Сало

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Сало» перенаправляється сюди. Інші значення, див.: Сало (значення).
Сало свиняче, солене
Сало свиняче, підготовлене для витоплення смальцю
Заправка для борщу на основі сала

Са́ло — тваринний підшкірний жир, найчастіше свинячий. До яловичого сала раніше застосовували назву лій[1], яка зараз вийшла з ужитку. Інколи, для назви солоного або копченого сала, використовують слово іншомовного походження — шпик.

В Україні та багатьох інших країнах є частиною традиційної національної кухні. У минулі часи сало було дуже важливим елементом харчування завдяки своїй дуже високій харчовій цінності (770—870 ккал на 100 г), а також здатності зберігати свої властивості протягом тривалого часу без охолодження. Для цього сало для тривалого зберігання засолюють. З сала витоплюють смалець та виробляють шкварки.

Сьогодні, коли поширюється здорове харчування з невеликим вмістом жирів, сало стає більше традиційною закускою на національному столі, ніж основною стравою.

Цікаві факти

В українській кухні сало набуло надзвичайної популярності. За частотою ужитку його можна співставити з такими відомими національними стравами як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є неповторною закускою в тому сенсі, що більшість народів вживає його здебільшого у вигляді смальцю, а українці їдять його шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами.

Сало здавна користувалося в українському народі особливою популярністю. Йому віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, необхідних людському організму. І, насамперед, — арахідонову кислоту, яка належить до цінних ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні, побудові клітинних мембран, допомагає роботі серцевого м'яза й знижує рівень холестерину. Навіть масло за своєю біологічною властивістю та вмістом жирних кислот поступається салу.

Згадка про сало й фіксація цього слова міститься у вірменському манускрипті VII століття «Опис хозарської трапези».

Сало є традиційним продуктом не тільки в Україні, але й в Росії та Білорусі. Проте найбільшими шанувальниками сала у великій кількості жартів, анекдотів та фольклорних історій виступають саме українці. За деякими припущеннями, традицію висміювання «салоїдів» започаткували після Національно-визвольної війни 1648—1657 років євреї, релігія яких забороняє вживання свинини й свинячого сала[2][3]. Як відомо, у добу Хмельниччини на охоплених повстанням територіях загинуло та померло від епідемії близько 40-50 тис. євреїв, майже чверть єврейського населення тодішньої Речі Посполитої[4]. Анекдоти стали своєрідною помстою євреїв, для яких період повстання став однією з найтрагічніших сторінок в історії єврейства Східної Європи.

Медична дія сала

Сало в залежності від способу відгодівлі містить 88—94 відсотки чистого жиру, який за рівнем засвоюваності йде нарівні з молочним і риб'ячим жирами. Біологічна активність сала в п'ять разів вища, ніж яловичого жиру. За вмістом інших незамінних жирних кислот (близько 10 %) свиняче сало переважає вершкове масло. Окрім того, сучасна наука стверджує, що якість свинячого сала поліпшується при топленні. А його споживання в поєднанні з овочевими салатами попередить розвиток атеросклерозу.

Доктор сільськогосподарських наук, академік Української академії аграрних наук і Російської академії сільськогосподарських наук, лауреат державних премій України Валентин Рибалко зазначає[5]:

Хочу заперечити тим фахівцям, які особливо в останні роки стверджують, що сало свиней не має попиту, оскільки містить у собі багато холестерину, який відкладається в організмі людини. Слід нагадати: за результатами спеціальних досліджень виявлено, що в 100 грамах свинини міститься 60 міліграмів холестерину, яловичини — 67, телятини — 87, м'яса птиці — 113, маргарину — 186, вершкового масла — 244, білків курячого яйця — 1560, риб'ячого жиру — 5700. Тоді, як у свинячому салі є тільки сліди холестерину. Водночас воно містить у собі всі незамінні аміно- і жирні кислоти. Свіже сало зберігає всі свої біологічно цінні якості, не пошкоджені й не знищені грубою переробкою. Сучасною медициною встановлено, що сало сприяє виведенню з організму радіонуклідів і тому рекомендується з профілактичною метою, особливо в екологічно несприятливих зонах, щоденно його споживати жінкам по 45—50, а чоловікам — по 65—70 грамів.

Свиняче сало у предків українців вважалося незамінним при лікуванні багатьох захворювань, зокрема, зубного болю, болю у п'ятковій шпорі, суглобах.

В мистецтві

Див. також

Примітки

  1. Сало // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Форостюк О. Луганщина релігійна. — Луганськ: Світлиця, 2004. — С. 62
  3. Форостюк О. Прогулянки Старим містом // Довідник куратора студентських груп. — Луганськ, 2011.
  4. Хмельницкий Богдан. Электронная еврейская энциклопедия
  5. Якименко, Микола (2007-11-02). В аптеку по… сало. Голос України. Архів оригіналу за 2009-03-28. 
  6. Як обдурити апетит?. Газета «День». 2009-01-27. Процитовано 2015-05-16. 
  7. Білоусова, Наталія (2009-10-13). Табу на сало. Газета «День». Процитовано 2015-05-16. 
  8. Дубровик, Алла (2011-02-03). Мета — нагодувати 160 мільйонів людей. Газета «День». Процитовано 2015-05-16. 
  9. Львівський портал (2011-06-15). У Львові зроблять голову Гребенщікова із сала. Коментарі. Процитовано 2015-05-16. 
  10. Головна. Сало — музей-ресторан. Львівський музей актуального мистецтва. Архів оригіналу за 2011-07-15. 


Посилання

Їжа та напої Це незавершена стаття про їжу та напої.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.