Тмутороканський камінь
| Тмутороканський камінь | |
| Дата створення / заснування | 11 століття[1] |
|---|---|
 | |
| Названо на честь | Тмуторокань |
| Країна |
 Росія |
| Жанр | графіті |
| З матеріалу | мармур[1] |
| У збірках | Ермітаж[1] |
| Дата відкриття (винаходу) | 1792[2] |
| Довжина або відстань | 110 см[1] |
| Ширина | 45 см[1] |
| Висота | 24 см[1] |
| Описано за адресою | books.google.com/books?id=wgVnAAAAcAAJ&pg=PA55(рос.) |
| Повний твір доступний на | hermitagemuseum.org/wps/portal/hermitage/digital-collection/25.+archaeological+artifacts/2626174 |
 | |
 Тмутороканський камінь у Вікісховищі | |
Координати: 59°56′27″ пн. ш. 30°18′45″ сх. д. / 59.940880000028° пн. ш. 30.31262700002777777° сх. д.
Тмуторока́нський ка́мінь — мармурова прямокутна плита з висіченим на ній руським написом 1068 року. Пам'ятка української мови[3][4][5]. Питання щодо підробки каменя ставилося з моменту його знаходження багатьма дослідниками. Достовірність другої (нижньої) частини напису ставиться під сумнів сучасними вченими, вважається доведеним факт її пізнішого вигравірування[⇨].
Знайдений 1792 року на Таманському березі Керченської протоки. Довжина плити 2,25 м, ширина 70 см, товщина 24 см. Вага близько 850 кг. Напис:
|
Въ лѣто 6576 індикта 6[6] Глѣбъ кнѧзь мѣрилъ м<оре> по лєду ѿ Тъмутороканѧ до Кърчєва 10000 и 4000 сѧжє<нъ> | 
|
Текст вперше опублікував 1794 року А. Мусін-Пушкін. Тмутороканська плита є цінною епіграфічною пам'яткою Тмутороканського князівства часів панування князя Гліба Святославича.
Знахідка мала велике наукове значення, адже допомогла визначити місцезнаходження давньоруського міста Тмуторокані, Тмутороканського князівства. Унікальність напису викликала жваву дискусію про його автентичність. Тмутороканський камінь досліджували російські історики А. Оленін, А. Спіцин, Б. Рибаков, А. Монґайт, американський історик B. J. Boek. Непідробленість напису довела А. О. Мединцева в спеціальній праці: Медынцева А. А. Тмутараканский камень (М., 1979). Відомості напису повністю підтверджуються даними літописних давньоруських джерел. У 1068 році у Тмуторокані дійсно князював Гліб Святославич, який згодом був новгородським князем. У Візантії відлік років ішов по індиктах, що подано тут правильно. Відстань від Тмуторокані (сучасна Тамань) до Керчі рівно 23 км, що повністю відповідає відстані у 14 000 махових сажень. Проведена наукова експертиза (палеографії літер, ідентифікації князя, перевірка сучасними методами відстані між поіменованими пунктами) підтверджує давньоруське походження пам'ятки. На місці знахідки археологи виявили споруди літописного міста — центру Тмутороканського князівства.
З 1857 року Тмутороканський камінь зберігається в Ермітажі (Санкт-Петербург).
Першим у автентичності каменя засумнівався академік Петер-Симон Паллас[7], а вслід за ним і інші історики. Вони зазначали, що ні європейські хроніки, ні арабські, ні візантійські літописи, ні в XI, ні в XII, ні в наступних століттях нічого не згадували про загадкове князівство на березі Азова.
1901 року академік Олександр Спіцин зазначив, що Тмутаракані не існувало взагалі. Французький вчений Андре Мазон 1940 року в своїй книзі довів, що Тмутараканський камінь був майстерною підробкою XVIII століття[8]. Серед вчених, які заперечують автентичність Тмутаракані, був відомий краєзнавець та історик Михайло Успенський. Вперше професор Олександр Зимін відкрито повідомив у своїй доповіді в лютому 1964 року в Ленінграді, що камінь — підробка. У 2001 році у Варшаві про підробку Тмутараканського каменя було оголошено професором Гарвардського університету Едвардом Кінаном[9].
Провідний науковий співробітник Центру джерелознавства інституту історії Росії РАН Хоруженко О. І. вважає, що заклики вважати дискусію про достовірність напису на камені завершеними передчасними[10]. Проводячи аналіз досліджень каменю, він дійшов висновку, що перший і другий рядок було виконано двома різними почерками та різними різьбярами у різний час: другий рядок був написаний кількома століттями пізніше і набагато краще зберігся[11]. Початковий текст виглядав так: «Въ лѣто 6576 інді<кта> 6 Глѣбъ кнѧзь мѣрилъ м[…]» і не давав жодної інформації[12]. Незважаючи на цей факт, у підручниках та навчальних посібниках двоскладність напису, ймовірно, передчасно виставляється як «точне та перевірене наукове знання»[13]. Таким чином, напис про «замір» князем Глібом ширини Керченської протоки, згідно з дослідженнями її палеографічних особливостей та фізичного стану, відстояв від цієї події, якщо вона взагалі мала місце, на сторіччя або навіть більше[14].
