Нік Гайдфельд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хайдфельд Нік)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нік Гайдфельд
ГромадянствоНімеччина Німеччина
Народився10 травня 1977(1977-05-10) (47 років)
Менхенґладбах, Північний Рейн-Вестфалія
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
ДебютГран-прі Австралії 2000
Остання гонкаГран-прі Угорщини 2011
Сезони20002011
КомандиПрост, Заубер, Джордан, Вільямс, Заубер-БМВ, Рено
Гран-прі (старти)186 (183)
Найкраще місце 5 (2007)
Перемоги0
Подіуми13
Найкращий фініш 2-й (вісім разів)
Поули1
Найшвидші кола2
Очки259

Нік Га́йдфельд (нім. Nick Heidfeld; *10 травня 1977, Менхенгладбах, Німеччина) — німецький автогонщик.

Незважаючи на регулярні підйоми на подіум у сезоні 2005 року за команду «Вільямс» і сезонах 2007-2008 років за команду «БМВ Заубер», Гайдфельд жодного разу не вигравав перегони після дебюту в «Формулі-1» у 2000 році. На рахунку гонщика три рекорди: Гайдфельд єдиний пілот, який набрав найбільше очок, так і не здобувши перемоги в жодному Гран-прі, пілот утримує рекорд за кількістю подіумів без перемог у Гран-прі (13)[1] і також він має найбільше фінішів на другій позиції без перемог (8).

У сезоні «Формули-1» 2011 року Гайдфельд виступав за команду «Рено» як заміна травмованого Роберта Кубіци, його колишнього напарника по команді в «БМВ Заубер».[2] Після Гран-прі Угорщини 2011 року Гайдфельда замінив Бруно Сенна.[3]

Юність

[ред. | ред. код]

Гайдфельд народився в Менхенгладбасі, Західна Німеччина 10 травня 1977 року і почав їздити на картах у віці 11 років у 1988 році. 1994 року переходить до німецької серії «Формули-Форд», де привертає на себе увагу, здобуттям перемог у 8 з 9 гонок сезону і отриманням титулу переможця того сезону. 1995 року перемагає в чемпіонаті німецької міжнародної «Формули-Форд 1800» і приходить другим на «кубку Зетек». Такі результати приводять Гайдфельда до німецької «Формули-3», де в 1996 році він займає третє місце в загальному заліку пілотів чемпіонату, після здобуття трьох перемог у гонках. Під час Гран-прі Макао гонщиком зацікавився його співвітчизник Норберт Хауг, який пізніше підписав з Гайдфельдом контракт.

Юнацька кар'єра

[ред. | ред. код]

У наступному році Гайдфельд виграв німецький чемпіонат «Формули-3», виступаючи за команду «Bertram Schäfer Racing» за підтримки «McLaren/West». У 1998 році він виграв три гонки і посів друге місце в міжнародному чемпіонаті «Формули-3000» у складі команди «West Competition». На заключній гонці сезону гонщика оштрафували втратою позицій, перемістивши його з поул-позиції в кінець стартової решітки, після того як стало відомо, що команда використала невідповідне паливо.[4] Гайдфельд фінішував дев'ятим без очок, поступившись першим місцем у чемпіонаті Хуану Пабло Монтойї. Протягом сезону, він також був офіційним тест-пілотом команди «Формули-1» «Макларен-Мерседес». 1999 року Гайдфельд здобуває перемогу в міжнародному чемпіонаті «Формули-3000». У цьому ж році гонщик ставить рекорд на Гудвудському фестивалі швидкості, який і досі не був перевершений.[5] Також Гайдфельд виступав за команду «Мерседес» на 24 годинах Ле-Мана в 1999 році.[6]

Кар'єра в Формулі-1

[ред. | ред. код]

