Франсуа-Оґюст Міньє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Франсуа Огюст Міньє)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франсуа-Оґюст Міньє
фр. François-Auguste Mignet
Ім'я при народженніфр. François Auguste Alexis Mignet[1]
Народився8 травня 1796(1796-05-08)[2][3][…]
Екс-ан-Прованс
Помер24 березня 1884(1884-03-24)[2][3][…] (87 років)
rue d'Aumaled, IX округ Парижа[5][6]
ПохованняКладовище Сен-П'єрd
Країна Франція
Діяльністьжурналіст, історик, правник, письменник, адвокат
Alma materLycée Mistrald (1815)
Університет Провансу (1818)
Університет Поля Сезанна
ПосадаPerpetual Secretary of the Academy of Moral and Political Sciencesd[7] і seat 20 of the Académie françaised[8]
ЧленствоФранцузька академія (24 березня 1884)[8]
Угорська академія наук
Академія моральних і політичних наук
Американська академія мистецтв і наук
Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Société de l’histoire de Franced
Туринська академія наук[6]
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону великий офіцер ордена Почесного легіону
Автограф
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Франсуа-Оґюст Міньє у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міньє.

Франсуа-Оґюст Міньє́ (фр. François-Auguste Mignet; 8 травня 1796, Екс-ан-Прованс — 24 березня 1884, Париж) — французький історик і правник. Член Французької академії.

Життя

[ред. | ред. код]

Міньє до 1815 року студіював у Авіньйоні, а потім ще три роки в університеті Екс-Марсель. 1821 року він і його друг Адольф Тієр, теж історик, переїхали до Парижа, де МІньє працював журналістом. 1824 року вийшла друком його двотомна історія Французької революції (Histoire de la révolution française) — твір, який разом із однойменною книгою Тієра донині має значиний вплив на сприйняття Французької революції в історичній перспективі.

Римо-католицька конгрегація віри указом від 5 вересня 1825 року занесла цю його працю до індексу заборонених книг. 1830 року Міньє був причетний до липневої революції як співавтор петиції проти короля Карла X. За Луї Філіпа, з 1830 до 1848 року був директором міністерського архіву (« Archives au ministère des Affaires»). З 1832 року був обраний до новоствореної Академії моральних і політичних наук, а 1836 року зайняв посаду довічного секретаря цієї академії. 29 грудня 1836 року був обраний до Французької академії, 1876 року став членом Американської академії мистецтв і наук.

Праці

[ред. | ред. код]
Histoire de la Révolution française depuis 1789 jusqu'en 1814
  • De la féodalité des institutions de Louis IX., Paris 1822
  • Histoire de la révolution française, Paris 1824
  • Histoire de la révolution française, 10-те видання, 1840
  • Histoire de la ligue, Paris 1829, 5 томів.
  • Histoire de la réformation, Paris 1833
  • Notices et Mémoires historique, Paris 1843
  • Antonio Perez et Philippe II., Paris 1845
  • Notices historique sur la vie et les travaux de M. Rossi, Paris 1849
  • Histoire de Marie Stuart, Paris 1850, 2 томи.
  • La Rivalité de François Ier et de Charles-Quint, 1875

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Archives de Paris
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  5. ↑ Archives de Paris
  6. ↑ а б www.accademiadellescienze.it
  7. ↑ Академія моральних і політичних наук — 1795.
  8. ↑ а б Французька академія — 1635.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франсуа-Оґюст_Міньє&oldid=39296756