Ткалун Петро Пахомович
| Петро Пахомович Ткалун | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження |
1894 Шарківщина, Миргородський повіт, Полтавська губернія | ||
| Смерть |
29 липня 1938 Москва, СРСР, Розстрільний полігон «Комунарка» | ||
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» | ||
| Країна |
 Російська імперія,  СРСР | ||
| Освіта | Віленське військове училищеd | ||
| Роки служби |
Російська імперія 1916 — 1917, .svg){kind=small} РРФСР 1918 — 1922, СРСР1922 — 1938 | ||
| Партія | Російська соціал-демократична робітнича партія | ||
| Звання |
 Прапорщик (16.12.1916),  Комдив (21.11.1935) | ||
| Командування |
воєнком 1-ї українськой радянської армії; воєнком 44-ї сд; командир 173-ї стр. бр. 58-ї сд; воєнком 2-ї бр. ЧУГА; воєнком 25-ї сд; член РВР 12-ї армії; воєнком штаба Київського ВО; воєнком Школи червоних старшин; воєнком 2-ї піхотної школи; Військовий комендант Москви; Комендант Кремля | ||
| Війни / битви | |||
| Нагороди |
| ||
 Ткалун Петро Пахомович у Вікісховищі | |||
Петро Пахомович Ткалун (1894, село Шарківщина Миргородського повіту Полтавської губернії — 29 липня 1938, Москва) — радянський воєначальник, комдив РСЧА.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї жандарма управління залізниць. В одній з автобіографій вказав, що народився в сім'ї селянина. Українець. В 1906—1911 роках навчався у двокласному повітовому училищі та вчительській семінарії. На той час у вчительські семінарії приймалися особи з 16 років всіх станів православного віросповідання, які надали відгук про «гречну поведінку» і пройшли вступні випробування в обсязі програми 2-класних початкових училищ міністерства народної освіти з 5-6-річним терміном навчання. Випускники зобов'язані були «відпрацювати» в початкових школах протягом 4 років, що Ткалун аж до мобілізації в армію з якихось причин не виконував. З вересня 191. закінчив Курси удосконалення вищого начскладу РСЧА Військової академії імені М. В. Фрунзе (1932—1933).
Втративши батька, в 10-річному віці почав свою трудову діяльність (одночасно навчаючись) ремонтником служби колії на залізничній станції Ромодан Південних залізниць (08.1904-09.1911). 10.1915-06.1916 — репетитор у приватних осіб на станції Ромодан.
У червні 1916 р. мобілізований в армію. Відряджений у Віленське військове училище, евакуйоване на той час у Полтаву. 16.12.1916 отримав підвищення у званні — прапорщик, направлений в Кострому, в 202-й піхотний Горійський полк, в якому прослужив до травня 1917 р.
У травні 1917 р. призначений в 287-й Таруський піхотний полк, що знаходився на Південно-Західному фронті. Був обраний головою полкового комітету. У вересні 1917 рік а вступає в РКП (б). У жовтні 1917 р. — залишає полк і армію. Відбуває в Москву. 21.11.1935 присвоєно військове звання комдив
- 08.1919-09.1919 -в 44-ій Стрілецької дивізії
- 09.1919-10.1919 — заступник начальника ПУР 12-ї армії
- 10.1919-01.1920 — командир 173-ї Стрілецької бригади 58-ї Стрілецької дивізії
- 01.1920-05.1920 — воєнком 2-ї бригади Червоної Української Галицької Армії
- 01.1920-04.1920 — начальник попередньої воєнно-політичної комісії 12-ї армії
Військова служба в мирний час[ред. | ред. код]
- 01.1921-12.1921 — Заступник начальника політуправління, воєнком штабу Київського військового округу
- 12.1921-04.1922 — воєнком Школи червоних старшин в Києві
- 04.1922-09.1924 — Центральної школи червоних старшин
- 09.1924-12.1926 — в Харкові нач.-воєнком 2-ї піхотної школи ім. Уншліхта
- 12.1929-10.1930 — військовий комендант Москви
- 10.1930-11.1935 — військовий комендант Москви голова правління Гарматно-арсенального тресту СРСР
Комендант Кремля[ред. | ред. код]
- 11.1935-28.01.1936 — Комендант Кремля.
- Начальник Управління Комендатури Кремля НКВС СРСР (28.01.1936-25.09.1937)
- У розпорядженні наркома оборони СРСР (09.1937-01.1938)
Смерть[ред. | ред. код]
У 1938 році репресований.
Пам'ять[ред. | ред. код]
Реабілітований рішенням Верховного суду СРСР від 12 травня 1956 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Червоного Прапора (20.02.1928)