Михалков Микита Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михалков Микита Сергійович
рос. Никита Сергеевич Михалков
Председатель Союза кинематографистов России Никита Михалков.jpeg
Дата народження 21 жовтня 1945(1945-10-21)[1] (73 роки)
Місце народження Москва, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія[2]
Релігія православна церква
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1971) і Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Професія кінорежисер
Нагороди
IMDb ID 0586482
trite.ru
Михалков Микита Сергійович у Вікісховищі?

Мики́та Сергі́йович Михалко́в (рос. Никита Сергеевич Михалков; нар. 21 жовтня 1945(19451021)) — відомий російський режисер, актор та продюсер, народний артист РРФСР. Син Сергія Володимировича Михалкова. Голова Союзу кінематографістів РФ1997), президент Російського фонду культури з 1993 року. Дійсний член Академії гуманітарних наук. З 1998 року — президент Московського міжнародного кінофестивалю. Внесений до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 жовтня 1945 року в Москві. Батько — відомий дитячий письменник та комуністичний діяч Сергій Володимирович Михалков, мати — Наталя Петрівна Кончаловська.

1958-62 рр. був учнем і актором середньої школи при Театрі ім. Станіславського. Навчався на акторському факультеті театрального училища ім. Щукіна (майстерня Л. Шахматова). Закінчив режисерський факультет ВДІК. Дебют у кіно як актора відбувся 1959 року.

  • 19631966 — навчвася на акторському відділенні у театральному училищі ім. Щукіна.
  • 1971 — закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня М. І. Ромма).
  • У 19801991 вів майстерню ігрового кіно.
  • З 1988 року — президент студії ТриТе.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Влітку 2011 року, напередодні виборів президента Російської Федерації 2012, Микита Михалков заявив про бажання балотуватися на посаду президента. Він сказав, що «…втомився бути маріонеткою і хоче спробувати повести Росію за собою».[4]. Потім поміняв рішення і виступив представником кандидата в президенти В. В. Путіна і навіть замість Путіна взяв участь у публічних теледебатах проти іншого кандидата в президенти — Ірини Прохорової, сестри підприємця та політика Михайла Прохорова. На думку багатьох аналітиків, ці дебати виграла Ірина Прохорова. Сам Михалков після цього визнав, що сам би прогосував за Прохорову.[5]

Ставлення до України[ред. | ред. код]

Під час Євромайдану та російської інтервенції до Криму і на Донбасі зайняв різко імперську позицію, виступив з кількома відозвами по телебаченню. В них, зокрема, передрікав Україні загибель у разі її зближення з Євросоюзом; нарікав на недостатньо масовий сепаратизм серед одеситів, через який, нібито, Росія не має достатніх підстав для введення військ[6][7]; з пієтетом цитував військового злочинця Слободана Мілошевича і загалом розхвалював агресивну путінську політику[8][9]

31 серпня 2015 року Служба безпеки України заборонила в'їзд Микиті Михалкову в Україну. В'їзд російському режисерові заборонений строком на 5 років, як діячеві культури, що створює загрозу національній безпеці України. Крім того, заборонений в'їзд ще 10 російським діячам культури.[10]

Скандали[ред. | ред. код]

  • Найбільш відомим скандалом, пов'язаним з Микитою Михалковим, є рейдерське захоплення Союзу Кінематографістів Росії у 1997 році, суд з цього приводу та довічне головування М. Михалкова в «союзі» з того часу.
  • У жовтні 2007 Михалков випустив документально-публіцистичний фільм «55», присвячений 55-річчю президента Росії Володимира Путіна. Фільм викликав гостру критику. У той же період в «Російській газеті» було опубліковано вірнопідданський лист представників творчих професій президенту РФ Путіну з проханням не залишати посаду. Серед безлічі підписів під цим документом значився і автограф Михалкова[11].
  • У 2016 році Михалков виступив за повернення смертної кари в Росії, а Горбачова та Єльцина визнати «злочинцями» [12]. Потім Горбачов повідомив, що Михалков пізніше вибачився перед ним і порадив йому не лізти у політику, а займатися кіно [13].

