Дністрове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дністрове
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський
Рада/громада Дністровська сільська рада
Код КОАТУУ 6120882801
Облікова картка Дністрове 
Основні дані
Засноване 1542
Населення 757
Територія 2.951 км²
Густота населення 256.52 осіб/км²
Поштовий індекс 48757
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°32′13″ пн. ш. 26°13′51″ сх. д. / 48.53694° пн. ш. 26.23083° сх. д. / 48.53694; 26.23083Координати: 48°32′13″ пн. ш. 26°13′51″ сх. д. / 48.53694° пн. ш. 26.23083° сх. д. / 48.53694; 26.23083
Середня висота
над рівнем моря
155 м
Водойми Дністер
Відстань до
обласного центру
150 км
Відстань до
районного центру
38 км
Найближча залізнична станція Іване-Пусте
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 48757, с.Дністрове
Сільський голова Дергак Йосип Несторович[1]
Карта
Дністрове. Карта розташування: Україна
Дністрове
Дністрове
Дністрове. Карта розташування: Тернопільська область
Дністрове
Дністрове
Мапа

CMNS: Дністрове на Вікісховищі

Дністрове́ — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на схилах річки Дністер, на півдні району.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

До 1961 — Вовківці над Дністром.

Село знане неповторними краєвидами Дністровського каньйону, водоспадом «Гуркало», унікальні еталони відслонень Силуру і Девону (етап у геохронології, коли рослини перейшли у тварини); фольклорно-етнографічним ансамблем «Дзумбалик» та написаною малярем Андрієм у 1764 чудотворною Городоцько-Кулаківською іконою.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 375 км від Києва, 122 км — від обласного центру міста Тернополя та 32 км від районного центру міста Борщів.

Історія[ред. | ред. код]

Відоме від XVI століття.

Перша згадка про села датується 1542 р. Первинна назва села Волківці над Дністром. Проте з проведенням адміністративної реформи, що відбувалася у 1961р (об"єднання районів Мельнице- Подільського і Борщівського)було село перейменовано на Дністрове.

1838 відбулося повстання селян, яке було волевиявленням селян проти свавілля австрійської влади. Очолив його дяк парафіальної церкви.[джерело?]

Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», кооператива.

Населення[ред. | ред. код]

У 1810 році в селі було 128 родин, 137 житлових будинків і 684 мешканці[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква

Є церква (1996), капличка. Дзвениця збудована у 2010 році біля церкви.

Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1848), пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні 1941–1945 років, дзвіниця 1711 р, братська могила воїнів полеглих у бою з НКВДистами, курган-могила пам'яті січових стрільців.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальнооосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, будинок культури і дитячий садок.

При школі діє дитячий фольклорно-етнографічний ансамбль «Дзумбалик», в будинку культури працює народний фольклорний аматорський колектив «Дністряни» та Народний хор с. Дністрового .

Етнографія[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Народний весільний обряд села Дністрове

У селі побутує унікальна дівоча прикраса дзумбал.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • журналіст і літератор Ковальчук Петро,
  • релігійний діяч С. Савчук.
  • скрипаль-самоучка Баранюк Дмитро

Пов'язані із селом[ред. | ред. код]

Мовні особливості[ред. | ред. код]

Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Худиківцях:

  • а-ціба («уживають, щоб відігнати собаку»),
  • билинь («коротка частина ціпа, якою молотять»),
  • біль («білий гриб; біляк»),
  • бодляк («будяк»),
  • бохончик,(пампушок,булка)
  • , бохонец («буханець хліба»),
  • бубнист, бубніст («бубняр»),
  • бунт («кілька низок (шарів) тютюну, зв'язаних докупи»),
  • бузько («лелека»),
  • галунка («крашанка»),
  • головка («маточина; середня частина колеса»),
  • горн («комин печі у хаті»),
  • замисник («полиця для посуду; мисник»),
  • кантипуля («рогатка»),
  • корито («ночви»),
  • коцювилно («держак»),
  • лівак («шульга»),
  • під («горище над хатою»),
  • повонея («півонія»),
  • постіль («ліжко»),
  • прунька («сорт великих червоних слив»),
  • таркатий («рябий, плямистий (про бика чи корову»),
  • трачиня («тирса»),
  • трепета («осика»),
  • трунва («труна»),
  • швара («низка тютюну»).
  • чиста остилица («ганьба»)
  • шоб тебе шляк трафив (побила б тебе лиха година)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р.
  2. Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204.

Література[ред. | ред. код]