Чемпіонат Великої Британії зі снукеру 2023

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чемпіонат Великої Британії зі снукеру 2023
Турнірна інформація

Чемпіонат Великої Британії 2023 (офіційно 2023 MrQ UK Championship) — професійний турнір зі снукеру, що відбувся з 25 листопада по 3 грудня в Барбікан-центр[en] у Йорку, Англія. 47-й розіграш Чемпіонату Великої Британії зі снукеру[en] зі 1977[en] року, 8-ма рейтингова подія[en] в сезоні 2023—2024[en], після Міжнародного чемпіонату[en] та перед Snooker Shoot Out[en], перший у турнірі Потрійної корони, перед Мастерс[en] та Чемпіонатом світу[en]. Організовує World Snooker Tour, спонсорує онлайн-казино MrQ. Транслювався турнір на BBC для Сполученого Королівства, та Discovery+ і Eurosport для Європи та інші мовники в усьому світі. Переможець отримав £250 000 із загального призового фонду £1 205 000.

У турнірі взяли участь 32 гравці: 16 найкращих за світовим рейтингом та 16, що пройшли кваліфікацію. Відбірковий етап відбувся 18—23 листопада. У ньому брали участь 128 гравців. Поєдинки проходили в Морнінгсайд Арені, Лестер. Чинний чемпіон Марк Аллен переміг 10:7 Діна Цзюньхуея у фіналі турніру 2022 року[en], але програв 5:6 у першому поєдинку. Першим гравцем, який виграв 100 матчів на турнірі, став Ронні О'Салліван, перемігши Чжоу Юелуна[en] у чвертьфіналі. Фінал відбувся 3 грудня. Ронні О'Салліван переміг 10:7 Діна Цзюньхуея. Він виграв рекордний восьмий титул Великої Британії, а також 22-й Потрійної корони та 40-й рейтинговий. О'Салліван виграв свій перший титул 1988[en] року в 17 років і 358 днів, а восьмий у 47 років і 363 дня. Таким чином він став водночас наймолодшим і найстаршим переможцем чемпіонату Великої Британії.

В основної стадії загалом виконали 63 сотенних серій, а у відбіркових — 80. Найбільше очок у максимальному брейку набрав Сюй Сі в матчі другого раунду кваліфікації проти Ма Хайлунга. Джадд Трамп зробив свій 950-й сенчурі-брейк у професійних змаганнях і зафіксував свою 1000-ну професійну перемогу. Діна Цзюньхуей і Марк Вільямс набрали рекордні 195 очок у восьмому фреймі чвертьфінального матчу, побивши попередній професійний рекорд у 192 очки, встановлений Пітером Лайнзом і Домініком Дейлом під час відбіркового турніру Wuxi Classic 2012[en].

Формат[ред. | ред. код]

Захід відбувся в York Barbican у Йорку, Англія.

Чемпіонат Великої Британії зі снукеру[en] відбувся з 25 листопада по 3 грудня в Йоркському Барбікан-центрі[en], Англія.[1] Восьма рейтингова подія[en] та перше змагання Потрійної корони в снукерському сезоні 2023—2024[en][2][3]. Зі 1977 року 47-й професійний розіграш Сполученого Королівства. У перших семи чемпіонатах брати участь могли лише громадяни Великої Британії.[4][5] З 1984 року став рейтинговою подією та відкритим для гравців усіх національностей.[6][7]

З 2022 року змагання відбувалося у форматі, подібному до Чемпіонату світу.[8][9] У турнірі брали участь 32 гравці. 16 найкращих гравців за світовим снукерським рейтингом відсіяні до 1/16 фіналу. За інші 16 місць боролися у кваліфікаційних раундах 128 гравців, серед яких професіонали зі світового рейтингу нижче топ-16, провідні гравці-аматори з Q Tour та інших непрофесійних змагань, та найкращі юніори Великої Британії. Чотири відбіркові раунди проходили з 18 по 23 листопада в «Морнінгсайд Арені» в Лестері.[10] 23 листопада відбулося жеребкування, де випадковим чином визначили пари між 16 гравців, що пройшли кваліфікацію, проти 16 найкращих.[1][8][11]

Усі матчі гралися до 11 фрейму, фінал до19-го.[1] Чинним чемпіоном є північноірландець Марк Аллен, який 2022 року виграв свій перший титул, перемігши 10:7 у фіналі китайця Дін Цзюньхуя.[12][13][14]

Мовники та глядачі[ред. | ред. код]

Відбіркові матчі транслювали Discovery+ та Eurosport у Європі (також і у Великій Британії та Ірландії); Migu, Youku та Huya в КНР; Matchroom.live в інших країнах. 4-й раунд кваліфікації під назвою «Судний день» також транслювався на сторінках World Snooker Tour в YouTube і Facebook.[15]

Основні етапи транслювали BBC у Великій Британії; Discovery+ і Eurosport в Європі (також і у Великій Британії та Ірландії); CCTV-5, Migu, Youku та Huya в КНР; DAZN у США та Бразилії; Now TV у Гонконгу; Astro SuperSport у Малайзії та Брунеї; TrueVisions у Таїланді; Sportcast у Тайвані; Premier Sports Network у Філіппінах; Fastsports у Пакистані; Matchroom.live в інших країнах.[16]

Під час фіналу зафіксований пік глядачів у 2,6 мільйонів на BBC, що на 59 % більше за минулорічний. Загалом турнір дивилися на BBC та UK Eurosport 14,3 млн британців, що на 35 % більше за 2022 рік. Кожна сесія, що транслювалася на BBC, досягла показників глядацької аудиторії, які були або еквівалентними, або перевищували минулорічні показники.[17]

Призовий фонд[ред. | ред. код]

Загальний призовий фонд становив 1 205 000 фунтів стерлінгів. Переможець отримав £250 000. Спонсором виступило онлайн-казино MrQ.[18] Призовий фонд між гравцями розподілений:[19][1] 

  • Переможець: £250000
  • Фіналіст: £100000
  • Півфіналісти: £50000
  • Чвертьфіналісти: £25000
  • 16 найкращих: £15000
  • 32 найкращих: £10000
  • 48 найкращих: £7500
  • 80 найкращих: £5000
  • 112 найкращих: £2500
  • Найбільший Шаблон:Cuegloss: £15000[a]

Відбірковий етап[ред. | ред. код]

Крейг Стедман (на фото) був найуспішнішим гравцем-аматором у кваліфікації. У четвертому раунді він програв Пан Цзюньсю з –

Відбірковий етап грали з 18 по 23 листопада в «Морнінгсайд Арені» в Лестері.[21][10] У першому раунді колишня чемпіонка світу серед жінок Мінк Нучарут обіграла 96-ту сіяну Адам Даффі з рахунком 6 — , але зазнала поразки від 65-ї сіяної Майкл Уайт у deciding frame у другому раунді.[22] Сюй Сі переміг співвітчизника Ма Хайлона з рахунком 6 — у другому раунді, зробивши свій перший в кар'єрі максимальний брейк у другому фреймі.[23][24] Шість сіяних у топ-32 зазнали поразки в третьому раунді.[21] 19-й сіяний Райан Дей був переможений 78-м сіяним Лукасом Клекерсом з — 20-й сіяний Гарі Вілсон програв — 77 му сіяному Заку Гаріті . 22-й сіяний Кріс Вейкелін був побитий 75-м сіяним Кеном Доерті з — 23-й сіяний Стюарт Бінгем був побитий 74-м сіяним Девідом Ліллі з — 31-й номер посіву Джиммі Робертсон програв гравцю-любителю Крейгу Стедману з — 32-й сіяний Сі Цзяхуй був побитий Майклом Уайтом з рахунком 5 — . Стедман провів найкращий результат з усіх аматорів і несіяних гравців у кваліфікації, дійшовши до четвертого раунду, перш ніж програти 2 — 34-му сіяному Пан Цзюньсю .[25]

Ще четверо топ-32 гравців програли в четвертому й останньому раунді кваліфікації.[21] 25-й сіяний Рікі Уолден був побитий 3 — 40-м сіяним Тепчайя Ун-Ну . 27-й сіяний Стівен Магуайр був побитий 3 — 38-м сіяним Джо О'Коннором .[26] Девід Гілберт, 28-й номер посіву, був побитий з рахунком 5 — 60-м сіяним Джеймі Кларк .[27] 30-й сіяний Джо Перрі був побитий 62-м сіяним Марком Джойсом з –[21]

Триразовий переможець Дін Цзюньхуей, який посів друге місце на змаганнях минулого року, кваліфікувався до основної стадії, перемігши Деніела Уеллса 6 — та Роббі Вільямса 6 –[28][29]

Перший раунд[ред. | ред. код]

Чинний чемпіон Марк Аллен (на фото) програв Дін Цзюньхуею з рахунком 5:6 у першому раунді.

Перший раунд відбувся 25—28 листопада.[19][30] Першого дня Дін Цзюньхуей зіграв зі чинним чемпіон Марком Алленом, повторивши минулорічний фінал.[31] У середині сесії вони зрівняли рахунок до 2:2. Потім Аллен почав домінувати, зробивши переможні брейки в 106 та 60. Проте Дін виграв три фрейми поспіль, а Аллен лише десятий із брейком 70. У вирішальному Аллен вів зі 37 очками, однак Дін зробив сенчурі-брейк у 102 та переміг з рахунком 6:5. Напередодні матчу переможець зазначав щодо свого поганого самопочуття: «Я відвідав лікаря та прийняв кілька таблеток. Я відчував сьогодні вранці, що не витримаю і, можливо, не зможу грати. Перед матчем мені покращало. Я вже міркував, що мені, можливо, доведеться програти».[32][33][34]

Марк Вільямс переміг Фан Чженгі з рахунком 6:4.[35] Джеймі Кларка поступався з рахунком 1‍:5 Кайрену Вілсону, проте виграв матч, зробивши п'ять фреймів поспіль, а в останньому навіть сенчурі-брейк із 104 очками.[36] Ноппон Саенгхам також домінував 5‍:1 над Томом Фордом, виконавши сотенну серію тричі — 126, 100 та 127. Але Форд виграв наступні п'ять фреймів, здобувши перемогу з рахунком 6‍:5, у восьмому зробив брейк аж у 130 очок.[37][38]

26 листопада чинний чемпіон світу Лука Бресель переміг Юань Сіцзюня з рахунком 6:4.[39][40][41] Чжан Анда пропустив 13-й червоний, коли намагався зробити максимальний брейк у другому фреймі в матчі проти Елліота Слессора. У вирішальному Чжан все-таки переміг із рахунком 6:5.[42] Їх вечірню сесію призупинили на годину через займання в приміщення та евакуацію з будівлі.[43] Шон Мерфі удруге зіграв із Хоссейном Вафаєм, після зустрічі в Shoot Out 2023. До рахунку 2:2 змагалися нарівно, але після перерви Вафай почав переважати опонента й виконав три брейка в 100, 71 та 67 очок, вигравши з рахунком 6:4.[44][45] Меттью Солт домінував над Алі Картером, зробивши дві сотенні серії в 111 і 102 та перемігши в 6:4.[46]

Триразовий чемпіон Сполученого Королівства Ніл Робертсон (на фото) програв Чжоу Юелонгу з — першому раунді. Це перервало його переможну серію щонайменше в одному професійному турнірі кожного календарного року з 2006 року .

27 листопада Джадд Трамп розгромив у 6:1 Пан Цзюньсю. Це була їх перша професійна зустріч. Трамп виконав сенчурі-брейки в 114 і 124 очок у першому та четвертому фреймах.[47][48] Після матчу він сказав: «Я граю добре. Я відчував, що я або дивовижний, або жахливий гравець, і я відчував, що якщо я зможу пройти через перші два раунди, то мене ніщо не зупинить. Досить рідко я програю в пів- чи чвертьфіналі».[49] Бен Вулластон розпочав перший фрейм зі сенчурі-брейка в 100 очок проти Баррі Гокінса. Він вів до рахунку 3:1. Потім ініціативу перейняв Гокінс і виграв наступні п'ять з шести фреймів, та матч у 6:4.[50] Марк Селбі вчисту (6:0) переміг Марка Джойса.[51][52] У поєдинку проти Джеймі Джонса Джек Лісовскі розпочав із брейку в 86 у першому фрейму та виграв другий в ріспотед-брейці. Однак Джонс зміг зрівняти до 4:4, а потім виграти двічі та перемогти з рахунком 6:4.[53]

28 листопада семиразовий чемпіон Ронні О'Салліван програв перші два фрейми проти Ентоні Макгілла, проте потім виграв шість раз поспіль і переміг 6:2.[54] Джон Гіггінс виграв 6:3 у Джо О'Коннора, виконавши брейк зі 122 очками у восьмій партії.[55][56] Чжоу Юелун випередив Ніла Робертсона двома брейками по 80 і 134 очок. Хоч Робертсон зрівняв рахунок та вийшов уперед клівренсом у 135 в четвертій партії, але Чжоу взяв чотири фрейми поспіль з брейками в 67, 99, 136 і 74 очок та виграв у 6:2.[57] Поразка перервала Робертсону переможну серію, у якій він вигравав принаймні один професійний турнір кожного календарного року з 2006 року.[58] Тепчайя Ун-Ну трьома брейками в 93, 127 і 85 очок випередив (3:1) Роберта Мілкінса. Але проґавив останній червоний, коли намагався виконати максимальний брейк у п'ятому фреймі. Мілкінс виграв поєдинок у вирішальному фреймі, після двох брейків у 99 та 121 очок.[58][59]

Другий раунд[ред. | ред. код]

Марк Вільямс (на фото) зробив три -брейки, перемігши Джеймі Кларка — .

Другий раунд проходив 29 та 30 листопада.[19] У післяобідній сесії 29 листопада Трамп вчисту (6:0) виграв у Джонса 6, зробивши брейк у 100 у першому фреймі, 950-е століття його професійної кар'єри.[60][61][62] Дін двома сенчурі (126 і 110) випередив Форда. Він зрівняв рахунок (2:2), відповівши двома брейками (118 і 96). Проте Дін взяв три з останніх чотирьох фреймів та виграв з рахунком 6:3.[63][64]

Увечері Вільямс зіграв із Кларком матч-реванш їх зустрічі першого раунду минулорічного турніру. Спочатку Кларк виграв перші дві партій з брейком 128 очок у другій, але Вільямс поспіль п'ять раз обіграв його, зі сотенною серією в 138 та 107 очок у третьому та сьомому фреймі. Кларк виграв восьму та дев'яту партії, але Вільямс зробив сенчурі-брейк у 100 очок у десятій та переміг (6:4).[65] Селбі вигравав (3:1) у Говкінса зі сотенними серіями (142 та 101) у першому та четвертому фремах. Говкінс зміг зрівняти рахунок до 5:5. Вирішальна партія тривала майже годину. Говкінс не зміг загнати синій шар у лузу, і Селбі виграв матч у :5.[66][67][68]

У післяобідній сесії 30 листопада О'Салліван програв перші дві партії Мілкінсу, але виграв чотири поспіль зі сотенною серією у 142 в п'ятій та лідирував із рахунком 4:2. Мілкінс хоч і зрівняв до 5:5, але О'Салліван виграв вирішальний фрейм та переміг (6:5).[69][70][71] О'Салліван був незадоволений своєю формою, прокоментувавши: «Мені довелося якось вириватися з цього… Не було потоку, я неправильно вимірював удари, я різав м'ячі».[72] Чжоу домінував (4:1) над триразовим чемпіоном Гіггінсом. У сьомій та восьмій партії Гіггінс зменшив перевагу з Чжоу до 4:3, який потім виграв восьмий. Під час дев'ятого фрейму Гіггінса відволікло світло в телестудії. Він поскаржився рефері Тетяні Вулластон та покинув арену серед гри. Після затримки Чжоу виграв партію та матч із рахунком 6:3.[73][74]

Увечері Вафай зробив три сенчурі-брейки 132, 133 і 121 очок та переміг Селта в 6:1.[75] Бресел і Чжан зрівнювалися двічі (2:2 та 4:4). Але потім Чжан двома брейками в 124 і 68 очок переміг із рахунком 6:4.[76][77]

Чвертьфінал[ред. | ред. код]

Чжан Анда (на фото) дійшов до свого першого чвертьфіналу у Великій Британії, але програв Хоссейну Вафаеї з — .

Чвертьфінали відбулися 1 грудня.[19] О'Салліван після сенчурі-брейка в 125 очок у першій партії проти Чжоу вів 4:1. Потім Чжоу виграв чотири рази поспіль і випередив опонента (5:4). Але О'Салліван у вирішальній партії з брейком у 122 здолав із рахунком 6:5.[78][79] Переможець став першим гравцем, який виграв 100 матчів у чемпіонаті Великої Британії.[19]

Чжан розпочав матч зі брейку в 97 проти Вафаеї, який зрівняв рахунок двома сотенними серіями (120 та 101) до 2:2, а потім зміг виграти з рахунком 6:4. Опісля переможець сказав, що не знав, що дало йому впевненості виграти матч: «Я такий щасливий, що залишаюся в турнірі».[80][81]

Трамп виконав 50-ту сотенну серію в сезоні, почавши сесію з неї проти Селбі. Потім виграв поспіль чотири партій (4:0). Наступні три вже виборов Селбі, але Трамп переміг у дев'ятій та завершив матч з рахунком 6:3 на його користь.[82] Його перемога стала 1000-ю в кар'єрі.[83] Після перемоги у трьох змаганнях поспіль він сказав: «Це був блискучий сезон, але поки ви не продемонструєте себе на цих дійсно великих змаганнях, про вас легко забудуть. Ви хочете виступати на великій сцені як якомога більше».[84]

Дінг програв перші два фрейми проти Вільямса. Але опонент зрівняв рахунок двома брейками в 95 і 127 (2:2). Він також у восьмій партії встановив новий професійний рекорд за кількістю очок, набраних в одній партії. Як тільки обидва гравці накопичили штрафні очки у боротьбі захисних ударів, Вільямс виграв фрейм 101:94, загально набравши 195 очок. Попередній рекорд становив 192 та встановлений Пітером Лайнсом і Домініком Дейлом у вибіркових матчах Wuxi Classic 2012.[19][85] Вільямс перемагав 5:4, однак Дінг двома брейками в 85 та 105 виборов перемогу у 6:5.[83][86]

Півфінал[ред. | ред. код]

Півфінали пройшли 2 грудня.[19] У післяобідній сесії семиразовий чемпіон О'Салліван грав з Вафаєм, який змагався за свій перший півфінал Потрійної корони. Спочатку лідирував О'Салліван, зробивши два брейки по 113 та 54 очок. Потім Вафайзробив брейк 112 у третьому фреймі та виграв четвертий, зрівнявши поєдинок до 2:2. О'Салліван же переміг у наступних чотирьох партіях та виграв матч із рахунком 6:2. Після поразки Вафаї сказав: «Перед моїм героєм у мене немає такого серця, як у інших людей. Я почувався зовсім по-іншому. Це був хороший матч, і тільки одна людина могла мене зупинити, Ронні О' Салліван».[87][88][89]

У вечірній сесії триразовий переможець Дін протистояв чемпіону 2011 року Трампу. Їх боротьба була рівною — 2:2, 3:3, 4:4. У дев'ятій партії Трамп не закинув червоний у лузу й Дін завершив брейком у 88 очок. У десятому фреймі Дін помилився зі захисним ударом. Трамп не реалізував цей шанс та не зміг відправили червоний до середньої лузи. Дін переміг поєдинок у 6:4. Він прокоментував: «У мене є відчуття тут [у Йорку], що я можу добре грати. Це почалося в 2005 році [чемпіонат Великої Британії] . Я радий бачити, як повертаюся до такої форми. Зазвичай я не б'юся так у важкому матчі».[90][91][92]

Фінал[ред. | ред. код]

Ронні О'Салліван (на фото) виграв рекордний восьмий титул чемпіона Великобританії, перемігши Діна Цзюньхуя з рахунком 10 — . Це був 22-й титул Потрійної корони та 40-й рейтинговий титул у його кар'єрі.

Під керівництвом рефері Роба Спенсера фінал із 19 партіями упродовж двох сесії 3 грудня. Для О'Саллівана це був дев'ятий фінал Чемпіоната Великої Британії з яких виграв вісім, а для Діна — п'ятий та три відповідно.[19] О'Салліван виграв перші три фрейми з брейками 71, 71 і 91 очок. Дін переміг у четвертому з брейком у 89. О'Салліван виграв наступний та лідирував у поєдинку 4:1. Проте Дін виграв підряд наступні, зробивши сотенну серію (114) в сьомій партії, та зрівняв рахунок до 4:4.

У вечірній сесії О'Салліван розпочав з брейків у 84, 87 та 79 очок, та вийшов уперед (7:5). Дін зміг знов зрівняти рахунок до 7:7, зробивши сенчурі-брейк у 14-му фреймі. Потім О'Салліван виграв три поспіль фрейми з брейками в 100, 74 і 129 очок, та переміг поєдинок з рахунком 10:7. Він виграв рекордний восьмий титул Великої Британії. Це була 40-а перемога О'Саллівана в рейтингу та 22-й титул володаря Потрійної корони. У віці 47 років і 363 днів він став найстарішим переможцем Чемпіонату Великої Британії. Він залишається наймолодшим переможцем турніру, вперше вигравши титул у Чемпіонаті Великобританії 1993, коли йому було 17 років і 358 днів. О'Салліван зберіг першу позицію у світі після події, тоді як Дінг знову увійшов до топ-16 у світовому рейтингу та кваліфікувався на Masters 2024. Після матчу О'Салліван сказав: «Я завжди знущаюся з-за віку. Я постійно думаю, що в якийсь момент ти повинен перестати вигравати, але у мене все добре, і я буду продовжувати, поки колеса не відпадуть.» Дін сказав: «Я знаю, що проти Ронні буде дуже важко. Мені подобається грати так. Це дуже круто».[93][94][95]

Сітка турніру[ред. | ред. код]

16 найкращих гравців сіяно до основної стадії та випадковим чином розіграно проти 16 учасників кваліфікації. Цифри в дужках після імен гравців позначають їхній посів, включно з відбірковим етапом. Гравці, що позначені жирним шрифтом, переможці поєдинку.[96][97] Усі матчі були найкращими з 11 фреймів, крім фіналу, який був найкращим з 19 фреймів.[1][98]

1-й раунд
25—28 листопада 		2-й раунд
29—30 листопада 		Чвертьфінал
1 грудня 		Півфінал
2 грудня 		Фінал
3 грудня
          
Північна Ірландія Марк Аллен (NIR) (1) 5
КНР Дін Цзюньхуей (CHN) (17) 6
КНР Дін Цзюньхуей (CHN) (17) 6
Англія Том Форд (ENG) (16) 3
Англія Том Форд (ENG) (16) 6
Таїланд Ноппон Саенгхам[en] (THA) (24) 5
КНР Дін Цзюньхуей (CHN) (17) 6
Уельс Марк Вільямс (WAL) (9) 5
Уельс Марк Вільямс (WAL) (9) 6
КНР Фан Чженьї[en] (CHN) (33) 4
Уельс Марк Вільямс (WAL) (9) 6
Уельс Джеймі Кларк[en] (WAL) (60) 4
Англія Кайрен Вілсон (ENG) (8) 5
Уельс Джеймі Кларк[en] (WAL) (60) 6
КНР Дін Цзюньхуей (CHN) (17) 6
Англія Джадд Трамп (ENG) (4) 4
Англія Марк Селбі (ENG) (5) 6
Англія Марк Джойс[en] (ENG) (62) 0
Англія Марк Селбі (ENG) (5) 6
Англія Баррі Гокінс (ENG) (12) 5
Англія Баррі Гокінс (ENG) (12) 6
Англія Бен Вулластон (ENG) (51) 4
Англія Марк Селбі (ENG) (5) 3
Англія Джадд Трамп (ENG) (4) 6
Англія Джек Лісовський (ENG) (13) 4
Уельс Джеймі Джонс[en] (WAL) (45) 6
Уельс Джеймі Джонс[en] (WAL) (45) 0
Англія Джадд Трамп (ENG) (4) 6
Англія Джадд Трамп (ENG) (4) 6
КНР Пан Цзуньсюй[en] (CHN) (34) 1
КНР Дін Цзюньхуей (CHN) (17) 7
Англія Ронні О'Салліван (ENG) (3) 10
Англія Ронні О'Салліван (ENG) (3) 6
Шотландія Ентоні Макгіл (SCO) (21) 2
Англія Ронні О'Салліван (ENG) (3) 6
Англія Роберт Мілкінс (ENG) (14) 5
Англія Роберт Мілкінс (ENG) (14) 6
Таїланд Тепчайя Ун-Нуг[en] (THA) (40) 5
Англія Ронні О'Салліван (ENG) (3) 6
КНР Чжоу Юелунь[en] (CHN) (26) 5
Шотландія Джон Гіггінс (SCO) (11) 6
Англія Джо О'Коннор[en] (ENG) (38) 3
Шотландія Джон Гіггінс (SCO) (11) 3
КНР Чжоу Юелунь[en] (CHN) (26) 6
Австралія Ніл Робертсон (AUS) (6) 2
КНР Чжоу Юелунь[en] (CHN) (26) 6
Англія Ронні О'Салліван (ENG) (3) 6
Іран Хоссейн Вафаей[en] (IRN) (18) 2
Англія Шон Мерфі (ENG) (7) 4
Іран Хоссейн Вафаей[en] (IRN) (18) 6
Іран Хоссейн Вафаей[en] (IRN) (18) 6
Англія Метью Селт[en] (ENG) (29) 1
Англія Алі Картер (ENG) (10) 3
Англія Метью Селт[en] (ENG) (29) 6
Іран Хоссейн Вафаей[en] (IRN) (18) 6
КНР Чжан Аньда (CHN) (15) 4
КНР Чжан Аньда (CHN) (15) 6
Англія Елліот Слессор[en] (ENG) (55) 5
КНР Чжан Аньда (CHN) (15) 6
Бельгія Лука Бресель (BEL) (2) 4
Бельгія Лука Бресель (BEL) (2) 6
КНР Юан Сіжунь[en] (CHN) (43) 4

Фінал[ред. | ред. код]

Фінал: найкращий з 19 кадрів. Арбітр: Роб Спенсер
York Barbican, Йорк, Англія, 3 грудня 2023[95]
Дін Цзюньхуей 
КНР КНР 		7  – 10 Ронні О'Салліван 
Англія Англія
Післяобідній час: 0  – 96 (71), (63) 63  – 71 (71), 38  – 91 (91), (89) 99  – 31, 49  – 60, 71  – 19, (114) 115  – 0, (70)) 76  – 0
Вечір: 0  – 89 (84), (56) 56  – 2, 6  – 127 (87), 6  – 80 (79), (52) 70  – 4, (104) 104  – 4, 0  – 100 (100), 8  – 87 (74), 6  – 134 (129)
114 Найвищий розрив 129
2 Перерви століття 2
7 50+ перерв 9

Жеребкування до відбіркового етапу[ред. | ред. код]

Жеребкування відбіркового етапу турніру показано нижче. Цифри в дужках після імен гравців позначають 112 сіяних гравців, а гравці, виділені жирним шрифтом, позначають переможців матчу.[99][21][98] Усі матчі були найкращими з 11 фреймів.[1]

Сотенні серії[ред. | ред. код]

Основний етап[ред. | ред. код]

Всього в основній стадії турніру було зроблено 63 сенчурі-брейки.[98]  

Відбірковий етап[ред. | ред. код]

Всього на відбірковому етапі турніру було зроблено 80 сенчурі-брейків.[98]  

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Окрім призу за найбільший брейк, будь-який гравець, який зробить два максимальних брейки в турнірах Потрійної корони цього сезону, отримає бонус у розмірі £147000.[20]
  1. ↑ а б в г д е MrQ UK Championship. World Snooker Tour. 17 травня 2023. Архів оригіналу за 19 November 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  2. ↑ Calendar 2023/2024 (PDF). World Snooker Tour. Архів оригіналу (PDF) за 31 October 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  3. ↑ Calendar 2023/2024. snooker.org. Процитовано 31 жовтня 2023.
  4. ↑ Chris Turner's snooker archive: UK Championship. 16 лютого 2012. Архів оригіналу за 16 February 2012. Процитовано 31 жовтня 2023.
  5. ↑ UK Championship history. BBC Sport. 3 грудня 2001. Архів оригіналу за 31 October 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  6. ↑ UK Championship event history. World Snooker Tour. Архів оригіналу за 29 November 2012. Процитовано 31 жовтня 2023.
  7. ↑ UK Championship. Snooker Scene. Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 31 жовтня 2023.
  8. ↑ а б New format for snooker's Cazoo UK Championship. World Snooker Tour. 26 квітня 2022. Архів оригіналу за 31 October 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  9. ↑ Players criticise 'circus' format of UK Snooker Championship. Irish Examiner. 30 листопада 2013. Архів оригіналу за 31 October 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  10. ↑ а б WPBSA qualifiers announced for MrQ UK Championship. World Snooker Tour. 3 листопада 2023. Архів оригіналу за 4 November 2023. Процитовано 18 листопада 2023.
  11. ↑ Allen to face Ding in last 32. World Snooker Tour. 23 листопада 2023. Архів оригіналу за 23 November 2023. Процитовано 23 листопада 2023.
  12. ↑ Emons, Michael (20 листопада 2022). UK Championship final: Mark Allen beats Ding Junhui 10[[:Шаблон:Nbnd]]7 after being 6–1 behind. BBC Sport. Архів оригіналу за 31 October 2023. Процитовано 31 жовтня 2023. {{cite news}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  13. ↑ Allen overturns Ding to win first UK title. World Snooker Tour. 20 листопада 2022. Архів оригіналу за 31 October 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  14. ↑ UK Championship: Mark Allen feeling positive for defence after Champion of Champions win. BBC Sport. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 November 2023. Процитовано 21 листопада 2023.
  15. ↑ How to watch MrQ UK Championship qualifiers. World Snooker Tour. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 21 November 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  16. ↑ How to Watch the MrQ UK Championship. World Snooker Tour. 24 листопада 2023. Архів оригіналу за 24 November 2023. Процитовано 24 листопада 2023.
  17. ↑ Huge increase for snooker's UK Championship viewing figures on BBC and Eurosport. World Snooker Tour. 5 грудня 2023. Архів оригіналу за 7 December 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  18. ↑ MrQ to bring the fun to snooker's UK Championship. World Snooker Tour. 12 жовтня 2023. Архів оригіналу за 31 October 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  19. ↑ а б в г д е ж и MrQ UK Championship (2023). snooker.org. Процитовано 31 жовтня 2023.
  20. ↑ £147,000 bonus offered for Triple Crown maximums. World Snooker Tour. 16 листопада 2023. Архів оригіналу за 16 листопада 2023. Процитовано 22 листопада 2023.
  21. ↑ а б в г д UK Championship qualifiers 2023 results. snooker.org. Процитовано 20 листопада 2023.
  22. ↑ Mink misses out on historic win. World Snooker Tour. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 November 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  23. ↑ Xu Si joins 147 club. World Snooker Tour. 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 19 November 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  24. ↑ Xu Si v Ma Hailong. World Snooker Tour. 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 November 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  25. ↑ Craig Steadman. snooker.org. Процитовано 24 листопада 2023.
  26. ↑ O'Connor beats Maguire to earn Higgins clash. World Snooker Tour. 23 листопада 2023. Архів оригіналу за 23 November 2023. Процитовано 23 листопада 2023.
  27. ↑ Clarke beats Gilbert in dramatic finish. World Snooker Tour. 23 листопада 2023. Архів оригіналу за 23 November 2023. Процитовано 23 листопада 2023.
  28. ↑ UK Snooker Championship: Three-time winner Ding Junhui among first qualifiers. BBC Sport. 22 листопада 2023. Архів оригіналу за 23 November 2023. Процитовано 23 листопада 2023.
  29. ↑ Livie, Alex (23 листопада 2023). UK Championship snooker draw: Ronnie O'Sullivan to take on Anthony McGill, Mark Allen to face Ding Junhui. Eurosport. Архів оригіналу за 23 November 2023. Процитовано 24 листопада 2023.
  30. ↑ UK Snooker Championship 2023: Ronnie O'Sullivan, Mark Allen and Judd Trump among contenders. BBC Sport. 24 листопада 2023. Архів оригіналу за 25 November 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  31. ↑ UK Snooker Championship: Mark Allen drawn against Ding Junhui in repeat of 2022 final. BBC Sport. 23 листопада 2023. Архів оригіналу за 24 November 2023. Процитовано 24 листопада 2023.
  32. ↑ Sutcliffe, Steve (25 листопада 2023). UK Snooker Championship 2023: Ding Junhui beats Mark Allen 6–5. BBC Sport. Архів оригіналу за 25 November 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  33. ↑ Ding battles illness to dethrone Allen. World Snooker Tour. 25 листопада 2023. Архів оригіналу за 26 November 2023. Процитовано 26 листопада 2023.
