Портал:Природничі науки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розділ Вікіпедії: Природничі науки
Проект  |  Портал


редагувати
  Природничі науки
Множина Мандельброта — як ілюстрація фрактальної границі між відомим і невідомим

Природни́чі нау́ки — галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки.

До природничих наук зараховують :

Це лише основні природничі науки. Насправді сучасне природознавство є розгалужений комплекс, що включає сотні наукових дисциплін. Одна тільки фізика об'єднує ціле сімейство наук (механіка, термодинаміка, оптика, електродинаміка і т. д.)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 FA gold ukr.png Вибрана стаття
Взаємодія рибонуклеопротеїду (РНП), едитосоми (Е) і рибосоми під час редагування РНК у мітохондріях кінетопластид

Редагування РНК (англ. RNA editing, RNAe) — спрямована зміна окремих нуклеотидів у РНК після транскрипції; клітинні процеси, що ведуть до модифікації РНК, яка не пов'язана з послідовністю матриці ДНК (чи РНК), з якої зчитана модифікована РНК. Іншими словами, редагування РНК визначають як таку післятранскрипційну зміну РНК, яка не є сплайсингом, кепуванням, поліаденілюванням або деградацією. Результатом зміни нуклеотидів у РНК можуть бути зміни послідовності амінокислот і функції білка; поява чи зникнення сайтів сплайсингу мРНК; зміна послідовностей тРНК; відміна пригнічення трансляції за допомогою мікроРНК. Коливання рівня редагування РНК спостерігаються при деяких нервових захворюваннях, онкологічних та інфекційних патологіях.

Редагування РНК характерне майже виключно для евкаріотів, хоча в бактерій та архей виявлено декілька механізмів редагування тРНК. Різні групи евкаріотів мають різні механізми посттранскрипційної заміни нуклеотидів, що часто є унікальними для кожної групи.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 High-contrast-camera-photo-2-blue.svg Вибране зображення
Молодий Іван Пулюй
редагувати
  Фізична термінологія

Відносна густина, (англ. relative density, рос. относительная плотность, нім. relative Dichte f) — безрозмірна фізична величина, що дорівнює відношенню густини речовини, яка розглядається, до густини іншої речовини.

Для системного порівняння густин ряду речовин приймають еталонну речовину, якою найчастіше використовують дистильовану воду. Густина дистильованої води при +20 ºС дорівнює 998,203 кг/м3, а при температурі максимальної густини (+4 ºС) становить 999,973 кг/м3.

Визначення відносної густини для рідини при +20 ºС зазвичай здійснюється шляхом ділення маси певного об'єму рідини до маси води цього ж обсягу при цій же температурі. При цьому отримують відносну густину речовини щодо густини води при +20 ºС і позначають цю величину як , де цифра зверху ставиться до досліджуваної речовини, а знизу до температури води. Визначають відносну густину за допомогою пікнометра, зважуючи спочатку порожній пікнометр, потім пікнометр з дистильованою водою, а потім пікнометр з досліджуваною рідиною. Відносну густину визначають з наступної формули.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Астрономічна термінологія
Художнє зображення процесу акреції. Чорним кольором показано непрозору зовнішню оболонку (глобула Бока), що огортає протозорю

Протозоря — астрономічний об'єкт, що перебуває на проміжному етапі зоряної еволюції — від фрагменту газо-пилової хмари до власне зорі на стадії головної послідовності.

У процесі формування зорі з газопилової хмари виділяють три основні стадії:

  1. Ізотермічний колапс та формування компактного ядра.
  2. Акреція протяжної оболонки на сформоване ядро.
  3. Повільне стискання ядра після завершення акреції. Ця стадія характерна тільки для зір невеликої маси (менше трьох мас Сонця), її називають стадією Хаяші за ім'ям японського астрофізика Чушіро Хаяші, який 1961 року побудував її модель.

