Перейти до вмісту

Убсу-Нур

Координати: 50°18′ пн. ш. 92°42′ сх. д. / 50.3° пн. ш. 92.7° сх. д. / 50.3; 92.7
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Озеро Убсу-Нур
монг. Увс нуур
Убсу-Нур
Убсу-Нур
50°18′ пн. ш. 92°42′ сх. д. / 50.3° пн. ш. 92.7° сх. д. / 50.3; 92.7
Розташування
Країна  Росія
Регіон Увс
Розташування Монголія, Росія
Геологічні дані
Тип солоне
Частина від Басейн Убсу-Нур і Uvs Nuur Basind
Розміри
Площа поверхні 3 350  км²
Висота 753 м
Глибина середня 10,1  м
Глибина макс. 20  м
Довжина 84 км
Ширина 79 км
Об'єм 35,7  км³
Вода
Солоність 18,5—19,7 г/л  г/л
Басейн
Вливаються Тес-Хем, Нарийн-Гол
Площа басейну 700 000 км²
Країни басейну Монголія, Росія
Інше
Статус спадщини Рамсарське угіддя і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Geonames 1514965
Код ДВР Росії 17010320011199000000010
Карта Озеро Убсу-Нур
Карта Озеро Убсу-Нур
Убсу-Нур. Карта розташування: Монголія
Убсу-Нур
Убсу-Нур (Монголія)
Мапа

CMNS: Убсу-Нур у Вікісховищі
Сточище Убсу-Нур

Убсу-Нур (монг. Увс нуур — «озеро Увс»; тув. Успа-Холь; рос. Убсу-Нур) — найбільше озеро Монголії, частково розташоване і на території російської республіки Тува. Найвідоміше з Улоговини Великих озер. З 2003, воно є складовою частиною об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО Убсунурського басейну.

Узбережжя озера було заселене кілька тисяч років тому. Безліч курганів, оленячих каменів, петрогліфів і рунічних написів залишили після себе племена кочівників — хунну, монголи і єнісейські киргизи. Найбільше поселення нині на березі озера — Улаангом.

Географія

[ред. | ред. код]

Це замкнута безстічна водойма площею понад 3 350 км² (сточище становить 70 000 км²); на висоті 753 м, вода із високим вмістом солі (18,8 ‰). Озеро замерзає за період з жовтня по травень. Влітку температура сягає 25 °C на поверхні і 19 °C на дні.

Озеро є залишком древньої великої водойми, яка існувала тут в льодовиковий період. Льодовики в той час спускались з гір далеко вниз, танули в міжгірних улоговинах, де і виникла велетенська водойма.[1] Цікаве розташування озера: з двох сторін до озера примикають дуже розгалуженні заболочені дельти річок, стікаючі з гір, з інших — підніжжя хребтів і піщані масиви. З півдня Убсу-Нур відокремлено від решти Улоговини Великих озер невеликим хребтом Хан-Хухийн-Нуруу.

В сточищі озера знаходиться найпівнічніша пустеля розташована в найпівденнішій тундровій зоні.[2]

Клімат, флора і фауна

[ред. | ред. код]

Озеро розташовано на геокліматичній межі між Сибіром і Центральною Азією. Річне коливання температури повітря може складати від -58 °C взимку до 47 °C навесні. В улоговини озера існує особливий мікроклімат, що дозволяє різноманітним природним зонах існувати на обмеженому просторі. В улоговини, яка є свого роду унікальною природною лабораторією, вже близько десятиліття працює Убсунурський міжнародний центр біосферних досліджень.

Дуже багатий тваринний світ сточища озера — тут живе 173 видів пернатих і 41 видів ссавців, включаючи таких рідкісних тварин як ірбіс, аргали, сибірський гірський козел.

Див. також

[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Мир озер. Книга для внеклассного чтения учащихся 8-10 классов средней школы. — М.:Просвещение, 1989
  2. Ubsu-Nur Accepted into World Network of Biosphere Reserves. ISAR. Архів оригіналу за 20 вересня 2007. Процитовано 31 грудня 2006. [Архівовано 2007-09-20 у Wayback Machine.]