Бізнес в Італії[ред. | ред. код]

Помістя Кастело ді Касоле (Castello Di Casole), Провінція Сієна, регіон Тоскана — люкс-готель з 2 ресторанами і басейном, бутік[14] та виноробне підприємство з площею виноградників 40 га (100 акрів), яке втім не носить ім'я Микити Михалкова . Виноробне підприємство Михалкова в 2009 виробило близько 16.000 пляшок вина[15], в першу червоного сорту Каберне Совіньйон, яке було експортоване до Росії. Разом із своїм російським партнером Костянтином Тувикіним Михалков також спробує виробляти вино білих сортів. В 2009 фірма Михалкова випустила вино під назвою «12», присвячене однойменному фільму Михалкова.[16][17]

Приватне життя[ред. | ред. код]

  • Був двічі одружений. Має чотирьох дітей — Степан, Ганна, Артем і Надія.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Фільм
Режисер Сценарист Продюсер Актор Роль Примітки
1959 Сонце світить всім
Green tickТак
школяр акторський дебют
1960 Хмари над Борском
Green tickТак
Петя
1961 Пригоди Кроша
Green tickТак
Вадим
1963 Я кроую по Москві
Green tickТак
Коля
1965 Рік як життя
Green tickТак
Жюль
1966 Жарт
Green tickТак
наречений
1966 Перекличка
Green tickТак
Сергій Бородін
1966 Ненайвдаліший день
Green tickТак
Микита
1967 Зірки і солдати
Green tickТак
прапорщик Глазунов
1967 Дівчина і речі
Green tickТак
Green tickТак
короткометражний, курсова работа
1967 І ці губи, і очі зелені...
Green tickТак
Green tickТак
курсова работа
1968 А я їду додому
Green tickТак
Green tickТак
курсова работа
1969 Дворянське гніздо
Green tickТак
князь Нелідов
1969 Пісня про Маншук
Green tickТак
Єжов
1969 Червоний намет
Green tickТак
Чухновский
1970 Спорт, спорт, спорт
Green tickТак
Кирибеєвич
1970 Ризик
Green tickТак
1970 Спокійний день в кінці війни
Green tickТак
короткометражний, дипломна робота
1971 Тримайся за хмари
Green tickТак
співробітник ЧК
1972 Станційний наглядач
Green tickТак
Мінський, гусар
1972 Шоколад
Green tickТак
1974 Свій серед чужих, чужий серед своїх
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
осавул Брилов режисерський дебют
1975 Раба кохання
Green tickТак
Green tickТак
підпільник Іван
1977 Нескінченна п'єса для механічного піаніно
Green tickТак
Green tickТак
Микола Іванович Трилецький
1977 Транссибірський експрес
Green tickТак
1977 Ненависть
Green tickТак
1978 Сибіріада
Green tickТак
Олексій Утюжанін
1979 П'ять вечорів
Green tickТак
Green tickТак
1979 Декілька днів з життя І.І. Обломова
Green tickТак
Green tickТак
1981 Родня
Green tickТак
Green tickТак
офіціант
1981 Два голоса
Green tickТак
Сергій Миколайович Баклажанов
1981 Портрет дружини художника
Green tickТак
Борис Петрович
1981 Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілів
Green tickТак
Генрі Баскервиль
1982 Вокзал для двох
Green tickТак
провідник Андрій
1982 Інспектор ДАІ
Green tickТак
Валентин Павлович Трунов
1982 Польоти увісні і наяву
Green tickТак
кінорежисер
1983 Без свідків
Green tickТак
Green tickТак
1984 Жорстокий романс
Green tickТак
Сергій Сергійович Паратов
1986 Мій улюблений клоун
Green tickТак
1987 Очі чорні
Green tickТак
Green tickТак
1989 Самотній мисливець
Green tickТак
1990 Автостоп
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
Фільм знятий за гроші з рекламного контракту із концерном Fiat.
1990 Під північним сяйвом
Green tickТак
Регіньов
1991 Принижені та зневажені
Green tickТак
князь Валковський
1991 Урга - територія кохання
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
велосипедист
1992 Прекрасна незнайомка
Green tickТак
полковник
1993 Згадуючи Чехова
Green tickТак
1993 Анна: від 6 до 18
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
камео
1994 Стомлені сонцем
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
комдив Сергій Котов
1995 Сентиментальна подорож на мою Батьківщину. Музика російського живопису
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
1996 Ревізор
Green tickТак
городничий
1998 Сибірський цирюльник
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
Александр III
2000 Віра, надія, любов
Green tickТак
2000 Ніжний вік
Green tickТак
2003 Росіяни без Росії
Green tickТак
2003 Батько
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
2003 Мама
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
2004 72 метри
Green tickТак
2005 Піжмурки
Green tickТак
криминальний авторитет Сергій Михайлович («Міхалич»)
2005 Персона нон грата
Green tickТак
Олег
2005 Статський радник
Green tickТак
Green tickТак
генерал Гліб Георгийович Пожарський
2006 Мені не боляче
Green tickТак
Сергій Сергійович
2007 Тупий жирний заєць
Green tickТак
Микита Сергійович
2007 55
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
2007 12
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
старшина присяжних
2010 Стомлені сонцем 2: Передстояння
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
комдив Сергій Котов
2011 Стомлені сонцем 2: Цитадель
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
Green tickТак
комдив Сергій Котов
2013 Чужа земля
Green tickТак
2014 Своя земля
Green tickТак
2013 Легенда № 17
Green tickТак
2014 Сонячний удар
Green tickТак
Green tickТак
2016 На віки вічні
Green tickТак
Санін
2017 Рух вгору
Green tickТак
2018 Шоколадный револьвер
Green tickТак
Green tickТак

