Вільгельм Гозенфельд

Вільгельм Адальберт Гозенфельд
Wilhelm Adalbert Hosenfeld
Ім'я при народженні	нім. Wilhelm Adalbert Hosenfeld
Народження	2 травня 1895(1895-05-02) Маккензел, Фульда, Німецька імперія
Смерть	13 серпня 1952(1952-08-13) (57 років) Сталінград, РРФСР, СРСР
Країна	Веймарська республіка  Німецька імперія  Третій Рейх
Приналежність	Німецька імперія  Третій Рейх
Роки служби	1914–1917,1939-1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член	СА
Звання	Гауптман
Війни / битви	Перша світова війна Друга світова війна
Нагороди	Залізний хрест 2-го класу За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест) Спортивний знак СА
hosenfeld.dk

Вільгельм Адальберт «Вільм» Гозенфельд (нім. Wilhelm Adalbert Hosenfeld; 2 травня 1895 — 13 серпня 1952) — німецький офіцер, який до кінця війни дослужився до рангу гауптмана (капітана). Під час війни допоміг кільком полякам, серед яких були євреї, у окупованій Рейхом Польщі. Найбільш відомий своєю допомогою польсько-єврейському піаністу та композитору Владиславу Шпільману, який переховувся у руїнах Варшави під час останніх місяців 1944 року.

Життя

Вільгельм народився в сім'ї побожного та консервативного католицького вчителя. Великий вплив на нього мали Католицька Акція та соціальна церковна робота, прусська покора та німецький патріотизм, пацифізм, якого притримувалась його дружина Анна-Марі. Під час Першої світової служив у німецьких військах; був поранений у 1917 році.

Вільгельм Гозенфельд був призваний у вермахт в серпні 1939 року і був переведений до Польщі, де і знаходився з середини вересня 1939 року до заняття території Польщі радянськими військами 17 січня 1945 року. Першим пунктом призначення було місто Паб'яніце, де він брав участь в будівництві і введенні в експлуатацію табору для військовополонених. Наступна дислокація, з грудня 1939 року — місто Венгрув, де він залишався, поки батальйон не пересунули на 30 км до міста Ґміна Ядув в кінці травня 1940 року. Зрештою, його перевели до Варшави в липні 1940 року, де він провів решту війни, прикріплений до охоронного батальйону 660 частини охоронного полку Варшави, де він служив в якості штабного офіцера, а також як батальйонний спорт-офіцер.

Незважаючи на те, що Вільгельм Гозенфельд був членом НСДАП з 1935 року, в ньому зростала недовіра до партії і нацистської ідеології, особливо після того, як він своїми очима бачив страждання поляків і євреїв. Він і деякі його товариші — офіцери вермахту співчували жителям окупованої Польщі, намагалися допомогти їм у міру можливості, соромлячись того, що робили деякі їхні співвітчизники.

З «Варшавських щоденників» Владислава Шпільмана:

«Цього разу я наважився поставити запитання — воно просто вирвалося в мене:

— Ви німець?

Він почервонів і мало не крикнув запально, ніби я його образив:

— Так, на жаль, я німець. Я добре знаю, що коїлося тут, в Польщі, і мені соромно за мій народ.»

Останній раз Шпільман побачився з Вільгельмом Гозенфельдом 12 грудня 1944 року. На прощання він вперше назвав йому своє ім'я і місце роботи, щоб Вільгельм Гозенфельд, в разі чого, міг звернутися до нього за допомогою.

Вільгельм Гозенфельд потрапив у радянський полон і був засуджений до 25 років ув'язнення як військовий злочинець. Незважаючи на прохання поляків на його захист, радянські спецслужби не зняли звинувачення проти Вільгельма Гозенфельда. Він помер в радянському полоні 13 серпня 1952 року від розриву аорти.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу (1917)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (1918)

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Спортивний знак СА
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
• Командорський хрест ордена Відродження Польщі (жовтень 2007; посмертно)
• Почесне звання «Праведник народів світу» (16 лютого 2009; посмертно)

Посилання

• Wilhelm Hosenfeld(англ.)
• Wilm Hosenfeld, A Man Of courage — англ.
• https://web.archive.org/web/20051215171208/http://www.shoah.dk/Hosenfeld/ - The story of Wilm Hosenfeld — англ.
• Comment on Hosenfeld in conjunction with Roman Polanski’s filmThe Pianist [Архівовано 29 квітня 2013 у Wayback Machine.] — англ.
• Page on Wilm Hosenfeld and The Pianist on the website of Hosenfeld’s grandson [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] — англ.
• «Dziennik» 13 Oct. 2007 re posthumous award of Polonia Restituta — польськ.