Цимбал Людмила Трохимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цимбал Людмила Трохимівна
Народилася 12 жовтня 1937(1937-10-12)
Харків
Померла 3 січня 2012(2012-01-03) (74 роки)
Громадянство УРСР → Україна Україна
Діяльність фізик
Alma mater Харківський університет
Сфера інтересів Фізика
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Вчене звання заслужений діяч науки і техніки України
Нагороди Державна премія УРСР в галузі науки і техніки[1]

Цимбал Людмила Трохимівна (нар. 21 жовтня 1937(19371021), Харків — пом. 3 січня 2012) — фізикиня, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки і техніки України.

Біографія[ред. | ред. код]

Цимбал Людмила Трохимівна народилась 12 жовтня 1937 року у Харкові в сім'ї професора-анатома. Батьки Людмили Трохимівни походили з полтавських козацьких родів. Вона закінчила історичну 6-ту середню жіночу школу міста Харкова з золотою медаллю. У 1958 році закінчила радіофізичний факультет Харківського державного університету. З 1961 по 1964 рік Людмила Трохимівна навчалася в аспірантурі при Харківському фізико-технічному інституті низьких температур (ФТІНТ) під керівництвом академіка О. О. Галкіна. У 1964 році в складі першої групи харківських фізиків переїхала до Донецька. У 1971 році в Харківському університеті захистила кандидатську дисертацію, а у 1982 році — докторську в ДонФТІ. З 1988 року — член-кореспондент АН УРСР.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Цимбал Людмила Трохимівна працювала на оборонному підприємстві а/я № 67 (нині «Хартрон»), де зробила вагомий внесок в вирішення проблеми стійкості систем керування поточної серії міжконтинентальних балістичних ракет. У 1964 році почала працювати у щойно створеному Донецькому фізико-технічному інституті АН УРСР в місті Донецьк. З 1965 року працювала у Донецькому фізико-технічному Інституті НАН України. обіймала посади керівниці лабораторією, керівниці відділу ультразвукових досліджень твердого тіла, радника при дирекції інституту.

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Л. Т. Цимбал була спеціалістом в області елементарних збуджень в твердих тілах, електронної фізики металів та фізики фазових перетворень. З її ім'ям пов'язані фундаментальні результати в області електродинаміки металів, аномального проникнення. Наукові праці стосуються дослідження електронних властивостей металів. Роботами Л. Т. Цимбал започатковано новий напрям фізичних досліджень — широкочастотну ультразвукову спектроскопію власних електромагнітних збуджень у твердотільній плазмі металу. Це дало змогу відкрити нове явище — доплерон-фононного резонансу. Останній виявився ефективним методом зондування електронно-діркової плазми металу. Було побудовано узагальнюючу панораму природи і спектрів власних низько-частотних електромагнітних збуджень у металі та характеру їх взаємодії з акустичними модами. Експериментально розв'язана принципова проблема роз'єднання і тим самим однозначного доведення існування двох принципово різних типів низькочастотних збуджень в електронній плазмі — колективних і квазіодночастинкових. Вивчено особливості взаємодії пружних хвиль з обома типами збуджень, що зумовило перегляд усталених поглядів на інтерпретацію результатів напрацьованих раніше магнітоакустичних експериментів. У практику досліджень введено ультразвукову спектроскопію поверхні (широкочастотні хвилі Релея), виявлено існування приповерхневого доплерон-фононного резонансу і, таким чином, експериментально доведено існування власних поверхневих електромагнітних збуджень в металах. Широке визнання отримали роботи Цимбал, присвячені комплексному вивченню магнітоакустики та динаміки фазових перетворень у магнітодіелектриках, зокрема — ортоферитах. На основі магніторезонансних та ультразвукових досліджень встановлено та переконливо обґрунтовано максимально повні та універсальні на сьогодні уявлення про динаміку складних багатопідграткових антиферомагнетиків. Детально вивчена поведінка спонтанної намагніченості в області реорієнтації. Запропонована для її опису модифікована модель середнього поля без жодних невідомих параметрів припасування впевнено описує експериментальні результати, є загальною для фазових перетворень в ортоферитах і свідчить про їх суто магнітну природу.

Наукові праці[ред. | ред. код]

У Цимбал Л. Т. близько двохсот наукових праць. Вони визначаються ідейною новизною, широтою і всебічністю охоплення проблеми, методичною комплексністю та високою фізико-математичною культурою. Вони відомі у світі та принесли автору визнання наукової громадськості.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 1980 р. — Державна премія УРСР в галузі науки і техніки
  • 1997 р. — Цимбал Л. Т. стала лауреатом премії імені К. Д. Синельникова за Цикл робіт з фізики фазових переходів
  • 1998 р. — Заслужений діяч науки і техніки України

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нагороди та відзнаки. Цимбал Людмила Трохимівна // сайт НАН України

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Л.Т. Цымбал // Б.Г. Лазарев, Жизнь в науке, Избранные труды, Воспоминания. — Х., 2003.(рос.)