Михалков Микита Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михалков Микита Сергійович
Никита Сергеевич Михалков
Председатель Союза кинематографистов России Никита Михалков.jpeg
Дата народження 21 жовтня 1945(1945-10-21)[1] (72 роки)
Місце народження Москва, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union (1923).svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Професія кінорежисер
Нагороди
IMDb ID 0586482
trite.ru
Commons-logo.svg Михалков Микита Сергійович у Вікісховищі

Мики́та Сергі́йович Михалко́в (рос. Никита Сергеевич Михалков; нар. 21 жовтня 1945(19451021)) — відомий російський режисер, актор та продюсер, народний артист РРФСР. Син Сергія Володимировича Михалкова. Голова Союзу кінематографістів РФ1997), президент Російського фонду культури з 1993 року. Дійсний член Академії гуманітарних наук. З 1998 року — президент Московського міжнародного кінофестивалю.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 21 жовтня 1945 року в Москві. Батько — відомий дитячий письменник та комуністичний діяч Сергій Володимирович Михалков, мати — Наталя Петрівна Кончаловська.

1958-62 рр. був учнем і актором середньої школи при Театрі ім. Станіславського. Навчався на акторському факультеті театрального училища ім. Щукіна (майстерня Л. Шахматова). Закінчив режисерський факультет ВДІК. Дебют у кіно як актора відбувся 1959 року.

  • 19631966 — навчвася на акторському відділенні у театральному училищі ім. Щукіна.
  • 1971 — закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня М. І. Ромма).
  • У 19801991 вів майстерню ігрового кіно.
  • З 1988 року — президент студії ТриТе.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Влітку 2011 року, напередодні виборів президента Російської Федерації 2012, Микита Михалков заявив про бажання балотуватися на посаду президента. Він сказав, що «…втомився бути маріонеткою і хоче спробувати повести Росію за собою».[2]. Потім поміняв рішення і виступив представником кандидата в президенти В. В. Путіна і навіть замість Путіна взяв участь у публічних теледебатах проти іншого кандидата в президенти — Ірини Прохорової, сестри підприємця та політика Михайла Прохорова. На думку багатьох аналітиків, ці дебати виграла Ірина Прохорова. Сам Михалков після цього визнав, що сам би прогосував за Прохорову.[3]

Ставлення до України[ред.ред. код]

Під час Євромайдану та російської інтервенції до Криму і на Донбасі зайняв різко імперську позицію, виступив з кількома відозвами по телебаченню. В них, зокрема, передрікав Україні загибель у разі її зближення з Євросоюзом; нарікав на недостатньо масовий сепаратизм серед одеситів, через який, нібито, Росія не має достатніх підстав для введення військ[4][5]; з пієтетом цитував військового злочинця Слободана Мілошевича і загалом розхвалював агресивну путінську політику[6][7]

31 серпня 2015 року Служба безпеки України заборонила в'їзд Микиті Михалкову в Україну. В'їзд російському режисерові заборонений строком на 5 років, як діячеві культури, що створює загрозу національній безпеці України. Крім того, заборонений в'їзд ще 10 російським діячам культури.[8]

Скандали[ред.ред. код]

  • Найбільш відомим скандалом, пов'язаним з Микитою Михалковим, є рейдерське захоплення Союзу Кінематографістів Росії у 1997 році, суд з цього приводу та довічне головування М. Михалкова в «союзі» з того часу.
  • У жовтні 2007 Михалков випустив документально-публіцистичний фільм «55», присвячений 55-річчю президента Росії Володимира Путіна. Фільм викликав гостру критику. У той же період в «Російській газеті» було опубліковано вірнопідданський лист представників творчих професій президенту РФ Путіну з проханням не залишати посаду. Серед безлічі підписів під цим документом значився і автограф Михалкова[9].
  • У 2016 році Михалков виступив за повернення смертної кари в Росії, а Горбачова та Єльцина визнати «злочинцями» [10]. Потім Горбачов повідомив, що Михалков пізніше вибачився перед ним і порадив йому не лізти у політику, а займатися кіно [11].

Бізнес в Італії[ред.ред. код]

Помістя Кастело ді Касоле (Castello Di Casole), Провінція Сієна, регіон Тоскана — люкс-готель з 2 ресторанами і басейном, бутік[12] та виноробне підприємство з площею виноградників 40 га (100 акрів), яке втім не носить ім'я Микити Михалкова . Виноробне підприємство Михалкова в 2009 виробило близько 16.000 пляшок вина[13], в першу червоного сорту Каберне Совіньйон, яке було експортоване до Росії. Разом із своїм російським партнером Костянтином Тувикіним Михалков також спробує виробляти вино білих сортів. В 2009 фірма Михалкова випустила вино під назвою «12», присвячене однойменному фільму Михалкова.[14][15]

Приватне життя[ред.ред. код]

  • Був двічі одружений. Має чотирьох дітей — Степан, Ганна, Артем і Надія.

