Тонкоплівковий транзистор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тонкоплі́вковий транзи́стор (TFT, англ. thin-film transistor) — різновид польового транзистора, винайдений 1959[Джерело?], у якому як металеві контакти, так і напівпровідниковий канал провідності виготовляються у вигляді тонких плівок (від 1/10 до 1/100 мікрона).
Застосування[ред. • ред. код]
TFT застосовуються у рідкокристалічних дисплеях як елементи керування активною матрицею на рідких кристалах. Контрастність зображення таких моніторів може бути дуже високою — від 50:1 до 100:1[1].
Останнім часом TFT стали застосовуватися в багатьох OLED-дисплеях як элементи керування активною матрицею на органічних світлодіодах (AMOLED).
