Трьошніков Олексій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трьошніков Олексій Федорович
Трёшников, Алексей Фёдорович
Народився 1 (14) квітня 1914(1914-04-14)
Російська імперія Санкт-Петербург
Помер 18 листопада 1991(1991-11-18) (77 років)
СРСР Москва
Громадянство СРСР СРСР
Галузь наукових інтересів географія, океанологія
Заклад Арктичний і Антарктичний науково-дослідний інститут
Вчене звання професор, академік АН СРСР
Науковий ступінь доктор географічних наук

Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914(19140414), с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981).

Біографія[ред.ред. код]

Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті, директором якого був з 1960 по 1981 рік.

У цей період в Арктиці проводилися активні дослідження, а з середини 1970-х років почався новий етап активної практичної роботи, пов'язаної із створенням нових криголамів типу «Арктика». Введення в дію цих кораблів дозволило виконувати цілорічну навігацію по Північному морському шляху. Одним з перших рейсів «Арктики» став похід на Північний полюс в 1977 році, на кораблі вирушило три групи ААНІІ на чолі з полярником І.П.Романовим. Інтерес до цього напрямку був досить великий, і А. Ф. Трешников спільно з І. П. Романовим представили доповідь про підсумки гідрометеорологічного забезпечення на засіданні колегії в Головному управлінні Гідрометслужби СРСР.

Учасник 22-х експедицій в Арктику й Антарктику. Учасник високоширотних повітряних експедицій «Північ-2» і «Північ-4». Начальник дрейфуючої станції «Північний полюс-3» (1954-1955), 2-й та 13-ї радянських антарктичних експедицій АН СРСР (1956-1958 і 1967-1968).

З 1964 року - віце-президент, з 1977 по 1991 рік - президент Географічного товариства СРСР.

З 1981 по 1991 рік завідувач кафедри океанології Ленінградського університету.

З 1982 року директор Інституту озерознавства АН СРСР.

Учасник створення Атласу Антарктики (1966-1969), головний редактор Атласу Арктики, Географічного енциклопедичного словника (1988-1989).

Помер 18 листопада 1991 року в Санкт-Петербурзі і похований на кладовищі в Комарово.

Нагороди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3