Портал:Природничі науки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Розділ Вікіпедії: Природничі науки
Проект  |  Портал


редагувати
  Природничі науки
Множина Мандельброта — як ілюстрація фрактальної границі між відомим і невідомим

Природни́чі нау́ки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки.

До природничих наук зараховують :

Це лише основні природничі науки. Насправді сучасне природознавство є розгалужений комплекс, що включає сотні наукових дисциплін. Одна тільки фізика об'єднує ціле сімейство наук (механіка, термодинаміка, оптика, електродинаміка і т. д.)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 FA gold ukr.png Вибрана стаття
Густини ймовірності, що відповідають хвильовим функціям електрона атома водню, що має певну енергію (збільшується згори вниз: n = 1, 2, 3, ...) і момент імпульсу (збільшується зліва направо: s, p, d,...). Світліші області позначають більшу густину ймовірності такого вимірювання, яке визначить, що електрон знаходиться саме в цій точці.

Ква́нтова меха́ніка — фундаментальна фізична теорія, що в описі мікроскопічних об'єктів розширює, уточнює і поєднує результати класичної механіки і класичної електродинаміки. Ця теорія є базою для багатьох напрямів фізики та хімії, включаючи фізику твердого тіла, квантову хімію та фізику елементарних частинок. Термін «квантова» (від лат. quantum — «скільки») пов'язаний з дискретними порціями, які теорія присвоює певним фізичним величинам, наприклад, енергії електромагнітної хвилі.

Механіка — наука, що описує рух тіл і відповідні фізичні величини, такі як енергія чи імпульс..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 High-contrast-camera-photo-2-blue.svg Вибране зображення
Ernest Rutherford LOC.jpg
редагувати
  Фізична термінологія

Іон, йон (грец. ιόν — «той, що йде») — електрично заряджена частинка речовини, що утворилася з атома або атомної групи внаслідок втрати або приєднання до них електронів.

Іон — це атом або група атомів, що мають електричний заряд. Негативно заряджені іони, що мають більше електронів в своїх електронних оболонках, аніж протонів в ядрах (наприклад, Cl), називаються аніонами і в розчинах притягуються до аноду. Позитивно заряджені іони, які мають менше електронів, ніж протонів (наприклад, Na+), називаються катіонами і притягуються до катоду. Процес перетворення нейтральних атомів або груп атомів на іони називається іонізацією. Багатоатомні аніони, що містять кисень, часто називають «оксианіонами» (наприклад, SO2−4).

Іони можуть існувати самостійно у всіх агрегатних станах речовини, в електричному полі здатні бути переносниками струму (катіони мігрують до негативного електрода — катода, аніони — до позитивного, анода).::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Астрономічна термінологія
Оріон — це відоме сузір'я, яке можна побачити із будь-якого місця на планеті протягом усього року. Сузір'я Оріон має форму, що нагадує фігуру мисливця.

Сузір'я — одна з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. У менш формальному контексті термін вживається для назви групи зір, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур.

Деякі відомі сузір'я містять добре помітні фігури, складені яскравими зірками, які легко впізнати, наприклад, Велика Ведмедиця (контур ковша), Оріон (фігура мисливця), Лев (контур лежачого лева), Скорпіон. Інші сузір'я не мають таких визначних контурів і містять менш яскраві зорі. Розподіл зір між сузір'ями довільний, і різні культури виділяють на небі різні сузір'я. Однак декілька найпомітніших контурів, складених яскравими зорями, виділяються більшістю культур, хоча, звичайно, вони отримують різні назви; такими є сузір'я Оріона й Скорпіона.

Зорі в сузір'ї рідко мають якийсь зв'язок одна з одною. Насправді вони розташовані в нашій галактиці далеко одна від одної і лише випадково опиняються поруч, якщо їх розглядати саме з Землі. Цікавий виняток із цього правила становить група зір сузір'я Великої Ведмедиці..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Хімічна термінологія
Ковалентно зв'язані атоми водню та вуглецю у молекулі метану. Одним із способів представлення ковалентного зв'язку в молекулах є використання точкової діаграми Льюіса.

