Полтава-Південна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Станція Полтава-Південна
Полтава-Южная

Південна залізниця
Полтавська дирекція

Полтава. Південний вокзал. 11.JPG
49°34′55″ пн. ш. 34°35′42″ сх. д. / 49.58194° пн. ш. 34.59500° сх. д. / 49.58194; 34.59500Координати: 49°34′55″ пн. ш. 34°35′42″ сх. д. / 49.58194° пн. ш. 34.59500° сх. д. / 49.58194; 34.59500
Дата відкриття 1 серпня
Рік відкриття 1870 (148 років)
Попередня назва Полтава
Тип дільнична
Кількість колій близько 60
Кількість платформ 4
Тип платформ(и) 1 бокова та 3 острівні
Форма платформи пряма
Архітектори вокзалу Євген Лимар
(будинок 1947 року)
Вулиця Площа Слави
Відстань до Києва, км 351
Відстань до Харкова, км 140
Код станції 448709 ?
Код «Експрес-3» 2204590 ?
Послуги пасажирські перевезення,
вантажні перевезення
Полтава-Південна
Полтава-Южная
на Вікісховищі

Полта́ва-Півде́нна — позакласна дільнична станція Полтавської дирекції Південної залізниці, вузол чотирьох напрямків (на Київ, Харків, Кременчук і Лозову). Розташована в Подільському районі міста Полтави, на площі Слави.

Історія станції[ред.ред. код]

В середині XIX століття в Російській імперії було прийнято рішення спорудження ряду залізниць, які б сполучили центральні губернії імперії з морськими портами.

У 1864 році прийнято рішення збудувати залізницю, яка сполучила б Одесу через Миколаїв, Полтаву та Харків із Москвою.

Станція відкрита 1 серпня 1870 року у зв'язку із відкриттям залізничного сполучення на лінії Полтава — Кременчук. Мала назву станція Полтава Харківсько-Миколаївської залізниці, згодом станція здобула сучасну назву.

У 1871 році на станції з'явилась невелика тимчасова дерев'яна вокзальна будівля для пасажирів, яка проіснувала до 1880 року.

У 1870 році біля станції з'явилось паровозне депо, а на наступного 1871 року відкрито паровозоремонтні майстерні, що поклали початок Полтавському тепловозоремонтному заводу.

У 1880 році було споруджено першу будівлю вокзалу у дворянському стилі з елементами декоративного дерев'яного різьблення на фасаді. З кожного боку будівлю обрамляли «солярні стовпи». На вході до вокзалу розміщувалась літня зала очікування з дерев'янами лавами.[1]

1901 рік — відкрито руху лініями Полтава — Київ і Полтава — Лозова і станція перетворилася на вузлову.

Після завершення радянсько-української війни 1917—1921 років, після якої на більшій частині України була встановлена радянська влада, вокзальна будівля була реконструйована і її зовнішній вигляд зазнав незначних змін.

У 1937 році через замалі зали очікування вокзальної будівлі керівництвом Південної залізниці було вирішено вокзал перебудувати та розширити, добудувавши додаткову залу очікування та декілька допоміжних приміщень. Разом з цим було розширено фойє за рахунок ліквідації літньої зали очікування та демонтовано дерев'яні різьблені елементи, які нагадували про епоху царату. Оновлений вокзал було відкрито 4 квітня 1938 року.[1]

Під час Другої світової війни вокзал був зруйнований фактично вщент — від нього залишилась лише одна стіна з боку залізничних колій. І після зайняття Полтави радянськими військами почались відновлювані роботи на станції. У 1947 році за проектом Євгена Лимаря трестом «Південтрансбуд», очолюваним заступником начальника Південної залізниці — начальником Управління відновлювальних робіт Михайлом Бондаренком, було збудовано сучасну будівлю вокзалу Полтави-Південної з елементами російського класицизму: вокзал вирізняє ансамблева забудова, монументальність споруди, суворі симетричні форм.[1]

У 19992000 роках до 1100-річчя Полтави було проведено реконструкцію та модернізацію вокзального комплексу, оновлено будівлю вокзалу та привокзальну територію.[1]

В серпні 2008 року станцію Полтава-Південна було електрифіковано. Цим було покладено початок електрифікації ділянки Полтава — Кременчук.

21 серпня 2008 року відбулося урочисте відкриття станції в новій для неї якості і сюди вперше в історії прибув електропоїзд.

15 листопада 2011 року — відкриття повністю електрифікованої ділянки Кременчук — Полтава-Південна. Цю ділянку відкривав новий електропоїзд Південної залізниці — ЕПЛ9Т-015.

5 травня 2012 року — відкриття електрифікованої ділянки Полтава-Південна — Лозова. Цією ділянкою пройшов перший електропоїзд EJ 675-02

Ще однієї значної реконструкції вокзальна будівля зазнала перед Чемпіонатом Європи з футболу 2012 року.

Сьогодення станції[ред.ред. код]

На даний час станція Полтава-Південна є головною станцією Полтавської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці. Це основна залізнична станція Полтави, основне приміське сполучення здійснюється саме звідси. Найбільше поїздів далекого сполучення також проходить саме через цю станцію, однак деякі зупиняються тільки на станції Полтава-Київська.

ТЭП70-0094 Полтава-Южная.jpg
Вокзал станции Полтава-Южная.jpg
ДС3-015 Полтава-Южная.jpg
Станція в 2006 році до електрифікації.
Прибуття приміського поїзда Харків — Полтава під тепловозом ТЕП70
Вокзал (вигляд з боку колій) Електровоз ДС3 з прискореним поїздом № 179 Полтава — Київ

На Привокзальній площі знаходиться кінцева зупинка тролейбусних маршрутів № 1, 2, 4, 6, маршрутних таксі № 40, 49, 50, 54, 60 та автобусних маршрутів № 50, 51, 52.

Тролейбусний маршрут № 1 з'єднує вокзал Полтава-Південна з вокзалом Полтава-Київська.

Рух пасажирських поїздів[ред.ред. код]

Через станцію слідують пасажирські поїзди у всіх чотирьох напрямках — Харківському, Київському, Кременчуцькому та Лозівському.

У літній період і у святкові дні вводяться додаткові поїзди у напрямку Заходу та Півдня України.

З 12 грудня 2016 року «Укрзалізниця» призначила курсування через день безпересадкових вагонів Луцьк — Харків через Рівне, Козятин I, Знам'янку, Павлиш, Кременчук, Кобеляки, Полтаву в складі регіонального поїзда № 793/794 «Дніпровські зорі» Харків — Ім. Тараса Шевченка.

Рух приміських поїздів[ред.ред. код]

Зі станції Полтава-Південна відтправляються приміські поїзди до станцій:

На приміських маршрутах працюють електропоїзди ЕР9М, ЕПЛ9Т, дизель-поїзди ДР1А.

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Полтава-Південна-2.JPG
Полтава-Південна.jpg
Полтава-Південна-1.JPG
Приміські каси Вигляд з платформи № 4 Вокзал

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Вікторія Гулько. Три вокзали Полтави-Південної // Південна магістраль. — 2016. — № 18. — 13 травня. — С. 11.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]