Шадаєв Аполлон Інокентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шадаєв Аполлон Інокентійович
Народився 2 (15) грудня 1902
Обусаd, Осинський район, Іркутська область, РСФРР
Помер 15 червня 1969(1969-06-15)[1] (66 років)
Улан-Уде, РРФСР, СРСР[1]
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність драматург, письменник, педагог, фольклорист
Знання мов бурятська
Членство СП СРСР
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден «Знак Пошани»

Аполлон Інокентійович Шада́єв (нар. 15 грудня 1902, Обуса — пом. 15 червня 1969, Улан-Уде) — бурятський радянський письменник, драматург, педагог, фольклорист; член Спілки письменників Бурятії та Спілки письменників СРСР з 1939 року[2][3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 [15] грудня 1902(19021215) року в улусі Обусі (нині Осинський район Іркутської області, Росія). Після закінчення Обусинського сільського інородницького двокласного училища продовжив освіту в Малишевській учительській семінарії. Після двох років роботи учителем у сільській школі вступив до Бурятського педагогічного технікуму, який закінчив у 1928 році, після чого протягом трьох років керував школою в Закаменському аймаку, а 1931 року перейшов на роботу в нещодавно відкритий у Верхньоудинську технікум мистецтв[2].

З кінця 1930-х років працював науковим співробітником літератури та фольклору науково-дослідного інституту, завідувачем відділу редакції газети «Буряад-Монголой үнен»[2]; з 1939 по 1944 рік був відповідальним секретарем Спілки письменників Бурятії[3]. Член ВКП(б) з 1941 року. Помер в Улан-Уде 15 червня 1969 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Драматургічну діяльність розпочав з 1925 року. Автор п'єс:

  • «Гнічення царя» (1925);
  • «Влада Рад» (1925);
  • «Новий шлях» (1931, у співавторстві з Сергієм Балдаєвим і А. Мяхановим; про життя бурятського колгоспу);
  • «Бар'єри» (1932, у співавторстві з Олександром Миронським);
  • «Два листи» (1933);
  • «Лімбе» (1935);
  • «Мерген» (1937, про нове селянське життя);
  • «Дві неправди» (1945);
  • «Весняна радість» (1948);
  • «Крилата риба» (1956);
  • «Помилка коваля Ерхете» (1965, трагедія).

У 1938 році на матеріалі бурятського народного епосу написав у співавторстві з Гомбожапом Цидинжаповим лібрето музичної драми «Баїр». П'єси ставилися на сцені Бурятського театру драми.

Був знатоком і збирачем бурятських народних казок (збірки «Будамшу», 1949, «Чарівний камінь», 1958, «Золоте яєчко», 1967 та інші).

Твори письменника перекладені мовами народів СРСР. У 1957 році в Улан-Баторі в перекладі Д. Уржинбадам монгольською мовою вийшла збірка «Залу анчид» (Юні мисливці)[2].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]