Фатумата Діавара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фатумата Діавара
Народилася 21 лютого 1982(1982-02-21)[1][2][…] (42 роки)
Ouragahiod, Gagnoa Departmentd, Gôhd, Ґо-Джибуа, Кот-д'Івуар
Країна  Малі
Діяльність авторка-виконавиця, акторка, гітаристка
Знання мов французька
Роки активності 1999 — тепер. час
Жанр національна музика[4], Wassoulou musicd і desert bluesd
Нагороди
IMDb ID 0224937
Сайт fatoumatadiawara.com/en/

Фатумата Діавара (бам. ߝߊ߫ߕߎߡߕߊ ߖߊ߯ߥߙߊ߫, трансліт. Fatumta Jawara, нар. 21 лютого 1982) — малійська співачка та авторка пісень, проживає у Франції.

Діавара розпочала свою кар'єру як актриса в театрі та кіно, зокрема в «Генезис»(1999), «Сіа, сон пітона» (2001) і Тімбукту (2014). Пізніше вона почала музичну кар'єру, співпрацюючи з багатьма виконавцями та випустивши три студійні альбоми, починаючи з дебютного Fatou 2011 року. Музика Діавара поєднує традиційний Васулу з міжнародними стилями.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Діавара народилася в 1982 році в Кот-д'Івуарі в сім'ї малійців. У підлітковому віці її відправили назад до рідного Бамако в Малі, щоб її виховувала тітка. Коли їй було вісімнадцять, Діавара переїхала до Франції, щоб зайнятися акторською майстерністю. Вона ненадовго повернулася до Малі, щоб знятися в кіно, але втекла назад до Парижа, щоб уникнути примусу до шлюбу з боку сім'ї.[5]

Кіно і театр[ред. | ред. код]

Після переїзду до Франції Діавара знялася в повнометражному фільмі Шейка Умара Сіссоко 1999 року «Буття», популярному фільмі Дані Куяте 2001 року «Сіа, сон пітона», а також з'явилась у всесвітньо відомій трупі вуличного театру Royal de Luxe.

Також вона зіграла головну роль у мюзиклі Kirikou et Karaba.

Паралельно з музичною кар'єрою Діавара продовжила свою кінематографічну діяльність, з численними ролями, появою та музичним внеском у багатьох повнометражних фільмах, зокрема у Тімбукту, який отримав сім номінацій на премію «Сезар» і номінацію на премію «Оскар» у 2014 році.[6]

Музична кар'єра[ред. | ред. код]

Діавара взяла гітару й почала складати власний матеріал, пишучи пісні, у яких поєднуються традиції Васулу південного Малі з міжнародними впливами. Вона сказала, що є «першою жінкою-сольною електрогітаристкою в Малі».[7]

Діавара виступала або записувалася з малійськими та міжнародними зірками, такими якхШейх Тідіан Сек, Уму Сангаре, AfroCubism, Ді Ді Бріджвотер (у Червоній Землі: Малійська подорож)[8] та з оркестром Poly Rythmo de Cotonou. EP Kanou вийшов 9 травня 2011 року. Вона написала кожну пісню[9] свого дебютного альбому Fatou з World Circuit Records, який вийшов у вересні 2011 року[10] (Nonesuch Records випустила міні-альбом Kanou в цифровому вигляді в Північній Америці 27 вересня 2011 року, а альбом Fatou 28 серпня 2012 року).[11]

У вересні 2012 року Діавара брала участь у кампанії під назвою «30 пісень / 30 днів» на підтримку Half the Sky, мультиплатформенного медіа-проекту, натхненного книгою Ніколаса Крістофа та Шеріл Вуданн.[12] У вересні 2012 року вона також взяла участь в Africa Express Train з Деймоном Алберном, Рокією Траоре, Баабою Маалом, Амаду та Маріам, Ніколасом Джааром та Нуазетт та багатьма іншими. Шоу на 4,5 тис. місць проходило у Кінгс-Кросі, де Фатумата виступала разом із Полом Маккартні.[13]

Останні роки Діавара провела у світових турах[14] зі знаковим виступом для англомовної публіки на фестивалі в Гластонбері 2013 року.[15] Окрім багатьох європейських концертів, її графік привів її до Південної Америки, Азії та Австралії[16], а також у численні поїздки до США, де у вересні 2013 року вона виступала в рамках Clinton Global Initiative разом із The Roots у Нью-Йорку.[17] З середини 2014 року вона співпрацювала з Роберто Фонсека, з численними живими виступами та спільним концертним альбомом At Home - Live in Marciac. У 2014 році вона також виступала з Майрою Андраде та Омарою Портуондо. У лютому 2015 року відбувся її перший живий концерт як визнаної міжнародної зірки в Малі, її рідній країні, на Festival sur le Niger[18] у Сегу, де вона знову розділила сцену зі своєю давньою подругою і наставницею Уму Сангаре, Бассеку Куйяте та з багатьма іншима вітчизняними малійськими виконавцями.

