Ткаченко Борис Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бори́с Дани́лович Ткаче́нко (25 січня (6 лютого) 1899(18990206), Харків23 грудня 1937, тюрма НКВД СССР, Київ) — український мовознавець-україніст доби Розстріляного відродження, перекладач класичної літератури. Співупорядник «Українського правопису» 1928, забороненого совєцькою владою. Учень Леоніда Булаховського й Олекси Синявського.

Жертва сталінського терору.

Біографічні дані[ред.ред. код]

1923 закінчив Харківський інститут народної освіти.

Від 1927 — старший науковий співробітник Харківської філії Інституту мовознавства АН УСРР. Одночасно — викладач української мови в Комуністичному університеті та Всеукраїнському інституті підвищення кваліфікації педагогів. Пізніше — консультант-коректор Партвидаву ЦК КП(б)У.

1937 група НКВД СССР викрала Ткаченка з помешкання, трійка НКВД постановила убити мовознавця. Реабілітували самі комуністи 1957.

Син Орест Борисович Ткаченко у 12-річному віці виключений з піонерської організації, зазнав знущань і переслідувань від окупаційної совєцької влади. Після Другої світової війни теж став мовознавцем.

Наукова робота[ред.ред. код]

Праці з української діалектології, сучасної української літературної мови (граматика, лексикологія, стилістика), лексикографії, правопису.

Співупорядник «Українського правопису» 1928.

Співавтор «Загального курсу української мови» (разом із Майком Йогансеном, кілька видань у 1920-х), «Практичного російсько-українського словника» (у співавторстві з Майком Йогансеном, Костем Німчиновим, Миколою Наконечним, 1926).

Під керівництвом Леоніда Булаховського здійснив першу спробу створення окремого спеціального курсу стилістики української мови. Це був «Нарис української стилістики» (5 лекцій), написаний Борисом Ткаченком і 1929 виданий у Харкові. І хоч у праці простежувалося використання положень «Французької стилістики» Шарля Баллі, новаторська цінність її полягала у висвітленні стилістичних явищ української мови, залученні широкого матеріалу з художньої літератури, фольклору, народно-розмовної мови тощо.

Автор статей з лексикології і діалектологічної морфології, зокрема про м'яку відміну прикметників.

Переклади класичної літератури[ред.ред. код]

Перекладав красне письменство з чужих мов:

Література[ред.ред. код]