Портал:Природничі науки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розділ Вікіпедії: Природничі науки
Проєкт  |  Портал


редагувати
  Природничі науки
Множина Мандельброта — як ілюстрація фрактальної границі між відомим і невідомим

Природни́чі нау́ки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки.

До природничих наук зараховують :

Це лише основні природничі науки. Насправді сучасне природознавство є розгалужений комплекс, що включає сотні наукових дисциплін.Вони взаємопов'язані між собою і доповнюють одне одного. Одна тільки фізика об'єднує ціле сімейство наук (механіка, термодинаміка, оптика, електродинаміка і т. д.)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрана стаття

Kepler-452b (KOI-7016.01, інколи називають Земля-2) — екзопланета на орбіті жовтого карлика Kepler-452, розташованого в сузір'ї Лебедя. Екзопланету виявлено за допомогою космічного телескопа «Кеплер» транзитним методом — шляхом спостереження за зміною яскравості її материнської зорі, спричиненою проходженням планети на її тлі. Kepler-452b — перша з відкритих потенційно скелястих надземель, яка обертається навколо доволі схожої на Сонце зорі в зоні, придатній для життя. Згідно з індексом подібності Землі, Kepler-452b — четверта у списку планет, схожих на Землю.

Спостереження екзопланети Kepler-452b та її зорі тривали з травня 2009 року по липень 2014-го, після чого науковці протягом кількох років обробляли отримані дані різними методами. Як наслідок, 23 липня 2015 року американське космічне агентство NASA оприлюднило інформацію про планету та її характеристики широкому загалу, провівши прес-конференцію та опублікувавши у відкритому доступі результати спостережень та їх аналіз..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибране зображення
редагувати
  Фізична термінологія

Статисти́чна фі́зика — розділ теоретичної фізики, що вивчає системи з дуже великим числом частинок у стані локальної рівноваги.

Звичайно, при дослідженні таких систем нас не цікавить майже випадкова поведінка кожної конкретної мікроскопічної частинки. Статистична фізика саме відслідковує, як з таких мікроскопічних рухів складається усереднена еволюція системи в цілому.

Статистична фізика дає обґрунтування термодинаміці багатьох реальних систем: ідеальних газів, реальних газів, квантових газів, простих конденсованих середовищ (наприклад, ідеальних кристалів, спінових ланцюжків). Зокрема, вона дає тлумачення фізичної природи запроважденого в термодинаміці терміну ентропії, і пояснює закон неспадання ентропії..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Астрономічна термінологія
Оріон — це відоме сузір'я, яке можна побачити із будь-якого місця на планеті протягом усього року. Сузір'я Оріон має форму, що нагадує фігуру мисливця.

Сузір'я — одна з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. У менш формальному контексті термін вживається для назви групи зір, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур.

Деякі відомі сузір'я містять добре помітні фігури, складені яскравими зірками, які легко впізнати, наприклад, Велика Ведмедиця (контур ковша), Оріон (фігура мисливця), Лев (контур лежачого лева), Скорпіон. Інші сузір'я не мають таких визначних контурів і містять менш яскраві зорі. Розподіл зір між сузір'ями довільний, і різні культури виділяють на небі різні сузір'я. Однак декілька найпомітніших контурів, складених яскравими зорями, виділяються більшістю культур, хоча, звичайно, вони отримують різні назви; такими є сузір'я Оріона й Скорпіона.

Зорі в сузір'ї рідко мають якийсь зв'язок одна з одною. Насправді вони розташовані в нашій галактиці далеко одна від одної і лише випадково опиняються поруч, якщо їх розглядати саме з Землі. Цікавий виняток із цього правила становить рухома група зір Великої Ведмедиці..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Хімічна термінологія
Вода — одна з найбільш розповсюджених на Землі речовин.

Речовина́ — вид матерії, яка характеризується масою та складається з елементарних частинок (електронів, протонів, нейтронів, мезонів тощо). Характерною властивістю таких частинок є відмінні від нуля баріонний заряд або лептонний заряд. Терміном хімічна речовина позначають головним чином матерію — речовину організовану в атоми, молекули тощо. Фізичні та хімічні властивості речовин зумовлюються взаємодією між електронами та атомними ядрами, а також між атомами, молекулами, йонами. Хімічні речовини, що складаються з атомів одного виду, є простими, з атомів різних видів — складними. Складні хімічні речовини розділяються на органічні і неорганічні.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біологічна термінологія

Біологічні рідини являють собою суміш води, мінеральних солей, білка та ліотропних рідких кристалів.

До біологічних рідин відносяться:

редагувати
  Екологічна термінологія

Гомогенність фітоценозів (англ. homogeneity від грец. homogenes — однорідний) — флористична і структурна однорідність фітоценозів. Данелія (англ. Dagnelie) сформулював наступні ознаки гомогенного угруповання: ймовірність знайти особину кожного виду постійна по всій площі спільноти, розподіл усіх видів відповідає закону розподілу Пуассона, всі види розподілені незалежно, схожість майданчиків не залежить від відстані між ними у просторі. Ці ознаки Г.ф. сформульовані занадто жорстко і тому практично неможливо знайти рослинність, яка задовольняла б їм усім одночасно, Г.ф. протиставляється гетерогенності фітоценозів.

Концепція континууму виключає абсолютну Г.ф., і віднесення спільнот до класу гомогенних або гетерогенних явищ залежить від обраного порогу. Наприклад, нерівномірність розподілу окремих видів можна розглядати як несуттєву ознаку і говорити про гетерогенність фітоценозів тільки у випадку чергування у просторі різних комбінацій видів (кореляційних плеяд). У таксономічному континуумі поняттю «Г.ф.» відповідає гомотопність фітоценонів (стосовно не до фітоценозів, а до фітоценонів). Г.ф. досліджується за допомогою індексів гомогенності.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна термінологія
Тектонічні плити з векторами їх сучасного руху

Текто́ніка літосфе́рних плит — сучасна геологічна теорія, згідно з якою літосфера розділена на великі плити, які рухаються по астеносфері в горизонтальному напрямку. Біля серединно-океанічних хребтів літосферні плити нарощуються за рахунок речовини, яка піднімається з надр, і розходяться в сторони (спрединг). У глибоководних жолобах одна плита находить на іншу і поглинається мантією (субдукція). Там, де плити зіштовхуються між собою, виникає складчаста споруда (колізія). Тектоніку плит деякі геологи розглядають, як сучасний варіант гіпотези мобілізму..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-географічна термінологія
K2, Пакистан


Гори — обширні ділянки земної поверхні з різкими коливаннями висот і контрастними формами рельєфу, піднесені вище 600 м над рівнем моря.

В результаті тектонічних рухів (орогенезу) виникають тектонічні гори, а як результат вулканічних процесів — вулканічні гори. Остаточний вигляд їм надають денудаційні процеси.

Найвища гора на Землі — Джомолунгма, котра має у висоту 8 848 метрів над рівнем моря. Якщо вимірювати різницю висот між вершиною та підводною основою — найвищою горою на Землі можна вважати вулкан Мауна-Кеа, котрий, рахуючи вище наведеним способом, нарховує 10 230 метрів, з яких тільки 4 207 здіймаються над рівнем моря. Якщо рахувати за віддаленістю від центру Землі — найвіддаленішою від центру точкою земної поверхні є стратовулкан Чімборасо. Найвища відома гора в Сонячній системі — гора Олімп, щитовий вулкан на Марсі, який має висоту 22 км.

За генезисом усі гори поділяють на два великих класи.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Астрономічна номенклатура

Іо (грец. Ιώ) — супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Його діаметр становить 3642 кілометри, тому Іо є четвертим за величиною супутником у Сонячній системі. Він був названий на честь міфологічної Іо, яка була жрицею Гери та коханкою Зевса. Має особливо бурхливу вулканічну активність. Іо був відкритий Галілео Галілеєм у 1610 за допомогою його першого в історії телескопа. Перші фото Іо були зроблені зондом «Піонер-11», який пролетів повз Юпітер в грудні 1974.

