Чорна вдова (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорна вдова
самиця Latrodectus elegans
самиця Latrodectus elegans
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Аранеоморфні павуки (Araneomorphae)
Надродина: Araneoidea
Родина: Павуки-тенетники (Theridiidae)
Підродина: Latrodectinae
Рід: Latrodectinae
Walckenaer, 1805
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Latrodectus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Latrodectus
EOL logo.svg EOL: 112076
ITIS logo.svg ITIS: 848644
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 6923

Чорна вдова (Latrodectus) — рід отруйних аранеоморфних павуків підродини Latrodectinae з родини Павуки-тенетники (Theridiidae). Має 32 види. Інші назви — павуки-ґудзики (Африка), червонноспинні павуки (Австралія), катіпо (Нова Зеландія)

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина представників цього роду коливається від 3 до 16 мм. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Мають помірно довгі, схожі на «гребінь» ноги з рядками міцних, зігнутих щетинок на задніх парах ніг. Мають дуже поганий зір, орієнтуються на вібрацію павутини.

Забарвлення кожного виду різне, але у всіх чорні, блискучі кінцівки, включаючи головогруди. У північноамериканських видів черевце цілком чорне, за винятком виду Latrodectus mactans. Забарвлення черевця європейських видів коливається від плямистих до довгастих біло-коричневих плям. У самиць плями зазвичай помаранчеві або червоні, у самців — червоні або червоно-білі.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Будують павутину з неправильних, заплутаних, липких шовкових волокон. Ці павуки вважають за краще гніздитися біля землі в темних і непорушених місцях, як правило, в невеликих отворах, зроблених тваринами, або навколо будівельних отворів чи дерев'яних паль.

Живляться дрібними комахами, насамперед мухами, комарами, кониками, жуками та гусінню. Павук часто звисає догори черевцем поблизу від центра своєї павутини і чекає, коли комахи застрягнуть. Для метання ловчої павутини на здобич використовується «гребінь» задніх ніг. Огортання павутиною відбувається за лічені хвилини, тому в павутинах вдів зрідка зустрічається досить велика здобич, навіть ящірки, жаби і вужі. Найміцніша павутина у виду Latrodectus hesperus.

Якщо павук відчуває загрозу, він швидко опускається на землю на захисну лінію павутини. За безпосередньої небезпеки прикидається мертвим. Лише коли не має можливості врятуватися, то кусає супротивника. Найбільшою загрозою для цих павуків є риюча оса виду Chalybion californicum

Після парування самиця зжирає самця, що є яскравим проявом статевого канібалізму. За це рід отримав свою назву.

Отруйність[ред. | ред. код]

Отрута нейротоксична. В обох статей є імунітет на власну отруту, але самиці переважно отруйніші за самців. Сам укус непомітний, але місце укусу відчувається, як укол шпильки. На місці укусу через деякий час проявляються дві маленькі червоні цятки, легка еритема і набряк.

Отрута жовтого кольору, масляниста, містить альфа-латротоксин, що викликає вивільнення з пресинаптичних закінчень ацетилхоліну, норадреналінУ та інших медіаторів з подальшим виснаженням їх запасів. Через 30-60 хвилин після укусу павука з'являються болючі м'язові спазми, які поширюються від місця укусу на великі м'язи кінцівок і тулуба. Потім — виражене напруження м'язів передньої черевної стінки і біль, проте пальпація живота безболісна. Також можливі слинотеча, проливний піт, блювота, артеріальна гіпертонія, тахікардія, тривожність, головний біль, слабкість, посмикування м'язів, парестезії, гіперрефлексія, нетримання сечі. Зрідка бувають рабдоміоліз і ниркова недостатність. Біль починає знижуватися протягом перших 12 годин, але може знову посилитися в наступні дні і тижні.

Отрута небезпечна для людей, може бути смертельною для дітей, людей похилого віку та осіб з ослабленим імунітетом. Найотруйнішими є види Latrodectus tredecimguttatus й Latrodectus mactans.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Поширені на усіх континентах, крім Антарктиди.

Види[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Martin, Louise (1988). Black Widow Spiders. Rourke Enterprises, Inc. pp. 18–20.
  • Preston-Malfham, Ken (1998). Spiders. Edison, New Jersey: Chartwell Books. p. 40.

Посилання[ред. | ред. код]