Портал:Природничі науки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Розділ Вікіпедії: Природничі науки
Проект  |  Портал


редагувати
  Природничі науки
Множина Мандельброта — як ілюстрація фрактальної границі між відомим і невідомим

Природни́чі нау́ки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки.

До природничих наук зараховують :

Це лише основні природничі науки. Насправді сучасне природознавство є розгалужений комплекс, що включає сотні наукових дисциплін. Одна тільки фізика об'єднує ціле сімейство наук (механіка, термодинаміка, оптика, електродинаміка і т. д.)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 FA gold ukr.png Вибрана стаття
Взаємодія рибонуклеопротеїду (РНП), едитосоми (Е) і рибосоми під час редагування РНК у мітохондріях кінетопластид

Редагування РНК (англ. RNA editing, RNAe) — спрямована зміна окремих нуклеотидів у РНК після транскрипції; клітинні процеси, що ведуть до модифікації РНК, яка не пов'язана з послідовністю матриці ДНК (чи РНК), з якої зчитана модифікована РНК. Іншими словами, редагування РНК визначають як таку післятранскрипційну зміну РНК, яка не є сплайсингом, кепуванням, поліаденілюванням або деградацією. Результатом зміни нуклеотидів у РНК можуть бути зміни послідовності амінокислот і функції білка; поява чи зникнення сайтів сплайсингу мРНК; зміна послідовностей тРНК; відміна пригнічення трансляції за допомогою мікроРНК. Коливання рівня редагування РНК спостерігаються при деяких нервових захворюваннях, онкологічних та інфекційних патологіях.

Редагування РНК характерне майже виключно для евкаріотів, хоча в бактерій та архей виявлено декілька механізмів редагування тРНК. Різні групи евкаріотів мають різні механізми посттранскрипційної заміни нуклеотидів, що часто є унікальними для кожної групи.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 High-contrast-camera-photo-2-blue.svg Вибране зображення
Молодий Іван Пулюй
редагувати
  Фізична термінологія

Іон, йон (грец. ιόν — «той, що йде») — електрично заряджена частинка речовини, що утворилася з атома або атомної групи внаслідок втрати або приєднання до них електронів.

Іон — це атом або група атомів, що мають електричний заряд. Негативно заряджені іони, що мають більше електронів в своїх електронних оболонках, аніж протонів в ядрах (наприклад, Cl), називаються аніонами і в розчинах притягуються до аноду. Позитивно заряджені іони, які мають менше електронів, ніж протонів (наприклад, Na+), називаються катіонами і притягуються до катоду. Процес перетворення нейтральних атомів або груп атомів на іони називається іонізацією. Багатоатомні аніони, що містять кисень, часто називають «оксианіонами» (наприклад, SO2−4).

Іони можуть існувати самостійно у всіх агрегатних станах речовини, в електричному полі здатні бути переносниками струму (катіони мігрують до негативного електрода — катода, аніони — до позитивного, анода).::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Астрономічна термінологія
Художнє зображення процесу акреції. Чорним кольором показано непрозору зовнішню оболонку (глобула Бока), що огортає протозорю

Протозоря — астрономічний об'єкт, що перебуває на проміжному етапі зоряної еволюції — від фрагменту газо-пилової хмари до власне зорі на стадії головної послідовності.

У процесі формування зорі з газопилової хмари виділяють три основні стадії:

  1. Ізотермічний колапс та формування компактного ядра.
  2. Акреція протяжної оболонки на сформоване ядро.
  3. Повільне стискання ядра після завершення акреції. Ця стадія характерна тільки для зір невеликої маси (менше трьох мас Сонця), її називають стадією Хаяші за ім'ям японського астрофізика Чушіро Хаяші, який 1961 року побудував її модель.