Будова Іо

За даними непрямих досліджень, поверхня супутника представлена породами, що на 55(60)% складені сіркоюСонячній системі це, імовірно, найбагатші поклади сірки, які доступні з поверхні планети), на 30% — зневодненим астраханітом, на 15% — сульфатом заліза, гематитом (модель Ф.Фанале і Д.Неша). Надра планети містять силікатні гірські породи. На Іо зафіксовано до 8-10 активних вулканів, на поверхні — скиди, ескарпи..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Хімічна номенклатура

Бензе́н (також бензо́л) — перший представник гомологічного ряду ароматичних вуглеводнів, молекулярна формула C6H6. Безбарвна летка рідина з характерним запахом. Вперше отриманий Майклом Фарадеєм з конденсату піролізу китового жиру в 1825 році.

Промислово бензен добували із фракцій кам'яновугільної смоли, але з середини 20-го сторіччя практично весь промисловий обсяг бензену виробляється дегідрогенізацією нафтової сировини. Бензен має цінні властивості як розчинник, але через його високу токсичність і канцерогенність таке використання наразі дуже обмежено. Ця сполука є сировиною для промислового органічного синтезу, більше двох третин бензену іде на виробництво циклогексану, кумолу та етилбензену..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біологічна номенклатура

Грізлі, сірий ведмідь, грізлі (Ursus arctos horribilis) — підвид бурого ведмедя (Ursus arctos), що мешкає переважно на Алясці і в західних районах Канади. За зовнішнім виглядом і розмірами грізлі близький до сибірських підвидів бурого ведмедя.

Колись грізлі був поширений від Аляски до Техаса і півночі Мексики, на початок XXI століття водиться тільки на Алясці і на заході Канади (Юкон, заході Північно-Західних територій та Альберти, Британська Колумбія). Ізольовані популяції збереглися в Скелястих горах — у північному Айдахо, західній Монтані і північно-західному Вайомінгу, а також у північних Каскадних горах в штаті Вашингтон.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна номенклатура
кристал алмазу в породі
кристал алмазу в породі

Алма́з (від араб. ألماس‎, almās — нездоланний, англ. diamond; нім. Diamant) — безбарвний прозорий мінерал класу самородних неметалів, тверда кристалічна кубічна алотропна видозміна Карбону. Алмаз належить до дорогоцінних каменів і є найтвердішою з відомих речовин (твердість 10 за шкалою Мооса за означенням). Алмази можуть бути як природними, так і синтетичними. Промислові алмази завдяки своїй надзвичайній твердості використовуються для шліфування, свердління і різання, буріння твердих гірських порід, обробки твердих металів та їхніх сплавів тощо.

Найбільші родовища алмазу розташовані в Південній Африці та в Якутії. Щорічний світовий видобуток алмазу становить приблизно 300 кг. В останні роки алмаз почали одержувати штучно при дуже високих тисках і високій температурі.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-географічна номенклатура

Ейр — мілке, солоне, сезонне озеро в центрі Австралії в середині так званої «Западини озера Ейр». Коли наповнене, є найбільшим озером континенту. Рівень озера на 15 метрів нижче рівня моря. Середня площа близько 9,5 тис. км², у дощовий період до 15 тис. км². Озеро безстічне, періодично живиться водами рік Купер-Крік, Варбуртон і Фінк.

Озеро названо на честь Едварда Ейра, першого європейця, котрий відкрив його в 1840.