Термін протозоря в широкому сенсі вживають щодо всіх трьох стадій еволюції газової хмари в зорю, а у вузькому сенсі — лише щодо другої стадії. Його запровадив Віктор Амбарцумян у публікаціях наприкінці 1940-х — початку 1950-х років. Щоправда, він вважав, що.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Хімічна термінологія
Вода — одна з найбільш розповсюджених на Землі речовин.

Речовина́ — вид матерії, яка характеризується масою та складається з елементарних частинок (електронів, протонів, нейтронів, мезонів тощо). Характерною властивістю таких частинок є відмінні від нуля баріонний заряд або лептонний заряд. Терміном хімічна речовина позначають головним чином матерію — речовину організовану в атоми, молекули тощо. Фізичні та хімічні властивості речовин зумовлюються взаємодією між електронами та атомними ядрами, а також між атомами, молекулами, йонами. Хімічні речовини, що складаються з атомів одного виду, є простими, з атомів різних видів — складними. Складні хімічні речовини розділяються на органічні і неорганічні.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біологічна термінологія
Eukaryota diversity 2.jpg

«Життя́» (Vitae; синонімія: Biota, Eobionti)  — це явище, що є сукупністю фундаментальних загальнобіологічних ознак (метаболізму, гомеостазу, росту, розвитку, відповіді на подразнення, розмноження, еволюції тощо), які характеризують живих істот, відрізняючи їх від неживих об'єктів. Життя визначається як форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення та самовідтворення. Вивченням властивостей життя займається наука біологія, яка покликана з'ясувати фундаментальні закони його існування та безперервності у часі.

Життя — це форма існування дієвих інструкцій з організації матерії. Якщо інструкції виконуються — тоді цей процес називається життєдіяльністю. Життю не обов'язково притаманний метаболізм, гомеостаз, ріст, розвиток, відповідь на подразнення, розмноження, еволюція на конкретному етапі існування..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Екологічна термінологія

Гомогенність фітоценозів (англ. homogeneity від грец. homogenes — однорідний) — флористична і структурна однорідність фітоценозів. Данелія (англ. Dagnelie) сформулював наступні ознаки гомогенного угруповання: ймовірність знайти особину кожного виду постійна по всій площі спільноти, розподіл усіх видів відповідає закону розподілу Пуассона, всі види розподілені незалежно, схожість майданчиків не залежить від відстані між ними у просторі. Ці ознаки Г.ф. сформульовані занадто жорстко і тому практично неможливо знайти рослинність, яка задовольняла б їм усім одночасно, Г.ф. протиставляється гетерогенності фітоценозів.

Концепція континууму виключає абсолютну Г.ф., і віднесення спільнот до класу гомогенних або гетерогенних явищ залежить від обраного порогу. Наприклад, нерівномірність розподілу окремих видів можна розглядати як несуттєву ознаку і говорити про гетерогенність фітоценозів тільки у випадку чергування у просторі різних комбінацій видів (кореляційних плеяд). У таксономічному континуумі поняттю «Г.ф.» відповідає гомотопність фітоценонів (стосовно не до фітоценозів, а до фітоценонів). Г.ф. досліджується за допомогою індексів гомогенності.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна термінологія

Акумуляція в геології — нагромадження на поверхні суші або на дні водойми мінеральних частинок чи органічних залишків в результаті діяльності вітру, текучих вод, льодовиків, вулканів, моря та інших геол. факторів. Процес, протилежний денудації і залежний від неї. Області акумуляції — це найчастіше тектонічні прогини та западини, а також денудаційні долини й улоговини. Розрізняють акумуляцію наземну (гравітаційну, річкову, льодовикову, водно-льодовикову, морську, озерну, еолову, біогенну, вулканогенну) і підводну (підводно-зсувну, прибережно-морську, дельтову, рифоґенну, вулканічну, хемоґенну тощо). З процесами акумуляції пов'язане утворення різних типів екзоґенних родовищ корисних копалин..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-географічна термінологія

На Землі 99% льодовикового льоду міститься у величезних льодах полярних областей, однак льодовики трапляються також у гірських хребтах усіх континентів, окрім Австралії, (у Гімалаях, Андах, Кордильєрах, Альпах, на Памірі, Кавказі, деяких високих горах Східної Африки, Мексики тощо), та на кількох високоширотних океанських островах.