Термін протозоря в широкому сенсі вживають щодо всіх трьох стадій еволюції газової хмари в зорю, а у вузькому сенсі — лише щодо другої стадії. Його запровадив Віктор Амбарцумян у публікаціях наприкінці 1940-х — початку 1950-х років. Щоправда, він вважав, що.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Хімічна термінологія

Хімі́чний елеме́нт (заст. первеньСловник синонімів Караванського)  — тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер (тобто однаковою кількістю протонів в ядрі атому) і певною сукупністю властивостей. Маса ядра атома хімічного елементу може бути різною, в залежності від кількості нейтронів у ньому. Сукупність атомів елементу з однаковою масою називається нуклідом, а ізотопами називаються атоми одного елементу з різними масами. Атоми даного хімічного елементу відрізняються від атомів інших елементів величиною заряду ядра, кількістю та характером розміщення електронів навколо ядра, розмірами і хімічними властивостями. У нейтрального атома число електронів на електронних оболонках дорівнює заряду ядра. У разі, коли кількість електронів не збігається з кількістю протонів у ядрі, утворюється йон, однак це іон відповідного хімічного елемента.

Кількість атомів хімічного елемента не змінюється при хімічних реакціях. Для перетворення атома одного хімічного елемента в інший необхідні ядерні реакції. Зокрема, за допомогою ядерних реакцій отримують нові хімічні елементи, які не існують у природі. На 2010 рік було відомо 118 хімічних елементів: з них 89 виявлені в природі, інші отримані штучно в результаті ядерних реакцій. Усі відомі нині речовини, а їх уже 20 000 000, утворені атомами різних хімічних елементів..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біологічна термінологія
Eukaryota diversity 2.jpg

«Життя́» (Vitae; синонімія: Biota, Eobionti)  — це явище, що є сукупністю фундаментальних загальнобіологічних ознак (метаболізму, гомеостазу, росту, розвитку, відповіді на подразнення, розмноження, еволюції тощо), які характеризують живих істот, відрізняючи їх від неживих об'єктів. Життя визначається як форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення та самовідтворення. Вивченням властивостей життя займається наука біологія, яка покликана з'ясувати фундаментальні закони його існування та безперервності у часі.

Життя — це форма існування дієвих інструкцій з організації матерії. Якщо інструкції виконуються — тоді цей процес називається життєдіяльністю. Життю не обов'язково притаманний метаболізм, гомеостаз, ріст, розвиток, відповідь на подразнення, розмноження, еволюція на конкретному етапі існування..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Екологічна термінологія

Гомогенність фітоценозів (англ. homogeneity від грец. homogenes — однорідний) — флористична і структурна однорідність фітоценозів. Данелія (англ. Dagnelie) сформулював наступні ознаки гомогенного угруповання: ймовірність знайти особину кожного виду постійна по всій площі спільноти, розподіл усіх видів відповідає закону розподілу Пуассона, всі види розподілені незалежно, схожість майданчиків не залежить від відстані між ними у просторі. Ці ознаки Г.ф. сформульовані занадто жорстко і тому практично неможливо знайти рослинність, яка задовольняла б їм усім одночасно, Г.ф. протиставляється гетерогенності фітоценозів.

Концепція континууму виключає абсолютну Г.ф., і віднесення спільнот до класу гомогенних або гетерогенних явищ залежить від обраного порогу. Наприклад, нерівномірність розподілу окремих видів можна розглядати як несуттєву ознаку і говорити про гетерогенність фітоценозів тільки у випадку чергування у просторі різних комбінацій видів (кореляційних плеяд). У таксономічному континуумі поняттю «Г.ф.» відповідає гомотопність фітоценонів (стосовно не до фітоценозів, а до фітоценонів). Г.ф. досліджується за допомогою індексів гомогенності.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна термінологія

Акумуляція в геології — нагромадження на поверхні суші або на дні водойми мінеральних частинок чи органічних залишків в результаті діяльності вітру, текучих вод, льодовиків, вулканів, моря та інших геол. факторів. Процес, протилежний денудації і залежний від неї. Області акумуляції — це найчастіше тектонічні прогини та западини, а також денудаційні долини й улоговини. Розрізняють акумуляцію наземну (гравітаційну, річкову, льодовикову, водно-льодовикову, морську, озерну, еолову, біогенну, вулканогенну) і підводну (підводно-зсувну, прибережно-морську, дельтову, рифоґенну, вулканічну, хемоґенну тощо). З процесами акумуляції пов'язане утворення різних типів екзоґенних родовищ корисних копалин..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-географічна термінологія

На Землі 99% льодовикового льоду міститься у величезних льодах полярних областей, однак льодовики трапляються також у гірських хребтах усіх континентів, окрім Австралії, (у Гімалаях, Андах, Кордильєрах, Альпах, на Памірі, Кавказі, деяких високих горах Східної Африки, Мексики тощо), та на кількох високоширотних океанських островах.

