Ягун Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ягун Віктор Миколайович
Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майор СБУ
Загальна інформація
Народження 5 серпня 1970(1970-08-05) (50 років)
місто Тєлєнєшть, Республіка Молдова
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Alma Mater Львівський лісотехнічний інститут у 1992 р., Академія СБУ у 1996 р.
Військова служба
Роки служби 1994—2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Служба Безпеки України
Рід військ Security Service of Ukraine Emblem.svg Служба безпеки України
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки

Ві́ктор Микола́йович Ягу́н (* 5 серпня 1970(19700805), Теленешти, Республіка Молдова) — український військовий і громадській діяч, генерал-майор Служби безпеки України, колишній заступник голови СБ України березня 2014 по червень 2015 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Молдавській РСР, за національністю українець.

19771987 — навчався у Теленештській російській середній школі № 2.

1987-1992 — навчався на лісогосподарському факультеті Львівського лісотехнічного інституту.

З 1988 активно включився у громадсько-політичний рух за незалежність України[1].

З початку 1989 — голова Студентського Братства Львівського лісотехнічного інституту.

З грудня 1989 — член Української Гельсінської Спілки (УГС).

У жовтні 1990 став одним із організаторів та активних учасників студентського голодування («Революція на граніті»), що відбулася у Києві. Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту[2].

З червня 1992 по лютий 1994 — працював на керівних посадах за основним фахом у лісовому та мисливському господарстві на території Львівської області.

Член Київського міського осередку Спілки Української Молоді в Україні.

1992 — за рекомендацією громадсько-політичних сил Львівщини, подав документи для зарахування на військову службу в СБ України.

5 грудня 2013 року окремим наказом тодішнього голови СБ України О.Якименка був звільнений з посади та виведений поза штат співробітників Служби з вимогою до безпосереднього керівництва негайного оформлення документів на звільнення з військової служби (без права на пенсію та поновлення). Формальним приводом для появи наказу стала зафіксована напередодні Внутрішньою безпекою Служби зустрічі з одним із лідерів «Правого сектора» Миколою Карпюком.

Взяв активну участь в Революції гідності (листопад 2013 — лютий 2014 років), формально входив до негласного складу відділу спеціальних завдань (контррозвідка) Самооборони Майдану під керівництвом Андрія Парубія.

У лютому 2014 року під керівництвом Валентина Наливайченка активно включився в роботу по відновленню діяльності фактично розгромленої попередніми керівниками спецслужби України.[3].

Член політради партії Валентина Наливайченка «Справедливість», радник голови партії з питань національної безпеки.[4]

Діяльність у сфері національної безпеки[ред. | ред. код]

З вересня 1994 призваний на військову службу до Служби безпеки України.

З вересня 1994 по лютий 1996 навчався у Інституті підготовки кадрів Академії СБ України (з відзнакою отримав другу вищу освіту за спеціальністю«правознавство»).З березня 1996 року по червень 2002 — служба на оперативних та керівних посадах в Управлінні СБ України у Львівській області.

З липня 2002 року по вересень 2015 — служба у Центральному Управлінні СБ України.

У грудні 2005 року, за сприянням Єгипетського фонду технічної співпраці з країнами СНД, навчався на курсах «Управління безпекою в кризовій ситуації» при Поліцейський академії Арабської Республіки Єгипет.

З 24 березня 2014 по 19 червня 2015 — заступник голови Служби безпеки України, генерал-майор[5][6][7].

В рамках війни на сході України в ході виконання бойового завдання у складі об'єднаної групи силових і правоохоронних структур України з визволення міста Слов'янська 13 квітня 2014 потрапив у засідку російських найманців, якими керував Ігор Гіркін (Стрелков). В ході першого бойового зіткнення українських силовиків з терористами на території нашої держави загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко (отримав три кульові поранення, несумісні з життям). Це був перший в історії незалежної України прецедент загибелі співробітника спецпідрозділу СБУ «Альфа» не від рук кримінальних елементів, а в бою з представниками спецслужб іноземної держави[8].

В ході роботи на посаді заступника голови СБ України, оперативними підрозділами Служби під керівництвом Віктора Ягуна отримано та оприлюднено беззаперечні докази щодо безпосередньої участі військовослужбовців Російської Федерації у воєнних діях на території України, про функціонування під патронатом спецслужб Росії центрів вербування найманців та підготовки диверсантів для дестабілізації ситуації та підтримки терористів в Україні[9]. Здобуто дані про наявність на території РФ, зокрема у містах Пскові, Таганрозі, Шахти (Ростовської області), селі Молькіно Краснодарського краю та в Московській області центрів підготовки диверсійних груп для вчинення терористичних актів і диверсій, збройних нападів на українських військовослужбовців та мирне населення[10].

За результатами діяльності контррозвідки СБ України під кураторством Ягуна був закладений початок боротьби зі спецслужбами РФ та підконтрольними їм незаконними воєнізованими угрупованнями сепаратистів, посилений контррозвідувальний режим в державі, і в першу чергу в зоні проведення АТО, відновлено боєздатність підрозділів контррозвідки СБ України, у тому числі військової контррозвідки, попереджено і недопущено безліч терористичних актів у великих містах країни, значно знижено терористичну загрозу в цілому по Україні[11].

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — вчителька англійської мови в початкових класах однієї із загальноосвітньої школи міста Києва.

Родина має трьох дітей: два сина 1997 і 2011 р. н. та донька 1999 р. н.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Революція на граніті — це втрачене покоління, яке, на жаль, не прийшло в політику — Ягун // Радіо Свобода, 2 жовтня 2015 року
  2. Cоборність під час Революції на граніті стояла на першому місці, — Ягун // День (газета), 4 жовтня 2015 року
  3. Дрогобичанина Віктора Ягуна призначили заступником Голови Служби Безпеки України Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine., 29.03.2014
  4. Офіційний сайт партії.
  5. Указ Президента України № 175/2015 «Про присвоєння військових звань», 25 березня 2015
  6. Указ Президента України Про призначення В.Ягуна заступником Голови Служби безпеки України, 24 березня 2015
  7. Заступник голови СБУ Ягун уповноважений домовитись про взаємну охорону інформації з трьома країнами ЄС, — Порошенко // «День (газета)», 5 грудня 2014
  8. Российские спецназовцы расстреливали нас из автоматов практически в упор // Факты и комментарии, 18.04.2014
  9. Ягун щодо причетності спецслужб РФ до терактів в Україні // 5 канал, 20 січня 2015
  10. СБУ: Росія має припинити вербувати українських громадян та забрати з України своїх диверсантів (відео) Архівовано 6 жовтень 2015 у Wayback Machine. // СБУ, 28.06.2014
  11. Замглавы СБУ Ягун: Есть доказательства того, что за терактами в Украине стоят спецслужбы РФ // «Гордон», 20 січня 2015 року

Посилання[ред. | ред. код]