Льодовиковий лід — найбільший резервуар прісної води на Землі, який підтримує одну третину світового населення. Оскільки льодовикові маси залежать від довгострокових змін клімату (наприклад, опадів, середньої температури, хмарності), зміни льодовикових мас вважаються одними з найчутливіших індикаторів зміни клімату і є основним джерелом змін рівня океану.

Льодовик формується на земній поверхні, коли сніговий покрив не встигає повністю розтанути і/або випаруватися. Льодовики поширені.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Астрономічна номенклатура
Io highest resolution true color.jpg

Іо (грец. Ιώ) — супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Його діаметр становить 3642 кілометри, тому Іо є четвертим за величиною супутником у Сонячній системі. Він був названий на честь міфологічної Іо, яка була жрицею Гери та коханкою Зевса. Має особливо бурхливу вулканічну активність. Іо був відкритий Галілео Галілеєм у 1610 за допомогою його першого в історії телескопа. Перші фото Іо були зроблені зондом «Піонер-11», який пролетів повз Юпітер в грудні 1974.

Будова Іо

За даними непрямих досліджень, поверхня супутника представлена породами, що на 55(60)% складені сіркоюСонячній системі це, імовірно, найбагатші поклади сірки, які доступні з поверхні планети), на 30% — зневодненим астраханітом, на 15% — сульфатом заліза, гематитом (модель Ф.Фанале і Д.Неша). Надра планети містять силікатні гірські породи. На Іо зафіксовано до 8-10 активних вулканів, на поверхні — скиди, ескарпи..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Хімічна номенклатура

Оксиге́н (О) — хімічний елемент головної підгрупи 6 групи періодичної системи групи з атомним номером 8, простими речовинами якого є гази кисень та озон.

Оксиген — «той, що породжує кислоту» (грец.)[1]. Атомний номер оксигену — 8; атомна маса — 15,9994. Оксиген утворює сполуки з усіма елементами, крім гелію, аргону та неону. При нормальний умовах кисень — газ, що складається з двоатомних молекул. При 90,18 К кисень конденсується в блідо-блакитну рідину, при 54,36 К твердне.

Густина рідкого кисню — 1,144; температура плавлення становить −218 °C, температура кипіння становить −183 °C.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Біологічна номенклатура
Lightmatter Alaskan brownbear.jpg

Грізлі, сірий ведмідь, грізлі (Ursus arctos horribilis) — підвид бурого ведмедя (Ursus arctos), що мешкає переважно на Алясці і в західних районах Канади. За зовнішнім виглядом і розмірами грізлі близький до сибірських підвидів бурого ведмедя.

Колись грізлі був поширений від Аляски до Техаса і півночі Мексики, на початок XXI століття водиться тільки на Алясці і на заході Канади (Юкон, заході Північно-Західних територій та Альберти, Британська Колумбія). Ізольовані популяції збереглися в Скелястих горах — у північному Айдахо, західній Монтані і північно-західному Вайомінгу, а також у північних Каскадних горах в штаті Вашингтон.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Геологічна номенклатура
кристал алмазу в породі

Алма́з (від араб. ألماس‎, almās — нездоланний, англ. diamond; нім. Diamant) — безбарвний прозорий мінерал класу самородних неметалів, тверда кристалічна кубічна алотропна видозміна Карбону. Алмаз належить до дорогоцінних каменів і є найтвердішою з відомих речовин (твердість 10 за шкалою Мооса за означенням). Алмази можуть бути як природними, так і синтетичними. Промислові алмази завдяки своїй надзвичайній твердості використовуються для шліфування, свердління і різання, буріння твердих гірських порід, обробки твердих металів та їхніх сплавів тощо.

