Трудді Чейз
| Трудді Чейз | |
|---|---|
| Народилася |
13 червня 1935 або 13 червня 1939[2] Ганіой-Фоллс, Монро, Нью-Йорк, США |
| Померла |
10 березня 2010[1][2] Лорел, Графство принца Георга, Мериленд, США |
| Країна |
 США |
| Діяльність | письменниця |
| IMDb | ID 0153851 |
Трудді Чейз (англ. Truddi Chase, 13 червня 1935 — 10 березня 2010) — американська письменниця. Вона найбільш відома завдяки книзі Коли виє кролик (1987), автобіографії про її життя з діагнозом «дисоціативний розлад ідентичності».
Життя[ред. | ред. код]
Згідно з її особистими свідченнями, Трудді Чейз народилася в садибі поблизу Ганіой-Фоллз, штат Нью-Йорк, і виросла у квартирі в тому ж місті.[3] В автобіографії та численних інтерв'ю Чейз розповідала, що в дитинстві та підлітковому віці неодноразово зазнавала жорстокого сексуального та фізичного насильства з боку вітчима, а також побоїв і нехтування з боку матері.[4] За її словами, вона завжди пам'ятала, що домагання та знущання відбувалися з дворічного віку, але не могла зосередитися на деталях до початку терапії.[3] Згідно з її автобіографією, Трудді Чейз не було її справжнім ім'ям при народженні.[5][6] У віці 16 років вона втекла з сім'ї, де над нею знущалися, і змінила ім'я на «Трудді Чейз», щоб батьки не розшукали її. В інтерв'ю «Чикаго Триб'юн» Труді Чейз описала, як її інші особистості залишалися «сплячими», доки стреси в її середньому віці не викликали сильну тривогу, яка врешті-решт розплутала всі її частини.[6] У 1979 році Труді Чейз вперше зіткнулася зі своєю іншою ідентичністю. Вона описала взаємодію між багатьма персонажами своєї особистості, а також взаємодію між її ідентичностями з її фізичним тілом.[3] Саме під час сеансів з гіпнотерапевтом, доктором Робертом Філліпсом, вона виявила, що має 92 ідентичності.[7][8]
Чейз вирішила не інтегрувати свої ідентичності в одне ціле, а натомість прийняти свої частини в команду, яка співпрацює. У своїй книзі вона описує, як виступала перед засудженими педофілами, щоб пояснити свою історію насильства та попередити про психологічне спустошення, яке насильство над дітьми завдає своїм жертвам.[5]
У 1987 році Чейз опублікувала автобіографію Коли виє кролик (англ. When Rabbit Howls), яка була написана з точки зору її багатьох особистостей.[5][9] Вона починається зі вступу від її терапевта, доктора-психолога Роберта Філліпса, а потім представляє досвід Трудді Чейз з її 92 особистостями.[5]
Під час презентації книги 21 березня 1990 року на шоу Опри Вінфрі[en], Чейз обговорювала своє життя з ведучою Опрою Вінфрі, в тому числі про свої 92 різні особистості. Її розповідь про своє життя зворушила Вінфрі до сліз. Ведуча сказала Чейз: «Я пройшла весь шлях до правди для себе, а також змогла набагато легше порозумітися з нею, що відбувається, коли ти відкриваєшся».[10] Чейз також заявила, що репортер «Washington Post» розшукав її сім'ю, включаючи вітчима, який заперечував насильство над Чейз, але інші члени сім'ї Чейз підтвердили її розповідь.[11][12]
У 1990 році книга була адаптована у двосерійний мінісеріал ABC під назвою Голоси всередині: Життя Трудді Чейз[en], головну роль у якому зіграла Шеллі Лонґ.[13]
Труді Чейз померла 10 березня 2010 року у своєму будинку в Лорелі, штат Меріленд,[14] у віці 74 років.[10]
У ЗМІ[ред. | ред. код]
Письменник Ґрант Моррісон[en] надихнувся першими мемуарами Чейз, коли став співавтором супергероїні коміксів DC Comics — Божевільної Джейн[en], яка вперше з'явилася у серії коміксів «Фатальний патруль» в 1989 році, а потім була адаптована у телесеріалі, в якому Джейн зіграла Діана Ґерреро[en].[15]
Посилання[ред. | ред. код]
- Voices Within: The Lives of Truddi Chase на сайті IMDb (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://www.legacy.com/obituaries/washingtonpost/obituary.aspx?n=truddi-m-chases&pid=140754091
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #112300049 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Sandra, Gregg (20 червня 1983). The Multiperson. The Washington Post. Процитовано 15 липня 2020.
- ↑ Chase, Truddi, When Rabbit Howls: by the Troops for Truddi Chase. Dutton, 1987.
- ↑ а б в г Stark, Elizabeth. Inside the Mind of a Multiple. Psychology Today[en]. Процитовано 5 серпня 2020 — через Astraea.
- ↑ а б Lavin, Cheryl. Truddi Chase. Chicago Tribune (амер.). Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ Maryniak, Paul (21 липня 1987). Personality? This Woman Had Plenty (92, Actually): Confusing Study Of A Psychological Disorder. Philadelphia Inquirer[en] (амер.). с. 34. Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 24 січня 2023 — через Newspapers.com[en]. (Платіж)
- ↑ Maryniak, Paul (21 липня 1987). Personality? This Woman Had Plenty (92, Actually): Confusing Study Of A Psychological Disorder. Philadelphia Inquirer[en] (амер.). Архів оригіналу за 25 червня 2022. Процитовано 22 липня 2020 — через Astraea. (Без платежу)
- ↑ When Rabbit Howls. Goodreads. Процитовано 5 серпня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б TV Guide Magazine Moment #21: Truddi Chase (амер.). Oprah.com[en]. 28 серпня 2012. Архів оригіналу за 8 грудня 2012.
- ↑ The Woman With 92 Personalities (амер.). Oprah.com[en]. 21 травня 1990. с. 7. Архів оригіналу за 9 жовтня 2010. Процитовано 10 серпня 2019.
- ↑ (29 серпня 2012). TV Guide Magazine's Top 25 Best "Oprah Show" Moments: #21: Oprah's Emotional Response to Truddi Chase (амер.). Oprah Winfrey Network[en]. Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 24 січня 2023 — через YouTube.
- ↑ Voices Within: The Lives Of Truddi Chase (амер.). Turner Classic Movies. 1990. Архів оригіналу за 19 січня 2023. Процитовано 24 січня 2023.
- ↑ Truddi M. Chase: Guest Book. The Washington Post (амер.). 16 березня 2010. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 24 січня 2023 — через Legacy.com[en].
- ↑ Wolk, Douglas (21 серпня 2014). Review: 'Doom Patrol Omnibus' shows Grant Morrison's master plan. Los Angeles Times (амер.). Архів оригіналу за 22 серпня 2014. Процитовано 22 січня 2023.
|
