Михалков Микита Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михалков Микита Сергійович
Фото
Дата народження: 21 жовтня 1945(1945-10-21)[1] (71 рік)
Місце народження: Москва, РРФСР, СРСР
Професія: кінорежисер
IMDb: ID 0586482
trite.ru
Commons-logo.svg Михалков Микита Сергійович у Вікісховищі

Мики́та Сергі́йович Михалко́в (рос. Никита Сергеевич Михалков; нар. 21 жовтня 1945(19451021)) — відомий російський режисер, актор та продюсер, народний артист РРФСР. Син Сергія Володимировича Михалкова. Голова Союзу кінематографістів РФ1997), президент Російського фонду культури з 1993 року. Дійсний член Академії гуманітарних наук. З 1998 року — президент Московського міжнародного кінофестивалю.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 21 жовтня 1945 року в Москві. Батько — відомий дитячий письменник та комуністичний діяч Сергій Володимирович Михалков, мати — Наталя Петрівна Кончаловська.

1958-62 рр. був учнем і актором середньої школи при Театрі ім. Станіславського. Навчався на акторському факультеті театрального училища ім. Щукіна (майстерня Л. Шахматова). Закінчив режисерський факультет ВДІК. Дебют у кіно як актора відбувся 1959 року.

  • 19631966 — навчвася на акторському відділенні у театральному училищі ім. Щукіна.
  • 1971 — закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня М. І. Ромма).
  • У 19801991 вів майстерню ігрового кіно.
  • З 1988 року — президент студії ТриТе.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Влітку 2011 року, напередодні виборів президента Російської Федерації 2012, Микита Михалков заявив про бажання балотуватися на посаду президента. Він сказав, що «…втомився бути маріонеткою і хоче спробувати повести Росію за собою».[2]. Потім поміняв рішення і виступив представником кандидата в президенти В. В. Путіна і навіть замість Путіна взяв участь у публічних теледебатах проти іншого кандидата в президенти — Ірини Прохорової, сестри підприємця та політика Михайла Прохорова. На думку багатьох аналітиків, ці дебати виграла Ірина Прохорова. Сам Михалков після цього визнав, що сам би прогосував за Прохорову.[3]

Ставлення до України[ред.ред. код]

Під час Євромайдану та російської інтервенції до Криму і на Донбасі зайняв різко імперську позицію, виступив з кількома відозвами по телебаченню. В них, зокрема, передрікав Україні загибель у разі її зближення з Євросоюзом; нарікав на недостатньо масовий сепаратизм серед одеситів, через який, нібито, Росія не має достатніх підстав для введення військ[4][5]; з пієтетом цитував військового злочинця Слободана Мілошевича і загалом розхвалював агресивну путінську політику[6][7]

31 серпня 2015 року Служба безпеки України заборонила в'їзд Микиті Михалкову в Україну. В'їзд російському режисерові заборонений строком на 5 років, як діячеві культури, що створює загрозу національній безпеці України. Крім того, заборонений в'їзд ще 10 російським діячам культури.[8]

Скандали[ред.ред. код]

  • Найбільш відомим скандалом, пов'язаним з Микитою Михалковим, є рейдерське захоплення Союзу Кінематографістів Росії у 1997 році, суд з цього приводу та довічне головування М. Михалкова в «союзі» з того часу.
  • У жовтні 2007 Михалков випустив документально-публіцистичний фільм «55», присвячений 55-річчю президента Росії Володимира Путіна. Фільм викликав гостру критику. У той же період в «Російській газеті» було опубліковано вірнопідданський лист представників творчих професій президенту РФ Путіну з проханням не залишати посаду. Серед безлічі підписів під цим документом значився і автограф Михалкова[9].
  • У 2016 році Михалков виступив за повернення смертної кари в Росії, а Горбачова та Єльцина визнати «злочинцями» [10]. Потім Горбачов повідомив, що Михалков пізніше вибачився перед ним і порадив йому не лізти у політику, а займатися кіно [11].

Бізнес в Італії[ред.ред. код]

Помістя Кастело ді Касоле (Castello Di Casole), Провінція Сієна, регіон Тоскана — люкс-готель з 2 ресторанами і басейном, бутік[12] та виноробне підприємство з площею виноградників 40 га (100 акрів), яке втім не носить ім'я Микити Михалкова . Виноробне підприємство Михалкова в 2009 виробило близько 16.000 пляшок вина[13], в першу червоного сорту Каберне Совіньйон, яке було експортоване до Росії. Разом із своїм російським партнером Костянтином Тувикіним Михалков також спробує виробляти вино білих сортів. В 2009 фірма Михалкова випустила вино під назвою «12», присвячене однойменному фільму Михалкова.[14][15]

Приватне життя[ред.ред. код]

  • Був двічі одружений. Має чотирьох дітей — Степан, Ганна, Артем і Надія.