Льодовиковий лід — найбільший резервуар прісної води на Землі, який підтримує одну третину світового населення. Оскільки льодовикові маси залежать від довгострокових змін клімату (наприклад, опадів, середньої температури, хмарності), зміни льодовикових мас вважаються одними з найчутливіших індикаторів зміни клімату і є основним джерелом змін рівня океану.

Льодовик формується на земній поверхні, коли сніговий покрив не встигає повністю розтанути і/або випаруватися. Льодовики поширені.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Астрономічна номенклатура
Nh-pluto-in-true-color 2x JPEG.jpg

Плуто́н (134340 Pluto) — найбільша відома карликова планета Сонячної системи та транснептуновий об'єкт, перший відкритий об’єкт поясу Койпера. Це найбільша за розміром та друга за масою карликова планета і відповідно дев’яте за розміром та десяте за масою небесне тіло, яке обертається навколо Сонця (без урахування супутників планет).

Як і більшість тіл у поясі Койпера, Плутон складається здебільшого з каменю і льоду і є відносно малим - його маса менша за масу Місяця вп'ятеро, а об'єм — утричі (радіус приблизно 1187 км). Орбіта Плутона має значний ексцентриситет (0,25, тобто, вона доволі витягнута) і значний нахил до площини екліптики (17,1°). Через витягнутість орбіти Плутон то наближається до Сонця на відстань 29,6 а.о. (4,4 ​​млрд км) і опиняється ближче, ніж Нептун, то віддаляється на 49,3 а.о. (7,4 млрд км). Плутон перебуває в стабільному орбітальному резонансі з Нептуном, тому їхнє зіткнення виключене. )::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Хімічна номенклатура

Оксиге́н (О) — хімічний елемент головної підгрупи 6 групи періодичної системи групи з атомним номером 8, простими речовинами якого є гази кисень та озон.

Оксиген — «той, що породжує кислоту» (грец.)[1]. Атомний номер оксигену — 8; атомна маса — 15,9994. Оксиген утворює сполуки з усіма елементами, крім гелію, аргону та неону. При нормальний умовах кисень — газ, що складається з двоатомних молекул. При 90,18 К кисень конденсується в блідо-блакитну рідину, при 54,36 К твердне.

Густина рідкого кисню — 1,144; температура плавлення становить −218 °C, температура кипіння становить −183 °C.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біологічна номенклатура
Haliaeetus albicilla LC0194.jpg

Орла́н-білохві́ст (Haliaeetus albicilla) — птах ряду Соколоподібних родини Яструбових. Один з найбільших представників хижих птахів Євразії — розмах крил досягає 2,5 м. Характерною рисою виду є білий хвіст у дорослих особин (у молодих птахів забарвлення хвоста буре). Мешкає в прибережних лісах, поблизу водойм, багатих рибою. Гнізда влаштовує на високих деревах, подалі від людей. У більшості районів мешкання є рідкісним. У середині XX сторіччя чисельність орлана-білохвоста драматично скоротилася внаслідок переслідування з боку людини та отруєння птахів отрутохімікатами. Протягом останніх декількох десятиліть чисельність в багатьох країнах частково відновилася. В Україні осілий, кочовий, перелітний птах.

Орлан-білохвіст за походженням дуже близький до...::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна номенклатура
Глини в пластах осадових порід.


Гли́на  (англ. clay, нім. Töne m pl)— пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди тощо). Тип глини виділяють за переважанням в ній того чи іншого глинистого мінералу. Глини становлять близько 50 % всіх осадових гірських порід земної кори.

Глини — землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 мм переважно глинистих, а також інших мінералів, що здатні з водою утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцність.

