Алексєєв Анатолій Дмитрович (льотчик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Дмитрович Алексєєв
рос. Анатолий Дмитриевич Алексеев
Алексєєв Анатолій Дмитрович льотчик.jpg
Народження 4 січня 1902(1902-01-04)
Ломжа, Польща
Смерть 29 січня 1974(1974-01-29) (72 роки)
Москва, СРСР
Поховання
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Авіація далекої дії
Роки служби 19201958
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank polkovnik infobox.svg Полковник авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Інше полярний льотчик
Нагороди
Герой Радянського Союзу — № 38
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Алексєєв Анатолій Дмитрович у Вікісховищі?

Анато́лій Дми́трович Алексє́єв (4 січня 1902, м. Ломжа, Польща — 29 січня 1974, Москва, СРСР) — радянський полярний льотчик. Герой Радянського Союзу (1937).

Біографія[ред. | ред. код]

1918 року закінчив гімназію. В Червоній армії від 1920 року. 1921 року закінчив курси підготовки при Військовій електротехнічній школі командного складу Робітничо-селянської червоної армії (РСЧА), після чого його призначили інструктором з радіо у військову школу морських льотчиків.

1928 року у складі екіпажу Бориса Чухновського брав участь у пошуках експедиції Умберто Нобіле. 1930 року оволодів льотною справою та став льотчиком полярної авіації Північного морського шляху.

1937 року під керівництвом Алексєєва екіпаж літака Н-172 брав участь у висадці експедиції Івана Папаніна на Північний полюс.

27 червня 1937 року за зразкове виконання урядового завдання та проявлені мужність і героїзм Алексєєву надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після заснування знаку особливої відзнаки йому було вручено медаль «Золота Зірка» № 38.

1939 року став членом ВКП(б).

Алексєєв брав участь у пошуках літака ДБ-А (бортовой номер Н-209) Сігізмунда Леваневського, очолював авіаційний загін з врятування екіпажів суден «Сибіряков», «Малигін» і «Сєдов». Він був одним із основоположників нових методів льодової розвідки.

З початком німецько-радянської війни полковник Алексєєв брав участь у бойових діях, багаторазово літав у глибокий тил ворога.

Після війни — на льотно-випробувальній роботі. Від 1958 року — в запасі.

Жив у Москві. Помер 29 січня 1974 року. Поховано в Москві на Новодівочому кладовищі.

Література[ред. | ред. код]

  • Большой энциклопедический словарь. — М.: Астрель, 2005. — С. 31.
  • Бадигин К. С. Три зимовки во льдах Арктики. — Москва, 1950.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. — Т. 1. — Москва: Воениздат, 1987.

Джерела[ред. | ред. код]