Озеро розташоване в пустелі в центральній Австралії, в північній частині штату Південна Австралія. Басейн озера Ейр є закритою улоговиною, нижня частина якої вкрита щільним засоленим шаром ґрунту – це ложе озера, що відкривається через сезонне коливання рівня води. Але навіть у сухий сезон в озері залишається трохи вологи, яка зазвичай збирається в невеликих озерцях, утворених на солоному дні озера. Під час сезону дощів річки з північного сходу Квінсленда течуть у бік озера. Від кількості опадів, які приносять мусони, залежить чи потрапить вода до озера і наскільки воно наповниться. На озері також бувають невеликі і середнього розміру повені через зливи, що випадають на прилеглих територіях..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Списки природничих наук

Ви можете додати сюди посилання на Списки природничих наук↓

}}

редагувати
  Нові статті
  • Ornithomimus — почато 29 листопада 2023 користувачем Sehrg
  • Вапсе — почато 29 листопада 2023 користувачем Thebot
редагувати
  Теми природничих наук
Біологія

ЖиттяВидКлітинаТваринаРослинаСтеблоКорінняГенетичний кодХромосомаКісткаСкелетЛюдинаКров

Хімія

Хімічний елементНеорганічна хіміяХімічна сполукаВалентністьХімія в УкраїніХімічна реакціяРозчинОрганічна хіміяМолекулаКолоїдна хімія

Фізика

АтомФізична величинаШвидкістьЕлектронТемператураПроводимістьПолеОпірТілоКваркКвантЕлементарна частинкаЗакон збереження маси

Астрономія

Великий вибухГазово-пильова туманністьОрбітаПланетаЗіркаКометаЗоряна системаАстероїдТелескоп

Геологія

Гірська породаМінералКорисна копалинаТектонічна плитаПлатформаРухливий поясЕраГеологічна епохаПластМантіяМагма

Географія

Географічне відкриттяГеографічна оболонкаЛандшафтАтмосфераВітерЛітосфера • • РівнинаГірська системаМатерикОкеанГідросфера

редагувати
  Добра стаття
Темний крячок (Onychoprion fuscata) здатний протриматися над океаном 3-10 років, проводячи лише невелику частку часу на поверхні води


Морські птахи — птахи, пристосовані до життя в морському середовищі. Хоча всі морські птахи в значній мірі відрізняються один від одного як за фізіологією так і поведінкою, вони часто виявляють ознаки конвергентної схожості, що говорить про їх схожу еволюцію в спільних умовах та близьких кормових нішах. Найдавніші морські птахи з'явилися ще в Крейдяний період, а ознак сучасних родин вони набули переважно в епоху Палеогена.

У порівнянні з іншими групами птахів, морські птахи, як правило, живуть довше.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрані списки природничих наук

Територією України протікає близько 23 тис. річок із загальною довжиною близько 170 тис. км, з них близько 3 тис. понад 10 км завдовжки, 116 — понад 100 км. Характер річок, зокрема густота річкової мережі, величина стоку, водоносність, сезонні й багаторічні зміни тощо, залежать від клімату, рельєфу, геологічної основи, рослинного покриву, культурного освоєння місцевості та інших факторів.

Нижче поданий список найдовших річок України. До списку включені річки, довжина яких у межах України становить понад 100 км..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрана ілюстрація
Тектонічні плити
редагувати
  Обраний життєпис природничих наук. Фізики
Альбе́рт Ейнште́йн (також Айнштайн, нім. Albert Einstein [ˈalbɐrt ˈaɪnʃtaɪn], англ. ['ælbət ˈʌɪnstʌɪn], 1879, Ульм, Німеччина — 1955, Прінстон, США) — один з найвизначніших фізиків XX століття. Лауреат Нобелівської премії 1921 року. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

Народився 14 березня 1879 року в німецькому місті Ульм в єврейській родині. Мешкав у Швейцарії1893), Німеччині (з 1914) і США1933). Створив спеціальну (1905) і загальну (19071916) теорії відносності; відкрив закон взаємозв'язку маси і енергії (див. E=mc²). Автор основоположних праць з квантової теорії: ввів поняття фотона, встановив закони фотоефекту, основний закон фотохімії (закон Ейнштейна), передбачив (1916) вимушене випромінювання. Розвинув статистичну теорію.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис природничих наук. Астрономи

Юджин Ньюмен Паркер (англ. Eugene Newman Parker; 10 червня 1927) — американський астроном та геофізик. Член Національної АН США (1967).

