Тодоровський Петро Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тодоровський Петро Юхимович
Фото
Президент Росії В.В. Путін вручає П.Ю. Тодоровському Орден «За заслуги перед Вітчизною» (2000)
Дата народження: 26 серпня 1925(1925-08-26)
Місце народження: Бобринець, Зинов'євська округа, Українська РСР, СРСР
Дата смерті: 24 травня 2013(2013-05-24) (87 років)
Громадянство: СРСР СРСРРосія Росія
Професія: кінооператор, кінорежисер, сценарист, композитор
Нагороди: Заслужений діяч мистецтв України Народний артист України
IMDb: ID 0865421
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Мосфільм. Петро Тодоровський на зйомках фільму «Остання жертва». Фото А. Ковтуна (фотохронікаТАРС)[1]

Петро́ Юхи́мович Тодоро́вський (*26 серпня 1925, Бобринець, Українська РСР — 24 травня 2013, Москва[2]) — український і російський кінооператор, кінорежисер, сценарист, композитор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967). Народний артист РРФСР (1985). Лауреат Державної премії Росії (1995). Лауреат кінопремії «Ніка» в номінації «Честь і гідність» (2003).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Навчався в Саратовському військово-піхотному училищі, учасник Німецько-радянської війни, був поранений, відзначився в боях. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медалями.

У 1954 р. закінчив операторський факультет ВДІКу (майстерня Б.І. Волчека).

19551972 рр. працює на Одеській кіностудії (оператор, а з 1962 р. – кінорежисер).

За операторську роботу над картиною «Спрага» удостоєний Другої премії на Всесоюзному кінофестивалі у 1960 р.

У 1970 р. дебютував в якості актора в ролі старшого лейтенанта Володимира Яковенка в телефільмі «Був місяць травень» (реж. М. Хуциєв, сценарій Г. Бакланова). Пізніше зіграв кілька епізодичних ролей.

Грав на семиструнної гітарі, імпровізував. З 60-х також виступав як самобутній композитор — автор музики і пісень до фільмів (зокрема, до українських — «Сильніші від урагану» та «Над нами Південний Хрест» на вірші поета Г. Поженяна).

З 1975 р. — кінорежисер на «Мосфільмі».

У 1984 році картина режисера «Військово-польовий роман» (1983) була висунута на премію «Оскар» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».

Велику популярність здобув фільм «Інтердівчинка» (1989).

У 1998-му поставив мелодраму «Ретро втрьох» — римейк картини А. Роома «Третя Міщанська».

Сценарні та режисерські роботи П. Тодоровського удостоєні безлічі різноманітних призів і премій на міжнародних та вітчизняних кінофестивалях (КФ «Вікно в Європу» у Виборзі, МФ фільмів про права людини «Сталкер» в Москві, КФ російських фільмів у Онфлері, ОРКФ «Кінотавр» в Сочі, МКФ в Женеві, ОКФ «Кіношок» в Анапі, Премія «Золотий Овен», МКФ авторського фільму в Сан-Ремо, КФ «Сузір'я», Міжнародний кінофестиваль у Токіо, Премія «Ніка», МКФ в Анкарі, МКФ у Празі, Всесоюзний кінофестиваль, МКФ у Вальядоліді, МКФ у Венеції тощо)[3].

Нагороджений орденами і медалями.

Пішов з життя 24 травня 2013. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

Сім'я:

Фільмографія[ред.ред. код]

Могила режисера Петра Тодоровського на Новодівичому кладовищі Москви

Кінооператор:

Кінорежисер:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.