Ковалентний зв'язок є хімічним зв'язком, характерною особливістю якого є те, що задіяні атоми поділяють одну чи більше спільних пар електронів, що і спричиняють їх взаємне притягування, яке утримує їх у молекулі. Електрони при цьому, як правило, заповнюють зовнішні електронні оболонки задіяних атомів. Такий зв'язок завжди сильніший ніж міжмолекулярний зв'язок та порівняльний за силою чи сильніший за йонний зв'язок..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біологічна термінологія
Eukaryota diversity 2.jpg

«Життя́» (Vitae; синонімія: Biota, Eobionti)  — це явище, що є сукупністю фундаментальних загальнобіологічних ознак (метаболізму, гомеостазу, росту, розвитку, відповіді на подразнення, розмноження, еволюції тощо), які характеризують живих істот, відрізняючи їх від неживих об'єктів. Життя визначається як форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення та самовідтворення. Вивченням властивостей життя займається наука біологія, яка покликана з'ясувати фундаментальні закони його існування та безперервності у часі.

Життя — це форма існування дієвих інструкцій з організації матерії. Якщо інструкції виконуються — тоді цей процес називається життєдіяльністю. Життю не обов'язково притаманний метаболізм, гомеостаз, ріст, розвиток, відповідь на подразнення, розмноження, еволюція на конкретному етапі існування..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Екологічна термінологія

Гомогенність фітоценозів (англ. homogeneity від грец. homogenes — однорідний) — флористична і структурна однорідність фітоценозів. Данелія (англ. Dagnelie) сформулював наступні ознаки гомогенного угруповання: ймовірність знайти особину кожного виду постійна по всій площі спільноти, розподіл усіх видів відповідає закону розподілу Пуассона, всі види розподілені незалежно, схожість майданчиків не залежить від відстані між ними у просторі. Ці ознаки Г.ф. сформульовані занадто жорстко і тому практично неможливо знайти рослинність, яка задовольняла б їм усім одночасно, Г.ф. протиставляється гетерогенності фітоценозів.

Концепція континууму виключає абсолютну Г.ф., і віднесення спільнот до класу гомогенних або гетерогенних явищ залежить від обраного порогу. Наприклад, нерівномірність розподілу окремих видів можна розглядати як несуттєву ознаку і говорити про гетерогенність фітоценозів тільки у випадку чергування у просторі різних комбінацій видів (кореляційних плеяд). У таксономічному континуумі поняттю «Г.ф.» відповідає гомотопність фітоценонів (стосовно не до фітоценозів, а до фітоценонів). Г.ф. досліджується за допомогою індексів гомогенності.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна термінологія
Тектонічні плити з векторами їх сучасного руху

Текто́ніка літосфе́рних плит — сучасна геологічна теорія, згідно з якою літосфера розділена на великі плити, які рухаються по астеносфері в горизонтальному напрямку. Біля серединно-океанічних хребтів літосферні плити нарощуються за рахунок речовини, яка піднімається з надр, і розходяться в сторони (спрединг). У глибоководних жолобах одна плита находить на іншу і поглинається мантією (субдукція). Там, де плити зіштовхуються між собою, виникає складчаста споруда (колізія). Тектоніку плит деякі геологи розглядають, як сучасний варіант гіпотези мобілізму..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-географічна термінологія


Гори — обширні ділянки земної поверхні з різкими коливаннями висот і контрастними формами рельєфу, піднесені вище 600 м над рівнем моря.

В результаті тектонічних рухів (орогенезу) виникають тектонічні гори, а як результат вулканічних процесів — вулканічні гори. Остаточний вигляд їм надають денудаційні процеси.

Найвища гора на Землі — Джомолунгма, котра має у висоту 8 848 метрів над рівнем моря. Якщо вимірювати різницю висот між вершиною та підводною основою — найвищою горою на Землі можна вважати вулкан Мауна-Кеа, котрий, рахуючи вище наведеним способом, нарховує 10 230 метрів, з яких тільки 4 207 здіймаються над рівнем моря. Якщо рахувати за віддаленістю від центру Землі — найвіддаленішою від центру точкою земної поверхні є стратовулкан Чімборасо. Найвища відома гора в Сонячній системі — гора Олімп, щитовий вулкан на Марсі, який має висоту 22 км.