Народився в місті Гаутон (Мічиган), в 1948 закінчив Мічиганський університет, продовжив освіту в Каліфорнійському технологічному інституті. У 1951-1955 викладав в університеті штату Юта. З 1955 працює в Інституті імені Фермі Чиказького університету (з 1962 — професор фізики, очолює кафедру астрономії та астрофізики університету).

Основні праці в галузі фізики плазми та її застосувань до проблем астрофізики і геофізики. Досліджував рішення рівнянь руху для беззіткненої плазми, прискорення швидких частинок і магнітну анігіляцію в сонячних спалахах, утворення сонячних плям і природу магнітного поля Сонця, поширення ударних хвиль у міжпланетному просторі, походження і структуру галактичних магнітних полів, походження та поширення галактичних космічних променів. Виконав піонерські роботи з вивчення властивостей сонячного вітру і його взаємодії з геомагнітним полем..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис природничих наук. Хіміки
Ла́йнус Карл По́лінг (англ. Linus Carl Pauling; *28 лютого 1901 — †19 серпня 1994) — американський квантовий хімік і біохімік, також відомий своїми дослідженнями в кристалографії, молекулярній біології та медицині.
Полінг-випускник Стенфорда. 1922 р.

Народився в штаті Ореґон. Батько був аптекарем. Перебування в аптеці батька наблизило юнака до хімії та праці в лабораторії з хімічними сполуками.

Закінчивши Стенфордський університет, почав працювати в Ореґонському сільськогосподарському коледжі. Виявив настільки глибокі знання в тогочасній хімії, що молодому Полінгу запропонували стати викладачем хімії. Серед його студентів на той час була й Ава Хеве Міллер. Обидва справили приємне враження один на одного й за рік по знайомстві побралися..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис природничих наук. Біологи

Голубець Михайло Андрійович (30 жовтня 1930 року, с. Великий Любінь, Львівська область, Україна) — український державний та політичний діяч, народний депутат України 1-го скликання, доктор біологічних наук, професор, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, віце-президент Лісівничої академії наук України, почесний директор Інституту екології Карпат НАН України.

Народився 30 жовтня 1930 року в селі Великий Любінь, тепер Городоцького району Львівської області. У 1953 році здобув вищу освіту, закінчивши Львівський сільськогосподарський інститут. Спеціальність за дипломом про вищу освіту — «Екологія та лісознавство», кваліфікація — «Інженер лісового господарства». Розпочав наукову діяльність у 1953 році аспірантом, пізніше — викладачем Львівського сільськогосподарського інституту та Львівського лісотехнічного інституту.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис природничих наук. Екологи

Ма́лишева Людми́ла Леоні́дівна (10 листопада 1954 — 29 серпня 2000) — український фізико-географ, геоеколог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народилась 10 листопада 1954 року в місті Києві. Закінчила 1977 року географічний факультет Київського університету. У Київському університеті працює з 1981 року молодшим науковим співробітником науково-дослідного сектору. Кандидатська дисертація «Ландшафтное обоснование выбора районов размещения АЭС (на примере Украинской ССР)» захищена у 1988 році. З 1992 року асистент кафедри фізичної географії, з 1995 року доцент, з 1999 професор, з 2000 завідувач кафедри географії України. Докторська дисертація «Теорія та методика ландшафтно-геохімічного аналізу й оцінки екологічного стану територій» захищена у 1998 році. Фахівець у галузі геохімії ландшафтів та ландшафтно-геохімічної екології.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис природничих наук. Географи

Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914(19140414), с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981).

Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обраний життєпис природничих наук. Геологи

Ткачу́к Лук'я́н (* 15 (28) жовтня 1902(19021028), Немиринці — † 20 червня 1981, Київ) — український радянський вчений в галузі літологічного, петрологічного і петрогенетичного вивчення осадових, осадово-вулканогенних і магматичних гірських порід, доктор геологомінералогічних наук (з 1945 року), професор1945 року), академік АН УРСР17 березня 1972 року).