За характером технологічних вимог промисловості серед глин виділяють чотири найважливіші групи: легкоплавкі, вогнетривкі та тугоплавкі; каоліни; адсорбційні (високодисперсні монтморилонітові).

Глина може бути білою, сірою, червоною, жовтою, блакитною або чорною. За розташуванням виділяють глину підстелення..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-географічна номенклатура
Найбільше в Африці і світі водосховище Вольта.

Вольта (6°30′ пн. ш. 0°00′ зх. д. / 6.500° пн. ш. -0.000° сх. д. / 6.500; -0.000) — найбільше в Африці і світі водосховище (площа 8,5 тис. км²).

У 19611965 рр. поблизу міста Акосомбо (Гана) в місці злиття рік Чорна Вольта і Біла Вольта у вузькій ущелині була побудована ГЕС. В результаті після заповнення водосховище займає 3,6 % площі Гани. Нижче ГЕС розташована річка Вольта, що тече у Атлантичний океан.

Довжина водосховища з півночі на південь — 400 км, берегова лінія — понад 7 тис. км. Об'єм водосховища 148 км², середня глибина 18 м, максимальна — 80 м.Висота над рівнем моря — 85 м, площа водозбору — 385 тис. км². Розвинене рибальство.

На берегах водосховища проживає понад 5,5 млн людей.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Списки природничих наук

Ви можете додати сюди посилання на Списки природничих наук↓

}}

редагувати
 Emblem-pen-new.svg Нові статті


Усього знайдено статей: 509384 (3 жовтня 2017)

редагувати
  Теми природничих наук
Біологія

ЖиттяВидКлітинаТваринаРослинаСтеблоКорінняГенетичний кодХромосомаКісткаСкелетЛюдинаКров

Хімія

Хімічний елементНеорганічна хіміяХімічна сполукаВалентністьХімія в УкраїніХімічна реакціяРозчинОрганічна хіміяМолекулаКолоїдна хімія

Фізика

АтомФізична величинаШвидкістьЕлектронТемператураПроводимістьПолеОпірТілоКваркКвантЕлементарна частинкаЗакон збереження маси

Астрономія

Великий вибухГазово-пильова туманністьОрбітаПланетаЗіркаКометаЗоряна системаАстероїдТелескоп

Геологія

Гірська породаМінералКорисна копалинаТектонічна плитаПлатформаРухливий поясЕраГеологічна епохаПластМантіяМагма

Географія

Географічне відкриттяГеографічна оболонкаЛандшафтАтмосфераВітерЛітосфера • • РівнинаГірська системаМатерикОкеанГідросфера

редагувати
 FA gold ukr.png Добра стаття
Voyager 2 picture of Oberon.jpg

Оберо́н — другий за розміром та масою супутник планети Уран, дев'ятий за масою супутник планет Сонячної системи. Також відомий як «Уран IV».
Відкритий Вільямом Гершелем 1787 року і названий Обероном на честь міфічного царя фей і ельфів, персонажа твору Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі». Це найбільш далекий від Урана серед великих його супутників. Його орбіта частково розташована за магнітосферою Урана[2].

За одним з припущень Оберон сформувався з акреційного диску, що існував навколо Урана відразу після утворення планети. Супутник, ймовірно, має кам'яне ядро і крижану мантію, при цьому кількість льоду становить 50%, каменю — 30%, метану та азоту — 20%. Між мантією та ядром, можливо, є шар рідкої води. Поверхня Оберона темна з червоним відтінком. ЇЇ рельєф був сформований в основному ударами астероїдів і комет, що залишили численні кратери, найбільший з яких сягає 210 км у діаметрі. Оберон вкриває система грабенів та урвищ, що утворилися внаслідок розривів поверхневої кори під час розширення внутрішніх шарів на ранніх етапах еволюції.

Оберон досліджувала лише космічна станція — «Вояджер-2». Декілька знімків дозволили отримати відомості про 40% поверхні супутника.

