Фредерік Бартольді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фредерік Бартольді
Frédéric Auguste Bartholdi
Bartholdi's Statue of Liberty.png
Фредерік Бартольді в майстерні, фото.
При народженні Frédéric Auguste Bartholdi
Народження 2 серпня 1834(1834-08-02)
Кольмар
Смерть 4 жовтня 1904(1904-10-04) (70 років)
  Париж
  • туберкульоз
  • Поховання цвинтар Монпарнас
    Національність француз
    Громадянство Франція Франція
    Навчання Національна школа красних мистецтв, Париж.
    Діяльність скульптор[d], архітектор
    Напрямок академізм
    Роки творчості 1864—1903
    Твори фонтани, міські монументи (Верцингеториксу, художнику Шонгауеру, генералу Раппу тощо)
    Нагороди
    Командор ордена Почесного легіону
    Премії Орден Почесного легіону

    Фредерік Бартольді у Вікісховищі?

    Фредерік Бартольді (фр. Frédéric Auguste Bartholdi, * 2 серпня 1834, Кольмар — † 4 жовтня 1904, Париж) — французький скульптор 19 століття, гучна слава якого значно перевищувала його талант. Автор скульптури «Свободи» в гавані міста Нью-Йорк.

    Феномен слави. Роден і Бартольді[ред. | ред. код]

    Феномен прижиттєвої чи посмертної слави дивує вже не перше століття. І часто ці слави зовсім не збігаються.

    Мало кому відомий Сезанн при житті вважався лише наближеним до імпресіоністів художником, що виїхав у далеку провінцію, де і помер. Ван Гог малював сотні картин, а при житті продали лише одну його картину, та й то художниці, яка зрозуміла, що саме вона купує. При цьому Ван Гог не мав визнання при житті і малював картини для окраси простих осель середнього класу чи бідних. Після смерті отримав шалену славу і визнання у світі. А картини, призначені для окраси простих осель, тепер коштують мільйони і ними можуть володіти лише мільйонери чи супермузеї.

    Statue of Liberty, NY.jpg

    Слава спокійного, пересічного скульптора академічного напрямку Бартольді при житті мала шалену силу. І він отримав усі значні замови на монументи в різних країнах світу. Хоча не відкривав а ні нових шляхів в мистецтві, а ні сказав нового слова ні в техніці, ні в образній побудові монументів. Роден зробить лише один монумент в далекому провінційному, нікому не відомому місті Кале. Монумент мало кому відомим мешканцям маленького міста уславить і митця, і місто, і породить низку схожих пам'ятників, бо був новим словом в скульптурі. Хоча не стояв в гавані мегаполісу і не дряпав очі мільйонам глядачів.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народився в місті Кольмар. Італійське прізвище Бартольді не дивина у Франції, куди перебралося багато італійців. Предки художника Сезанна — теж італійці, що оселилися у Франції, покинувши італійське місто Чозена.

    Після смерті батька, родина оселилась в Парижі. Юнак навчався в Національній школі красних мистецтв, де опановував і архітектуру, і живопис. Художню кар'єру Фредерік почав як архітектор в рідному місті Кольмар, де мати мала велику оселю. Першим скульптурним монументом Бартольді став пам'ятник генералу Раппу в тому ж Кольмарі.

    Під час франко-пруської війни скульптор з італійським походженням Бартольді служив ад'ютантом у Гарібальді, національного героя Італії. Вимоги світового мореплавства спонукали побудову нових, штучних каналів(наприклад, Панамського). Другим став Суецький. Для окраси каналу Бартольді і створив алегоричну скульптуру « Свободи, що несе світло людству». Але арабський лідер Ісмаіл-паша відмовився від монумента неарабського за змістом і формою.

    Багато років забрав допрацьований монумент «Свободи» і його побудова в Нью-йорку, що Франція подарувала тепер Сполученим Штатам. В 1882 р. скульптор отримав Орден Почесного легіону. 4 жовтня 1904 року Бартольді помер в Парижі від туберкульозу. Його могила на цвинтарі Монпарнас.

    Морока зі статуєю Свободи[ред. | ред. код]

    Скульптуру Свободи роботи Фредеріка Бартольді не бажали приймати не тільки у арабському Єгипті, а й в Сполучених Штатах. Навіть сама ідея монумента первісно не мала в країні популярності. Тому уряд США первісно відмовився фінансувати цей проект. Фігура почала іржавіти в Парижі.

    В справу популяризації проекту і самої скульптури втрутився володар газет Джозеф Пулітцер, німецькомовний емігрант із Австро-Угорщини. Він розгорнув тривалу кампанію критики уряду (хоча не бачив скульптуру, художні якості котрої були невисокі). Критикував також багатіїв-меценатів, що не давали на її монтаж грошей, критикував пересічних громадян — за байдужість до ідеї. Скандальна критика і наполегливість Пулітцера спрацювали. Фонд створення монументу Свободи почав отримувати грошові суми і згодом грошей вистачило на закінчення монтажу. Уряд пішов на урочистості з приводу закінчення робіт, аби не втрачати популярність у виборців. Скульптуру урочисто відкрив 28 жовтня 1886 року тодішній президент Сполучених Штатів Гровер Клівленд.

    Перелік головних творів[ред. | ред. код]

    Бельфорський лев.
    • Монумент генералу Раппу, Кольмар, Франція.
    • Чотири янголи, церква в місті Бостон, 1874 р.
    • Статуя генерала Лафаєта, Нью-Йорк, 1876 р.
    • Жіночі фігури для фонтану, місто Вашінгтон, 1878 р.
    • Бельфорський лев, Бельфор, Франція, 1880 р.
    • Художник Мартин Шонгауер, скульптура, Кольмар.
    • Скульптура Дідро, площа Дідро, Париж, 1884 р.
    • Фонтан Бартольді, місто Ліон, Франція, 1892 р.
    • монумент «Подяка Швейцарії, що захищала Страсбург», місто Базель, Швейцарія, 1895 р.
    • Кінний монумент Верцингеториксу, вождю франків, що програв війну римлянам, Клермон-Ферран, Франція, 1903 р.

    Галерея скульптур[ред. | ред. код]

    Музей Ф.Бартольді в Кольмарі[ред. | ред. код]

    До 21 століття дійшла багата оселя родини Бартольді, що належала матері скульптора в місті Кольмар. З 1922 року в приміщені утворено музей скульптора Бартольді.

    Музей Бартольді, місто Кольмар.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посиланння[ред. | ред. код]