За генезисом усі гори поділяють на два великих класи.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Астрономічна номенклатура
Neptune.jpg

Непту́н — восьма за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи. Вона четверта за розміром, третя за масою і належить до планет-гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Також орбіту Нептуна перетинає комета Галлея. Маса Нептуна у 17,2 рази, а діаметр екватора у 3,9 рази більший за земний. Планета названа на честь римського бога морів. Його астрономічний символ Neptune symbol.svg — стилізована версія тризубця Нептуна.

Нептун було відкрито 23 вересня 1846 року, і він став першою планетою, відкритою завдяки математичним розрахункам, а не шляхом регулярних спостережень. Припущення про наявність планети були пов'язані з ...::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Хімічна номенклатура

Оксиге́н (О) — хімічний елемент головної підгрупи 6 групи періодичної системи групи з атомним номером 8, простими речовинами якого є гази кисень та озон.

Оксиген — «той, що породжує кислоту» (грец.)[1]. Атомний номер оксигену — 8; атомна маса — 15,9994. Оксиген утворює сполуки з усіма елементами, крім гелію, аргону та неону. При нормальний умовах кисень — газ, що складається з двоатомних молекул. При 90,18 К кисень конденсується в блідо-блакитну рідину, при 54,36 К твердне.

Густина рідкого кисню — 1,144; температура плавлення становить −218 °C, температура кипіння становить −183 °C.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біологічна номенклатура
Spotbilled pelican.jpg

Пеліка́н (Pelecanus) — рід птахів ряду Пеліканоподібні (Pelecaniformes) (найбільші їх представники), що відноситься до монотипової родини Пеліканові (Pelecanidae).

Маса дорослого птаха пеліканів досягає 7-14 кг, розмах крил — 127–320 сантиметрів залежно від виду. В них дещо незграбний масивний тулуб, короткі ноги, довга шия та довгий дзьоб, який за довжиною в 4-5 разів переважає голову.

Самці пеліканів дещо більші за самок, і мають довший дзьоб.

.::::::::::::::::читати далі
редагувати
  Геологічна номенклатура

Га́бро — магматична інтрузивна рівномірнозерниста порода, що складається з основного плагіоклазу, моноклінного піроксену, олівіну або рогової обманки.

Мінеральний склад і властивості:

Другорядні мінерали: титаномагнетит, біотит, нефелін і ін. фельдшпатоїди, іноді кварц і ортоклаз.

Характерні акцесорні мінерали: апатит, піротин, плеонаст, хроміт і пікотит.

Густина 2,8—3,2.

Текстура масивна, однорідна.

Колір чорний, темно-зелений, рідше плямистий.

Габро — глибинний аналог базальту..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-географічна номенклатура
Synevyr lake 1.jpg

Синеви́р (інші назви — Синєви́р, Морське Око) — найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до складу Національного природного парку «Синевир».

Синевир вважається найцікавішим об'єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 24 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Списки природничих наук

Ви можете додати сюди посилання на Списки природничих наук↓

}}

редагувати
 Emblem-pen-new.svg Нові статті


Усього знайдено статей: 513592 (2 січня 2018)

редагувати
  Теми природничих наук
Біологія

ЖиттяВидКлітинаТваринаРослинаСтеблоКорінняГенетичний кодХромосомаКісткаСкелетЛюдинаКров

Хімія

Хімічний елементНеорганічна хіміяХімічна сполукаВалентністьХімія в УкраїніХімічна реакціяРозчинОрганічна хіміяМолекулаКолоїдна хімія

Фізика

АтомФізична величинаШвидкістьЕлектронТемператураПроводимістьПолеОпірТілоКваркКвантЕлементарна частинкаЗакон збереження маси

Астрономія

Великий вибухГазово-пильова туманністьОрбітаПланетаЗіркаКометаЗоряна системаАстероїдТелескоп

