Дзвинячка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Дзвинячка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський район
Рада/громада Дзвиняцька сільська рада
Код КОАТУУ 6120883601
Основні дані
Населення 1 059
Територія 3.484 км²
Густота населення 303.96 осіб/км²
Поштовий індекс 48755
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°34′53″ пн. ш. 26°15′00″ сх. д. / 48.58139° пн. ш. 26.25000° сх. д. / 48.58139; 26.25000Координати: 48°34′53″ пн. ш. 26°15′00″ сх. д. / 48.58139° пн. ш. 26.25000° сх. д. / 48.58139; 26.25000
Водойми Дзвіна
Відстань до
районного центру
36 км
Найближча залізнична станція Іване-Пусте
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 48755, с. Дзвинячка
Карта
Дзвинячка. Карта розташування: Україна
Дзвинячка
Дзвинячка
Дзвинячка. Карта розташування: Тернопільська область
Дзвинячка
Дзвинячка
Locator Dot2.gif
Розташування села Дзвинячка

CMNS: Дзвинячка на Вікісховищі

Дзвиня́чка — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване над річкою Дзвіна, на південному сході району. Центр сільська рада.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

Населення — 1051 особа (2003).

Збереглася гробниця графів Козебродських.

Географія[ред.ред. код]

Село розташоване на відстані 371 км від Києва, 118 км — від обласного центру міста Тернополя та 28 км від районного центру міста Борщів.

Історія[ред.ред. код]

Відоме з 2-ї половини XVI ст.

З 1 серпня 1934 року Гміна Дзвинячка (пол. Gmina Dźwiniaczka) — адміністративна одиниця, що входила до Борщівського повіту Тернопільського воєводства ІІ Речі Посполитої. Утворена внаслідок адміністративної реформи. У 1939 році з приходом радянської влади, була скасована.

У радянський період (з 1964 по 1990 рр.) село звалося Комунарівка і входило разом з навколишніми селами (Дзвенигород, Дністрове, Латківці, Урожайне) до колгоспу зі співзвучною назвою «Комунар», що під час роздержавлення був реорганізований у селянську спілку «Дзвинячка». У XIX ст. діяло Товариство «Просвіта». Збереглась оригінальна печатка товариства, яка передана до районного краєзнавчого музею у м. Борщові.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[1]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,34
російська 0,47
білоруська 0,19

Господарство[ред.ред. код]

Починаючи з 1996 р. і до 2008 р. сільське господарство в селі є збитковим. Найгірші фінансові результати сільськогосподарські виробники мали у 1998 — 1999 р., що передували реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств.

На даний час селяни живуть, в основному, за гостербайтерські перерахування від родичів, що працюють закордоном та продаж власної сільськогосподарської продукції.

Етнографія[ред.ред. код]

Попри незначні фінансово-економічні та господарські показники, село славиться своїми фольклорними та релігійними традиціями і щирою українською гостинністю. Під час храмового свята, на Трійцю, та Дня села влаштовуються грандіозні масові гуляння.

Визначні місця[ред.ред. код]

Капличка[ред.ред. код]

Побудована на околиці села, біля цілющого джерела на честь святого архиєпископа Зиґмунда-Щенсни Фелінського (18221895 рр.), який з 1883 р. у селі Дзвинячка перебував на засланні і часто приходив до цього джерельця помолитися. Каплицю збудували сестри Згромадження Францисканок Родини Марії, яке заснував блаженний архієпископ. Освячено каплицю 30 вересня 2006 р. Службу Божу відправили Львівський єпископ-помічник Леон Малий разом з Кам'янець-Подільським єпископом Леоном Дубравським. Також були присутні священики та віруючі православного, римо- та греко-католицьких обрядів з навколишніх парафій. Джерельна вода має цілющі властивості.

Крипта[ред.ред. код]

Належала родині графині Олени Козєбродзької, побудована у 1871 р. (Реставрована у 2007 р.). Після смерті, 1895 р., тут був упокоєний Зиґмунд-Щенсни Фелінський. У 1920 році його останки були перевезені з Дзвинячки до Варшави і складені в сенаторській крипті нижнього костелу Святого Хреста, а через рік, 14 квітня 1921 року, урочисто перенесені та складені в підземеллях варшавської катедри. У серпні 2002 р. під час Пресвятої Літургії на краківських Блонях Папа Римський Іван-Павло II беатифікував архиєпископа до лику Блаженного Слуги Божого. 11 жовтня 2009 на площі святого Петра у Ватикані Папа Римський Бенедикт XVI зарахував блаженного архієпископа Зигмунта Фелінського до ліку святих.

Костел[ред.ред. код]

Побудований на початку XIX ст. на пожертви графів Козєбродських. Припинив функціонування після ІІ Світової війни. В радянські часи його приміщення використовувалися як складські площі, молокоприймальний пункт та під розміщення чайної «Ромашка», з приходом незалежності, як спортивний зал. Зараз пустує, і потребує реставрації.

Церква[ред.ред. код]

Діюча церква Пресвятої Трійці, побудована у 1889 році. Належить до греко-католицької єпархії.

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Ботанічні пам'ятки природи місцевого значення Горіх чорний (ділянка №1), Горіх чорний (ділянка №2), Горіх чорний (ділянка №3).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа І—ІІІ ступеня, клуб, бібліотека, стадіон, ФАП, відділення зв'язку а також на території села є танцювальний майданчик.

Відомі люди[ред.ред. код]

У Дзвинячці проживав та був похований архієпископ Варшавський Зигмунт Фелинський.

Народився і проживав Козебродський Юзеф Саба Марцін (Koziebrodzki Józef Saba Marcin; 1870 — 31.07.1935) — бібліофіл, граф. Навчався в Яґеллонському університеті. Збирав бібліотеку, на яку витрачав усі прибутки. Почесний член Товариств любителів книги у Львові та Кракові. Бібліотеку зберігав у Дзвинячці, Львові, Кракові. Мріяв про її об'єднання та утворення фундації. Після смерті К. вдова подарувала 1850 книг з історії війська Варшавському музею Польського війська. Три роки вирішували долю решти книг. Бібліотека Львівського університету стараннями директора Р. Котулі відстояла права купівлі (1938). Бібліотека К. налічувала 6700 назв, серед яких рукописи ХІ—XVI ст., 104 інкунабули (з них 11 не відомих у книгознавчій літературі), 1300 полоників – видань знаних польських друкарень XVI– XVII ст., 800 стародруків найвідоміших друкарень Європи, 4200 томів художньої літератури, бібліографічних видань, літератури з історії, окультизму. Разом із книгозбіркою надійшли блокноти К. з бібліофільськими записами збирача. Каталог інкунабул бібліотеки К., який не був опублікований через початок Другої світової війни, склали Р. Котуля, А. Єнджейовська: “Каталог інкунабул університетської бібліотеки у Львові. Набутки з 1923–1938 рр.” (Katalog inkunabułów Biblioteki Uniwersyteckiej we Lwowie. Przybytki z lat 1923–1938 (зберігається в бібліотеці Львівського університету). Інкунабули з колекції К. разом з іншими стародруками і рукописами бібліотеки Львівського університету (загальна кількість 40 тис. томів) 1943 були вивезені до Силезії. Решту зібрання К. як окрему колекцію інвентаризував бібліотекар Н. Білоцерківська під керівництвом А. Єнджейовської (1945). Зміна інвентарних номерів та запис зібрання К. у загальний фонд бібліотеки проведено у 1960-ті. Зберігається у відділі рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Наукової бібліотеки Львівського Національного Університету ім. І. Франка.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]