Найбільші родовища алмазу розташовані в Південній Африці та в Якутії. Щорічний світовий видобуток алмазу становить приблизно 300 кг. В останні роки алмаз почали одержувати штучно при дуже високих тисках і високій температурі.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-географічна номенклатура
NEO lake eyre big.jpg

Ейр — мілке, солоне, сезонне озеро в центрі Австралії в середині так званої «Западини озера Ейр». Коли наповнене, є найбільшим озером континенту. Рівень озера на 15 метрів нижче рівня моря. Середня площа близько 9,5 тис. км², у дощовий період до 15 тис. км². Озеро безстічне, періодично живиться водами рік Купер-Крік, Варбуртон і Фінк.

Озеро названо на честь Едварда Ейра, першого європейця, котрий відкрив його в 1840.

Озеро розташоване в пустелі в центральній Австралії, в північній частині штату Південна Австралія. Басейн озера Ейр є закритою улоговиною, нижня частина якої вкрита щільним засоленим шаром ґрунту – це ложе озера, що відкривається через сезонне коливання рівня води. Але навіть у сухий сезон в озері залишається трохи вологи, яка зазвичай збирається в невеликих озерцях, утворених на солоному дні озера. Під час сезону дощів річки з північного сходу Квінсленда течуть у бік озера. Від кількості опадів, які приносять мусони, залежить чи потрапить вода до озера і наскільки воно наповниться. На озері також бувають невеликі і середнього розміру повені через зливи, що випадають на прилеглих територіях..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Списки природничих наук

Ви можете додати сюди посилання на Списки природничих наук↓

}}

редагувати
 Emblem-pen-new.svg Нові статті


Усього знайдено статей: 591837 (23 травня 2019)

редагувати
  Теми природничих наук
Біологія

ЖиттяВидКлітинаТваринаРослинаСтеблоКорінняГенетичний кодХромосомаКісткаСкелетЛюдинаКров

Хімія

Хімічний елементНеорганічна хіміяХімічна сполукаВалентністьХімія в УкраїніХімічна реакціяРозчинОрганічна хіміяМолекулаКолоїдна хімія

Фізика

АтомФізична величинаШвидкістьЕлектронТемператураПроводимістьПолеОпірТілоКваркКвантЕлементарна частинкаЗакон збереження маси

Астрономія

Великий вибухГазово-пильова туманністьОрбітаПланетаЗіркаКометаЗоряна системаАстероїдТелескоп

Геологія

Гірська породаМінералКорисна копалинаТектонічна плитаПлатформаРухливий поясЕраГеологічна епохаПластМантіяМагма

Географія

Географічне відкриттяГеографічна оболонкаЛандшафтАтмосфераВітерЛітосфера • • РівнинаГірська системаМатерикОкеанГідросфера

редагувати
 FA gold ukr.png Добра стаття
Протон оточений електронною хмарою

А́том во́дню (Гідроген) — найпростіший із атомів хімічних елементів.

Він складається з позитивно зарядженого ядра, яке для основного ізотопа є просто протоном, і одного електрона.

Квантовомеханічна задача про дозволені енергетичні стани атома водню розв'язується точно. Зважаючи на цю обставину, хвильові функції, отримані як власні функції цієї задачі, є базовими для розгляду решти елементів періодичної таблиці. Саме тому атом водню має велике значення для фізики й хімії.

