Францішек Сковрон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Францішек Сковрон
Народження 1856(1856)
Смерть 1929(1929)
Поховання Раковицький цвинтар
Країна
(підданство)
Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Flag of Poland (1927–1980).svg Польська Республіка
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль історизм
CMNS: Францішек Сковрон у Вікісховищі

Францішек Ско́врон (пол. Franciszek Skowron, 1856, Ценжковиці — 1929, Відень[1]) — польський архітектор. Працював у Галичині та Буковині в різних напрямках історизму.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Віденську політехніку. Від 1880-х років перебував на службі у австрійському міністерстві внутрішніх справ. Від 1893 року — приват-доцент у Львівській політехніці, викладає історію архітектури.[2] Разом з Юліаном Захаревичем здійснював загальне керівництво будівельними роботами при підготовці до Загальної крайової виставки, що відбувалась 1894 року у Львові. Співпрацював із Буковинським та Східногалицьким управліннями справедливості і спорудив за цей період понад 65 будинків судових установ. Член Політехнічного товариства у Львові у 18801882, 18831885 та 18921894 роках.[3] Головний інженер будівельної виставки 1892 року у Львові. Підсумував свої міркування з приводу будівельної галузі в Галичині через призму виставки у книзі «Nasz przemysł budowlany na wystawie lwowskiej w r. 1892».[4] Член журі конкурсу проектів перебудови Львівського університету (1913)[5]

Споруди
  • Палац мистецтв у стилі неоренесансу для Загальної крайової виставки у Львові. Деталі плану та конструкції опрацювали Григорій Пежанський та Міхал Лужецький, скульптурне оздоблення Юліана Марковського та Антона Попеля.
  • Павільйон архітектури для Крайової виставки у стилі неокласицизму стилізований під грецький храм (спільно з Й. Круліковським). Інтер'єр розписаний Юліаном Крупським та Йосипом Баллою за ескізами Сковрона. Скульптурні прикраси виконані Антоном Попелем і Тадеушем Блотницьким.
  • Павільйон Яна Матейка на Крайовій виставці (Рацлавицька панорама).
  • Палац промисловості Крайової виставки площею бл. 6 тис. м² (спільно із Карлом Боубліком). Був прикладом модної стилізації народних мотивів. У цьому випадку стиль окреслюють як «Гуцульська сецесія».
  • Неоромантичний житловий будинок Шидловських на нинішній площі Маланюка, 7 у Львові. Збудований 1897 року. Фасади прикрашено фресковими декоративними розписами ймовірно Фридерика Ляхнера.[6]
  • Збудував у Станиславові (нині Івано-Франківськ): приміщення окружного суду на вул. Білінського, 15, (19071912); будівлю скарбниці на вулиці 3 травня, 31 (1910).[джерело?]
  • Ряд будинків судових установ. Найвідомішими є «Палаци справедливості» у Львові на вул. Баторія (нині Князя Романа), та у Чернівцях (1904-1906, нині Обласна державна адміністрація)[7].
  • Польський народний дім у Чернівцях на вул. Панській (нині Кобилянської, 36; 1906).
  • Взяв участь у проектуванні будівлі суду і дому «Сокола» в Ряшеві.
  • Ратуша в Ряшеві (1871, скульптури Петра Гарасимовича).[8]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ANNO, Wiener Zeitung, 1930-01-08, Seite 17. anno.onb.ac.at. Процитовано 28 березня 2019. 
  2. Z politechniki // Czasopismo Towarzystwa Technicznego Krakowskiego. — 1893. — № 23. — S. 282; Рудницький А. М. До історії архітектурної освіти в Західній Україні // Записки наукового товариства імені Шевченка. — Т. 227. — (CCXXVII), 1994. — С. 355.
  3. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 95.
  4. Полянська І. Пам'ятні медалі рільничих та промислових виставок Східної Галичини (1875—1938) у колекції Львівського історичного музею // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XII. — Львів: Новий час, 2008. — С. 245.
  5. Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 69.
  6. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 107. — ISBN 978-966-7022-86-0..
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 25 січня 2014. 
  8. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 166. — ISBN 978-83-7543-009-7.

Джерела[ред. | ред. код]