Червен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Че́рвен, Червень — град у Волинській землі, центр удільного князівства, т. з. Червенських городів на лівому березі р. Гучви, біля лівого берега гирла Синюхи (пол. Siniocha; див. pl:Huczwa). Нині — городище біля с. Чермно Тишовецької ґміни, Люблінського воєводства Польща.

Вперше згадане в літописній статті 981, де розповідається про похід київського князя Володимира Святославича на «ляхів», коли до Київської Русі було приєднано «Червен, Перемишль та інші міста». Вважається, що Ч. у 1-й половині 11 ст. був центром Червенських градів. Під 1225 у Галицько-Волинському літописі згадується Червенська земля, що була, як вважають, однією з територіальних складових Волинської землі. В історіографії поширена думка, що Ч. був столицею удільного князівства; відомо лише про одного князя, який сидів у Ч., — Всеволода Всеволодича (онук Мстислава Ізяславича; згадується як червенський князь у Галицько-Волинському літописі під 6713, фактично йдеться про події 1208—10). Востаннє Ч. згадується під 6797 (1289).

Ч. ототожнюють із комплексом археологічних пам’яток (до якого входить городище Велике Замчисько) біля с. Чермно Томашувського повіту Люблінського воєводства Польщі, при впадінні р. Синюха до р. Гучва (притока Західного Бугу, басейн Вісли). Перші розкопки здійснив 1940 український археолог Л.Чикаленко, 1952, 1976—79, 1985, 1997, 2010—11 дослідження проводили польські археологи. Поселенський комплекс Ч. (площа біля 40 га) cкладається з городища/дитинця (155H119 м) з валами висотою до 6 м, підгороддя з рештками валів, відкритих поселень, могильників. Окремі частини поселення сполучалися в умовах заболоченої місцевості дерев’яними помостами та греблями. Культурний шар на городищі та підгородді сягає 2—2,5 м і датується 10—13 ст. У ньому виявлено рештки житлових та господарських будівель, печі та вогнища, у сх. частині городища досліджено могильник та зафіксовано сліди мурованого храму; найбагатше представлені матеріали 12—13 ст. — періоду розквіту міста. В останні роки методом детекторного зондування проведено детальну планіграфічну фіксацію на площі 10 га у межах городища та підгороддя. Виявлено близько 2,5 тис. предметів, у т. ч. більше 400 т. зв. дорогичинських пломб (див. також Дорогичин), 20 свинцевих печаток, які пов’язують з волинськими і київськими князями (Давидом Ігоровичем, Ярославом Святополчичем, Рюриком Ростиславичем та ін.), енколпіони (складані хрести, в які вміщували частки мощей), іконки, ремісничі знаряддя, предмети побуту, зброю та ін.
Серед найцікавіших знахідок на городищі — два скарби прикрас (срібні з позолотою браслети-наручні, колти, сережки, персні та ін.), які належали жінкам з князівсько-боярського середовища.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]