Історія відкриття, найменування та вивчення

Оберон було відкрито Вільямом Гершелем 1787 року, через 6 років після відкриття ним же Урана.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрані списки природничих наук
7 - Itahuania - Août 2008.JPG

Сім нови́х див приро́ди (англ. New seven wonders of nature) — сучасна спроба створити список семи найдивовижніших природних місць за допомогою всесвітнього народного голосування. Спроба організована швейцарською неприбутковою організацією «Корпорація Нового Відкритого Світу» (англ. New Open World Corporation, NOWC), після успіху в організації вибору Семи нових чудес світу, де розглядалися лише штучні споруди. Проект все ще знаходиться на початковій стадії та відкритий для номінацій до 31 грудня 2008 року, після чого Рада Експертів створить список з 21 фіналіста, який буде опублікований в січні 2009 року. До літа 2010 року буде проводитися голосування, в результаті якого будуть вибрані 7 чудес природи.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обрана ілюстрація
Oceanic crust is formed at an oceanic ridge, while the lithosphere is subducted back into the asthenosphere at trenches.
редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Фізики
Erwin Schrödinger (1933).jpg

Е́рвін Ру́дольф Йо́зеф Алекса́ндер Шреьодінгер (нім. Erwin Rudolf Josef Alexander Schrödinger; МФА: [ˈɛrviːn ˈʃrøːdɪŋɐ]; *12 серпня 1887(18870812), Відень — 4 січня 1961, там же) — австрійський фізик-теоретик, один із творців квантової механіки. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1933). Член низки академій наук світу, зокрема, іноземний член Академії наук СРСР (1934).

Шрьодінгеру належить низка фундаментальних результатів у галузі квантової теорії, які лягли в основу хвильової механіки: він сформулював хвильові рівняння (стаціонарне й залежне від часу рівняння Шредінгера), довів тотожність розвиненого ним формалізму й матричної механіки, розробив квантовомеханічну теорію збурень, отримав розв'язки багатьох конкретних задач. Шредінгер запропонував оригінальне трактування фізичного змісту хвильової функції; у наступні роки неодноразово піддавав критиці загальноприйняту копенгагенську інтерпретацію квантової механіки (парадокс «кота Шрьодінгера» та інше). Крім того, він є автором багатьох робіт у різних галузях фізики: статистичній механіці та термодинаміці, фізиці діелектриків, теорії кольору, електродинаміці, загальній теорії відносності та космології; він зробив кілька спроб побудувати єдину теорію поля..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Астрономи

Раймонд Артур Літтлтон (англ. Raymond Arthur Lyttleton, 7 травня 1911 - 16 травня 1995) — англійський астроном та геофізик, член Лондонського королівського товариства.

Родився у Ворлі-Вудз. Освіту здобув у Кембриджському університеті. У 1937-1969 працював в тому ж університеті, професор теоретичної астрономії. З 1967 — співробітник Інституту астрономії (до 1972 — Інститут теоретичної астрономії) Кембриджського університету...

У роботах з теоретичної геофізики він першим вказав на важливість врахування гідродинамічних властивостей рідкого ядра Землі при вивченні її обертання. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Хіміки
Robert Burns Woodward in 1965.jpg
Nobel prize medal.svg
Ро́берт Бе́рнс Ву́дворд (англ. Robert Burns Woodward; *10 квітня 1917, Бостон, Массачусетс — †8 липня 1979, Кембридж, Массачусетс) — американський хімік-органік. Вніс значний внесок у сучасну органічну хімію, особливо, в синтез і визначення структури складних природних продуктів. Тісно співпрацював з Роалдом Гоффманом у галузі теоретичних досліджень хімічних реакцій. Лауреат Нобелівської премії з хімії за 1965 рік.

Вудворд народився в Бостоні, в сім'ї Маргарет (уродженої Бернс), дочки вихідця з Шотландії, і Артура Честера Вудворда, сина аптекаря з Роксбері (Массачусетс). У 1918 році, коли Роберту виповнився один рік, його батько помер від пандемії грипу.