Діавара була представлена в синглі Gorillaz 2020 року «Désolé», який пізніше з'явився в їхньому альбомі Song Machine, Season One: Strange Timez.[19] У лютому 2022 року вона дала домашній концерт Tiny Desk.[20] Пізніше того ж року вона опублікувала альбом Maliba, створений як саундтрек для проекту Google Arts and Culture з оцифрування рукописів, що зберігаються в Тімбукту. Журнал Економіст охарактеризував альбом як «дивовижний твір збереження культури від одного з найбільших імен сучасної африканської музики».[21]

Стиль[ред. | ред. код]

Відома своїм «чуттєвим голосом»[22], Діавара співає головним чином бамбарою, національною мовою Малі, і спирається на традицію «пісень-порад» з культури її предків регіону Васулу.[23] У своїх піснях Діавара зверталася до таких питань, як біль еміграції; потреба у взаємоповазі; боротьба африканських жінок; життя під владою релігійних фундаменталістів і практика жіночого обрізання.[23] Одна пісня, яка є прикладом її зосередженості на цих темах, це «Mali-ko (Peace/La Paix)», семихвилинна пісня та відео, які критикують фундаменталістське завоювання Північного Малі та закликають до єдності, щоб придушити невдоволення проти туарегської меншини, яку деякі звинувачували за сприяння вторгненню.[9] Діавара сказала про пісню: "Мені потрібно було кричати під цю пісню: «Прокиньтеся! Ми втрачаємо Малі! Ми втрачаємо свою культуру, свою традицію, своє походження, своє коріння!».[9]

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Вона отримала дві номінації на 61-й щорічній премії «Греммі» за найкращий альбом світової музики за свій альбом Fenfo та за найкращий танцювальний запис для «Ultimatum», у якому вона виступала з англійським гуртом Disclosure.[24]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Фатумата Діавара з групою виступає на фестивалі World Beat Music. Остін, Техас, 2013
  • 1996: Таафе Фанга Адама Драбо
  • 1999: La Genèse, Шейх Умар Сіссоко: Діна
  • 2002: Сіа, сон пітона, Дані Куяте: Сіа
  • 2008: У Конакрі буде дощ, Шейх Фантамаді Камара: Siré
  • 2010: «Заохочуйте», Елеонора Кампанелла
  • 2010: Ні брюнетка, ні блондинка, автор Абдеррахман Сіссако
  • 2011: Казки на ніч, Мішель Оцелот (голос)
  • 2013: Африканський експрес, Рено Барре та Флоран де Ла Тюль: сама
  • 2014: Тімбукту (Печаль птахів), Абдеррахман Сіссако[25]
  • 2015: Морбаясса, Шейх Фантамаді Камара: Белла
  • 2016: Малі блюз, Лутц Грегор: Сама
  • 2019: Яо, Філіп Годо: Глорія

Сценічні виступи[ред. | ред. код]

  • 1998: Антігона Софокла; адаптація Жан-Луї Саго Дювору, виробництво Сотігі Куяте
  • 2002—2008: Royal de Luxe; автор Жан-Люк Курку
  • 2007—2008: Kirikou et Karaba: Karaba

Дискографія[ред. | ред. код]

Альбоми[ред. | ред. код]

  • 2011: Фату (World Circuit / Nonesuch)
  • 2015: At Home - Live in Marciac, Fatoumata Diawara & Roberto Fonseca (Jazz Village)
  • 2018: Fenfo (Something To Say) (Wagram Music / Shanachie Records)
  • 2022: Маліба (саундтрек «Mali Magic» у Google Arts and Culture) (3ème Bureau/Wagram Music)
  • 2023: London Ko (3ème Bureau/Wagram Music)[26]

Сингли та EP[ред. | ред. код]

Співпраця[ред. | ред. код]

  • 2009: представлена в альбомі Léman від Blick Bassy
  • 2010: Співавторство та участь в альбомі Debademba від Debademba
  • 2010: представлена у The Imagine Project Гербі Генкока
  • 2010: представлена в альбомі Jamm Шейха Ло
  • 2010: представлена у пісні «N'fletoun» з альбому Djekpa La You Добета Гнахоре
  • 2011: представлена у пісні «C'est lui ou c'est moi» з альбому Cotonou Club оркестру Poly-Rythmo de Cotonou
  • 2012: представлена у Rocket Juice & the Moon (альбом Honest Jon's)
  • 2012: представлена у пісні «Bibissa» з альбому Yo Роберто Фонсеки
  • 2012: представлена у пісні «Nothin' Can Save Ya» з альбому The Best Man In The Universe Боббі Вомака
  • 2013: У пісні «Surma» з альбому «Sketches of Ethiopia» Мулату Астатке
  • 2014: Співавторство та участь у пісні «Timbuktu Fasso» із саундтреку до Тімбукту Аміни Бухафи
  • 2014: звучить у пісні «It's all going together» Вальтера Хуса з саундтреку до художнього фільму «N — Божевілля розуму» Пітера Крюгера
  • 2018: представлена у пісні «Ultimatum» від Disclosure
  • 2019: представлена у пісні «Cameroon» Бонапарта (співак)
  • 2020: представлена у пісні «Désolé» групи Gorillaz
  • 2020: представлена у пісні «Douha (Mali Mali)» від Disclosure
  • 2022: представлена у пісні «Tama» з Барбарою Праві