Фільмографія[ред.ред. код]

«Сибіріада» (Устюжанін), «Дворянське гніздо» (Нелідов), «Вокзал для двох», «Жорстокий романс», «Принижені і ображені», «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілів», «Статський радник», «Піжмурки», «Персона нон ґрата», в українській кінокартині «Польоти уві сні і наяву» (1982, кінорежисер) та ін.

Актор[ред.ред. код]

Режисер, сценарист, продюсер[ред.ред. код]

Почесні звання[ред.ред. код]

  • Головний приз Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні (1977)
  • Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації Приз за режисуру (1984).
  • Головний приз Венеціанського кінофестивалю (1991) (Урга — територія кохання).
  • Кавалер ордена Почесного легіону (1992)
  • Премія Кінотавр у номінації Головна премія (1992).
  • Премія Ніка у номінації Найкраща режисура (1992)
  • Премія Фелікс у номінації Найкращий фільм (1993)
  • Премія Оскар у номінації Найкращий іноземний фільм (1994)
  • Командор Почесного легіону За внесок у світову культуру (1994, Франція),
  • Кавалер ордена За заслуги перед Вітчизною III ступеня (1995), ордена Сергія Радонежського I ступеня Російської Православної Церкви (1997)
  • Медаль ім. Ханжонкова у номінації Кіноподія року за організацію XXI Московського міжнародного кінофестивалю (1999).
  • Державна премія РФ у галузі літератури і мистецтва (2000),
  • Приз XVI ОРК Кінотавр За особистий внесок у розвиток кінематографії.
  • Премія Золотий Орел за найкращу чоловічу роль 2006

У інтернеті[ред.ред. код]

9 березня 2011 року Микита Михалков зареєстрував в Живому Журналі аккаунт nikitabesogon. За словами Михалкова, нік вибраний на ім'я його небесного покровителя Микити Бісогона (Микита, що виганяє бісів). Форматом спілкування був вибраний відеоблог. Одночасно на Youtube був зареєстрований канал "Besogon TV". Після того, як аккаунт був прорекламований відомими блогерами, його журнал отримав популярність - за один місяць його додали в друзі більше 6 тисяч користувачів, а по кількості переглядів його журнал знаходився в першій десятці рейтингу. У своїх відеороликах Міхалков відповідає на питання користувачів і спростовує різну, на його думку, неправдиву інформацію в інтернеті.

Надалі з цього виникла програма "Бісогон ТБ", яку телеканал Росія 24 транслював без авторської і фінансової винагороди творців. У грудні ЗМІ не випустив 38 випуск програми із-за етичних міркувань, що стало причиною скандалу і громадської уваги. У лютому 2016 року конфлікт був улагоджений.

Микита Михалков завів сторінку в соціальній мережі "Вконтакті".

Цікаві факти[ред.ред. код]

У 1987 році Микита Михалков разом з акторкою Оленою Сафоновою брав участь у телепередачі італійського співака Адріано Челентано «Fantastico 8».[19]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119047942 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Никита Михалков будет баллотироваться на пост президента России
  3. Предвыборные дебаты без кандидатов: Михалков признался, что проголосовал бы за сестру Прохорова. — News.Ru, 14.02.2012
  4. ТОП-10 найскандальніших російських акторів, які підтримали агресора Путіна. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  5. Михалков: Русские не придут!
  6. Міхалков про Євромайдан: Не підтримую тих, хто за Євросоюз
  7. Міхалков цитує антиукраїнські пасажі Достоєвського, Ільїна та Мілошевича
  8. СБУ заборонила в'їзд в Україну російському кінорежисеру Михалкову. http://ukranews.com. Українські Новини. 31.08.2015. 
  9. Письмо президенту Российской Федерации В. В. Путину. — Российская газета, 16.10.2007. — № 4493
  10. Никита Михалков:"Смертную казнь - вернуть. Внутренних врагов - выжигать. Горбачев и Ельцин - преступники"
  11. Горбачев рассказал о принесенных Михалковым извинениях
  12. Веб-сайт готелю Castello Di Casole
  13. Шато имени меня. — Lenta.Ru, 16.03.2013
  14. Wine Report Russia (англ.)
  15. Corriere di Siena: Mikhalkov vignaiolo a Casole, due casse all'ex premier Silvio Berlusconi(італ.)
  16. Фільм отримав перший приз кінофестивалю в Сан-Себастьяні.
  17. головну роль у картині зіграв Марчелло Мастроянні
  18. Фільм приніс «Оскар» і Ґран-прі Каннського кінофестивалю.
  19. Адриано Челентано и Никита Михалков в передаче Fantastico, 1987 годна YouTube

Література[ред.ред. код]

  • Липков А. Никита Михалков. М., 1981;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.270—271;
  • Никита Михалков. М., 1989;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.503;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.861;
  • Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.787;
  • Великие кинозвезды XX века. М., 2001. — С.294-299;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.282-285.

Посилання[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.