Бамбара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бамбара
Bamanan
музики бамбара
Кількістьбл. 2,8 млн осіб
АреалМалі Малі:
понад 95 % всіх бамбара
Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар
Мавританія Мавританія
Близькі донароди мандінґо:
малінке, сонінке, дьюла
Мовабамана
французька (як друга)
Релігіямусульмани-суніти (70-85 %); традиційні культи; християнство (до 2 % у містах)

Бамбара́ (бам. Bamanan — бамана́) — народ групи мандінґо у Західній Африці.

Походження назви народу

[ред. | ред. код]

Однозначної думки серед науковців про походження назви бамбара немає. Бамбара — самоназва народу, водночас бамана — поширений екзонім, назва етносу у народів-сусідів.

Про етимологію етнонімів також існують різні теорії. За однією версією бамбара — «ті, що складають основу; ті, що об'єднали(ся)»; за іншою — назва бамана походить від двох слів з мов манде — бан («відкидати, відмовлятися») і ана («Бог»), тобто виходить щось на кшталт «ті, що відмовилися від бога, боговідступники». На користь останньої версії свідчить те, що раніше словом бамана араби називали усіх немусульман Західного Судану.

Територія проживання і чисельність

[ред. | ред. код]

Бамбара заселяють західну та центральну частину Малі, живуть у Кот-д'Івуарі (5,5 тис. осіб, 1995 рік), Гвінеї, Гамбії, Буркіна-Фасо, Сенегалі та Мавританії (у прикордонні з Малі, а також компактною групою в околицях міста Тімбедра).

Розселення бамбара

Загальна чисельність бамбара — 4 102 320 осіб, з них у Малі — 4,0 млн осіб (2012)[1].

Мова і релігія

[ред. | ред. код]

Мова бамбара — бамана (бамананкан) слугує мовою міжетнічного спілкування у Малі. У мові бамана є локальні говори (сомоно, сеґу, беледуґу, ганадуґу, васулу).

Літературна норма розвивається на основі говору, що побутує у Бамако та його околицях.

Вікіпедія
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
Вікіпедія бамбара мовою
Nyɛ fɔlɔ

Писемність на основі латинки. Серед бамбара як друга поширена і державна мова Малі — французька. З усім тим бамана — популярна і поширена мова, мова книг, преси і радіомовлення, мова, якою ведеться навчання у школах і ВНЗ у Малі. Рівень грамотності у бамбара Малі достатньо високий (понад 50 %), у бамбара Мавританії писемним є лише кожний третій (на поч. 1990-х рр.).

У релігійному плані бамбара — переважно мусульмани-суніти (понад 2/3 від загального числа), хоча зберігають і традиційні культи.

Історія

[ред. | ред. код]

Рання етнічна історія (до поч. колонізації у XIX ст.)

[ред. | ред. код]

Про предків бамбара відомо, що вони проживали на сході середньовічної держави Малі (XIII-XVI ст.) і, ймовірно, є постійними насельниками цих земель.

Формування нації у бамбара пов'язується зі створенням власних ранньодержавних політичних утворень і пізнішого (XVIII ст.) підсилення двох королівств — Сеґу та Каарта. У час свого розквіту держава Сеґу та інші королівства бамбара включали у свій склад численні землі і поселення народів сонінке, малінке та інших. Бамбара стають впливовим народом регіону, а їхня мова мовою міжетнічного спілкування.

Бамбара у період від сер. XIX ст. і до наших днів

[ред. | ред. код]

З середини XIX ст. на зе́млі бамбара проникають мусульманські завойовники. Починається період довгого і виснажливого спротиву бамбара арабським загарбникам, фактично водночас активізуються французькі колонізатори.