- ↑ а б в г д е https://www.hermitagemuseum.org/wps/portal/hermitage/digital-collection/25.+archaeological+artifacts/2626174
- ↑ https://books.google.com/books?id=L3MEAAAAQAAJ&pg=PA207&dq=1792
- ↑ В. В. Німчук. Пам'ятки української мови / Українська мова. Енциклопедія. — на сайті «Ізборник».
- ↑ Напис на Тмутороканському камені 1068 року // Німчук В. Хрестоматія з історії української мови X—XIII ст. // НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 57. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.). — Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.
- ↑ Дрібні великокнязівські написи початку XI в. Напис на Тмутараканському каміні 1068 р. князя Гліба Тмутараканського / Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI—XVIII в.в. — Київ: вид. «Друкар», 1922. — С. 142.
- ↑ Тобто 1068 року.
- ↑ Паллас П. С. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 гг. М., 1999
- ↑ Mazon А. Le Slovo d'Igor, 1940.
- ↑ 10 міфів про історію Криму. Життя вимагає не історичних «казок», а достовірної інформації
- ↑ Хоруженко, 2010, с. 277.
- ↑ Хоруженко, 2010, с. 281-282.
- ↑ Хоруженко, 2010, с. 282.
- ↑ Хоруженко, 2010, с. 283.
- ↑ Хоруженко, 2010, с. 287.
- Бистрицький М. Є. Тмутороканський камінь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 103. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Напис на Тмутороканському камені 1068 року // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. / НАН України, Інститут української мови. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 57.
- Мусин-Пушкин А. И. Историческое исследование о местоположении Российского Тмутараканского княжения. СПб., 1794. (рос.)
- Свиньин П. П. Обозрение путешествия издателя Отечественных записок по России, в 1825 году, относительно археологии // Отечественные записки. Часть XXV. СПб., 1826. (рос.)
- Арцыбашев Н. О Тмутаракани // Труды Общества истории и древностей российских. Часть IV. Книга I. М., 1828. (рос.)
- Кеппен П. И. Нечто о Тмутараканском камне // Труды и записки Общества истории и древностей Российских, учрежденные при Московском Университете. Часть V. М., 1830. (рос.)
- Спасский Г. Исследование Тмутороканского камня с русской надписью // Отечественные записки. Том XXXVI. Раздел II. СПб., 1844. (рос.)
- Мирошкин М. Я. Исследование академика Буткова о Тмутаракани и Тмутороканском камне // ИАО. Том II. Выпуск 5-6. СПб., 1863. (рос.)
- Прозрителев Г. Н. К истории Тмутараканского камня // Труды XV археологического съезда в Новгороде 1911 г. Том 1. М., 1914. (рос.)
- Апостолов Л. Камень с надписью деяний князя Глеба // Труды XV археологического съезда в Новгороде 1911 г. Том 1. М., 1914. (рос.)
- Спицын А. А. Тмутараканский камень // Записки отделения русской и славянской археологии Русского археологического общества. Том 11. ПГр., 1915. (рос.)
- Веселовский Н. И. К истории открытия Тмутараканского камня // Вестник археологии и истории издаваемый Петроградчским археологическим институтом. Вып. XXII. ПГр., 1917. (рос.)
- Бертье-Делагард А. Заметки о Тмутараканском камне // Известия Таврической ученой археологической комиссии. № 55. СПб., 1918. (рос.)
- Орлов П. С. Тмутороканский камень — древнейший памятник русской письменности и русских геодезических работ // Доклады Московской сельскохозяйственной академии им. К. А. Тимирязева. Вып. 10. М., 1949. (рос.)
- Мазон А. Тъмутороканский блъванъ // Revue des Etudes Slaves. Vol. 39. Paris, 1961. (рос.)
- Галицкий В. Тмутараканский камень // Земля и люди, 1968. М., 1967. (рос.)
- Лопатина Л. Е. Тмутараканскому камню — 900 лет // Русская речь, № 3. М., 1968. (рос.)
- Монгайт А. Л. Надпись на камне. М., 1969. (рос.)
- Кузьмин А. Г. Существует ли проблема Тмутараканского камня? // Советская археолгия, № 3. М., 1969. (рос.)
- Сапунов Б. В. Ещё раз к вопросу о подлинности Тмутараканского камня // Труды Государственного Эрмитажа. Том XI. Л., 1970. (рос.)
- Сапунов Б. В. О Тмутараканском камне 1068 г. // Памятники культуры, новые открытия, 1975. М., 1976. (рос.)
- Медынцева А. А. Тмутараканский камень. М., 1979. (рос.)
- Попконстантинов К. Рецензия на: Медынцева А. А. Тмутараканский камень. М. 1979 // Советская археология, № 1. М., 1983. (рос.)
- Захаров В. А. Заметки о Тмутараканском камне // От Тмутороканя до Тамани IX—XIX вв. Сборник Русского исторического общества, № 4(152). М. 2002. (рос.)
- B. J. BOECK, «A Tale of two Stones: Comparing contested epigraphic artifacts from Kensington Minnesota and Kievan Rus'» in Russian History, 32, 3/4, pp. 297—312 http://www.jstor.org/stable/24663265?seq=16#page_scan_tab_contents
- Майофис М. Л. Тмутараканский камень в культурном строительстве конца XVIII — начала XIX века
- Хоруженко О. І. Написи Тмутараканського каменю та допоміжні історичні дисципліни. — 2010. — № 4. — С. 277-287. Процитовано 22.06.2024.
- Тмутороканський камінь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1905. — 1000 екз.