Геологія

Гірська породаМінералКорисна копалинаТектонічна плитаПлатформаРухливий поясЕраГеологічна епохаПластМантіяМагма

Географія

Географічне відкриттяГеографічна оболонкаЛандшафтАтмосфераВітерЛітосфера • • РівнинаГірська системаМатерикОкеанГідросфера

редагувати
 FA gold ukr.png Добра стаття
Tělecké jezero 2.JPG

Теле́цьке о́зеро (Алтин-Коль, рос. Телецкое озеро, алт. Алтын Кӧл) — озеро в Росії, на території Республіки Алтай. Найбільше озеро Гірського Алтаю. Займає провідне місце в природно-заповідному фонді Росії. Має велике рекреаційне та туристичне значення міжнародного рівня. Озеро є частиною Алтайського заповідника.

Телецьке озеро розташоване на висоті 434,9 м над рівнем моря. Воно знаходиться у величезній улоговині північно-східної частини гірської країни Алтаю на межі з Західним Саяном. Адміністративно відноситься до Турочацького та Улаганського районів Республіки Алтай Російської Федерації та знаходиться за 7 км на захід від кордону з Республікою Хакасією. Алтайська гірська система простягається на територію сусідніх країн, тому озеро розташоване неподалік від них. До кордону з Китаєм найбільше — 238 км, до Монголії — 202 км, до Казахстану — 185 км. Монголи називають озеро Алтин-Нор, китайці — просто Алтай..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрані списки природничих наук
Horyn river in Oleksandiya.jpg

Територією України протікає близько 23 тис. річок із загальною довжиною близько 170 тис. км, з них близько 3 тис. понад 10 км завдовжки, 116 — понад 100 км. Характер річок, зокрема густота річкової мережі, величина стоку, водоносність, сезонні й багаторічні зміни тощо, залежать від клімату, рельєфу, геологічної основи, рослинного покриву, культурного освоєння місцевості та інших факторів.

Нижче поданий список найдовших річок України. До списку включені річки, довжина яких у межах України становить понад 100 км..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обрана ілюстрація
Oceanic crust is formed at an oceanic ridge, while the lithosphere is subducted back into the asthenosphere at trenches.
редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Фізики
Einstein1921 by F Schmutzer 2.jpg
Nobel prize medal.svg
Альбе́рт Ейнште́йн (також Айнштайн, нім. Albert Einstein [ˈalbɐrt ˈaɪnʃtaɪn], англ. ['ælbət ˈʌɪnstʌɪn], 1879, Ульм, Німеччина — 1955, Прінстон, США) — один з найвизначніших фізиків XX століття. Лауреат Нобелівської премії 1921 року. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

Народився 14 березня 1879 року в німецькому місті Ульм в єврейській родині. Мешкав у Швейцарії1893), Німеччині (з 1914) і США1933). Створив спеціальну (1905) і загальну (19071916) теорії відносності; відкрив закон взаємозв'язку маси і енергії (див. E=mc²). Автор основоположних праць з квантової теорії: ввів поняття фотона, встановив закони фотоефекту, основний закон фотохімії (закон Ейнштейна), передбачив (1916) вимушене випромінювання. Розвинув статистичну теорію.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Астрономи
Johann von Lamont Astronom.jpg

Йоганн фон Ламонт (нім. Johann von Lamont; 13 грудня 1805 — 6 серпня 1879) — німецький астроном і геофізик шотландського походження, член Баварської АН (1835).

Родився в Бреймарі, Шотландія, поблизу Бальмораля; син керуючого маєтками графа Файфа. У 1817 батьків Ламонт умовили відпустити сина у Регенсбурзький бенедиктинський монастир, заснований для підтримки католицтва в Шотландії, і відтоді Ламонт вже не повертався на батьківщину. Природні обдарування розвивалися швидко і в 1827 Ламонт переселився в Мюнхен, де вступив до Богенгаузенської обсерваторії спочатку в якості асистента Зольднера, а у 1833 був призначений і директором обсерваторії...