До складу атома водню входить ядро з масою M і зарядом +e та електрон із зарядом -e. Взаємодія між ними — кулонівське притягання.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрані списки природничих наук
7 - Itahuania - Août 2008.JPG

Сім нови́х див приро́ди (англ. New seven wonders of nature) — сучасна спроба створити список семи найдивовижніших природних місць за допомогою всесвітнього народного голосування. Спроба організована швейцарською неприбутковою організацією «Корпорація Нового Відкритого Світу» (англ. New Open World Corporation, NOWC), після успіху в організації вибору Семи нових чудес світу, де розглядалися лише штучні споруди. Проект все ще знаходиться на початковій стадії та відкритий для номінацій до 31 грудня 2008 року, після чого Рада Експертів створить список з 21 фіналіста, який буде опублікований в січні 2009 року. До літа 2010 року буде проводитися голосування, в результаті якого будуть вибрані 7 чудес природи.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обрана ілюстрація
Схематичне зображення планетарної моделі атома, запропонованої Резерфордом

Browser SSO

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Фізики
Erwin Schrödinger (1933).jpg

Е́рвін Ру́дольф Йо́зеф Алекса́ндер Шреьодінгер (нім. Erwin Rudolf Josef Alexander Schrödinger; МФА: [ˈɛrviːn ˈʃrøːdɪŋɐ]; *12 серпня 1887(18870812), Відень — 4 січня 1961, там же) — австрійський фізик-теоретик, один із творців квантової механіки. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1933). Член низки академій наук світу, зокрема, іноземний член Академії наук СРСР (1934).

Шрьодінгеру належить низка фундаментальних результатів у галузі квантової теорії, які лягли в основу хвильової механіки: він сформулював хвильові рівняння (стаціонарне й залежне від часу рівняння Шредінгера), довів тотожність розвиненого ним формалізму й матричної механіки, розробив квантовомеханічну теорію збурень, отримав розв'язки багатьох конкретних задач. Шредінгер запропонував оригінальне трактування фізичного змісту хвильової функції; у наступні роки неодноразово піддавав критиці загальноприйняту копенгагенську інтерпретацію квантової механіки (парадокс «кота Шрьодінгера» та інше). Крім того, він є автором багатьох робіт у різних галузях фізики: статистичній механіці та термодинаміці, фізиці діелектриків, теорії кольору, електродинаміці, загальній теорії відносності та космології; він зробив кілька спроб побудувати єдину теорію поля..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Астрономи

Юджин Ньюмен Паркер (англ. Eugene Newman Parker; 10 червня 1927) — американський астроном та геофізик. Член Національної АН США (1967).

Народився в місті Гаутон (Мічиган), в 1948 закінчив Мічиганський університет, продовжив освіту в Каліфорнійському технологічному інституті. У 1951-1955 викладав в університеті штату Юта. З 1955 працює в Інституті імені Фермі Чиказького університету (з 1962 — професор фізики, очолює кафедру астрономії та астрофізики університету).

Основні праці в галузі фізики плазми та її застосувань до проблем астрофізики і геофізики. Досліджував рішення рівнянь руху для беззіткненої плазми, прискорення швидких частинок і магнітну анігіляцію в сонячних спалахах, утворення сонячних плям і природу магнітного поля Сонця, поширення ударних хвиль у міжпланетному просторі, походження і структуру галактичних магнітних полів, походження та поширення галактичних космічних променів. Виконав піонерські роботи з вивчення властивостей сонячного вітру і його взаємодії з геомагнітним полем..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Хіміки
Pauling.jpg
Nobel prize medal.svg
Ла́йнус Карл По́лінг (англ. Linus Carl Pauling; *28 лютого 1901 — †19 серпня 1994) — американський квантовий хімік і біохімік, також відомий своїми дослідженнями в кристалографії, молекулярній біології та медицині.
Полінг-випускник Стенфорда. 1922 р.

Народився в штаті Ореґон. Батько був аптекарем. Перебування в аптеці батька наблизило юнака до хімії та праці в лабораторії з хімічними сполуками.