З Les Balayeurs du désert[ред. | ред. код]

Через співпрацю з Royal de Luxe ; кілька пісень грали як акомпанемент під час вуличних виступів Royal de Luxe «гігантських маріонеток» по всьому світу.

  • 2005: Jules Verne Impact від Les Balayeurs du désert (apast — альбом) (Y Danse, Hamleti)
  • 2007: La Pequeña від Les Balayeurs du désert (Atelier de l'événement — альбом) (з ранньою версією Salimata)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.bbc.co.uk/music/artists/6f5064bb-7dbb-4a44-bac5-04c467394817
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ http://www.smh.com.au/entertainment/music/bow-down-to-the-exuberant-rhythms-of-an-african-song-queen-20120120-1q9wf.html
  5. ↑ Fatoumata Diawara: Biografie. Fatoumata Diawara. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2020.
  6. ↑ Keslassy, Elsa (20 лютого 2015). 'Timbuktu' Sweeps France's Cesar Awards. Variety (англ.). Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 24 лютого 2020.
  7. ↑ June 2020, Rod Brakes05 (5 червня 2020). Fatoumata Diawara: "When I started to play guitar, it resolved everything. It was like healing my soul". Guitarist Magazine (англ.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 16 лютого 2021.
  8. ↑ Stoudmann, Elisabeth. «Fatoumata Diawara: Nouvelle deesse malienne». Vibrations, June 2011
  9. ↑ а б в McNicoll, Tracy (5 лютого 2013). Fatoumata Diawara: A Malian Singer Fights Back Against Islamists. Newsweek (англ.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 12 березня 2020.
  10. ↑ Denselow, Robin (15 вересня 2011). Fatoumata Diawara: Fatou – review. The Guardian. London. Архів оригіналу за 15 July 2014. Процитовано 25 вересня 2011.
  11. ↑ Fatoumata Diawara. Nonesuch.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 4 вересня 2013.
  12. ↑ 30 Songs / 30 Days for Half the Sky | Half the Sky. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 31 серпня 2012.
  13. ↑ Jonze, Tim (8 вересня 2012). The African journey is over – but what an amazing ride. The Guardian. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 18 листопада 2013.
  14. ↑ Past Dates. Bands in Town. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 18 листопада 2013.
  15. ↑ Morgan, Andy (18 червня 2013). Mali hits Glastonbury: Rokia Traoré, Fatoumata Diawara and more. The Guardian. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 18 листопада 2013.
  16. ↑ Past Events. Bands in Town. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 18 листопада 2013.
  17. ↑ 2013 Clinton Global Citizen Awards. Clinton Global Initiative. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 18 листопада 2013.
  18. ↑ Pryor, Tom. Field Report: Festival Sur Le Niger 2015. Afropop Worldwide. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2015.
  19. ↑ Blistein, Jon (27 лютого 2020). Gorillaz Team With Malian Star Fatoumata Diawara for New Song 'Désolé'. Rolling Stone (амер.). Процитовано 28 березня 2022.
  20. ↑ O'Neill, Abby (3 лютого 2022). Fatoumata Diawara: Tiny Desk (Home) Concert. NPR.
  21. ↑ «The best albums of 2022», The Economist (1 December 2022).
  22. ↑ Forgan, Kat. «Staff Brenda Bilili». «Songlines», July 2011, p.104-105.
  23. ↑ а б Singer and Guitarist Fatoumata Diawara to Perform in New York City | World Music Central.org (амер.). 18 лютого 2020. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 12 березня 2020.
  24. ↑ 61st GRAMMY Awards: Full Nominees & Winners List. GRAMMY.com (англ.). 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2020.
  25. ↑ TIMBUKTU - Festival de Cannes. Festival de Cannes (англ.). Архів оригіналу за 16 травня 2014. Процитовано 23 квітня 2018.
  26. ↑ Spencer, Neil (6 травня 2023). Fatoumata Diawara: London Ko review – exuberance rules. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 3 липня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю з Фатуматою Діаварою під час її туру 2022 року в Сарагосі. Іспанія Фатумата Діавара: «Моя музика — це поєднання мого коріння, інтерпретованого з моєї сучасної точки зору»

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фатумата_Діавара&oldid=42287092