Фільмографія[ред.ред. код]

«Сибіріада» (Устюжанін), «Дворянське гніздо» (Нелідов), «Вокзал для двох», «Жорстокий романс», «Принижені і ображені», «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілів», «Статський радник», «Піжмурки», «Персона нон ґрата», в українській кінокартині «Польоти уві сні і наяву» (1982, кінорежисер) та ін.

Актор[ред.ред. код]

Режисер, сценарист, продюсер[ред.ред. код]

Почесні звання[ред.ред. код]

  • Головний приз Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні (1977)
  • Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації Приз за режисуру (1984).
  • Головний приз Венеціанського кінофестивалю (1991) (Урга — територія кохання).
  • Кавалер ордена Почесного легіону (1992)
  • Премія Кінотавр у номінації Головна премія (1992).
  • Премія Ніка у номінації Найкраща режисура (1992)
  • Премія Фелікс у номінації Найкращий фільм (1993)
  • Премія Оскар у номінації Найкращий іноземний фільм (1994)
  • Командор Почесного легіону За внесок у світову культуру (1994, Франція),
  • Кавалер ордена За заслуги перед Вітчизною III ступеня (1995), ордена Сергія Радонежського I ступеня Російської Православної Церкви (1997)
  • Медаль ім. Ханжонкова у номінації Кіноподія року за організацію XXI Московського міжнародного кінофестивалю (1999).
  • Державна премія РФ у галузі літератури і мистецтва (2000),
  • Приз XVI ОРК Кінотавр За особистий внесок у розвиток кінематографії.
  • Премія Золотий Орел за найкращу чоловічу роль 2006

Про нього, цитати[ред.ред. код]

« Россия! Слышишь страшный зуд?
Три Михалкова по тебе ползут
(Валентин Гафт відмовився від авторства цієї епіграми[19])
 »

Цікаві факти[ред.ред. код]

У 1987 році Микита Михалков разом з акторкою Оленою Сафоновою брав участь у телепередачі італійського співака Адріано Челентано «Fantastico 8».[20]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Record #119047942 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Никита Михалков будет баллотироваться на пост президента России
  3. Предвыборные дебаты без кандидатов: Михалков признался, что проголосовал бы за сестру Прохорова. — News.Ru, 14.02.2012
  4. ТОП-10 найскандальніших російських акторів, які підтримали агресора Путіна. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  5. Михалков: Русские не придут!
  6. Міхалков про Євромайдан: Не підтримую тих, хто за Євросоюз
  7. Міхалков цитує антиукраїнські пасажі Достоєвського, Ільїна та Мілошевича
  8. СБУ заборонила в'їзд в Україну російському кінорежисеру Михалкову. http://ukranews.com. Українські Новини. 31.08.2015. 
  9. Письмо президенту Российской Федерации В. В. Путину. — Российская газета, 16.10.2007. — № 4493
  10. Никита Михалков:"Смертную казнь - вернуть. Внутренних врагов - выжигать. Горбачев и Ельцин - преступники"
  11. Горбачев рассказал о принесенных Михалковым извинениях
  12. Веб-сайт готелю Castello Di Casole
  13. Шато имени меня. — Lenta.Ru, 16.03.2013
  14. Wine Report Russia (англ.)
  15. Corriere di Siena: Mikhalkov vignaiolo a Casole, due casse all'ex premier Silvio Berlusconi(італ.)
  16. Фільм отримав перший приз кінофестивалю в Сан-Себастьяні.
  17. головну роль у картині зіграв Марчелло Мастроянні
  18. Фільм приніс «Оскар» і Ґран-прі Каннського кінофестивалю.
  19. Валентин Гафт: «Мне сегодня многое стало безразлично»
  20. Адриано Челентано и Никита Михалков в передаче Fantastico, 1987 год у YouTube

Література[ред.ред. код]

  • Липков А. Никита Михалков. М., 1981;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.270—271;
  • Никита Михалков. М., 1989;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.503;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.861;
  • Иллюстрированный Энциклопедический словарь. М., 2000. — С.787;
  • Великие кинозвезды XX века. М., 2001. — С.294-299;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.282-285.

Посилання[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.