Худиківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Худиківці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський район
Рада/громада Худиківська сільська рада
Код КОАТУУ 6120888601
Locator Dot2.gif
Розташування села Худиківці
Основні дані
Населення 694
Територія 3.047 км²
Густота населення 227.77 осіб/км²
Поштовий індекс 48751
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°36′49″ пн. ш. 26°08′03″ сх. д. / 48.61361° пн. ш. 26.13417° сх. д. / 48.61361; 26.13417Координати: 48°36′49″ пн. ш. 26°08′03″ сх. д. / 48.61361° пн. ш. 26.13417° сх. д. / 48.61361; 26.13417
Середня висота
над рівнем моря
174 м
Водойми Дністер
Відстань до
районного центру
30 км
Найближча залізнична станція Іване-Пусте
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 48771, с. Худиківці
Сільський голова Рогожинський Іван Михайлович[1]
Карта
Худиківці. Карта розташування: Україна (1991-2014)
Худиківці
Худиківці
Худиківці. Карта розташування: Тернопільська область
Худиківці
Худиківці

Худи́ківці — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району.

Було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

Населення — 689 осіб (2007).

На околиці села є Худиківське відслонення нижньокрейдових відкладів.

Географія[ред.ред. код]

Село розташоване на відстані 376 км від Києва, 111 км — від обласного центру міста Тернополя та 21 км від районного центру міста Борщів.

Історія[ред.ред. код]

Відоме з 15 століття. М. Крищук пов'язує назву села з прізвищем Худик (Худиковський)[2].

Протягом 19 століття і до початку Другої світової війни селом володіли графи Лянцкоронські.

Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

Під час повеней 1941 і 2008 село було практично повністю затоплене.

Населення[ред.ред. код]

У 1810 році в селі було 108 родин, 103 житлових будинки і 511 мешканців[3].

Мовні особливості[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,14
російська 0,72
молдовська 0,14

Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Худиківцях:

  • а-ціба («уживають, щоб відігнати собаку»),
  • билинь («коротка частина ціпа, якою молотять»),
  • біль («білий гриб; біляк»),
  • бодляк («будяк»),
  • бохончик, бохонец («буханець хліба»),
  • бубнист, бубніст («бубняр»),
  • бунт («кілька низок (шарів) тютюну, зв'язаних докупи»),
  • бусько («лелека»),
  • возівня («приміщення для воза»),
  • галимбец («молочний суп із кукурудзяного борошна»),
  • галунка («крашанка»),
  • головка («маточина; середня частина колеса»),
  • горн («комин печі у хаті»),
  • ґарґоню («жоржина»),
  • добинька («довбня; колода, на якій рубають дрова»),
  • замисник («полиця для посуду; мисник»),
  • кантапуня («рогатка»),
  • каравишня («сорт великих вишень»),
  • кічка («передня чи задня частина воза»),
  • корито («ночви»),
  • коцювилно («держак»),
  • лівак («шульга»),
  • марциз («нарцис»),
  • під («горище над хатою»),
  • повонея («півонія»),
  • постіль («ліжко»),
  • прунькє («сорт великих червоних слив»),
  • таркатий («рябий, плямистий, про бика чи корову»),
  • трачиня («тирса»),
  • трепета («осика»),
  • трунво («труна»),
  • цвігай («ситник, оситняк»),
  • цимбаліста («той, хто грає на цимбалах»),
  • шараґі («козел для різання дров»),
  • швара («низка тютюну»).

Пам'ятки[ред.ред. код]

Вид на Худиківську церкву з Мельнице-Подільських гір

Є церква св. Параскевії (1702), капличка (1998).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965), встановлено пам'ятний хрест воякам УПА (1992).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

У 2002 році під час пожежі згорів сільський клуб та школа. Станом на початок 2010 року будівлі не відновлено, а школа знаходиться в маєтку пані Сикульської.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Органи місцевого самоврядування в області станом на 29 жовтня 2013р.
  2. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 176.
  3. Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  5. Дацко О. Берник Мирон Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 116. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела[ред.ред. код]