Чорна кам'яниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чорна кам'яниця
м. Львів, Площа Ринок, 4
4 Market Square, Lviv (01).jpg
Кам'яниця Убальдіні
Архітектор Петро Красовський
Замовник Томасо Альберті
Нинішній власник Львівський історичний музей

Збудовано 1577
Реконструйовано 1884

Тип споруди житловий
Архітектурні стилі ренесанс

Чо́рна кам'яни́ця, також кам'яниця Анчевських — житловий будинок № 4 на площі Ринок у Львові, архітектурна пам'ятка. Збудована 1577 року Петром Красовським у стилі ренесансу. У 18751877 роках відновлено аттик і портали, 1884-го надбудовано 4-й поверх. Фасад і фланкуючі пілястри вкриті тесаним каменем. Фасад оздоблено орнаментами і сюжетною різьбою. У Чорній кам'яниці тепер міститься Львівський історичний музей. Координати: 49°50′32″ пн. ш. 24°01′57″ сх. д. / 49.842361° пн. ш. 24.032504° сх. д. / 49.842361; 24.032504

Історія[ред.ред. код]

Першим власником цієї кам'яниці, точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва — тому її називали Київською. Наприкінці XVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича Реґіна вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського і у XVII столітті кам'яниця називалася «докторівською». Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам'яна лавочка, на якій сидів охоронець.

Власницею будинку також була Зофія Ганель.[1]

У вересні 2016 року в ЗМІ появилась звістка, що Львівський історичний музей виграв грант Посольського фонду США збереження культурної спадщини на реставрацію будівлі в сумі 275 000 доларів США. Ще 29000 $ є внеском музею.[2]

Походження назви[ред.ред. код]

Свою назву Чорна кам'яниця одержала у XIX столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря і світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами, хоча у 60-ї роки XX століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам'яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів. Таємничість цієї кам'яниці полягає і в тому, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, — це закопчення білого каменю пісковику сажею внаслідок багаторічного опалення кам'яниці дровами та вугіллям.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Максим'юк Т., Дідик В. П'ятий фасад відкритих територій Львівського Бельведеру. — С. 177.
  2. «Чорну кам’яницю» на площі Ринок відреставрують за $300 тис.

Джерела та література[ред.ред. код]