Повна таблиця результатів

[ред. | ред. код]
Рік Команда Шасі Двигун 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 Місце
в чемпіонаті
Очки
в чемпіонаті
2000 Gauloises Prost Grand Prix Peugeot Prost AP03 Peugeot A20 3.0 V10 AUS
9
BRA
Схід
SMR
Схід
GBR
Схід
ESP
16
EUR
ДСК
НС
MON
8
CAN
Схід
FRA
12
AUT
Схід
GER
12
HUN
Схід
BEL
Схід
ITA
Схід
USA
9
JPN
Схід
MAL
Схід
- 0
2001 Sauber Petronas Sauber C20 Petronas 01A 3.0 V10 AUS
4
MAL
Схід
BRA
3
SMR
7
ESP
6
AUT
9
MON
Схід
CAN
Схід
EUR
Схід
FRA
6
GBR
6
GER
Схід
HUN
6
BEL
Схід
ITA
11
USA
6
JPN
9
8 12
2002 Sauber Petronas Sauber C21 Petronas 02A 3.0 V10 AUS
Схід
MAL
5
BRA
Схід
SMR
10
ESP
4
AUT
Схід
MON
8
CAN
12
EUR
7
GBR
6
FRA
7
GER
6
HUN
9
BEL
10
ITA
10
USA
9
JPN
7
10 7
2003 Sauber Petronas Sauber C22 Petronas 03A 3.0 V10 AUS
Схід
MAL
8
BRA
Схід
SMR
10
ESP
10
AUT
Схід
MON
11
CAN
Схід
EUR
8
FRA
13
GBR
17
GER
10
HUN
9
ITA
9
USA
5
JPN
9
14 6
2004 Benson & Hedges Jordan Grand Prix Ford Jordan EJ14 Ford RS2 3.0 V10 AUS
Схід
MAL
Схід
BHR
15
SMR
Схід
ESP
Схід
MON
7
EUR
10
CAN
8
USA
Схід
FRA
16
GBR
15
GER
Схід
HUN
12
BEL
11
ITA
14
CHN
13
JPN
13
BRA
Схід
18 3
2005 BMW WilliamsF1 Team Williams FW27 BMW P84/5 3.0 V10 AUS
Схід
MAL
3
BHR
Схід
SMR
6
ESP
10
MON
2
EUR
2
CAN
Схід
USA
DNS
FRA
14
GBR
12
GER
11
HUN
6
TUR
Схід
ITA
BEL
BRA
JPN
CHN
11 28
2006 BMW Sauber F1 Team BMW Sauber F1.06 BMW P86 2.4 V8 BHR
12
MAL
Схід
AUS
4
SMR
13
EUR
10
ESP
8
MON
7
GBR
7
CAN
7
USA
Схід
FRA
8
GER
Схід
HUN
3
TUR
14
ITA
8
CHN
7
JPN
8
BRA
Схід
9 23
2007 BMW Sauber F1 Team BMW Sauber F1.07 BMW P86/7 2.4 V8 AUS
4
MAL
4
BHR
4
ESP
Схід
MON
6
CAN
2
USA
Схід
FRA
5
GBR
6
EUR
6
HUN
3
TUR
4
ITA
4
BEL
5
JPN
14
CHN
7
BRA
6
5 61
2008 BMW Sauber F1 Team BMW Sauber F1.08 BMW P86/8 2.4 V8 AUS
2
MAL
6
BHR
4
ESP
9
TUR
5
MON
14
CAN
2
FRA
13
GBR
2
GER
4
HUN
10
EUR
9
BEL
2
ITA
5
SIN
6
JPN
9
CHN
5
BRA
10
6 60
2009 BMW Sauber F1 Team BMW Sauber F1.09 BMW P86/9 2.4 V8 AUS
10
MAL
2
CHN
12
BHR
19
ESP
7
MON
11
TUR
11
GBR
15
GER
10
HUN
11
EUR
11
BEL
5
ITA
7
SIN
Схід
JPN
6
BRA
Схід
ABU
5
13 19
2010 BMW Sauber F1 Team Sauber C29 Ferrari 056 2.4 V8 BHR
AUS
MAL
CHN
ESP
MON
TUR
CAN
EUR
GBR
GER
HUN
BEL
ITA
SIN
Схід
JPN
8
KOR
9
BRA
17
ABU
11
18 6
2011 Lotus Renault GP Renault R31 Renault RS27 2.4 V8 AUS
12
MAL
3
CHN
12
TUR
7
ESP
8
MON
8
CAN
Схід
EUR
10
GBR
8
GER
Схід
HUN
Схід
BEL
ITA
SIN
JPN
KOR
IND
ABU
BRA
8 34

* Сезон триває.

Зараховано половину очок через те, що перегони склали менше 75% запланованої дистанції.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Collantine, Keith (11 квітня 2011). Heidfeld sets record for most podiums without a win. F1 Fanatic. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 11 квітня 2011.
  2. Renault confirm Heidfeld as Kubica stand-in. Formula One. 16 лютого 2011. Процитовано 16 лютого 2011.
  3. Bruno Senna to drive for Renault in Hungary Practice. BBC Sport. BBC. 24 липня 2011. Процитовано 24 липня 2011.
  4. Henry, Alan (ed.) (1998) Autocourse 1998–1999 Room at the top – F3000 review p.248 Hazleton publishing ISBN 1-874557-43-8
  5. A Feast for the Automotive Senses. forix.com. 31 July 1999. Процитовано 5 серпня 2007.
  6. Mercedes-Benz CLR for Le Mans Presented. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 24 лютого 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]