Народився 15 (28 жовтня) 1902 року в селі Немиринцях (тепер Ружинського району Житомирської області) в селянській родині. З 1923 року навчався на факультеті професійної освіти геолого-географічного циклу Вінницького інституту народної освіти, а потім перейшов до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1926 році. У 19261929 роках навчався в аспірантурі при Інституті геологічних наук..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Наукові-дослідні установи природничих наук

Міжнародний центр теоретичної фізики імені Абдуса Салама (англ. Abdus Salam International Centre for Theoretical Physics, ICTP) — міжнародний науково-дослідний інститут фізичних та математичних наук, який працює за тристоронньою угодою між урядом Італії, ЮНЕСКО та Міжнародного агентства з атомної енергії. Розташований у Мірамар, за 10 км від Трієста (Італія). Заснований у 1964 році Нобелівським лауреатом з Пакистану Абдусом Саламом.

ICTP є частиною «системи Трієсту» — мережі національних та міжнародних наукових інституцій у Трієсті, започаткованій італійським фізиком Паоло Будінічем.

Протягом більше ніж 50 років, Міжнародний центр теоретичної фізики ім. Абдуса Салама (ICTP) був рушійною силою глобальних зусиль по просуванню наукових знань в країнах, що розвиваються.

У 2014 році ICTP відзначив своє 50-річчя.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Наукові-освітні заклади природничих наук

Одеський державний екологічний університет — ОДЕКУ (до 2001 р. називався Одеський гідрометеорологічний інститут, ОГМІ) — провідний виш у системі вищої екологічної та гідрометеорологічної освіти України, базовий виш Міністерства екології та природних ресурсів України. В інституті ведеться підготовка спеціалістів з вищою освітою за напрямком підготовки : «Гідрометеорологія», «Військова гідрометеорологія», «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування», "Водні біоресурси", «Менеджмент», «Комп'ютерні науки». У складі університету Одеській коледж комп'ютерних технологій, Харківській і Херсонський гідрометеорологічні технікуми, Центр магістерської підготовки на базі Морського гідрофізичного інституту НАН України. Одеський державний екологічний університет має міжвідомчі навчально-науково-виробничі комплекси «Український центр гідрометеорологічної освіти», „Фізика довкілля (сумісно з Інститутом теоретичної фізики НАН України та Інститутом магнетизму НАН України), „Океанологія та морське природокористування” (сумісно з Морським гідрофізичним інститутом НАН України).::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-наукова періодика

Ви можете додати сюди посилання на природничонаукові періодичні видання↓

  • Geoarcheology
  • Anthropology and Archeology Journals
  • Anthropology Today
  • Archaeological Prospection
  • Oxford Journal of Archaeology

