Протитанковий їжак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Протитанкові їжаки на кордоні Чехії та Німеччини

Протитанковий їжак  (чеський їжак) (чеськ. rozsocháč) — найпростіше протитанкове загородження, що являє собою об'ємні шестиконечні зірки. Цей оборонний засіб вперше використано на чесько-німецькому кордоні до 1938 року. У 1941 році був вдосконалений Михайлом Горіккером, генерал-майором технічних військ, в той час начальник оборони Києва і начальник Київського танкового училища. Їжаки менш ефективні, ніж міни та інші загородження, натомість їх можна виготовляти у великих кількостях з підручних матеріалів без застосування високих технологій і легко перекидати з однієї ділянки на іншу, що особливо цінно в військовий час.

Застосування та принцип дії[ред. | ред. код]

Stahligel («Сталеві їжаки») на колишньому кордоні НДР з ФРН

Їжак роблять із трьох шматків сталевого прокату (зазвичай двутавра — рейка, кутник тощо) таким чином, щоб кінці балок утворювали октаедр. З'єднують балки заклепками на косинках (конструкція повинна витримувати вагу танка — до 60 тонн). На їжаках промислового виробництва залишають отвори для колючого дроту, одну з балок роблять змінною. Щоб ускладнити роботу ворожим саперам, їжаки можна з'єднувати ланцюгами або тросами, мінувати територію навколо тощо.

Їжаки встановлюються на твердому ґрунті (краще за все підходить асфальтове покриття вулиць). Бетон не годиться — по бетону їжак буде ковзати. Якщо танкіст спробує відштовхнути їжак, той перекочується під днище, і танк виявляється піднятим. Гусениці втрачають зчеплення з землею, танк починає буксувати і часто виявляється нездатним з'їхати з їжака [1]; балка, що виступає, може навіть пробити днище. Оборонцям залишається тільки знищувати танки, що зупинилися і не давати танкістам розтягнути їжаки буксирними тросами. А якщо супротивник повів танки іншим шляхом — протитанкова оборона виконала своє завдання.

Їжаки мають розмір близько 1 м у висоту — більше дорожнього просвіту танка, але нижчим за його лобовий лист. Недоцільно робити їжаки великих розмірів — їжак, який виявиться вищим за лобовий лист, танк легко зрушить.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Рогатки — загородження проти піхоти і кінноти — були відомі ще з часів Стародавнього Риму. З появою колючого дроту рогатки стали обплітати ним, що призвело до позиційної війни — для успіху атаки атакуючі сили повинні були в кілька разів перевершувати в чисельності оборонців. Втім, танк був винайдений саме для того, щоб ефективно долати такі загородження.

Протитанкові їжаки в Харкові, 25 жовтня 1941. Міцність таких «їжаків» сумнівна, а розмір — майже людського зросту — явно завищений.

Протитанкові властивості рогаток відкрили в Чехословаччини (звідси англійське назва їжака — Czech hedgehog, «чеський їжак»). Але чеська конструкція «їжаків» була недосконалою, їх виробництво вимагало значного часу та коштів, оскільки вони виготовлялися із залізобетону.

Досконалішу конструкцію «їжаків» розробив у СРСР генерал-майор інженерних військ Михайло Горіккер[2][3]. Випробування підтвердили ефективність «шестиконечної зірочки» (так Горіккер назвав пристрій, тому в документах їжаки іноді значаться як «зірочки Горіккера»). У Другій світовій війні їжаки (найчастіше зроблені не за правилами — занадто великі або недостатньо міцні) застосовувалися у міських боях, ставши символом протитанкової оборони. Втім, німецькі танки з переднім розташуванням трансмісії були особливо вразливі для їжаків — наїзд на їжак часто виводив агрегати трансмісії з ладу. На Ленінградському шосе Москви стоїть пам'ятник у вигляді трьох їжаків — так відзначений кордон, до якого дійшли німці у 1941 році .

Також їжаки використовувалися в обороні Нормандії.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дубровский А. Ежи со стальными иглами. Наука и жизнь, № 7 (2010), стр. 66-67.

Примітки[ред. | ред. код]