Френк Маршалл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Френк Джеймс Маршалл
Frank Marshall (chess player).jpg
До 1904
Народився 10 серпня 1877(1877-08-10)
Нью-Йорк, Flag of the United States.svg США
Помер 9 листопада 1944(1944-11-09) (67 років)
там само
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність шахіст
Відомий Шахіст
Титул Гросмейстер

Френк Джеймс Маршалл (англ. Frank James Marshall, 10 серпня 1877(18770810), Нью-Йорк, США9 листопада 1944, там само) — американський шахіст, один з найсильніших у світі на початку XX століття та найсильніший у США після смерті Гаррі Пільсбері. Шаховий теоретик.

Біографія[ред. | ред. код]

Грати в шахи почав у Канаді, де 1894 року став чемпіоном Монреальського шахового клубу. Після повернення до США завоював звання чемпіона Бруклінського шахового клубу (1899). Переміг в одноколовому турнірі на шаховому конгресі в Лондон (1899). 1900 року в Парижі поділив 3 — 4-е місця з Ґезою Мароці, а також завдав єдиної поразки переможцю турніру Емануїлу Ласкеру. 1903 року у Відні (гамбітний турнір) зайняв 2-е місце. 1904 на турнірі в Монте-Карло зайняв 3-є місце, а в Кембридж-Спрінгсі став переможцем (найвищий спортивний успіх), випередивши на 2 очки Ласкера та Яновського. За перемогу на змаганнях американських майстрів (Сент-Луїс, 1904) отримав звання чемпіона США, від якого, однак, відмовився, оскільки у змаганні не брав участь Гаррі Пілсбері.

Найкращі результати на інших змаганнях: Схевенінген (1905) — 1-е; Бармен (нині у складі Вупперталя, 1905) — 3-є; Нюрнберг (1906) — 1-е; Остенде (1907) — 3 — 4-е; Париж (1907) — 1 — 2-е; Дюссельдорф (1908) — 1-е; Лодзь (1908, матч-турнір) — 2-е; Нью-Йорк (1911) — 1-е; П'єштяни (1912) — 3-е; Будапешт (теоретичний турнір, 1912) — 1 — 2-е; Гавана (1913) — 1-е (попереду X. Р. Капабланки та Д. Яновського); Нью-Йорк (1913) — 1-е і двічі — 2-е; Петербург (1914) — 5-е; Нью-Йорк (1915, 1918 і 1924) — 2-е, 3-є і 4-е; Москва (1925) — 4-е; Чикаго (1926) — 1-е; Лондон (1927) — 3-є; Будапешт (1928) — 2-е; Гастінгс (1928/1929) — 1 — 3-є місця. Загалом на рахунку Маршалла понад 60 турнірів.

Виграв 15 матчів з 23 зіграних (1 матч закінчив унічию). Проте в матчі на першість світу (1907) його розгромив Ем. Ласкер (+0-8 =7); значних поразок зазнав також у матчах проти 3. Тарраша (1905; +1-8 =8) і Х. Р. Капабланки (1909; +1-8 =14). Його суперниками в інших матчах були: Давид Яновський (1899; +1-3 =0; 1905, +8-5 =4; 1908, +2-5 =3; 1912, +6-2 =2; 1916, +4-1 =3); Ріхард Тейхман (1902; +2-0 =3); Акіба Рубінштейн (1908; +3-4 =1); Жак Мізес (1908; +5-4 =1); Олдржих Дурас (1913; +3-1 =1). 1909 року, перемігши в матчі Джексона Шовальтера (+7-2 =3), став чемпіоном США. 1936 року, бувши непереможеним, відмовився від цього звання, висловивши побажання, щоб надалі його розігрували в турнірах. Учасник низки всесвітніх олімпіад.

Через оригінальний стиль гри Маршалла Мілан Відмар назвав його «Дон Кіхотом шахів», а Ксавери Тартаковер — «жонглером комбінацій». Партії Маршалла повні несподіваних задумів, комбінацій, непомітних пасток. Ефектні комбінації принесли йому багато призів «за красу». «Найкрасивішим ходом» Маршалл назвав свій 23-й хід в партії проти Степана Левитського (білі, Бреслау, 1912) :

abcdefgh
8
Chessboard480.svg
f8 чорна тура
g8 чорний король
a7 чорний пішак
b7 чорний пішак
g7 чорний пішак
h7 чорний пішак
e6 чорний пішак
f6 чорна тура
e5 біла тура
h5 білий ферзь
d4 чорний кінь
c3 чорний ферзь
h3 білий слон
a2 білий пішак
c2 білий пішак
f2 білий пішак
g2 білий пішак
h2 білий пішак
f1 біла тура
g1 білий король
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Позиція після 21-о ходу білих



21.... Лh6 22.Фg5 Л:h3 23.Лс5 Фg3, 0: 1.

Насичена комбінаційними ідеями заключна частина його партії проти Д. Яновського (білі), Біарріц, 1912[1].

Ризикована гра, прагнення здобути ініціативу, атаку, незалежно від наявності позиційних передумов, були чинниками низки матчевих і турнірних невдач Маршалла; «Я дотримуюсь старого погляду, що напад — це найкращий захист. Однак мені завжди доводилося дуже важко проти великих майстрів захисту. Часом від них мені було непереливки, — але дотепер я віддаю перевагу своєму власному стилю гри» (Маршалл).

Оригінальні ідеї Маршалла знайшли відбиття в дебютних варіантах (названі на його честь варіант у ферзевому гамбіті, а також у французькому захисті); найцікавішою є контратака Маршалла (див. Іспанська партія), яку він вперше застосував проти Х. Р. Капабланки (Нью-Йорк, 1918).

Маршалл відіграв значну роль у розвитку шахів у США. 1915 року організував шаховий клуб — «Маршалл чесс клаб» і до кінця життя залишався його керівником. Був шаховим професіоналом, і його ставлення до шахів найкраще виражають його власні слова: «Все моє життя присвячене шахам. Я грав у них понад півстоліття... та сьогодні я так само закоханий у шахи, як був закоханий всі ці роки».

Література[ред. | ред. код]

  • Шахматы : энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 232–233. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.
  • Романов И. Жонглёр комбинации // 64 — Шахматное обозрение. — 1982. — № 7. — С. 20—22.
  • Шахматный словарь / гл. ред. Л. Я. Абрамов; сост. Г. М. Гейлер. — М.: Физкультура и спорт, 1964. — С. 281—283. — 120 000 экз.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]