}}

редагувати
  Природничо-наукова література

Ви можете додати сюди посилання на книги в області природничих наук↓

  • Barr, Stephen M. (2006). A Students Guide to Natural Science. Wilmington, DE: Intercollegiate Studies Institute. ISBN 978-1-932-23692-7. 
  • Gohau, Gabriel (1990). A History of Geology. Revised and translated by Albert V. Carozzi and Marguerite Carozzi. New Brunswick: Rutgers University Press. ISBN 978-0-8135-1666-0. 
  • Grant, Edward (2007). A History of Natural Philosophy: From the Ancient World to the 19th century. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-68957-1. 
  • Lagemaat, Richard van de (2006). Theory of Knowledge for the IB Diploma. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-54298-2. 
  • Ledoux, Stephen F. (2002). Defining Natural Sciences (PDF). Behaviorology Today (New York: Marcel Dekker, Inc.) 5 (1): 34. ISBN 978-0-8247-0824-5. «Fundamentally, natural sciences are defined as disciplines that deal only with natural events (i.e., independent and dependent variables in of the Life Sciences» 
  • Mayr, Ernst (1982). The Growth of Biological Thought: Diversity, Evolution, and Inheritance. Cambridge, Massachusetts: The Belknap Press of Harvard University Press. ISBN 978-0-674-36445-5. 
  • Oglivie, Brian W. (2008). The Science of Describing: Natural History in Renaissance Europe. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-62088-6. 
  • Prpic, Katarina (2009). Beyond the Myths about the Natural and Social Sciences: A Sociological View. Zagreb: Institute for Social Research. ISBN 978-953-6218-40-0. 
  • Simhony, M. (2006). Invitation to the Natural Physics of Matter, Space, and Radiation. Singapore: World Scientific Publishing Co., Inc. ISBN 978-9-810-21649-8. 
  • Smith, C.H. Llewellyn (1997). The use of basic science. CERN. Процитовано 20 жовтня 2012. 
  • Stokes, Donald E. (1997). Pasteur's Quadrant: Basic Science and Technological Innovation. Washington, D.C.: Brookings Institution Press. ISBN 978-0-815-78177-6. 
  • Atkins, P.W. Galileo's Finger (Oxford University Press) ISBN 0-19-860941-8
  • Atkins, P.W. Atkins' Molecules (Cambridge University Press) ISBN 0-521-82397-8
  • Kean, Sam. The Disappearing Spoon - and other true tales from the Periodic Table (Black Swan) London, 2010 ISBN 978-0-552-77750-6
  • Levi, Primo The Periodic Table (Penguin Books) [1975] translated from the Italian by Raymond Rosenthal (1984) ISBN 978-0-14-139944-7
  • Stwertka, A. A Guide to the Elements (Oxford University Press) ISBN 0-19-515027-9
  • Dictionary of the History of Ideas. 
  • Atkins, P.W., Overton, T., Rourke, J., Weller, M. and Armstrong, F. Shriver and Atkins inorganic chemistry (4th edition) 2006 (Oxford University Press) ISBN 0-19-926463-5
  • Chang, Raymond. Chemistry 6th ed. Boston: James M. Smith, 1998. ISBN 0-07-115221-0.
  • Clayden J., Greeves N., Warren S. Organic chemistry. — Oxford University Press, 2001. — ISBN 978-0198503460.
  • Voet and Voet Biochemistry (Wiley) ISBN 0-471-58651-X
  • Atkins, P.W. Physical Chemistry (Oxford University Press) ISBN 0-19-879285-9
  • Atkins, P.W. et al. Molecular Quantum Mechanics (Oxford University Press)
  • McWeeny, R. Coulson's Valence (Oxford Science Publications) ISBN 0-19-855144-4
  • Pauling, L. The Nature of the chemical bond (Cornell University Press) ISBN 0-8014-0333-2
  • Pauling, L., and Wilson, E. B. Introduction to Quantum Mechanics with Applications to Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-64871-0
  • Smart and Moore Solid State Chemistry: An Introduction (Chapman and Hall) ISBN 0-412-40040-5
  • Stephenson, G. Mathematical Methods for Science Students (Longman) ISBN 0-582-44416-0

}

редагувати
  Природничо-наукові сайти

Ви можете додати сюди посилання на вебсайти в області природничих наук↓


Journal links

Organizations


}


редагувати
  Категорії
редагувати
  Науково-популярні телепрограми та кінофільми

Життя (англ. Life) — телевізійний документальний фільм, вперше показаний на телеканалі BBC з жовтня по грудень 2009 року.

Life створений BBC Natural History Unit спільно з Discovery Channel, Skai TV та Відкритим університетом. Оригінальний сценарій, використаний в британській і канадській версіях, був написаний і розказаний Девідом Аттенборо.

На телеканалі BBC серіал був представлений із десяти 50-хвилинних епізодів. Перша серія дає загальне введення в телефільм, друга показує рослини, а інші призначені для основних груп тварин. Їх метою було показати загальні риси, які зробили свій внесок в успіх кожної групи, а також інтимні та драматичні моменти у житті окремих видів, які були обрані завдяки їх видатним досягненням або харизмі. Наприкінці кожної серії показано десятихвилинний making-of із найцікавішими моментами зйомки, в результаті чого загальний час серії досяг 60 хвилин.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Корисні шаблони





редагувати
  Вікіпроєкти
редагувати
  Братні портали


Що таке Портали? | Список порталів | Нові портали
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш