Юліус Роберт фон Маєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юліус Роберт фон Маєр
нім. Julius Robert von Mayer
Julius Robert von Mayer.jpg
Народився 25 листопада 1814(1814-11-25)
Гайльбронн
Помер 20 серпня 1878(1878-08-20) (63 роки)
Гайльбронн
Національність німець
Alma mater Тюбінгенський університет (1838)
Галузь наукових інтересів фізика, медицина
Науковий ступінь доктор медицини
Відомий завдяки: відкриттю першого закону термодинаміки
Нагороди Медаль Коплі (1871)

Ю́ліус Ро́берт фон Ма́єр (нім. Julius Robert von Mayer; * 25 листопада 1814 — † 20 березня 1878) — німецький лікар та фізик. Встановив закон збереження енергії для немеханічних процесів у 1845 році. Одним з перших обґрунтував перший закон термодинаміки. Вирахував механічний еквівалент теплоти.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народився в сім'ї німецького заможного пивовара.

Вивчав медицину в Тюбінгені, Мюнхені та Парижі. У 1838 закінчив Тюбінгенський університет з отриманням ступеня доктора медицини. У 1939 працював у клініках Парижа. У 1840 як судновий лікар здійснив подорож на острів Яву. У процесі лікування матросів кровопусканням, він звернув увагу на те, що венозна кров була світлішою, ніж зазвичай у північних широтах, і наближалася за яскравістю до артеріальної («кров, що випускається з вени на руці, відрізнялася такою незвичайною червоністю, що, судячи за кольором, я міг би думати, що я потрапив на артерію»[1]). Це дало йому підстави припустити, що «температурна різниця між власним теплом організму і теплом навколишнього середовища повинна знаходитися в кількісному співвідношенні з різницею в кольорі обох видів крові, тобто артеріальної і венозної … Ця різниця в кольорі є вираженням обсягу споживання кисню або інтенсивності процесу згоряння, що відбувається в організмі». Він встановив також, що кількість продуктів окиснення в організмі людини зростає із збільшенням виконаної ним роботи. Це спостереження дало Маєру підстави допустити що теплота і механічна робота здатні взаємно перетворюватись. Результати своїх досліджень він виклав у працях «Про кількісне і якісне перетворення сил» (1841, опублікована у 1881) «Зауваження щодо сил неживої природи» (1841, опублікована в журналі «Аннали хімії та фармації» в 1842 році). В цих роботах Маєр вперше сформулював закон збереження енергії, який деталізував у роботі «Органічний рух у його зв'язку з обміном речовин» (1845), а також теоретично обчислив механічний еквівалент теплоти.

Однак видатне відкриття Маєра не отримало визнання, його праця (1845), яку він видав власним коштом окремою брошурою, тривалий час залишалась невідомою. Першовідкривачами закону стали називати Дж. Джоуля, згодом і Г. Гельмгольца. Спроби Маєра захистити свій пріоритет у відкритті закону збереження і перетворення енергії спричинили до нападок з боку місцевих вчених. Це негативно відбилось на його психічному стані й привело до тяжкого нервового розладу та унеможливило подальшу наукову діяльність.

Оцінка заслуг Майера у створенні механічної теорії тепла викликала у свій час жорстку полеміку між Клаузіусом, Тіндалем, Джоулем та Дюрингом (див. роботи К. Дюринг «Robert M. der Galilei des XIX Jahrhunderts», Хемніц, 1879; Р. Клаузіус «Mechanische Wärmetheorie I, Vieweg», Брауншвейг, 1864; Дж. Тіндаль «Heat as a Mode of Motion», 1863). І аж у 1860-х роках пріоритет Маєра у відкритті закону збереження енергії було визнано.

Маєр помер 20 березня 1878 року.

Роботи Маєра зібрані в його наукових виданнях «Naturwissenschaftliche Vorträge» (Штутгарт, 1871) та «Mechanic der Wärme» (Штутгарт, 1-е видання, 1867; 2-е видання, 1874).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кудрявцев П. С. Курс истории физики. М. : Просвещение, 1982. — 448 с.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]