З раннього віку Вудворда приваблювала хімія, він з захопленням самостійно осягав цей предмет ще в період навчання в школі першого і другого ступеня в Квінсі. До старших класів він вже міг впоратися майже з усіма дослідами, описаними в широковідомому посібнику Людвіга Гаттермана для практичних занять з органічної хімії. У 1928 році Вудворд зв'язався з генеральним консулом Німеччини в Бостоні, і через нього йому вдалося отримати копії декількох нових статей, опублікованих у німецьких журналах. Пізніше, у своїй Коуповскій лекції, він згадував, як він був зачарований, коли серед цих статей, він випадково наткнувся на перше повідомлення Дільса і Альдера про відкриття ними реакції циклоприєднання. Протягом усієї своєї кар'єри Вудворд часто використовував і вивчав цю реакцію, як в теоретичному плані, так і експериментально. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Біологи
Висоцький Георгій Миколайович.gif

Георгій Миколайович Висоцький (*7 (19) лютого 1865(18650219), с. Микитівка Глухівського повіту Чернігівської губернії — 6 квітня 1940 року, м. Харків, УРСР) — видатний український вчений у галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії і гідрології, академік НАНУ, основоположник науки про ліс і лісову дослідницьку справу. Автор понад 200 наукових праць.

Учений вивчав вплив лісу на водний режим місцевості, заклав основи ґрунтової гідрології посушливих районів, розробив теорію трансгресивної ролі лісів, класифікацію дібров; заслужено визнаний корифеєм степового лісорозведення. Велике значення мають розроблені Г. М. Висоцьким для степових умов деревно-чагарниковий і деревно-тіньовий типи лісових насаджень.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Екологи

Ма́лишева Людми́ла Леоні́дівна (10 листопада 1954 — 29 серпня 2000) — український фізико-географ, геоеколог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народилась 10 листопада 1954 року в місті Києві. Закінчила 1977 року географічний факультет Київського університету. У Київському університеті працює з 1981 року молодшим науковим співробітником науково-дослідного сектору. Кандидатська дисертація «Ландшафтное обоснование выбора районов размещения АЭС (на примере Украинской ССР)» захищена у 1988 році. З 1992 року асистент кафедри фізичної географії, з 1995 року доцент, з 1999 професор, з 2000 завідувач кафедри географії України. Докторська дисертація «Теорія та методика ландшафтно-геохімічного аналізу й оцінки екологічного стану територій» захищена у 1998 році. Фахівець у галузі геохімії ландшафтів та ландшафтно-геохімічної екології.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Географи

Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914(19140414), с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981).

Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Геологи

Тутковський Павло Аполлонович (*1 березня 1858, Липовець — † 3 червня 1930, Київ) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української1919 року) і Білоруської1928 року) академій наук та Наукового товариства імені Шевченка1923 року).

Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в родині пройшло під сильним впливом матері — жінки високої культури, музично обдарованої..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Наукові-дослідні установи природничих наук

Орнітологічна лабораторія Корнелла (англ. Cornell Lab of Ornithology) — науковий інститут в межах Університету Корнелла, розташований у місті Ітака, штат Нью-Йорк, місією якого є «інтерпретація і збереження біорізноманіття Землі за допомогою досліджень, освіти та популярізації науки з фокусом на птахах». В лабораторії працюють як професори університету, так і голови груп, що не є професорами, також тут працює багато студентів, науковців, викладачів, спеціалістів з дизайну, маркетингу, адміністративних питань. Головним фокусом лабораторії є дослідження птахів, хоча проводяться і програми з дослідження біорізноманіття; специфічні програми включають дослідження популяцій птахів, біоакустики, еволюційної біології..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Наукові-освітні заклади природничих наук

Logo-ODEU.jpg Одеський державний екологічний університет — ОДЕКУ (до 2001 р. називався Одеський гідрометеорологічний інститут, ОГМІ) — провідний виш у системі вищої екологічної та гідрометеорологічної освіти України, базовий виш Міністерства екології та природних ресурсів України. В інституті ведеться підготовка спеціалістів з вищою освітою за напрямком підготовки : «Гідрометеорологія», «Військова гідрометеорологія», «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування», "Водні біоресурси", «Менеджмент», «Комп'ютерні науки». У складі університету Одеській коледж комп'ютерних технологій, Харківській і Херсонський гідрометеорологічні технікуми, Центр магістерської підготовки на базі Морського гідрофізичного інституту НАН України. Одеський державний екологічний університет має міжвідомчі навчально-науково-виробничі комплекси «Український центр гідрометеорологічної освіти», „Фізика довкілля (сумісно з Інститутом теоретичної фізики НАН України та Інститутом магнетизму НАН України), „Океанологія та морське природокористування” (сумісно з Морським гідрофізичним інститутом НАН України).::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-наукова періодика

