, яким є морська вода, їх виготовляють з гідротехнічного бетону марки не нижче 300 по міцності на стиснення. Тетраподи мають бути морозостійкими і водонепроникними[2].

Марки тетраподів Т-1,5 (1,5 тони, висота 134 см), Т-3,0 (3 тони, висота 170 см), Т-5,0 (5 тон, висота 207 см), Т-7,8 (7,8 тон, висота 235 см), Т-13 (13 тон, висота 279 см), Т-20 (20 тон, висота 310 см)[2].

Маріупольські художні тетраподи[ред. | ред. код]

Одним з основних виробників тетраподів в Україні є Маріупольське проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс». У 2013 році «Азовінтекс» передав Маріуполю близько 80-ти тетраподів, які до Дня міста були художньо розписані професійними художниками і аматорами в найрізноманітніших стилях від експресіонізму до петриківського розпису. Для нанесення малюнків використовувалися вологостійкі і морозостійкі акрилові фарби (всього було використано понад 50 2,5-літрових банок фарби TITAN FACADE сорока відтінків), а потім конструкції покривалися лаком. Професійні художники на розпис одного триметрового тетрапода витрачали від двох днів до тижня, виходячи з складності малюнка[3].

Ініціатива була продовжена в 2014 році. Художні тетраподи були виставлені в Центрі відпочинку «Акварель», найбільших площах міста — площі Леніна і Ленінського Комсомолу, а також на вулиці Апатова, в міських парках і скверах[3][4]. Після початку російської збройної агресії на сході України частина тетраподів була використана для зміцнення блок-постів навколо міста[4][5]. Тетраподи і тетраподоподібні конструкції як протитанкові інженерні загородження використовувалися і раніше, зокрема швейцарцями в часи Другої світової війни[6][7][8].

Галерея маріупольських тетраподів[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Chapitre 23 — Recent advances in coastal structure design, Coastal structures and related problems, Charles E. Lee, 1963 (англ.)
  2. а б в г ГОСТ 20425-75. Группа Ж33 (рос.)
  3. а б Мариуполь заполняют расписные тетраподы 0629.com.ua. 05.09.2013 (рос.)
  4. а б Маріуполь укріплюють тетраподами dyvys.info. 18.09.2014
  5. В'їзд у Маріуполь перекривають тетраподами [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] ua.racurs.ua. 20.04.2014
  6. J. E. Kaufmann, H. W. Kaufmann, A. Ankovie-Potoenik, Vladimir Tonie. The Atlantic Wall: History and Guide. Published by Pen & Sword Military (2012), ISBN 1848843879 (англ.)
  7. Militärische Denkmäler in den Kantonen Glarus, Appenzell Inner- und Ausserrhoden und St. Gallen: Inventar der Kampf- und Führungsbauten (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2014. Процитовано 3 березня 2015.
  8. Monuments militaires dans les cantons de Neuchâtel et du Jura: Inventaire des ouvrages de combat et de commandement (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2014. Процитовано 3 березня 2015.

Див. також[ред. | ред. код]