Почесні звання[ред. | ред. код]

  • Головний приз Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні (1977)
  • Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації Приз за режисуру (1984).
  • Головний приз Венеціанського кінофестивалю (1991) (Урга — територія кохання).
  • Кавалер ордена Почесного легіону (1992)
  • Премія Кінотавр у номінації Головна премія (1992).
  • Премія Ніка у номінації Найкраща режисура (1992)
  • Премія Фелікс у номінації Найкращий фільм (1993)
  • Премія Оскар у номінації Найкращий іноземний фільм (1994)
  • Командор Почесного легіону За внесок у світову культуру (1994, Франція),
  • Кавалер ордена За заслуги перед Вітчизною III ступеня (1995), ордена Сергія Радонежського I ступеня Російської Православної Церкви (1997)
  • Медаль ім. Ханжонкова у номінації Кіноподія року за організацію XXI Московського міжнародного кінофестивалю (1999).
  • Державна премія РФ у галузі літератури і мистецтва (2000),
  • Приз XVI ОРК Кінотавр За особистий внесок у розвиток кінематографії.
  • Премія Золотий Орел за найкращу чоловічу роль 2006

У інтернеті[ред. | ред. код]

9 березня 2011 року Микита Михалков зареєстрував в Живому Журналі аккаунт nikitabesogon. За словами Михалкова, нік вибраний на ім'я його небесного покровителя Микити Бісогона (Микита, що виганяє бісів). Форматом спілкування був вибраний відеоблог. Одночасно на Youtube був зареєстрований канал "Besogon TV". Після того, як аккаунт був прорекламований відомими блогерами, його журнал отримав популярність - за один місяць його додали в друзі більше 6 тисяч користувачів, а по кількості переглядів його журнал знаходився в першій десятці рейтингу. У своїх відеороликах Міхалков відповідає на питання користувачів і спростовує різну, на його думку, неправдиву інформацію в інтернеті.

Надалі з цього виникла програма "Бісогон ТБ", яку телеканал Росія 24 транслював без авторської і фінансової винагороди творців. У грудні ЗМІ не випустив 38 випуск програми із-за етичних міркувань, що стало причиною скандалу і громадської уваги. У лютому 2016 року конфлікт був улагоджений.

Микита Михалков завів сторінку в соціальній мережі "Вконтакті".

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У 1987 році Микита Михалков разом з акторкою Оленою Сафоновою брав участь у телепередачі італійського співака Адріано Челентано «Fantastico 8».[18]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119047942 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. LIBRIS — 2018.
  3. Наказ Мінкультури від 15.01.2018 № 55
  4. Никита Михалков будет баллотироваться на пост президента России
  5. Предвыборные дебаты без кандидатов: Михалков признался, что проголосовал бы за сестру Прохорова. — News.Ru, 14.02.2012
  6. ТОП-10 найскандальніших російських акторів, які підтримали агресора Путіна. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  7. Михалков: Русские не придут!
  8. Міхалков про Євромайдан: Не підтримую тих, хто за Євросоюз
  9. Міхалков цитує антиукраїнські пасажі Достоєвського, Ільїна та Мілошевича
  10. СБУ заборонила в'їзд в Україну російському кінорежисеру Михалкову. http://ukranews.com. Українські Новини. 31.08.2015. 
  11. Письмо президенту Российской Федерации В. В. Путину. — Российская газета, 16.10.2007. — № 4493
  12. Никита Михалков:"Смертную казнь - вернуть. Внутренних врагов - выжигать. Горбачев и Ельцин - преступники"
  13. Горбачев рассказал о принесенных Михалковым извинениях
  14. Веб-сайт готелю Castello Di Casole
  15. Шато имени меня. — Lenta.Ru, 16.03.2013
  16. Wine Report Russia (англ.)
  17. Corriere di Siena: Mikhalkov vignaiolo a Casole, due casse all'ex premier Silvio Berlusconi(італ.)
  18. Адриано Челентано и Никита Михалков в передаче Fantastico, 1987 год на YouTube

Література[ред. | ред. код]

  • Липков А. Никита Михалков. М., 1981;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.270—271;
  • Никита Михалков. М., 1989;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.503;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.861;
  • Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.787;
  • Великие кинозвезды XX века. М., 2001. — С.294-299;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.282-285.

Посилання[ред. | ред. код]