  34. ↑ Mark Allen v Ding Junhui. World Snooker Tour. 25 листопада 2023. Архів оригіналу за 25 November 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  35. ↑ Mark Williams v Fan Zhengyi. World Snooker Tour. 25 листопада 2023. Архів оригіналу за 25 November 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  36. ↑ Kyren Wilson v Jamie Clarke. World Snooker Tour. 25 листопада 2023. Архів оригіналу за 26 November 2023. Процитовано 26 листопада 2023.
  37. ↑ Ford stuns Saengkham on night of fightbacks. World Snooker Tour. 25 листопада 2023. Архів оригіналу за 26 November 2023. Процитовано 26 листопада 2023.
  38. ↑ Tom Ford v Noppon Saengkham. World Snooker Tour. 25 листопада 2023. Архів оригіналу за 26 November 2023. Процитовано 26 листопада 2023.
  39. ↑ Brecel seeking Crucible vibe in York. World Snooker Tour. 26 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 November 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  40. ↑ Sutcliffe, Steve (26 листопада 2023). UK Championship 2023: Luca Brecel advances with win over Yuan Sijun. BBC Sport. Архів оригіналу за 26 November 2023. Процитовано 26 листопада 2023.
  41. ↑ Luca Brecel v Yuan Sijun. World Snooker Tour. 26 листопада 2023. Архів оригіналу за 26 November 2023. Процитовано 26 листопада 2023.
  42. ↑ Zhang Anda v Elliot Slessor. World Snooker Tour. 26 листопада 2023. Архів оригіналу за 26 November 2023. Процитовано 26 листопада 2023.
  43. ↑ Sutcliffe, Steve (26 листопада 2023). UK Championship 2023: Fire Brigade put out fire at York Barbican with play delayed. BBC Sport. Архів оригіналу за 27 November 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  44. ↑ Vafaei battles past the Magician. World Snooker Tour. 27 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 November 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  45. ↑ Shaun Murphy v Hossein Vafaei. World Snooker Tour. 26 листопада 2023. Архів оригіналу за 27 November 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  46. ↑ Ali Carter v Matthew Selt. World Snooker Tour. 26 листопада 2023. Архів оригіналу за 26 November 2023. Процитовано 26 листопада 2023.
  47. ↑ Trump thrashes Pang in York. World Snooker Tour. 27 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 November 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  48. ↑ Judd Trump v Pang Junxu. World Snooker Tour. 27 листопада 2023. Архів оригіналу за 27 November 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  49. ↑ Sutcliffe, Steve (27 листопада 2023). UK Championship 2023: Judd Trump dominant in victory over Pang Junxu. BBC Sport. Архів оригіналу за 27 November 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  50. ↑ Barry Hawkins v Ben Woollaston. World Snooker Tour. 27 листопада 2023. Архів оригіналу за 27 November 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  51. ↑ Selby sets up flat share showdown. World Snooker Tour. 28 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 November 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  52. ↑ Mark Selby v Mark Joyce. World Snooker Tour. 27 листопада 2023. Архів оригіналу за 27 November 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  53. ↑ Jack Lisowski v Jamie Jones. World Snooker Tour. 27 листопада 2023. Архів оригіналу за 27 November 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  54. ↑ Ronnie O'Sullivan v Anthony McGill. World Snooker Tour. 28 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 November 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  55. ↑ Sutcliffe, Steve (28 листопада 2023). UK Championship 2023: Seven-time winner Ronnie O'Sullivan claims comfortable victory. BBC Sport. Архів оригіналу за 28 November 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  56. ↑ John Higgins v Joe O'Connor. World Snooker Tour. 28 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 November 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  57. ↑ Neil Robertson v Zhou Yuelong. World Snooker Tour. 28 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 November 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  58. ↑ а б Zhou ends Robertson streak. World Snooker Tour. 28 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 November 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  59. ↑ Robert Milkins v Thepchaiya Un-Nooh. World Snooker Tour. 28 листопада 2023. Архів оригіналу за 28 November 2023. Процитовано 28 листопада 2023.
  60. ↑ Goulding, Neil (29 листопада 2023). Judd Trump: 2011 champion cruises into UK quarter-finals with 6–0 win over Jamie Jones. BBC Sport. Архів оригіналу за 29 November 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  61. ↑ Oladipo, Aramide (29 листопада 2023). UK Championship 2023: Judd Trump books his spot in quarter-finals after whitewash win over Jamie Jones. Eurosport. Архів оригіналу за 29 November 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  62. ↑ Judd Trump v Jamie Jones. World Snooker Tour. 29 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 November 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  63. ↑ Ding beats Ford to close in on Masters spot. World Snooker Tour. 29 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 November 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  64. ↑ Ding Junhui v Tom Ford. World Snooker Tour. 29 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 November 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  65. ↑ Mark Williams v Jamie Clarke. World Snooker Tour. 29 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 November 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  66. ↑ Wright, Andrew (29 листопада 2023). Mark Selby survives Barry Hawkins comeback to reach UK Championship quarter-finals, Mark Williams beats Jamie