Закінчивши Стенфордський університет, почав працювати в Ореґонському сільськогосподарському коледжі. Виявив настільки глибокі знання в тогочасній хімії, що молодому Полінгу запропонували стати викладачем хімії. Серед його студентів на той час була й Ава Хеве Міллер. Обидва справили приємне враження один на одного й за рік по знайомстві побралися..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Біологи
Charles Darwin seated crop.jpg

Чарлз (Чарльз) Ро́берт Да́рвін (англ. Charles Robert Darwin; нар. 12 лютого 1809 — пом. 19 квітня 1882) — англійський науковець, що створив теорію еволюції і запропонував разом з Альфредом Расселом Воллесом принципи природного добору. Після досліджень у Південній Америці і на Галапагоських островах, де він був під час навколосвітньої подорожі на кораблі «Бігль» 18311836, Дарвін опублікував книгу «Походження видів шляхом природного добору», в якій пояснював еволюційний процес принципами природного й статевого добору. Його теорія викликала жорстокі суперечки, оскільки суперечила Книзі Буття Біблії (див. Креаціонізм).

Чарлз Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли природознавство було на піднесенні, а в науці здійснювались важливі відкриття. Він не мав систематичної біологічної освіти (два роки навчався на медичному факультеті в Единбурзі, а потім перейшов до Кембриджського університету, де в 1831 році закінчив богословський факультет), але дуже захоплювався природничими науками, цілеспрямовано вивчав спеціальну літературу, займався колекціонуванням, мисливством, брав участь в експедиційних дослідженнях геології, фауни, флори окремих районів Англії, був спостережливим, занотовував бачене і намагався дати йому раціональне пояснення..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Екологи

Ма́лишева Людми́ла Леоні́дівна (10 листопада 1954 — 29 серпня 2000) — український фізико-географ, геоеколог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народилась 10 листопада 1954 року в місті Києві. Закінчила 1977 року географічний факультет Київського університету. У Київському університеті працює з 1981 року молодшим науковим співробітником науково-дослідного сектору. Кандидатська дисертація «Ландшафтное обоснование выбора районов размещения АЭС (на примере Украинской ССР)» захищена у 1988 році. З 1992 року асистент кафедри фізичної географії, з 1995 року доцент, з 1999 професор, з 2000 завідувач кафедри географії України. Докторська дисертація «Теорія та методика ландшафтно-геохімічного аналізу й оцінки екологічного стану територій» захищена у 1998 році. Фахівець у галузі геохімії ландшафтів та ландшафтно-геохімічної екології.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Географи

Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914(19140414), с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981).

Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис природничих наук. Геологи

Тутковський Павло Аполлонович (*1 березня 1858, Липовець — † 3 червня 1930, Київ) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української1919 року) і Білоруської1928 року) академій наук та Наукового товариства імені Шевченка1923 року).

Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в родині пройшло під сильним впливом матері — жінки високої культури, музично обдарованої..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Наукові-дослідні установи природничих наук
International Centre for Theoretical Physics.jpg

Міжнародний центр теоретичної фізики імені Абдуса Салама (англ. Abdus Salam International Centre for Theoretical Physics, ICTP) — міжнародний науково-дослідний інститут фізичних та математичних наук, який працює за тристоронньою угодою між урядом Італії, ЮНЕСКО та Міжнародного агентства з атомної енергії. Розташований у Мірамар, за 10 км від Трієста (Італія). Заснований у 1964 році Нобелівським лауреатом з Пакистану Абдусом Саламом.

ICTP є частиною «системи Трієсту» — мережі національних та міжнародних наукових інституцій у Трієсті, започаткованій італійським фізиком Паоло Будінічем.

Протягом більше ніж 50 років, Міжнародний центр теоретичної фізики ім. Абдуса Салама (ICTP) був рушійною силою глобальних зусиль по просуванню наукових знань в країнах, що розвиваються.

