Шайтан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шайта́н (тур. Şeytan, аш-шайта́н) — в мусульманській міфології одне з імен диявола (дідька) і найнижча з категорій джинів; також назва лихих духів у тюрків Поволжя.

Етимологія і значення слова «шайтан»[ред.ред. код]

Етимологічно слово «шайтан» близьке до біблійного сатана.

Слід чітко розрізняти значення слова «шайтан»:

  1. замінник слова «Ібліс» (диявол).
  2. назва найнижчої категорії джинів в ісламі.
  3. лихий дух (часто божество) у деяких народів Поволжя.

Шайтан-Ібліс[ред.ред. код]

Див. також: Ібліс

У першому значенні слово «Шайтан» повністю відповідає значенню поширенішого в арабів (і в Корані) слова Ібліс, проте в тюрків ця назва коранічного диявола є популярнішою. У цьому значенні часто прийняте написання слова з великої літери — Шайтан.

Шайтани — злі джини і лихі духи[ред.ред. код]

У значенні категорії коранічних джинів — надприродних безтілесих, створених з диму і вогню, істот, що служать Іблісу і найчастіше лихі до людини, то поміж інших (іфрити, сі'лати, ґулі і куртуби) шайтани є найнижчими у ієрархії джинів і найлихішими до людей.

Згідно з уявленнями мусульман кожну людину за життя супроводжують янгол і шайтан, що спонукають відповідно до добрих чи лихих вчинків. Шайтани можуть поставати перед людиною у людській подобі, іноді навіть мають імена.

Це шайтани заважають людині зосередитись на молитві, змушують забути про Бога, навчають магії і чаклунству. Той, хто тримається шайтанів, приречений нидіти у пеклі.

Відігнати від себе шайтана можна було словесною формулою:

а'узу бі-ллахі мін аш-шайтан ар-раджім
Я звертаюся до Аллаха по допомогу від шайтану, якого закидують камінням.

і подальшим читанням аятів з Корану.

Коранічні шайтани увійшли в арабський фольклор і народні вірування, ставши чимось на подобі лихих духів. Так, у часи забобонного Середньовіччя серед народів Сходу було поширене повір'я, що поети і віщуни, творячи відповідно вірші і передбачення, вимовляють слова, які навіюють їм шайтани.

Шайтан у народів Поволжя[ред.ред. код]

З поширенням ісламу на тюркські народи образ шайтанів коранічних не міг не накластися на більш ранні народні вірування і міфологію.

Відтак, у тюрків Поволжя шайтани трансформувалися у міфічних персонажів, героїв казок і вірувань. Зокрема, у татар Поволжя шайтан — лихий чорт, у чувашів Шуйттан — лихе божество, навіть у нетюркомовних удмуртів як лихий антагоніст доброму божеству Інмар іноді виступає не традиційний Керемет, а запозичений у тюрків-сусідів Шайтан.

Джерела і література[ред.ред. код]

  • Шайтан // Міфологічний словник. — Суми : «Советская Энциклопедия», 1991. — С. 618. — ISBN 5-85270-032-0.
  • Піотровскій М. Б. Коранические сказания. — «Наука», ГРВЛ, 1991.
  • Татарские народные сказки, Казань, 1986
  • Удмуртские народные сказки, Ижевск, 1976