Устриця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Photo of the top of an oyster
Crassostrea gigas з басейну Марен-Олерон, розміщеного у Франції

Устриця — загальне позначення для ряду конкретних груп двостулкових молюсків, які живуть в морській воді або солонуватому середовищі. Зазвичай стулки раковини в двостулкових молюсків симетричні (наприклад, в серцевидок, беззубок). Однак, в устриці спостерігається асиметрія стулок: стулка, на якій тварина лежить, випукла, а інша стулка плоска і грає роль кришечки, прикриваючи першу.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово устриця запозичене з російської мови, де устрица утворене від ранішого устерс, устерса (множина устерсы) за аналогією до форм на -ица (ящерица, мокрица). Джерелом російського слова є нід. oester, множина oesters, що походить від лат. ostreum, звідки також італ. ostrica і англ. oyster[1]. Латинське слово являє собою адаптацію грец. ὄστρεον, «устриця»[2].

Господарське значення[ред.ред. код]

Деякі види устриць, які широко використовуються в кулінарії (в вареному або сирому вигляді), є делікатесом для людини. Інші види, наприклад перлинні устриці, як правило, не використовуються для їжі — їх збирають через перлини, які утворюються в мантії. Більшість молюсків, які мають раковини, здатні створювати перлину, проте комерційну цінність мають лише перлини, вкриті шаром перламутру. Їх створюють тільки двостулкові і деякі черевоногі молюски[3][4]. Перламутр, який видобувають з раковин, використовується для виготовлення різних виробів, наприклад ґудзиків, а також для інкрустацій[5].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — Т. 6 : У — Я / уклад.: Г. П. Півторак та ін. — 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. ὄστρεον, Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus (англ.)
  3. Ruppert, Fox, Barnes, 2004, с. 300—343
  4. Ruppert, Fox, Barnes, 2004, с. 367—403
  5. Иванов А. В. Большая Советская Энциклопедия. — Т. 21. — 630000 прим.