У 1895 році Малі стала французькою колонією. Практично одночасно бамбара починають боротися проти французького панування, організовуючи постійні заколоти. Найбільше повстання цього періоду — у Беледуґу в 1915-16 рр.. Водночас бамбара активно навертаються до ісламу1912 році лише 3 % бамбара були мусульманами). Ісламізація бамбара — це спротив французьким колонізаторам і вияв бажання належати до найуспішнішого економічно прошарку мусульман-торговців.

Коли у 1960 році Малі набуває незалежність, бамбара стають етнічною основою формування малійської державної нації. У сучасному Малі бамбара — один з провідник етносів.

Господарство і традиційна соціальна організація бамбара

[ред. | ред. код]

Основне заняття бамбара — ручне землеробство (просо, рис, кукурудза — чоловічі культури; городництво — жіноча справа; товарні культури — бавовник, арахіс); розведення кіз та овець, птахівництво (кури). На полі працювали як чоловіки, так і жінки. Також чоловіки бамбара займалися мисливством на кабанів, антилоп, оленів, ловили куріпок. Підсобне значення мало збирання меду диких бджіл.

наголовник чиварра

У бамбара достатньо високо розвинуті ремесла. Причому серед ремісників є суворий ієрархічний і статевий розподіл. Так, у землеробів прядіння — жіноча справа, а ткацтво — чоловіча; у чоловіків-ковалів жінки зазвичай займалися гончарством. Відомою є майстерність бамбара ювелірів і різьбярів на дереві.

Традиційна кастова ієрархія складалася з землеробів-воїнів (могли займатися ткацтвом), ковалів та найнижчої касти бродячих казкарів-гріотів. Велика родина ду — основа сільської громади дугу, яка управляється радою старійшин і очолюється найстаршим чоловіком родини-засновниці селища дугу-тігі — головою як духовного (вважався медіатором між світом живих і мертвих, відповідав за спілкування з предками), так і мирського (чинив правосуддя і вирішував поточні справи) життя селища. Задля зміцнення родинних зв'язків всередині та між селами часто влаштовувалися весілля між представниками сусідніх поселень.

У бамбара існували залишки вікових класів у формі вікових груп. Поширення набули таємні спілки, зокрема ковалів.

Матеріальна культура

[ред. | ред. код]

Традиційне житло бамбара, як і у решти народів регіону, — кругла глинобитна хатина з конічною верхівкою, у північних бамбара, зокрема мавританських, поширені будинки магрибського типу — прямокутні глинобитні з пласким дахом. Одна велика родина обіймала в селищі цілий квартал (житлові приміщення разом з господарськими)

Традиційний одяг — полотняні укорочені штани і безрукавка. Відмітна деталь чоловічого костюма — ромбоподібна шапочка (бамада́) на голові. Зараз поширення, особливо у містах, набув європейський костюм.

За їжу бамбара правили різноманітні каші, приправлені м'ясом, рибою, овочами. Серед напоїв популярні пиво та пальмове вино.

Духовна культура і фольклор

[ред. | ред. код]

У бамбара зберігаються культ предків, космогонічні міфи, магія, обряди з масками, елементи політеїстичного пантеону на чолі з божеством води Фаро.

Розвинутий фольклор — казки, легенди, прислів'я та приказки.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Малійська столиця — місто Бамако виникло у XV столітті в долині річки Нігер на місці однойменного поселення бамбара, і ця назва в перекладі з бамананкану (мови бамбара) означає «ріка кайманів».
  • Посередині кожного селища бамбара, як і в деяких інших народів Західної Африки, розростався великий баобаб, місце біля якого служило центральною площею села для проведення сільських зборів, обговорень, правочинства тощо.
  • Бамбара вірили, що духи предків можуть бути деінде — у тілі тварини, у предметах тощо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Bamanankan. A language of Mali, архів оригіналу: (англ.)

Джерела і посилання

[ред. | ред. код]


Народи Малі

Бамбара | Бозо | Догони | Малінке | Марка | Сенуфо | Сонгаї | Сонінке | Фульбе | Хасонке