Ви можете додати сюди посилання на природничонаукові періодичні видання↓

  • Geoarcheology
  • Anthropology and Archeology Journals
  • Anthropology Today
  • Archaeological Prospection
  • Oxford Journal of Archaeology

}}

редагувати
  Природничо-наукова література

Ви можете додати сюди посилання на книги в області природничих наук↓

  • Voet and Voet Biochemistry (Wiley) ISBN 0-471-58651-X
  • Atkins, P.W. Physical Chemistry (Oxford University Press) ISBN 0-19-879285-9
  • Atkins, P.W. et al. Molecular Quantum Mechanics (Oxford University Press)
  • McWeeny, R. Coulson's Valence (Oxford Science Publications) ISBN 0-19-855144-4
  • Pauling, L. The Nature of the chemical bond (Cornell University Press) ISBN 0-8014-0333-2
  • Pauling, L., and Wilson, E. B. Introduction to Quantum Mechanics with Applications to Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-64871-0
  • Smart and Moore Solid State Chemistry: An Introduction (Chapman and Hall) ISBN 0-412-40040-5
  • Stephenson, G. Mathematical Methods for Science Students (Longman) ISBN 0-582-44416-0

}

редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Природничо-наукові сайти

Ви можете додати сюди посилання на веб-сайти в області природничих наук↓


Journal links

Organizations


}


редагувати
 Sub-arrows.svg Категорії
редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Науково-популярні телепрограми та кінофільми
Space station 3d poster.jpg

Космічна станція 3D  — документальний фільм про Міжнародну космічну станцію, в форматі IMAX 3D. Фільм знятий кінокомпанією IMAX Corporation при співпраці з космічним агенством NASA. Це є перший 3D фільм знятий у відкритому космосі. Фільм знімався в період з лютого по липень 2001 року, а операторами та акторами виступили самі космонавти, які перебували на станції в цей час.

В оригіналі (англійською мовою) фільм був озвучений відомим американським актором Томом Крузом.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear app kservices.png Корисні шаблони





редагувати
 Info blue.svg Вікіпроекти
редагувати
 Commons-emblem-notice.svg Братні портали


Головна сторінкаПоточні подіїПортал спільнотиСписок порталів


Авіація • Автомобілі • Анархізм • Аніме та манґа • Антропологія • Астрономія • Біографії • Біологія • Біологія океану • Ботаніка • Буддизм • Війна • Військова техніка • Вільне програмне забезпечення • Друга світова війна • Економіка • Енергетика • Етнологія • Залізниця • Ігри • Інформаційні технології • Індуїзм • Іслам • Історія • Іхтіологія • Католицтво • Книги • Комунізм • Космонавтика • Культура • ЛГБТ • Математика • Медицина • Мистецтво • Міфологія • Наука • Науки про Землю • Нейробіологія • Освіта • Перша світова війна • Пиво • Пластунство • Політологія • Право • Православ'я • Природничі науки • Програмування • Протестантизм • Психологія • СНІД • Собаки • Соціологія • СРСР • Спорт • Стародавній Рим • Техніка • Туризм • Фемінізм • Фізика • Філософія • Фортифікація • Хімія • Храми східної традиції • Християнство • Юдаїзм

Україна • Регіони • Діаспора • Українська повстанська армія • АТО • Географія • Наука • Мистецтво • Література • Сучасна література • Мова • Музика • Рок • Кінематограф • Спорт • Чемпіонат Європи з футболу 2012 • Караїми

Географія • Австралія • Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна Америка • Північна Америка • Країни світу
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. Туріщива Л.В. Хімія. 8-9 класи:Наочний довідник.— К., Х.:Веста, 2007.—110с.
  2. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Ness1986 не вказаний текст