Сексуальне насильство над дітьми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сексуальне зловживання дітьми (англ. Child sexual abuse) є формою насильства, в якому доросла людина чи підліток зловживає дитиною задля отримання сексуального задоволення, стимулює або використовує її для сексуальної стимуляції.[1][2]

Воно включає в себе безпосередньо статеві контакти дорослого або літньої людини, непристойне оголення (геніталій, жіночих сосків і т. д.) дитини чи для дитини з метою задовольнити власні сексуальні бажання, залякування або входження в довіру з сексуальними намірами, прохання або примушення дитини до участі у сексуальній діяльності, показ порнографії або використання дитини для її виробництва.[1][3]

Типи[ред. | ред. код]

Сексуальна спокуса — використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди[1][4][3]. Сюди відносять:

  • Згвалтування природним або неприродним чином;
  • Орально-генітальні ласки як дитини, так і дитиною;
  • Використання дитини для сексуальної стимуляції дорослого;
  • Сексуальна експлуатація для виготовлення дитячої порнографії або роботи в проституції;
  • Розбещення — залучення до спостереження за статевим актом, перегляду порнографії, відправлення текстових повідомлень сексуального характеру;
  • Демонстрація статевих органів, у тому числі, коли мама проходить у ванну без одягу або ж дорослий відправляє дитині оголені фото/відео;
  • Еротизована ласка і турбота; як варіанти елементи такої турботи: поцілунки з дитиною у губи або коли батьки миють досить дорослих дітей чи сплять з ними в одному ліжку;

Кривдники[ред. | ред. код]

Педофілія і ефебофілія[ред. | ред. код]

Сексуальний потяг дорослої людини до дитини називається педофілією, а потяг до підлітків — ефебофілія.

Сексуальне насильство з боку члена сім'ї — форма інцесту, і результатом є більш серйозна і довготривала психологічна травма, особливо у разі батьківського інцесту.[5]

Діти і підлітки[ред. | ред. код]

Вчителі[ред. | ред. код]

Наслідки[ред. | ред. код]

Наслідками сексуального насильства над дітьми є сором і самозвинувачення,[6] депресії, тривожності, посттравматичного стресового розладу, проблеми з самоповагою, сексуальна дисфункція, хронічний тазовий біль, наркоманія, самоушкодження, суїцидальні думки, межовий розлад особистості і схильність до повторної віктимізації в зрілому віці.[7] Сексуальне насильство над дітьми є фактором ризику спроби самогубства.[8] Крім того, деякі дослідження показали, що сексуальне насильство в дитинстві є фактором ризику для вчинення насильства з боку інтимного партнера у чоловіків.[9] Велика частина шкоди, заподіяної потерпілим стає очевидним через роки після того, як зловживання відбулося. Що стосується наркоманії, дослідження Рігер та ін. має попередні висновки про те, що несприятливі життєві події підвищують потяг до наркотиків і демонструють зв'язок між підвищеною лімбічною реакцією на кокаїн.[10]

Статистика[ред. | ред. код]

Згідно з різними дослідженнями, в середньому до 80 % випадків насильства здійснюють добре відомі дитині дорослі, з них близько 40 % — дуже близькі до дитини родичі чи батьки. Про 90 % злочинів ніколи не повідомляють в поліцію. Причини мовчання найрізноманітніші: страх та/або сором дитини; недовіра батьків до слів дитини; страх дитини втратити близького дорослого, який дає увагу, турботу і часто подарунки; небажання мами відмовлятися від стосунків із чоловіком; залежність сім'ї від педофіла (наприклад, батька та чоловіка).

Закони[ред. | ред. код]

Європа[ред. | ред. код]

У 2007 році Рад Європи прийняла конвенцію про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального зловживання аби заборонити будь-яке секскуальне насилля над дітьми.

У Європейському Союзі сексуальне насильство над дітьми підпадає під дію директиви. Ця директива стосується декількох форм насильства, особливо комерційної сексуальної експлуатації дітей.[11]

Україна[ред. | ред. код]

Україна підписала Конвенцію Ради Європи 14 листопада 2007 року у Страсбурзі, але Верховна Рада ратифікувала її лише в червні 2012 року[12].

В березні 2018 були внесені зміни до Кримінального кодексу, згідно яких будуть каратись будь-які сексуальні відносини з дітьми, менше 16 років.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Child Sexual Abuse. Medline Plus. U.S. National Library of Medicine. 2 April 2008. Архів оригіналу за 5 December 2013. 
  2. Committee on Professional Practice and Standards (COPPS); Board of Professional Affairs (BPA); American Psychological Association (APA); Catherine Acuff; Steven Bisbing; Michael Gottlieb; Lisa Grossman; Jody Porter; Richard Reichbart; Steven Sparta; C. Eugene Walker (August 1999). Guidelines for Psychological Evaluations in Child Protection Matters. American Psychologist 54 (8): 586–593. PMID 10453704. doi:10.1037/0003-066X.54.8.586. Процитовано 2008-05-07. Загальний оглядAPA PsycNET (2008-05-07). «Abuse, sexual (child): generally defined as contacts between a child and an adult or other person significantly older or in a position of power or control over the child, where the child is being used for sexual stimulation of the adult or other person 
  3. а б NSPCC. Search. NSPCC. Архів оригіналу за 13 February 2010. Процитовано 5 March 2015. 
  4. Martin J, Anderson J, Romans S, Mullen P, O'Shea M (1993). Asking about child sexual abuse: methodological implications of a two stage survey. Child Abuse & Neglect 17 (3): 383–92. PMID 8330225. doi:10.1016/0145-2134(93)90061-9. 
  5. Courtois, Christine A. (1988). Healing the Incest Wound: Adult Survivors in Therapy. W. W. Norton & Company. с. 208. ISBN 0-393-31356-5. 
  6. Whiffen, V. E.; MacIntosh, H. B. (2005). Mediators of the link between childhood sexual abuse and emotional distress: a critical review. Trauma, Violence, & Abuse 6 (1): 24–39. doi:10.1177/1524838004272543. 
  7. Maniglio, R. (2009). The impact of child sexual abuse on health: A systematic review of reviews. Clinical Psychology Review 29 (7): 647–657. doi:10.1016/j.cpr.2009.08.003. 
  8. Maniglio, R. (2011). The role of child sexual abuse in the etiology of suicide and non-suicidal self-injury. Acta Psychiatrica Scandinavica 124 (1): 30–41. PMID 20946202. doi:10.1111/j.1600-0447.2010.01612.x. 
  9. Teitelman AM, Bellamy SL, Jemmott JB 3rd, Icard L, O'Leary A, Ali S, Ngwane Z, Makiwane M. Childhood sexual abuse and sociodemographic factors prospectively associated with intimate partner violence perpetration among South African heterosexual men. Annals of Behavioral Medicine. 2017;51(2):170-178.
  10. Regier PS, Monge ZA, Franklin TR, Wetherill RR, Teitelman AM, Jagannathan K, et al. Emotional, physical and sexual abuse are associated with a heightened limbic response to cocaine cues. Addiction Biology. 2017 Nov;22(6):1768-177. doi: 10.1111/adb.12445
  11. DIRECTIVE 2011/92/EU OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 13 December 2011 on combating the sexual abuse and sexual exploitation of children and child pornography, and replacing Council Framework Decision 2004/68/JHA Eur-lex.europa.eu
  12. Закон України про ратифікацію Конвенції
  13. Рада ухвалила закон про захист дітей від сексуальних зловживань. gordonua.com. ГОРДОН. 14 березня 2018. Процитовано 2019-01-13. 

Посилання[ред. | ред. код]