Фернанду I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фернанду I
Фернанду I
Фернанду I
Король Португалії
18 січня 1367 — 22 жовтня 1383
Попередник: Педру I
Наступник: Жуан I
 
Народження: 31 жовтня 1345
Сантарен, Сантарен, Португалія
Смерть: 22 жовтня 1383 (37 років)
Лісабон, Португалія
Віросповідання: римо-католик
Династія: Бургундська
Батько: Педру I
Мати: Констанса Вільєнська
Дружина: Елеонора Телеш
Діти: Педру, Афонсу, Беатріш

Медіафайли у Вікісховищі?

Фернанду I (порт. Fernando I; 31 жовтня 1345(13451031)22 жовтня 1383) — король Португалії (13671383). Останній представник португальської Бургундської династії на троні. Син португальського короля Педру I. Період його правління характеризується серйозною нестабільністю. Вів затяжні й неуспішні війни з Кастилією (13691371, 13731374, 13811382). Уклав альянс із Англією (1373). Намагання провести економічні реформи поєднувалося з витратними війнами. Відбувається зубожіння міст. Все це викликало спротив населення — так у 1373 році відбулося повстання жителів Лісабона на чолі із Фердинандом Вашкешем, яке було жорстоко придушено за допомогою кастильських військ. Його смерть викликала династичну кризу, що спричинила громадянську війну й інтервенцію Кастилії. Прізвиська — Га́рний (порт. o Belo), Краси́вий (порт. o Formoso), Непості́йний (порт. o Inconstante).

Імена[ред. | ред. код]

  • Ферна́нду (порт. Fernando)
  • Ферна́нду Га́рний (порт. Fernando o Belo)
  • Ферна́нду Краси́вий (порт. Fernando o Formoso)
  • Ферна́нду Непості́йний (порт. Fernando o Inconstante)
  • Ферна́нду І Португальський (порт. Fernando I de Portugal)
  • Ферна́ндo (ісп. і ст.-порт. Fernando)
  • Фернанд (лат. Fernandus), або Фердинанд (лат. Ferdinandus) — у першоджерелах.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Фернанду народився 31 жовтня 1345 року в Коїмбрі, в родині португальського інфанта Педру (майбутнього короля Педру І) та кастильської шляхтянки Констанси, доньки вільєнського князя Хуана. Хлопець був другим, але єдиним уцілілим сином подружжя. Після сходження батька на престол в 1357 році він став офіційним спадкоємцем португальського трону.

18 січня 1367 року, після смерті Педру І, його син Фернанду став королем Португалії.

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Докладніше: Фернандові війни
Фернанду керує бивтою португальців і англійців проти кастильців (1470, Жан де Варвін, «Хроніка Англії»).

За правління Фернанду країна провела ряд збройних конфліктів із сусідньою Кастилією, що отримали назву «Фернандових воєн». Вони тривали на тлі Столітньої війни між Англією і Францією.

1369 року Фернанду заявив свої претензії на кастильську корону в зв’язку зі смертю кастильського короля Педро І. Уклавши союз із іншими претендентами, арагонським королем Педро IV, наварраським королем Карлом II, а також ланкастерським герцогом Джоном Гонтом, він напав на Кастилію, якою правив Енріке ІІ. Португальські війська двічі намагалися захопити Галісію, але 1370 року були розбиті. 1371 року, за посередництва папи Григорія XI, Португалія й Кастилія уклали Алкотінський мир. За його умовами, Фернанду зрікався претензій на кастильську корону й обіцяв одружитися з кастильською інфантою Леонорою, донькою Енріке. Втім, цей договір Фернанду порушив вже через рік, взявши собі за дружину коханку-фаворитку Леонору Телеш де Менезеш з числа своїх підданих.

1372 року, в союзі із ланкастерським герцогом Джоном Гонтом та кастильською опозицією, Фернанду вдруге напав на Кастилію. Його війська зазнали поразки в Галісії й відступили. Наприкінці того ж року кастильський король Енріке ІІ привів свої сили до Португалії й захопив північні та центральні області країни. Коли нападники наблизилися до Лісабону, Фернанду здався і підписав Сантаренський мирний договір навесні 1373 року. Він відмовився від підтримки кастильської опозиції та приєднався до кастильсько-французького союзу. Коли ж кастильці відступили з португальських теренів, Фернанду уклав оборонний альянс із Англією.

1379 року, після смерті Енріке ІІ, Фернанду в спілці з англійцями знову вирішив захопити трон Кастилії. 1381 року він розірвав Сантаренський договір й оголосив війну кастильському королю Хуану І, сину покійного Енріке. Незважаючи на англійську підтримку, португальці зазнали розгромної поразки на морі. Армія Хуана І пройшлася по всій Португалії, дійшовши до самого Лісабону. Врешті-решт, Фернанду був змушений підписати невигідний Елвашський договір 1382 року. За його умовами, його донька Беатріш, єдина законна спадкоємниця португальського престолу, мусила вийти заміж за Хуана І після досягнення повноліття. Це фактично означало поглинання Португалії сусідньою Кастилією в майбутньому.

Смерть[ред. | ред. код]

22 жовтня 1383 року Фернанду помер в Лісабоні, не залишивши законного спадкоємця чоловічої статі. Короля поховали у столичному Кармелітському монастирі.

На Фернанду перервалася головна гілка Португальського Бургундського дому, що правила країною від початку ХІІ століття. Королівство опинилося під управлінням королеви-регента Леонори, яка правила від імені неповнолітньої інфанти Беатріш і її нареченого, кастильського короля Хуана І. Протягом 13831385 років Португалія перебувала в часі міжкоролів'я, що позначився громадянською війною та інтервенцією Кастилії.

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько: Педру I (1320—1367) — король Португалії (1357—1367).
  • Матір: Констанса (1315/1317—1345), донька вільєнського князя Хуана.

Дружина — Елеонора Телеш

Діти:

  • Педру (1370)
  • Афонсу (1371)
  • Беатріш (1372-1409) — дружина Хуана I, короля Кастилії

Один бастард

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фернанду I

  • Cawley, Charles. Portugal, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy.