Франц Лахнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Лахнер
нім. Franz Lachner
Зображення
Основна інформація
Дата народження 2 квітня 1803(1803-04-02)
Місце народження Райн, Королівство Баварія
Дата смерті 20 січня 1890(1890-01-20) (86 років)
Місце смерті Мюнхен
Роки активності 1822—1874
Країна Німеччина Німеччина
Професія композитор, диригент, педагог
Колективи Баварська державна опера
Нагороди
Файли у Вікісховищі?

Франц Пауль Лахнер (нім. Franz Paul Lachner, 2 квітня 180320 січня 1890) — німецький композитор і капельмейстер.

Біографія[ред. | ред. код]

З 7-річного віку навчався музиці у свого батька, церковного органіста; у 1810—1816 роках навчався в гімназіях Нойбурга і Мюнхена. З 1822 року працював учителем музики в Мюнхені. В 1823-1827 роках служив органістом протестантської церкви у Відні. З 1827 року — віце-капельмейстер, з 1829-го — перший капельмейстер віденського Кернтнертор-театру. Живучи у Відні, товаришував з Ф. Шубертом, зустрічався з Бетховеном, Зехтером.[1]. У 1834—1836 роках — придворний капельмейстер в Мангаймі.

З 1836 року жив у Мюнхені. У 1836—1867 роках - головний диригент Баварської опери; диригував також концертами в Академії музики і придворній капелі.

Очолював музичні фестивалі в Мюнхені (1855, 1863), Зальцбурзі (1855), Ахені (1861-1870). У 1868 році пішов у відставку.

Серед його учнів — композитори Лео Грілль, Іржі Геролд, Йозеф Райнбергер, Франц Вюлнер і багато інших.

Роботи[ред. | ред. код]

Бюст Лахнера на Старому Південному кладовищі у Мюнхені.

Франц Лахнер є автором більш ніж 200 творів. В оркестрових творах він виявив себе майстром контрапункту. У симфонічній та камерній музиці вважається послідовником Баха, Генделя, Шуберта.[2][3]. Один із засновників жанру оркестрової сюїти[4].

У 1854 році поклав на музику розмовні діалоги в опері Луїджі Керубіні «Медея», що додало їй більшої єдності та сили.[5].

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Опери

  • «Порука» (Die Bürgschaft; 1828, Будапешт)
  • «Алідіа» (Alidia; 1839, Мюнхен)
  • «Катаріна Корнаро» (Catarina Cornaro; 1841, Мюнхен)
  • «Бенвенуто Челліні» (Benvenuto Cellini; 1849, Мюнхен)

Для хору

  • дві ораторії
  • реквієм
  • меси

Симфонічна музика

  • сім симфоній (1828, 1833, 1834, 1834, 1837, 1839, 1851)
  • «Sinfonia passionata» (1835)
  • вісім сюїт (1861, 1862, 1864, 1865, 1868, 1871, 1881, 1874)
  • увертюри

Камерна музика

  • сім струнних квартетів (1843, 1843, 1843, 1849, 1849, 1850, ?)
Для органа
  • сонати
  • фуги
Для фортепіано
  • п'єси
  • сонати (у тому числі для фортепіано в 4 руки)
  • скерцо

Концерти

  • два — для арфи з оркестром (1828, 1833)
  • для флейти з оркестром (1832).

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • Орден Максиміліана «За досягнення в науці і мистецтві» (1853)
  • почесний доктор філософії Мюнхенського університету (1863)
  • почесний громадянин Мюнхена

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лахнер Франц. Электронная библиотека «Люди и Книги». Процитовано 2014-02-12. 
  2. Яковлев М. М.
  3. Музыка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907.(рос.)
  4. {{{2}}} / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
  5. Маркези Г. Опера Керубини «Медея». Belcanto.ru. Процитовано 2014-02-12.