У Богенгаузенській обсерваторії Ламонт вів спостереження та теоретичні дослідження в галузі астрономії, метеорології і земного магнетизму..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Хіміки

Шнюков Євген Федорович — вчений-геолог, академік НАН України (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1991), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989, 2000), дійсний член Міжнародної академії наук (МАН) Євразії.

Народився 23 березня 1930 року в м. Архангельську в родині службовців. Школу закінчив із золотою медаллю в м. Одесі. У 1953 з відзнакою закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка, здобувши освіту за фахом «геолог-геохімік».

У 1953–1956 навчався в аспірантурі Інституту геологічних наук АН УРСР. У 1958 успішно захистив кандидатську дисертацію. Її основою стали дослідження.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Біологи
Голубець Михайло Андрійович.jpg

Голубець Михайло Андрійович (30 жовтня 1930 року, с. Великий Любінь, Львівська область, Україна) — український державний та політичний діяч, народний депутат України 1-го скликання, доктор біологічних наук, професор, академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, віце-президент Лісівничої академії наук України, почесний директор Інституту екології Карпат НАН України.

Народився 30 жовтня 1930 року в селі Великий Любінь, тепер Городоцького району Львівської області. У 1953 році здобув вищу освіту, закінчивши Львівський сільськогосподарський інститут. Спеціальність за дипломом про вищу освіту — «Екологія та лісознавство», кваліфікація — «Інженер лісового господарства». Розпочав наукову діяльність у 1953 році аспірантом, пізніше — викладачем Львівського сільськогосподарського інституту та Львівського лісотехнічного інституту.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Екологи

Ма́лишева Людми́ла Леоні́дівна (10 листопада 1954 — 29 серпня 2000) — український фізико-географ, геоеколог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народилась 10 листопада 1954 року в місті Києві. Закінчила 1977 року географічний факультет Київського університету. У Київському університеті працює з 1981 року молодшим науковим співробітником науково-дослідного сектору. Кандидатська дисертація «Ландшафтное обоснование выбора районов размещения АЭС (на примере Украинской ССР)» захищена у 1988 році. З 1992 року асистент кафедри фізичної географії, з 1995 року доцент, з 1999 професор, з 2000 завідувач кафедри географії України. Докторська дисертація «Теорія та методика ландшафтно-геохімічного аналізу й оцінки екологічного стану територій» захищена у 1998 році. Фахівець у галузі геохімії ландшафтів та ландшафтно-геохімічної екології.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Географи

Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914(19140414), с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981).

Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Геологи

Тутковський Павло Аполлонович (*1 березня 1858, Липовець — † 3 червня 1930, Київ) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української1919 року) і Білоруської1928 року) академій наук та Наукового товариства імені Шевченка1923 року).

Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в родині пройшло під сильним впливом матері — жінки високої культури, музично обдарованої..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Наукові-дослідні установи природничих наук
LLNL Aerial View.jpg

Ліверморська національна лабораторія ім. Е. Лоуренса (англ. Lawrence Livermore National Laboratory, LLNL) — національна лабораторія Міністерства енергетики США в Ліверморі, штат Каліфорнія. Входить до структури Каліфорнійського університету. Поряд з національною лабораторією в Лос-Аламосі є однією з двох лабораторій у США, основною задачею яких є розробка ядерних технологій. Як сказано на офіційному веб-сайті Ліверморської лабораторії, лабораторія є «головною науково-дослідної та дослідно-конструкторської організацією для вирішення проблем національної безпеки»... Також лабораторія займається дослідженнями в галузі наук, не пов'язаних з оборонною діяльністю, таких як енергетика, екологія та біологія (у тому числі біоінженерія)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Наукові-освітні заклади природничих наук

