Томаш Зан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томаш Зан
пол. Tomasz Zan
Tamaš Zan. Тамаш Зан.jpg
Портрет 19 ст.
Народився 21 грудня 1796(1796-12-21)
село Мясота, Ошмянський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер 19 липня 1851(1851-07-19) (54 роки)
Смоляни (нині — Білорусь)
Поховання Smoliani[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність поляк
Діяльність поет, активіст
Alma mater Вільнюський університет
Мова творів польська

То́маш За́н, повне ім'я Фома Карлович Зан (пол. Tomasz Zan, лит. Tomas Zanas; * 21 грудня 1796, с. Мясота Ошмянського повіту, нині Молодечненський район Білорусі — 19 липня 1851) — польський поет, член Товариства філоматів, друг Адама Міцкевича.

Біографія[ред. | ред. код]

Томаш Зан, художник Р. Жуковський (1825—1855)

Навчався в Мінськії гімназії (1805 — 1812). У 1815 — 1820 рр. навчався на фізико-математичному відділенні Віленського університету. По закінченні працював учителем.

В 1820 р. засновник «Спілки променистих» («Союзу ясне»), в 1820 — 1823 рр. голова таємного товариства Філаретів, член суспільства шубравців («ледарів»).

Був заарештований у справі філоматів в 1823. За вироком, затвердженим царем 14 серпня 1824, засуджений на рік ув'язнення в фортеці та посилання. Томаш Зан, Ян Чечот та Адам Сузін 10 жовтня 1824 були відправлені в Оренбург. Після закінчення терміну ув'язнення провів у засланні тринадцять років. Жив приватними уроками. Був домашнім учителем М. В. Авдєєва, згодом письменника і критика. За дорученням генерал-губернатора В. А. Перовського брав участь у низці великих експедицій, супроводжував академіка Олександра Гумбольдта під час його подорожі по Уралу (1829). З 1830 на службі в Оренбурзькій прикордонній комісії. Був організатором і доглядачем першого місцевого музею в 1832 р. при Неплюєвському військовому училищі, куди передав свої колекції.

Своїм політичним поглядам він залишався вірним. У 1837 одержав дозвіл жити в центральних губерніях Росії. Служив бібліотекарем в Гірському інституті в Санкт-Петербурзі.

У 1841 повернувся на батьківщину. Жив у маєтку брата, займався сільським господарством. Сусідські поміщики придбали йому маєток у селі Кохачін Сенненського повіту (нині село Коковчіно Сенненського району Вітебської області), де він і помер. Похований в містечку Смоляни Оршинського повіту. Писав з 1816 р. елегії, балади, тріолети, поеми, сатиричні твори, серед яких найбільш відома іронічно-комічна поема «Смерть табакерки».