Площа Маланюка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
площа Маланюка
Львів
Вигляд на площу Маланюка з вулиці Тихої
Вигляд на площу Маланюка з вулиці Тихої
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Євгена Маланюка
Колишні назви
пл. Хоронщизни, пл. Домбровського В., Бурґпляц, пл. Домбровського В., пл. Домбровського Я.
польського періоду (польською) plac Chorążczyzny, plac Dąbrowskiego W.
радянського періоду (українською) пл. Домбровського В., пл. Домбровського Я.
радянського періоду (російською) пл. Домбровского В., пл. Домбровского Я.
Загальні відомості
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Покриття асфальт, бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 7[2]
Державні установи Прокуратура Галицького району м. Львова
Медичні заклади стоматологічна клініка Ухача Р. Т.
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм, віденська сецесія[3]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Площа Маланюка у Вікісховищі

Пло́ща Маланюка́ — площа у Львові, в центральній частині міста, неподалік від проспекту Шевченка. Розташована між вулицями Чайковського та Миколи Вороного.

Площа має форму неправильного ромба (зі сторонами завдовжки понад 50 м), витягнутого з півдня на північ (від вулиці Чайковського до вулиці Вороного). Зі сходу до площі прилучається вулиця Тиха.

Назва[ред. | ред. код]

  • 18281892 роки — площа Хоронщизни[4].
  • 18921941 роки — площа Домбровського В., на честь львівського ремісника-лакувальника, президента міста Львова[5], Почесного громадянина Львова Вацлава Домбровського[4].
  • листопад 1941 — липень 1944 роки — Бурґпляц[6].
  • липень 1944 — 1950 роки — площа Домбровського В., повернена передвоєнна назва[7].
  • 19501993 роки — площа Домбровського Я., на честь польського політика, військового діяча, головнокомандувача збройних сил Паризької Комуни Ярослава Домбровського[7].
  • сучасна назва від 1993 року, на честь українського письменника, поета, публіциста Євгена Маланюка[8][9].

Забудова[ред. | ред. код]

У забудові площі присутні класицизм, віденська сецесія[3].

  • № 1: салон краси «Перлина».
  • № 2: власна кам'яниця Вацлава Домбровського, споруджена у другій половині ХІХ століття. 1892 року на його честь названа ця площа[10]. Нині на першому поверсі будинку міститься стоматологічна клініка Ухача Р. Т.
  • № 3: у міжвоєнний період тут містилися міський відділ здоров’я[11] та лазня Духенського[3]. Упродовж січня 1940 — березня 1951 року, з перервою на час німецької окупації міста, в будинку працювала одна з чотирьох дільниць народного суду Сталінського району міста Львова. Після утворення 5 квітня 1951 року з частини території Залізничного, Сталінського та Червоноармійського району — Ленінський район міста Львова, в будинку запрацювала одна з п'яти дільниць народного суду Ленінського району міста Львова. 30 червня 1960 року скасовано поділ народних судів на дільниці та введено єдину назву — народний суд Ленінського району міста Львова. 1991 року перейменований на Галицький районний суд міста Львова[12], а у будівлі відділу суду, що на площі Маланюка, 3, відтоді міститься прокуратура Галицького району міста Львова. У 1950-х роках тут також діяли плодоовочевий комбінат та міський відділ здоров’я[3].
  • № 4: на початку ХХ століття в будинку працювала лазня[13]. Нині тут міститься салон краси і школа перукарського мистецтва Степана Ченя.
  • № 6: до 2005 року історики вважали, що у цьому двоповерховому будинку на початку ХХ століття мешкав історик, професор Львівського університету Михайло Грушевський. Навіть планувалося встановити там пам’ятну таблицю. Факт проживання Грушевських за цією адресою не підтвердився. У 19001902 роках родина Грушевських мешкала у власній віллі на вулиці Понінського, 6 (нині — вулиця Франка, 154)[10]. Нині в будинку містяться офіси різних організацій, зокрема, офіс Львівської обласної організації «Союз Чорнобиль України».
  • № 7: триповерхова кам'яниця, споруджена 1897 року у неоромантичному стилі. У радянський час — звичайний житловий будинок. 2013 року у кам'яниці відкрився бутік-готель «Шопен», розрахований на сімнадцять номерів[14]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 718-м[2].
  • № 8: до 1939 року тут містилася нотаріальна контора доктора права Ефроїма Стіха[15].

Посередині площі розташований сквер, де у XIX столітті існувала криниця. У 1933—1941 роках криниця була доповнена скульптурним фонтаном. У січні 1980 року на місці фонтану встановлений та відкритий пам'ятник радянському письменнику Степанові Тудору (скульптор — Дмитро Крвавич, архітектор — Мирон Вендзилович). Демонтований 7 вересня 2016 року[16]. Після закінчення реконструкції площі у 2018 році, тут запрацював питний фонтан-бювет. Фонтан сконструйований таким чином, щоб з нього могли пити і люди, і домашні улюбленці[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: Львів-5. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 8 вересня 2020. 
  2. а б Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 8 вересня 2020. 
  3. а б в г 1243 вулиці Львова, 2009, с. 112
  4. а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 101
  5. Przewodnik po Lwowie i okolicy... — S. 30.
  6. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 100
  7. а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 80
  8. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 37
  9. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 78
  10. а б І. Мельник (29 вересня 2016). Михайло Грушевський і Львів. zbruc.eu. Збруч. Процитовано 10 вересня 2020. 
  11. Kronika // Chwila. — № 1361. — 26 wrzesnia 1927. — S. 10. (пол.)
  12. Історична довідка про Галицький районний суд м. Львова. court.gov.ua. Судова влада України. Процитовано 10 вересня 2020. 
  13. Przewodnik po Lwowie i okolicy... — S. XX.
  14. Офіційна сторінка готелю «Шопен». chopinhotel.com.ua. Процитовано 9 вересня 2020. 
  15. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — S. 27. (пол.)
  16. У Львові демонтовано пам'ятник радянському письменнику Тудору. ua.112.ua. Процитовано 4 лютого 2017. 
  17. Як виглядає площа Маланюка після реконструкції, — фото, відео. 032.ua. 20 травня 2018. Процитовано 8 вересня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]