Logo-ODEU.jpg Одеський державний екологічний університет — ОДЕКУ (до 2001 р. називався Одеський гідрометеорологічний інститут, ОГМІ) — провідний виш у системі вищої екологічної та гідрометеорологічної освіти України, базовий виш Міністерства екології та природних ресурсів України. В інституті ведеться підготовка спеціалістів з вищою освітою за напрямком підготовки : «Гідрометеорологія», «Військова гідрометеорологія», «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування», "Водні біоресурси", «Менеджмент», «Комп'ютерні науки». У складі університету Одеській коледж комп'ютерних технологій, Харківській і Херсонський гідрометеорологічні технікуми, Центр магістерської підготовки на базі Морського гідрофізичного інституту НАН України. Одеський державний екологічний університет має міжвідомчі навчально-науково-виробничі комплекси «Український центр гідрометеорологічної освіти», „Фізика довкілля (сумісно з Інститутом теоретичної фізики НАН України та Інститутом магнетизму НАН України), „Океанологія та морське природокористування” (сумісно з Морським гідрофізичним інститутом НАН України).::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-наукова періодика

Ви можете додати сюди посилання на природничонаукові періодичні видання↓

  • Geoarcheology
  • Anthropology and Archeology Journals
  • Anthropology Today
  • Archaeological Prospection
  • Oxford Journal of Archaeology

}}

редагувати
  Природничо-наукова література

Ви можете додати сюди посилання на книги в області природничих наук↓

  • Voet and Voet Biochemistry (Wiley) ISBN 0-471-58651-X
  • Atkins, P.W. Physical Chemistry (Oxford University Press) ISBN 0-19-879285-9
  • Atkins, P.W. et al. Molecular Quantum Mechanics (Oxford University Press)
  • McWeeny, R. Coulson's Valence (Oxford Science Publications) ISBN 0-19-855144-4
  • Pauling, L. The Nature of the chemical bond (Cornell University Press) ISBN 0-8014-0333-2
  • Pauling, L., and Wilson, E. B. Introduction to Quantum Mechanics with Applications to Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-64871-0
  • Smart and Moore Solid State Chemistry: An Introduction (Chapman and Hall) ISBN 0-412-40040-5
  • Stephenson, G. Mathematical Methods for Science Students (Longman) ISBN 0-582-44416-0

}

редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Природничо-наукові сайти

Ви можете додати сюди посилання на веб-сайти в області природничих наук↓


Journal links

Organizations


}


редагувати
 Sub-arrows.svg Категорії
редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Науково-популярні телепрограми та кінофільми

Життя (англ. Life) — телевізійний документальний фільм, вперше показаний на телеканалі BBC з жовтня по грудень 2009 року.

Life створений BBC Natural History Unit спільно з Discovery Channel, Skai TV та Відкритим університетом. Оригінальний сценарій, використаний в британській і канадській версіях, був написаний і розказаний Девідом Аттенборо.

На телеканалі BBC серіал був представлений із десяти 50-хвилинних епізодів. Перша серія дає загальне введення в телефільм, друга показує рослини, а інші призначені для основних груп тварин. Їх метою було показати загальні риси, які зробили свій внесок в успіх кожної групи, а також інтимні та драматичні моменти у житті окремих видів, які були обрані завдяки їх видатним досягненням або харизмі. Наприкінці кожної серії показано десятихвилинний making-of із найцікавішими моментами зйомки, в результаті чого загальний час серії досяг 60 хвилин.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear app kservices.png Корисні шаблони





редагувати
 Info blue.svg Вікіпроекти
редагувати
 Commons-emblem-notice.svg Братні портали


Головна сторінкаПоточні подіїПортал спільнотиСписок порталів


Архітектура... • Анархізм • Антропологія • Біографії • Науки про життя... • Війна... • Вільне програмне забезпечення • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Етнологія • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Книги • Комунізм • Культура • ЛГБТ • Математика • Медицина • Мистецтво... • Міфологія • Наука • Науки про Землю... • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія • Право • Природничі науки... • Програмування • Психологія • Релігія... • СНІД • Соціологія • Спорт... • Техніка... • Туризм • Фемінізм • Філософія

Україна... • Регіони... • Діаспора • Українська повстанська армія • АТО • Географія • Наука • Мистецтво • Література • Сучасна література • Мова • Музика • Рок • Кінематограф • Спорт • Чемпіонат Європи з футболу 2012 • Караїми

Географія... • Австралія • Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна Америка • Північна Америка • Країни світу...
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. Туріщива Л.В. Хімія. 8-9 класи:Наочний довідник.— К., Х.:Веста, 2007.—110с.