Фредерік Бартольді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фредерік Бартольді
Frédéric Auguste Bartholdi
Bartholdi's Statue of Liberty.png
Фредерік Бартольді в майстерні, фото.
Ім'я при народженні Frédéric Auguste Bartholdi
Дата народження 2 квітня 1834(1834-04-02)
Місце народження Кольмар
Дата смерті 4 жовтня 1904(1904-10-04) (70 років)
Місце смерті Париж
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Навчання Національна школа красних мистецтв, Париж.
Напрямок академізм
Роки творчості 1864—1903
Твори фонтани, міські монументи (Верцингеториксу, художнику Шонгауеру, генералу Раппу тощо)
Премії

Орден Почесного легіону

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Фредерік Бартольді (фр. Frédéric Auguste Bartholdi, * 2 квітня 1834, Кольмар — † 4 жовтня 1904, Париж) — французький скульптор 19 століття, гучна слава якого значно перевищувала його талант. Автор скульптури «Свободи» в гавані міста Нью-Йорк.

Феномен слави. Роден і Бартольді[ред.ред. код]

Феномен прижиттєвої чи посмертної слави дивує вже не перше століття. І часто ці слави зовсім не збігаються.

Мало кому відомий Сезанн при житті вважався лише наближеним до імпресіоністів художником, що виїхав у далеку провінцію, де і помер. Ван Гог малював сотні картин, а при житті продали лише одну його картину, та й то художниці, яка зрозуміла, що саме вона купує. При цьому Ван Гог не мав визнання при житті і малював картини для окраси простих осель середнього класу чи бідних. Після смерті отримав шалену славу і визнання у світі. А картини, призначені для окраси простих осель, тепер коштують мільйони і ними можуть володіти лише мільйонери чи супермузеї.

Statue of Liberty, NY.jpg

Слава спокійного, пересічного скульптора академічного напрямку Бартольді при житті мала шалену силу. І він отримав усі значні замови на монументи в різних країнах світу. Хоча не відкривав а ні нових шляхів в мистецтві, а ні сказав нового слова ні в техніці, ні в образній побудові монументів. Роден зробить лише один монумент в далекому провінційному, нікому не відомому місті Кале. Монумент мало кому відомим мешканцям маленького міста уславить і митця, і місто, і породить низку схожих пам'ятників, бо був новим словом в скульптурі. Хоча не стояв в гавані мегаполісу і не дряпав очі мільйонам глядачів.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Кольмар. Італійське прізвище Бартольді не дивина у Франції, куди перебралося багато італійців. Предки художника Сезанна — теж італійці, що оселилися у Франції, покинувши італійське місто Чозена.

Після смерті батька, родина оселилась в Парижі. Юнак навчався в Національній школі красних мистецтв, де опановував і архітектуру, і живопис. Художню кар'єру Фредерік почав як архітектор в рідному місті Кольмар, де мати мала велику оселю. Першим скульптурним монументом Бартольді став пам'ятник генералу Раппу в тому ж Кольмарі.

Під час франко-пруської війни скульптор з італійським походженням Бартольді служив ад'ютантом у Гарібальді, національного героя Італії. Вимоги світового мореплавства спонукали побудову нових, штучних каналів(наприклад, Панамського). Другим став Суецький. Для окраси каналу Бартольді і створив алегоричну скульптуру « Свободи, що несе світло людству». Але арабський лідер Ісмаіл-паша відмовився від монумента неарабського за змістом і формою.

Багато років забрав допрацьований монумент «Свободи» і його побудова в Нью-йорку, що Франція подарувала тепер Сполученим Штатам. В 1882 р. скульптор отримав Орден Почесного легіону. 4 жовтня 1904 року Бартольді помер в Парижі від туберкульозу. Його могила на цвинтарі Монпарнас.

Морока зі статуєю Свободи[ред.ред. код]

Скульптуру Свободи роботи Фредеріка Бартольді не бажали приймати не тільки у арабському Єгипті, а й в Сполучених Штатах. Навіть сама ідея монумента первісно не мала в країні популярності. Тому уряд США первісно відмовився фінансувати цей проект. Фігура почала іржавіти в Парижі.

В справу популяризації проекту і самої скульптури втрутився володар газет Джозеф Пулітцер, німецькомовний емігрант із Австро-Угорщини. Він розгорнув тривалу кампанію критики уряду (хоча не бачив скульптуру, художні якості котрої були невисокі). Критикував також багатіїв-меценатів, що не давали на її монтаж грошей, критикував пересічних громадян — за байдужість до ідеї. Скандальна критика і наполегливість Пулітцера спрацювали. Фонд створення монументу Свододи почав отримувати грошові суми і згодом грошей вистачило на закінчення монтажу. Уряд пішов на урочистості з приводу закінчення робіт, аби не втрачати популярність у виборців. Скульптуру урочисто відкрив 28 жовтня 1886 року тодішній президент Сполучених Штатів Гровер Клівленд.

Перелік головних творів[ред.ред. код]

Бельфорський лев.
  • Монумент генералу Раппу, Кольмар, Франція.
  • Чотири янголи, церква в місті Бостон, 1874 р.
  • Статуя генерала Лафаєта, Нью-Йорк, 1876 р.
  • Жіночі фігури для фонтану, місто Вашінгтон, 1878 р.
  • Бельфорський лев, Бельфор, Франція, 1880 р.
  • Художник Мартин Шонгауер, скульптура, Кольмар.
  • Скульптура Дідро, площа Дідро, Париж, 1884 р.
  • Фонтан Бартольді, місто Ліон, Франція, 1892 р.
  • монумент «Подяка Швейцарії, що захищала Страсбург», місто Базель, Швейцарія, 1895 р.
  • Кінний монумент Верцингеториксу, вождю франків, що програв війну римлянам, Клермон-Ферран, Франція, 1903 р.

Галерея скульптур[ред.ред. код]

Музей Ф.Бартольді в Кольмарі[ред.ред. код]

До 21 століття дійшла багата оселя родини Бартольді, що належала матері скульптора в місті Кольмар. З 1922 року в приміщені утворено музей скульптора Бартольді.

Музей Бартольді, місто Кольмар.

Посиланння[ред.ред. код]