У 2014 році ICTP відзначив своє 50-річчя.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Наукові-освітні заклади природничих наук

Logo-ODEU.jpg Одеський державний екологічний університет — ОДЕКУ (до 2001 р. називався Одеський гідрометеорологічний інститут, ОГМІ) — провідний виш у системі вищої екологічної та гідрометеорологічної освіти України, базовий виш Міністерства екології та природних ресурсів України. В інституті ведеться підготовка спеціалістів з вищою освітою за напрямком підготовки : «Гідрометеорологія», «Військова гідрометеорологія», «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування», "Водні біоресурси", «Менеджмент», «Комп'ютерні науки». У складі університету Одеській коледж комп'ютерних технологій, Харківській і Херсонський гідрометеорологічні технікуми, Центр магістерської підготовки на базі Морського гідрофізичного інституту НАН України. Одеський державний екологічний університет має міжвідомчі навчально-науково-виробничі комплекси «Український центр гідрометеорологічної освіти», „Фізика довкілля (сумісно з Інститутом теоретичної фізики НАН України та Інститутом магнетизму НАН України), „Океанологія та морське природокористування” (сумісно з Морським гідрофізичним інститутом НАН України).::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Природничо-наукова періодика

Ви можете додати сюди посилання на природничонаукові періодичні видання↓

  • Geoarcheology
  • Anthropology and Archeology Journals
  • Anthropology Today
  • Archaeological Prospection
  • Oxford Journal of Archaeology

}}

редагувати
  Природничо-наукова література

Ви можете додати сюди посилання на книги в області природничих наук↓

  • Voet and Voet Biochemistry (Wiley) ISBN 0-471-58651-X
  • Atkins, P.W. Physical Chemistry (Oxford University Press) ISBN 0-19-879285-9
  • Atkins, P.W. et al. Molecular Quantum Mechanics (Oxford University Press)
  • McWeeny, R. Coulson's Valence (Oxford Science Publications) ISBN 0-19-855144-4
  • Pauling, L. The Nature of the chemical bond (Cornell University Press) ISBN 0-8014-0333-2
  • Pauling, L., and Wilson, E. B. Introduction to Quantum Mechanics with Applications to Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-64871-0
  • Smart and Moore Solid State Chemistry: An Introduction (Chapman and Hall) ISBN 0-412-40040-5
  • Stephenson, G. Mathematical Methods for Science Students (Longman) ISBN 0-582-44416-0

}

редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Природничо-наукові сайти

Ви можете додати сюди посилання на веб-сайти в області природничих наук↓


Journal links

Organizations


}


редагувати
 Sub-arrows.svg Категорії
редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Науково-популярні телепрограми та кінофільми
Space station 3d poster.jpg

Космічна станція 3D  — документальний фільм про Міжнародну космічну станцію, в форматі IMAX 3D. Фільм знятий кінокомпанією IMAX Corporation при співпраці з космічним агенством NASA. Це є перший 3D фільм знятий у відкритому космосі. Фільм знімався в період з лютого по липень 2001 року, а операторами та акторами виступили самі космонавти, які перебували на станції в цей час.

В оригіналі (англійською мовою) фільм був озвучений відомим американським актором Томом Крузом.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Crystal Clear app kservices.png Корисні шаблони





редагувати
 Info blue.svg Вікіпроекти
редагувати
 Commons-emblem-notice.svg Братні портали


Головна сторінкаПоточні подіїПортал спільнотиСписок порталів


Архітектура... • Біографії • Війна... • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Книги • Культура • ЛГБТ • Мистецтво... • Міфологія • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія... • Право • Програмування • Релігія... • СНІД • Спорт... • Техніка... • Туризм

Наука • Математика • Природничі науки... • Науки про Землю... • Науки про життя... • Гуманітарні науки... • Медицина • Філософія

Україна... • АТО • Діаспора • Географія • Караїми • Кінематограф • Література • Сучасна література • Мистецтво • Мова • Музика • Рок • Наука • Регіони... • Спорт • УПА • Євро 2012 •

Географія... • Австралія і Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна і Північна Америка • Країни світу...
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. Туріщива Л.В. Хімія. 8-9 класи:Наочний довідник.— К., Х.:Веста, 2007.—110с.