Червонописький Сергій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Васильович Червонописький
Serhiy Chervonopyskyi.jpg

Сергій Васильович Червонописький
Народився 6 липня 1957(1957-07-06) (60 років)
Черкаси, Українська РСР,
СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність військовий,
громадський та політичний діяч
Відомий Герой України
Alma mater Національна академія внутрішніх справ України
Посада Народний депутат України[1]
Звання UA-OF8-LT-GEN-GSB-H(2015).png Генерал-лейтенант
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
«Хрест Слави» (МВС України)
Нагрудний знак «Слава і честь»
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден Дружби
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Іменна вогнепальна зброя
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Соціалістична партія України 25 травня 2006 23 листопада 2007

Сергі́й Васи́льович Червонопи́ський (*6 липня 1957, Черкаси) — радянський військовик, український політичний і громадський діяч, генерал-лейтенант (14.02.2014). Герой України (2012).

Доктор політології.[2].

Член СПУ (з 2005); ВР України, 1-й заступник голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з 07.2006), член фракції СПУ (з 04.2006); голова Укр. спілки ветеранів Афганістану (з 1991); співголова Всеукр. об'єднання «Соціальна справедливість» (з 1997); заступник голови Міжнар. об'єднання «Бойове братство без кордонів» (з 2000); заступник голови Ради Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів СНД (з 1992); почес. президент Нац. ліґи проф. боксу України (з 1997); член Політради СПУ (з 2005); член Політвиконкому СПУ.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 6 липня 1957 (м. Черкаси); українець.

Освіта: Рязанське вище повітряно-десантне училище (1978); Національна академія внутрішніх справ (1999), юрист. Докторантура МАУ[2].

Депутат Верховної Ради 5-го скликання з 04.2006 від СПУ, № 5 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член СПУ.

04.2002 кандидат в народні депутати України від блоку «Єдність», № 4 в списку. На час виборів: Голова Державного комітету України у справах ветеранів, член УПС-СВІЧА. 03.1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Трудова Україна», № 3 в списку. На час виборів: голова Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноз. державах при КМ України, член УПС.

1974 — 82 — служба в армії, учасник бойових дій в Афганістані, командир розвідроти, перший комендант Кабульського аеропорту, був поранений, став інвалідом без ніг.

1983 — 91 — зав. відділу, секр., Черкас. МК ЛКСМУ. Один з керівників руху ветеранів афганської війни.

1989 — 91 — народний депутат СРСР від ВЛКСМ, член Комітету ВР СРСР у міжнародних справах, член Комітету у справах воїнів-інтернаціоналістів.

02.1992 — 96 — голова, Комітет ветеранів війни в Афганістані та військових конфліктів в іноземних країнах при Президентові України.

02.1997 — 01.2000 — голова, Комітет у справах ветеранів війни та військових конфліктів в іноз. державах при КМ України.

10 січня 2000 — 27 грудня 05 — Голова, Державний комітет України у справах ветеранів.

З 06.1997 — голова Української партії справедливості (УПС; з 03.2001 — Українська партія справедливості — Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА).

Голова Міжнародного об'єднання «Бойове братство без кордонів» (1998–2000); голова Укр. партії справедливості — Союзу ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (УПС-СВІЧА) (06.1997 — 2005).

03.1994 — канд. у нар. деп. України, Соснівський виборчий округ № 419, Черкас. обл., висун. тр. кол., 1-й тур — 13.23 %, 2 місце з 20 прет.; 2-й тур — 44.30 %, 1 місце з 2 прет.

Державний службовець 1-го рангу (12.1999). Генерал-майор (02.1999).

Нагороди[ред.ред. код]

Афганська кампанія[ред.ред. код]

Воював у складі 350. полку 103. Вітебської гвардійської повітряно-десантної дивізії.

Нас підняли по тривозі й кинули туди. Поставили задачу захопити летовища Кабула, Баграма. Поприймали участь, так би мовити, у «відновленні влади» Бабрака Кармаля, якого радянські спецслужби привезли і поставили на чолі країни. Я був першим комендантом Кабульського аеропорту. Ну а потім воював, як всі…[2].

Одружений; має сина та дочку. Дружина Наталія

Захоплення: мисливство, рибальство, спорт.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. а б в Сергей Червонопиский: «Своих друзей, которые подрывались на минах, мальчикам приходилось собирать по кускам и складывать в два пакета, чтобы по весу одинаковы были»//«Бульвар Гордона», 2009, № 6 (198)
  3. Постанова КМ України № 647 від 7 травня 1998 р. «Про нагородження Червонописького С. В. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  4. Указ Президента України № 172/99 від 15 лютого 1999 року «Про відзначення нагородами України активістів Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»
  5. Указ Президента України № 876/2003 від 22 серпня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
  6. Указ Президента України № 282/97 від 27 березня 1997 року «Про нагородження відзнаками Президента України активних учасників ветеранського руху»
  7. Указ Президента України № 110/2007 від 14 лютого 2007 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»
  8. Указ Президента України № 494/2012 від 24 серпня 2012 року «Про присвоєння С.Червонопиському звання Герой України»
  9. Світлина на сайті УСВА: [1], [2]