Clarke. Eurosport. Архів оригіналу за 30 November 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  67. ↑ Selby edges Hawkins in epic. World Snooker Tour. 30 листопада 2023. Архів оригіналу за 30 November 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  68. ↑ Mark Selby v Barry Hawkins. World Snooker Tour. 29 листопада 2023. Архів оригіналу за 29 November 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  69. ↑ O'Sullivan edges Milkins in decider. World Snooker Tour. 30 листопада 2023. Архів оригіналу за 30 November 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  70. ↑ Goulding, Neil (30 листопада 2023). Ronnie O'Sullivan beats Robert Milkins 6–5 to reach UK Championship quarter-finals. BBC Sport. Архів оригіналу за 30 November 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  71. ↑ Ronnie O'Sullivan v Robert Milkins. World Snooker Tour. 30 листопада 2023. Архів оригіналу за 30 November 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  72. ↑ Ronnie O'Sullivan not pleased with his own UK Championship performance against Robert Milkins – 'I was butchering balls'. Eurosport. 30 листопада 2023. Архів оригіналу за 1 December 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  73. ↑ Quarrell, Dan (30 листопада 2023). 'He's just walked out!' – John Higgins stuns commentators by leaving mid-match over lights at UK Championship. Eurosport. Архів оригіналу за 1 December 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  74. ↑ John Higgins v Zhou Yuelong. World Snooker Tour. 30 листопада 2023. Архів оригіналу за 30 November 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  75. ↑ Hossein Vafaei v Matthew Selt. World Snooker Tour. 30 листопада 2023. Архів оригіналу за 30 November 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  76. ↑ UK Championship 2023 – Zhang Anda stuns Luca Brecel to reach quarter-finals, Hossein Vafaei wins through. Eurosport. 30 листопада 2023. Архів оригіналу за 1 December 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  77. ↑ Zhang Anda v Luca Brecel. World Snooker Tour. 30 листопада 2023. Архів оригіналу за 30 November 2023. Процитовано 30 листопада 2023.
  78. ↑ Goulding, Neil (1 грудня 2023). UK Championship 2023: Ronnie O'Sullivan survives scare against Zhou Yuelong to reach semi-finals. BBC Sport. Архів оригіналу за 1 December 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  79. ↑ Ronnie O'Sullivan v Zhou Yuelong. World Snooker Tour. 1 грудня 2023. Архів оригіналу за 1 December 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  80. ↑ O’Sullivan and Vafaei set for semi-final showdown. World Snooker Tour. 1 грудня 2023. Архів оригіналу за 2 December 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  81. ↑ Hossein Vafaei v Zhang Anda. World Snooker Tour. 1 грудня 2023. Архів оригіналу за 1 December 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  82. ↑ Mark Selby v Judd Trump. World Snooker Tour. 1 грудня 2023. Архів оригіналу за 1 December 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  83. ↑ а б UK Championship 2023: Judd Trump thwarts Mark Selby in ruthless display to book semi-final place in York. Eurosport. 1 грудня 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  84. ↑ Trump sees off Selby. World Snooker Tour. 1 грудня 2023. Архів оригіналу за 2 December 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  85. ↑ World Records. snooker.org. Процитовано 4 грудня 2023.
  86. ↑ Ding Junhui v Mark Williams. World Snooker Tour. 1 грудня 2023. Архів оригіналу за 2 December 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  87. ↑ O'Sullivan through to ninth UK final. World Snooker Tour. 2 грудня 2023. Архів оригіналу за 2 December 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  88. ↑ Goulding, Neil (2 грудня 2023). Ronnie O'Sullivan beats Hossein Vafaei to reach ninth UK Championship final. BBC Sport. Архів оригіналу за 2 December 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  89. ↑ Ronnie O'Sullivan v Hossein Vafaei. World Snooker Tour. 2 грудня 2023. Архів оригіналу за 2 December 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  90. ↑ Ding beats Trump in classic semi-final. World Snooker Tour. 2 грудня 2023. Архів оригіналу за 4 December 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  91. ↑ UK Championship 2023 semi-finals recap – Ding Junhui outlasts Judd Trump, will face Ronnie O'Sullivan in final. Eurosport. 2 грудня 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  92. ↑ Ding Junhui v Judd Trump. World Snooker Tour. 2 грудня 2023. Архів оригіналу за 2 December 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
  93. ↑ Rocket captures eighth UK crown. World Snooker Tour. 3 грудня 2023. Архів оригіналу за 4 December 2023. Процитовано 4 грудня 2023.
  94. ↑ Sutcliffe, Steve (3 грудня 2023). UK Championship 2023: Ronnie O'Sullivan claims record-extending eighth title. BBC Sport. Архів оригіналу за 4 December 2023. Процитовано 4 грудня 2023.
  95. ↑ а б Ding Junhui v Ronnie O'Sullivan. World Snooker Tour. 3 грудня 2023. Архів оригіналу за 3 December 2023. Процитовано 3 грудня 2023.
  96. ↑ UK Championship (2023) brackets. snooker.org. Процитовано 4 грудня 2023.
  97. ↑ UK Championship 2023 (PDF). World Snooker Tour. 15 листопада 2023. Архів оригіналу (PDF) за 15 November 2023. Процитовано 15 листопада 2023.
  98. ↑ а б в г World Snooker – Live Scores. World Snooker Tour. Процитовано 21 листопада 2023.
  99. ↑ UK Championship 2023 Qualifiers (PDF). World Snooker Tour. 15 листопада 2023. Архів оригіналу (PDF) за 15 November 2023. Процитовано 15 листопада 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Шаблон:UK Championship (snooker)Шаблон:2023–24 snooker season

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чемпіонат_Великої_Британії_зі_снукеру_2023&oldid=41659956