Фентезійна комедія
| Фентезійна комедія |
Фентезійна комедія або комічне фентезі — піджанр фентезі, який переважно гумористичний за наміром і тоном. Фентезі-комедія, яка зазвичай розгортається в уявних світах, часто містить гру слів і пародії на інші твори фентезі.
Література[ред. | ред. код]
Піджанр виник у ХІХ ст. Елементи фантастичної комедії можна знайти в таких творах дев'ятнадцятого століття, як деякі казки Ганса Крістіана Андерсена, «Різдвяні книги» Чарлза Діккенса та книги Льюїса Керролла «Аліса»[1]. Першим письменником, який спеціалізувався на цьому піджанрі, був Ф. Енсті в таких романах, як «Назад» (1882), де магія руйнує вікторіанське суспільство з гумористичними наслідками.[1] Роботи Енсті були досить популярні, щоб надихнути на кілька наслідувань, у тому числі легковажні дитячі фантазії Еедіт Несбіт «Фенікс і килим» (1904) та «Історія амулета» (1906).[1] У Сполучених Штатах було кілька авторів фантастичних комедій, у тому числі Джеймс Бренч Кебелл, чиє сатиричне фентезі «Юрген: висміювання справедливості» (1919) було об'єктом безуспішного судового переслідування за непристойність. Іншим американським письменником у подібному ключі був Торн Сміт, чиї твори (такі як «Топпер» і «Нічне життя богів») були популярними та впливовими, і часто адаптувалися для кіно та телебачення.[2] Поширені гумористичні фантазії, розказані в обстановці «джентльменського клубу»; вони включають Джона Кендріка Бенґа «Плувучий будинок на Стіксі» (1895), оповідання «Джоркенс» лорда Дунсені та «Подвиги Енглебрехта» Моріса Річардсона (1950).[3]
За словами Ліна Картера, твори Теренса Генбері Вайта є прикладом фантастичної комедії,[4] ранніми прикладами є оповідання Лайон Спраг де Кампа та Флетчера Пратта про Гарольда Ши. Переважна частина фантазії де Кампа була комічною.[5] Пратт і де Кемп були одними з кількох авторів Невідомих світів (Unknown Worlds), пульп-журналу, який наголошував на фентезі з комедійним елементом. Твори Фріца Лейбера також з'явилися в «Невідомих світах», зокрема його оповідання «Фафхрд» і «Сірий миша», жартівливий погляд на піджанр меча та чаклунства.
У більш сучасні часи гарними прикладами є книги Террі Пратчетта «Дискосвіт», книги Пірса Ентоні «Ксанф», книги Роберта Аспріна «Міфові пригоди Сківа» та книги Ааза та книги Тома Голта, як і багато творів Крістофера Мура. Існують також комікси/графічні романи в жанрі гумористичного фентезі, включно з серіалом Чака Велона і веб-коміксами 8-бітний театр і Орден Палиці. Серед інших останніх авторів цього жанру — Тобі Фрост, Стюарт Шарп, Ніколас Ендрюс і Ді Сі Фармер, а також команда сценаристів Джон П. Логсдон та Крістофер П. Янґ.
Інші масмедіа[ред. | ред. код]
Піджанр також був представлений на телебаченні, наприклад, у телевізійних серіалах Я мрію про Дженні, Крод Мендун. Прикладами на радіо є програми BBC Орди речей і ЕлвенКвест. Фантастичні комедійні фільми можуть бути пародіями («Монті Пайтон і Святий Грааль»), комедіями з елементами фантастичності («Бути Джоном Малковичем», «Барбі») або анімаційними («Шрек»). Його також використовували у фільмі «Джуманджі: Поклик джунглів».
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б в "Humorous Fantasy" in David Pringle,ed, The Ultimate Encyclopedia of Fantasy, (pp.31-33). London, Carlton,2006. ISBN 1-84442-110-4
- ↑ Keith Neilson, «Thorne Smith» in Bleiler, ed.Supernatural Fiction Writers. (pp. 805—812), 1985.
- ↑ David Langford, «Humor», in The Greenwood Encyclopedia of Science Fiction and Fantasy: Themes, Works, and Wonders. Greenwood Publishing Group, 2005 ISBN 0313329516, (p.401-404).
- ↑ Lin Carter, ed. Kingdoms of Sorcery, p 121–2. Doubleday and Company Garden City, NY, 1976.
- ↑ Carter, Lin, ред. (January 1976). Kingdoms of Sorcery anthology. Doubleday. ISBN 978-0-385-09975-2. OCLC 1733365.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||
